Постанова № 73248886, 06.04.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Тітов О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2018 р. Справа № 820/6617/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: ОСОБА_1,

суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2018, м. Харків, повний текст складено 25.01.18 по справі № 820/6617/17

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі – позивач, ОСОБА_2Ю.) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки, кадастровий номер 6325185500:03:013:0149, розташованої за межами населеного пункту на території Яковлівської сільради Харківського району Харківської області в СТ "Оргтехніка", ділянка № 106, яке викладено в листі від 04.12.2017 вих. № Т-31039/0/6- 25378/0/21-17 та скасувати його; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області вчинити дії щодо прийняття рішення (наказу) про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки площею 0.0652 га, кадастровий номер 6325185500:03:013:0149, розташованої в СТ "Оргтехніка", ділянка № 106, за межами населених пунктів на території Яковлівської сільради Харківського району Харківської області; зобов'язати відповідача виконати рішення суду протягом 5-ти днів з моменту набуття ним законної сили; судові витрати покласти на відповідача, стягнувши з нього на мою користь, за рахунок бюджетних асигнувань, сплачений судовий збір.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки, кадастровий номер 6325185500:03:013:0149, розташованої за межами населеного пункту на території Яковлівської сільради Харківського району Харківської області в СТ "Оргтехніка", ділянка № 106, яке викладено в листі від 04.12.2017 вих. № Т-31039/0/6- 25378/0/21-17.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва в СТ "Оргтехніка" від 23.11.2017 року з урахуванням висновків суду. В задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судове засідання суду апеляційної інстанці, учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Від представника відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з участю в іншому судовому засіданні.

Подане клопотання представника відповідача не підлягає задоволенню з огляду на відсутність обставин, що перешкоджають прийняти участь у судовому засіданні в якості представника іншому працівнику Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Крім того, явка сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, отже підстав, які обумовлюють відкладення або оголошення перерви у суду не має. Враховуючи обмежені строки розгляду справи, передбачені статтею 309 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), колегія суддів дійшла висновку про наявність можливості здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю сторін відповідно до ст. 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачка неодноразово зверталася з заявою до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області для затвердження проекту землеустрою земельної ділянки, що підтверджується матеріалами справи, а саме заявами позивача від 28.11.2016, 08.02.2017, 14.02.2017, 06.03.2017, 12.05.2017, 04.07.2017, 23.11.2017.

Так, 23.11.2017 ОСОБА_2 повторно звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва в СТ "Оргтехніка", земельна ділянка №106 площею 0,0652 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Яковлівської сільської ради Харківського району Харківської області та передачі зазначеної земельної ділянки у власність позивачу (а.с.17).

Листом ГУ Держгеокадастру в Харківській області від 04.12.2017 №Т-31039/0/6-25378/0/21-17 (а.с.16) надано відповідь на вказане звернення ОСОБА_2, в якому повідомлено, що ГУ Держгеокадастром в Харківській області при перевірці проекту землеустрою земельної ділянки вимогам чинного законодавства встановлено наступні невідповідності:

- відповідно п.4.4.6 Про затвердження Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 GPS - мережа має відповідати таким основним вимогам: повинна бути здійсненна прив'язка мережі не менш як до трьох пунктів державної геодезичної мережі, на яких обов'язково виконуються GPS - спостереження;

- склад та зміст проекту не в повній мірі відповідає вимогам ст.50 Закону України "Про землеустрій";

- кадастровий план оформити у відповідності з вимогами ст.34 Закону України "Про Державний земельний кадастр"зокрема, обґрунтувати наявність кадастрового номеру земельної ділянки на кадастровому плані, з урахуванням вимог п.110,111Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінетуміністрів України від 17.10.2012 №1051 та ст.16 Закону України "Про Державний земельний кадастр";

- перелік обмежень не відповідає додатку 6 до ОСОБА_4 ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 №1051 зі змінами;

- при перевірці місця розташування земельної ділянки на Публічній кадастровій карті встановлено, що земельна ділянка, ймовірно, перетинається з земельною ділянкоюз кадастровим № 6325185500:03:011:0069;

- розробником не враховано, що план земельної ділянки є невід'ємною частиною акту погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Для виправлення вказаних невідповідностей, згідно з вимогами ст. 28 Закону України "Про землеустрій", необхідно звернутися до розробника документації із земель.

Позивачка не погодилися з такими діями відповідача та звернулася до суду для захисту своїї прав та інтересів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність відмови відповідача у затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки, що викладена в листі від 04.12.2017 вих. № Т-31039/0/6-25378/0/21-17.

Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов’язання ГУ Держгеокадастру у Харківській області вчинити дії щодо прийняття рішення (наказу) про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки площею 0.0652 га, кадастровий номер 6325185500:03:013:0149, розташованої в СТ "Оргтехніка", ділянка № 106, за межами населених пунктів на території Яковлівської сільради Харківського району Харківської області, є втручанням в дискреційні повноваження відповідача.

Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з урахуванням обраного способу захисту порушених прав позивачки, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пп. б ч. 1 ст.81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За приписами абз. 1 ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування ( ч.2 ст.116 ЗК України).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.3 ст.116 ЗК України).

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею ( ч.6 ст.118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ( ч.9 ст.118 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу ( ч.8 ст.118 ЗК України).

Відповідно до ч. 13 ст. 118 ЗК України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Виходячи із системного аналізу вказаних вище правових норм, можна зробити висновок, що стадія затвердження проекту землеустрою полягає у фіксуванні та визнанні того факту, що документація із землеустрою розроблена з дотриманням усіх нормативно-правових актів з питань землеустрою, поряд із цим рішення про відмову у затвердженні цього проекту повинно містити вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із посиланням на конкретні приписи нормативно-правових актів та шляхи усунення таких недоліків.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що з урахуванням змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 04.12.2017 вих. № Т-31039/0/6-25378/0/21-17, позивачці фактично відмовлено у затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Надаючи правову оцінку вказаному рішенню суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів враховує таке.

Щодо відмови в затвердженні з підстав того, що склад та зміст проекту не в повній мірі відповідає вимогам ст.50 Закону України "Про землеустрій", колегія суддів зазначає таке.

Положеннями ст. 50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомого майна для об’єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Отже, зазначеною нормою визначено перелік вимог до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проте, відповідачем при визначені наявності недоліків у складі та змісті вказаного проекту, не вказано безпосередньо, які саме недоліки допущені у складі та змісті проекту, відповідно до переліку вимог ст. 50 Закону України "Про землеустрій" .

Таким чином, вказане рішення суб'єкта владних повноважень прийнято не на підставі, що визначені законами України.

Щодо підстав відмови в частині необхідності оформити кадастровий план відповідності з вимогами ст. 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр", зокрема обгрунтувати наявність кадастрового номеру земельної ділянки на кадастровому плані, колегія суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено перелік показників, що відображається в кадастровому плані земельної ділянки.

При цьому, беручи до уваги абз 2 п. 3 ОСОБА_4 Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, в якому визначено, що документи в паперовій формі, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру, витяги з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру, довідки, що містять узагальнену інформацію про землі (території), викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану), кадастрові плани земельних ділянок та інші документи створюються шляхом роздрукування їх електронної (цифрової) форми за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Отже, в даному випадку позивач, а також розробник проектної документації, позбавлені можливості внести будь - які зміни до виявлених невідповідностей щодо кадастрового плану земельної ділянки, оскільки кадастрові плани земельних ділянок створюються шляхом роздрукування їх електронної (цифрової) форми за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, тобто кадастровий план земельної ділянки створюють безпосередньо структурні підрозділи відповідача.

Таким чином, вказана відмова прийнята необгрунтовано.

Щодо іншої підстави для відмови, а саме: перелік обмежень не відповідає додатку 6 до ОСОБА_4 ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 №1051 зі змінами, колегія суддів вказує на таке.

Зазначений ОСОБА_4 ведення Державного земельного кадастру після прийняття в 2012 році змінювався 14 разів, перша зміна відбулась 02.10.2013, а остання зміна відбулась 06.12.2017, на час подання позивачем проекту на затвердження діяла зміна, внесена постановою КМУ № 581 від 31.08.2016.

Суд зазначає, що згідно зі змістом ОСОБА_4 ведення Державного земельного кадастру в редакції від 31.08.2016, розроблений проектантом Перелік обмежень повністю відповідав вимогам законодавства.

Щодо інших підстав, а саме при перевірці місця розташування земельної ділянки на Публічній кадастровій карті, вона ймовірно, перетинається з земельною ділянкою з кадастровим № 6325185500:03:011:0069 та розробником не враховано те, що план земельної ділянки є невід'ємною частиною акту погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, то колегія суддів не може не звернути увагу на недобросовісність та нерозсудливість такого рішення, оскільки така відмова грунтується виключно на припущеннях відповідача, без будь-якого посилання на невідповідність нормативно-правовим актам в сфері землеустрою.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суд першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність відмови відповідача у затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки, що викладена в листі від 04.12.2017 вих. № Т-31039/0/6-25378/0/21-17.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що учасниками справи не оскаржувався той спосіб захисту прав позивача, який обрав суд першої інстанції під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки повністю спростовані вищенаведеним нормативно-правовим обгрунтуванням.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не вирішується.

Керуючись ст. 243, 250, 311 , 315, 316 , 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 по справі № 820/6617/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7