Постанова № 73248794, 04.04.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Кухар М.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 р. Справа № 820/7/16Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: ОСОБА_1,

суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2018, м. Харків, повний текст складено 06.02.18 по справі № 820/7/16

за позовом ОСОБА_2

до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2, позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просила суд зобов'язати ОСОБА_3 звернутися до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України для надання йому, ОСОБА_2, ОСОБА_4, спільному сину ОСОБА_5 жилого приміщення для постійного проживання шляхом клопотання перед виконавчим комітетом Харківської міської ради про зняття статусу "службова" з квартири за адресою АДРЕСА_1 для подальшої приватизації; зобов'язати Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України надати жиле приміщення для постійного проживання ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, спільному сину ОСОБА_5 шляхом клопотання перед виконавчим комітетом Харківської міської ради про зняття статусу "службова" з квартири за адресою АДРЕСА_2 м Харкова для подальшої приватизації.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обгрунтування доводів апеляційної скарги стверджує, що попередні судові рішення вказували на відсутність на той період вислуги у ОСОБА_3 20 років та більше, а на даний час така вислуга є, тому наявні підстави для вчинення дій щодо зняття статусу "службова" з квартири за адресою: АДРЕСА_3.

У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 04.04.2018, учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Від представника позивача ОСОБА_6 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з участю в іншому судовому засіданні.

Подане клопотання представника позивача не підлягає задоволенню з огляду на відсутність жодних доказів в підтвердження обставин, що зазначені у клопотанні та перешкоджають учасникам справи прийняти участь у судовому засіданні. Крім того, явка сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, отже підстав, які обумовлюють відкладення або оголошення перерви у суду не має. Враховуючи обмежені строки розгляду справи, передбачені статтею 309 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), колегія суддів дійшла висновку про наявність можливості здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю сторін відповідно до ст. 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що представник позивачки 12.09.2015 звернувся до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про розгляд питання про зняття статусу “службова” з квартири (тобто надати житло для постійного проживання) за адресою: АДРЕСА_3, яка отримана у спільному шлюбі для подальшої приватизації та поділу майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з підстав того, що ОСОБА_3 вже має вислугу років на військовій службі більше 20 років.

23.09.2015 Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України надано відповідь за № Н-93, в якій повідомлено, що питання порушене в заяві буде розглянуто на наступному засіданні житлової комісії Харківського прикордонного гарнізону та про результати буде повідомлено додатково.

Згідно витягу з протоколу № 13 від 30 листопада 2015 року (пункт 8) засідання житлової комісії Харківського прикордонного гарнізону було вирішено відмовити громадянці ОСОБА_2 в знятті статусу "службова" з квартири АДРЕСА_4.

Відмова вмотивована тим, що в грудні 2010 військовослужбовець ОСОБА_3 звернувся до житлової комісії Харківського прикордонного гарнізону з рапортом про внесення змін до його житлової справи у зв’язку з розірванням шлюбу з громадянкою ОСОБА_2, а саме клопотав залишити його та сина ОСОБА_5В на квартирному обліку, а колишню дружину ОСОБА_2 та її дочку ОСОБА_4 з квартирного обліку виключити. Пункт 2.22 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.12.07 №1040 визначає, що підлягають виселенню зі службового житлового приміщення без надання житлового приміщення колишні члени сім’ї військовослужбовця, які проживають при ньому після розірвання шлюбу. Виселення проводиться у судовому порядку за позовом командування органу Державної прикордонної служби України, на обліку в якому перебуває службове житло. Таким чином, за умови розірвання шлюбу між гр. ОСОБА_2 та військовослужбовцем ОСОБА_3 згідно вимог 2.22 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.12.07 № 1040 гр. ОСОБА_2, разом з донькою ОСОБА_4 підлягають виселенню зі службового житлового приміщення – квартири АДРЕСА_5 6 місті Харкові. При цьому, приписи Житлового кодексу України і наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.12.07 № 1040 не передбачають можливості надання колишній дружині військовослужбовця іншого службового житлового приміщення.

Не погодившись із такою відмовою, позивачка звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2016 у вказаній справі було відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_2 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2016 у справі № 820/7/16 скасовано в частині відмови у відкритті провадження щодо позовних вимог про зобов'язання Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України надати жиле приміщення для постійного проживання ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, спільному сину ОСОБА_5 шляхом клопотання перед виконавчим комітетом Харківської міської ради про зняття статусу "службова" з квартири за адресою АДРЕСА_2 м Харкова для подальшої приватизації та направлено справу в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2017 клопотання відповідача - Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про закриття провадження по справі № 820/7/16 - задоволено; закрито провадження у справі № 820/7/16 за позовом ОСОБА_2 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено; ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року по справі № 820/7/16 скасовано; справу № 820/7/16 за позовом ОСОБА_2 до Східного регіонального управління державної прикордонної служби України про зобов'язання Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України надати жиле приміщення для постійного проживання ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, спільному сину ОСОБА_5 шляхом клопотання перед виконавчим комітетом Харківської міської ради про зняття статусу "службова" з квартири за адресою АДРЕСА_2 м Харкова для подальшої приватизації направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що у відповідача відсутні підстави для вчинення дій, вказаних у позовних вимогах та правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України відмовлено в знятті з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, статусу „службова”.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, у Східному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України проходить військову службу старший прапорщик ОСОБА_3. Стаж військової служби останнього становить більше 20 років.

На підставі рішення житлової комісії Харківського прикордонного гарнізону від 20.10.2006 року (пункт № 9 протоколу № 70) cім’ї прапорщика ОСОБА_3 було виділено 3-кімнатну службову квартиру №103 за адресою: АДРЕСА_6.

Рішенням виконавчого комітету Московської районної ради міста Харкова від 24.10.2006 року №369/14, вказана квартира включена до складу службової житлової площі Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Відповідно до вимог ст. 122 Житлового кодексу України ОСОБА_3, як військовослужбовцю, було видано спеціальний ордер на право тимчасового користування службовим житловим приміщенням, в тому числі і на право тимчасового користування службовою квартирою для позивача по справі ОСОБА_2

Колегією суддів встановлено, що між Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України та прапорщиком ОСОБА_3 також було укладено договір найму службового житла (спірної квартири) в будинку державного громадського житлового фонду України №086 від 29.12.2006, яким були визначені права та обов’язки наймача (ОСОБА_3М.) та наймодавця (Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України).

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 17.06.2010 по справі № 2-10303/10 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-ВЛ №111233 від 28.07.2010 року виданого Московським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського управління юстиції, який міститься в матеріалах справи, розірвано шлюб між чоловіком ОСОБА_3 та ОСОБА_2, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис №539 від 28.07.2010 року.

Таким чином, предметом дослідження у вказаній справі є правомірність дій відповідача щодо відмови звернутися до виконавчого комітету Харківської міської ради із клопотанням про знятті статусу "службова" з квартири, яка знаходиться у користуванні військовослужбовця, який особисто з таким клопотанням до відповідача не звертався, та надати таке житло для постійного проживання іншим членам його сім'ї, в тому числі колишній дружині, з якою припинено сімейні відносини шляхом розірвання шлюбу, але яка фактично мешкає в цій квартирі.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі –Закон України № 2011-XII).

Відповідно до абз.1,3,4,7 ч.1 ст. 12 Закону України № 2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

03.08.2006 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №1081 "Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями" (далі –Порядок №1081) виданої на виконання вимог статті ст.12 Закону України №2011-XII, яка визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Відповідно до норм Порядку № 1081 передбачено, що військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла.

Військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла для постійного проживання забезпечуються службовими житловими приміщеннями.

Житлове приміщення включається до числа службового згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженого з квартирно-експлуатаційним органом.

До числа службового може бути включене тільки вільне житлове приміщення. Під службові житлові приміщення виділяються окремі квартири.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Відповідно до Порядку № 1081 та з метою приведення нормативно-правових актів Адміністрації Державної прикордонної служби України у відповідність до чинного законодавства Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 грудня 2007 року №1040, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 січня 2008 року за №16/14707 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України (далі –Інструкція №1040).

Організацію забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених у запас або відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, в органах Державної прикордонної служби України після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей, уключаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей) визначено Інструкцією №1040.

Відповідно до п.1.2, 1.4 Інструкції №1040 військовослужбовцям та членам їх сімей надаються службові житлові приміщення, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою в кожному органі Державної прикордонної служби формується фонд службового житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Виходячи з аналізу наведених норм законодавства, право на житло для постійного проживання може надаватися тільки військовослужбовцям та членам їх сімей, які проживають разом з ними. Таким чином, при вирішенні питання щодо реалізації права на отримання житла для постійного користування необхідно зважати на те, що таким правом можуть скористатися при зверненні військовослужбовця із відповідною заявою також члени сім'ї, які проживають разом з ним. Разом із тим, за відсутності відповідної заяви військовослужбовця інші члени сім'ї військовослужбовця не мають достатніх правових підстав для отримання житла у постійне користування.

В матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_3 про зняття статусу “службова” з квартири за адресою: АДРЕСА_3. При цьому колегія суддів зважає на наявність в матеріалах судових рішень (а.с. 80-92), якими підтверджено факт того, що ОСОБА_3, який маючи вислугу років на військовій службі більше 20 років, не виявляв наміру та не звертався до уповноважених органів з таким клопотанням.

Окрім іншого, старший прапорщик ОСОБА_3, якому надавалось житло, до цього часу проходить військову службу у Східному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України, на теперішній час потреба у використанні спірної квартири в якості службової не відпала.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом п.4.9, 6 Договору найма № 086 від 29.12.2006 передбачено, що члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються на рівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з цього договору. Повнолітні члени сім’ї несуть солідарно з наймачем майнову відповідальність за зобов’язаннями, що випливають з цього договору. У разі розірвання шлюбу, колишні члени сім’ї військовослужбовця, які проживають при ньому у двомісячний термін з дня розірвання шлюбу підлягають виселенню зі службового житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення.

Оскільки шлюб між позивачкою та ОСОБА_3 розірвано, колегія суддів вважає, що позивачка втратила статус члена сім'ї наймача (військовослужбовця), позаяк відсутні підстави для включення її до переліку осіб, які мають право на рівні з наймачем отримати у постійне користування житлове приміщення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в діях відповідача відсутні порушення прав позивачки, які потребують судового захисту.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не вирішуються.

Керуючись ст. 243, 250, 311 , 315, 316 , 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 по справі № 820/7/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8