Постанова № 73248755, 21.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5597/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення - 04.12.2017р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Одеської митниці ДФС про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

31.10.2017 року ТОВ «100 ШИН+» звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої позивачем за 1-м методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500030/2017/00286;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500030/2017/000031/1 від 14.10.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що як зазначає позивач, ним при розмитненні товару, було надано усі передбачені митним законодавством обов'язкові документи, які не містили розбіжностей. Наведені ж митним органом підстави щодо коригування митної вартості є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим митницею неправомірно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів у спірному Рішенні про коригування митної вартості товарів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ « 100 ШИН+» відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, директор ТОВ « 100 ШИН+» 02.01.2018 року подав апеляційну скаргу, в якій значив що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

19.03.2018 року та 21.02.2018 року до канцелярії Одеського апеляційного адміністративного суду надійшли клопотання директора «100 ШИН+» та представника Одеської митниці ДФС, відповідно, про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

25.05.2017 року між позивачем - ТОВ « 100 ШИН+» та Фірмою «QINGDAO GM ROVER TIRE CO., LTD» Китай (CN) бв укладений зовнішньоекономічний Контракт №100Т-GM, за яким Фірма «QINGDAO GM ROVER TIRE CO., LTD» (Китай) зобов'язалася відвантажити товар - «вантажні та легкові шини» в асортименті бренду, вказаному в комерційному інвойсі, а ТОВ « 100 ШИН+», прийняти та оплатити товар у відповідності з комерційним інвойсом, який є невід'ємною частиною даного контракту.

В межах зазначеного контракту, Фірма «QINGDAO GM ROVER TIRE CO., LTD» (Китай) зобов'язалася поставити, а ТОВ « 100 ШИН+» прийняти та оплатити товар відповідно до проформи-інвойсу №SK17JWWSHI006 від 28.07.2017 року, комерційного інвойсу №SK17JWWSHI006 від 04.08.2017 року, зокрема, авто-шини 315/80R22,5-20 PR у кількості 240 шт., ціною за одиницю - 124,75 доларів США, на загальну суму - 29940 доларів США.

Проформа-інвойс №SK17JWWSHI006 від 28.07.2017 року містить дані про те, що страховий внесок сплачується покупцем товару, а за даними митної декларації країни відправлення 431020170000076498 від 10.08.2017 року та наданих для оформлення товару митних декларацій позивачем, умови поставки товару - CFR.

11.10.2017 року, з метою митного оформлення вищезазначеного товару, позивачем до Одеської митниці була подана електронна митна декларація №UA5000307/2017/015381, в якій була визначена митна вартість за «основним методом» - за ціною контракту №100Т-GM від 25.05.2017 року, яка складає 29 940 доларів США, а також документи, які підтверджують митну вартість товару: зовнішньоекономічний Контракт №100Т-GM від 25.05.2017 року, проформа-інвойс від 28.07.2017 року №SK17JWWSHI006, копію митної декларації країни відправлення 431020170000076498 від 10.08.2017 року, пакувальний лист SK17JWWSHI006 від 04.08.2017 року, комерційний інвойс №SK17JWWSHI006 від 04.08.2017 року, коносамент HLCUTA117633971 від 13.08.2017 року, навантажувальний документ №243 від 09.10.2017 року, сертифікат про походження товару №17С3702S0080/00045 від 18.08.2017 року, калькуляція ціни №SK17JWWSHI006 від 04.08.2017 року, банківський платіжний документ від 22.09.2017 року, тощо.

Проте, митним органом був встановлений факт відсутності відомостей про здійснення страхування товарів за зовнішньоекономічним контрактом №100Т-GM від 25.05.2017 року, яку мав здійснити позивач за даними проформи-інвойсу, а тому, було вирішено витребувати від позивача додаткові документи для перевірки правильності визначення декларантом митної вартості товару.

На вимогу митного органу щодо надання додаткових документів ТОВ « 100 ШИН+» було додатково надано: каталог виробника товару від 11.10.2017 року б/н, висновок про вартісні характеристики товару від 12.10.2017 року СИО-а №000520 та лист від 12.10.2017 року в якому зазначено про те, що страхування товару не є обов'язковим, а тому, позивачем не здійснювалося, інші додаткові документи надаватися не будуть враховуючи їх відсутність.

Оскільки, подані декларантом разом з електронною митною декларацією №UA5000307/2017/015381 від 11.10.2017 року документи містили зазначені вище розбіжності та фактично не були усунуті позивачем, 14.10.2017 року Одеською митницею ДФС складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500030/2017/00286 та того ж дня, т.б. 14.10.2017 року, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500030/2017/000031/1 за «другорядним методом», тобто, за ціною подібних (аналогічних) товарів у відповідності до ст.60 Митного кодексу України, оскільки за даними АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено позивачем більший і складає 150,9375 доларів США за штуку.

Не погоджуюсь з зазначеними вище діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, а також відповідно, з правомірності дій та спірного рішення митного органу.

Проте, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.ст.49,52 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів та зборів; подавати органу доходів та зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Як вбачається зі змісту вимог п.1 ч.4 ст.54 МК України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, статтею 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5,6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із приписами ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, системний аналіз вказаних вище норм МК України дає змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При чому, слід зазначити, що висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим і підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При ому, кожний наступний метод застосовується лише тільки у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Крім того, застосуванню другорядних методів повинна передувати процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст.62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст.63 цього Кодексу.

Так, як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи, при прийнятті спірних рішень, митним органом нібито був встановлений факт відсутності відомостей про здійснення страхування товарів за зовнішньоекономічним контрактом №100Т-GM від 25.05.2017 року.

Проте, як видно з матеріалів справи, проформа-інвойс №SK17JWWSHI006 від 28.07.2017 року містить дані про те, що страховий внесок сплачується покупцем товару, а за даними митної декларації країни відправлення 431020170000076498 від 10.08.2017 року та наданих для оформлення товару митних декларацій позивачем, умови поставки товару - CFR.

Саме у зв'язку з вищезазначеними обставинами відповідач і витребував від позивача додаткові документи для перевірки правильності визначення декларантом митної вартості товару.

Так, по справі встановлено, що на вимогу митного органу щодо надання додаткових документів ТОВ « 100 ШИН+» було додатково надано: каталог виробника товару від 11.10.2017 року б/н, висновок про вартісні характеристики товару від 12.10.2017 року СИО-а №000520 та лист від 12.10.2017 року в якому зазначено про те, що страхування товару не є обов'язковим, а тому, позивачем не здійснювалося, інших документів позивач не надав через їх відсутність.

Проте, не зважаючи на ці обставини, Одеською митницею ДФС 14.10.2017 року була спірна складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500030/2017/00286 та в той же день, т.б. 14.10.2017 року, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500030/2017/000031/1 за другорядним методом, тобто, за ціною подібних (аналогічних) товарів у відповідності до ст. 60 Митного кодексу України, оскільки за даними АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено позивачем більший і складає 150,9375 доларів США за штуку (МД від 02.08.2017р. №UA500030/2017/011222).

Таким чином, спірні рішення митного органу фактично були прийнятті на підставі не подання підприємством позивача додаткових підтверджуючих документів про страхування товару, що і послугувало для прийняття відповідачем висновку про коригування митної вартості товарів за другорядним методом, тобто, за ціною подібних (аналогічних) товарів у відповідності до ст.60 Митного кодексу України.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з такими висновками митного органу, з якими помилково погодився суд 1-ї інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено по справі, під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів разом з МД №UA500030/2017/015381 було встановлено, що товар поставляється позивачу на умовах поставки «CFR Одеса», а в проформі-інвойсі зазначено умови поставки - страхування товару здійснюється покупцем.

Так, за правилами «ІНКОТЕРМС-2010», умови поставки CFR означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар пройшов через поручні судна в порту відвантаження. При цьому, обов'язку страхування товару не має ні у продавця товару ні у покупця, однак і покупець в разі необхідності і продавець в разі необхідності зобов'язані надати інформацію для здійснення такого страхування продавцем або покупцем.

Далі, у зв'язку з витребуванням митницею додаткових документів, позивачем надано лист-відповідь від 12.10.2017 року, в якому зазначено про те, що страхування товару не є обов'язковим, а тому позивачем, не здійснювалося, інші додаткові документи надаватися не будуть через їх відсутність.

Таким чином, якщо товар за контрактом не страхувався, про що позивачем надана письмова інформація, то відповідно, твердження відповідача про відсутність інформації щодо страхування оцінюваного товару є безпідставним.

Згідно з п.8 ч.2 ст.53 МК України, вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося.

Отже, якщо за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів.

Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту. При цьому, понесених позивачем витрат на страхування товару митницею не доведено, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

При цьому, одночасно слід звернути увагу на те, що аналогічної правової позиції з даного спірного питання дотримується і Верховний Суд, зокрема, у своїй постанові від 13.02.2018 року по справі №803/1112/17.

Крім того, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити й про те, що у прийнятому відповідачем спірному рішенні про коригування митної вартості товарів від 14.10.2017 року №UA500030/2017/000031/1 посадовою особою митного органу було помилково вказано, що у наданому декларантом проформі-інвойсі зазначено, що страхування товарів покривається продавцем, що, в свою чергу, не відповідає ні дійсності, ні цьому оригіналу даного інвойсу.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення має право скасувати його повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Отже, за таких обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також в зв'язку із тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати судове рішення суду 1-ї інстанції та прийняти нове - про задоволення позовних вимог.

Також, згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при поданні позову до Одеського окружного адміністративного суду сплатив судовий збір в загальній сумі 4800 грн. (згідно платіжних доручень від 19.10.2017 року №4179, №4180, №4181), а при поданні апеляційної скарги на рішення суду 1-ї інстанції сплатив судовий збір в сумі 7200 грн. (згідно платіжного доручення від 27.12.2017 року №4262), які, в свою чергу, з урахуванням положень ч.1 ст.139 КАС України, підлягають стягненню з Одеської митниці ДФС на користь позивача.

Керуючись ст.ст.139,308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року - скасувати, та прийняти нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500030/2017/00286.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500030/2017/000031/1 від 14.10.2017 року.

Стягнути з Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» (код ЄДРПОУ 38012976) сплачений судовий збір за подання позову та апеляційної скарги на загальну суму 12 000 грн. (згідно платіжних доручень: від 19.10.2017 року №4179 на суму 1600 грн.; призначення платежу: *;101;38012976;Судовий збір, за позовом ТОВ « 100 ШИН+», Одеський окружний адміністративний суд, код 22030101;;; від 19.10.2017 року №4180 на суму 1600 грн.; призначення платежу: *;101;38012976;Судовий збір, за позовом ТОВ « 100 ШИН+», Одеський окружний адміністративний суд, код 22030101;;; від 19.10.2017 року №4181 на суму 1600 грн.; призначення платежу: *;101;38012976;Судовий збір, за позовом ТОВ « 100 ШИН+», Одеський окружний адміністративний суд, код 22030101;;; від 27.12.2017 року №4262 на суму 7200 грн.; призначення платежу: *;101;38012976;Судовий збір, за позовом ТОВ « 100 ШИН+», Одеський апеляційний адміністративний суд, код 22030101;;;).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено __28.03.2018_р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: А.В. Бойко

В.О. Скрипченко