Постанова № 73248744, 28.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 500/1259/17

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Бурнусус О.О. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравець О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, яка прийнята 11 грудня 2017 року у складі суду судді: Бурнусуса О.О. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, третя особа - Державний навчальний заклад «Суворовський професійний аграрний ліцей», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, в якому позивач просила: визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 12 січня 2017 року за № 12 про заміну рішення про призначення пенсії, а також поновити та виплатити позивачу пенсію за віком згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 17 жовтня 2016 року.

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року заявлений позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України області від 30 січня 2017 року за № 12. Визначено про необхідність поновити та виплатити позивачу пенсію згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 17 жовтня 2016 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Представником позивача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити подану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, позивач досягнувши 55 років, 17.10.2016 року звернулась до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області із заявою про призначення пенсії, на підставі якої рішенням Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Одеської області, що оформлено протоколом № 3061 від 01.11.2016 року, позивачу призначено пенсію за вислугу років.

Рішенням Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області «Про заміну рішення про призначення пенсії» № 12 від 30.01.2017 року скасовано рішення від 01.11.2016 року про призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з тим, що згідно трудової книжки позивача остання працювала на посаді заступника директора з навчальної частини у Державному навчальному закладі «Суворовський професійний аграрний ліцей» (період роботи з 02.03.2005 року по 31.08.2012 рік), а відповідно з Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, передбачена посада заступника директора з навчальної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівню акредитації, професійно-технічних навчальних закладах.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час припинення відповідачем виплати пенсії позивачу були відсутні встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстави для припинення виплати пенсії останній.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявленого позову з огляду на викладене.

Відповідно до п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

За правилами п. 4.2 вказаного Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Відповідно до вимог п. 4.3 цього ж Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.

З наведеного вбачається, що за результатами розгляду поданою особою заяви про призначення їй пенсії з доданими до неї документами, в тому числі, за результатами розгляду документів отриманих на вимогу пенсійного фонду, орган, що призначає пенсію, приймає рішення про призначення пенсії такій особі або відмову у її призначенні.

При цьому, наведеними положеннями, також, надано право органу пенсійного фонду перевірити обґрунтованість видачі документів, що є підставою для призначення пенсії особі, що звернулась із відповідною заявою.

В той же час, пенсійний орган обмежений трьохмісячним строком проведення такої перевірки з моменту звернення особи за призначенням пенсії.

Тобто, пенсійний орган за результатами поданої заяви про призначення пенсії зобов'язаний прийняте лише одне із таких рішень: або про призначення пенсії або про відмову у її призначенні.

Законодавець надає пенсійному органу лише альтернативу в частині строку прийняття таких рішень, а саме: за наявності документів, необхідних для призначення пенсії, рішення про призначення пенсії приймається не пізніше 10 днів після надходження відповідної заяви. В свою чергу, при відсутності усіх документів, необхідних для призначення, або необхідності перевірки їх обґрунтованості, пенсійному органу надається трьохмісячний строк після надходження відповідної заяви для витребування відповідних документів, виставлення вимоги про оформлення поданих документів для призначення пенсії. При цьому, після сплину наведеного строку пенсійний орган зобов'язаний за результатами поданої заяви прийняти рішення або про призначення пенсії або про відмову у її призначенні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась із заявою про призначення їй пенсії за вислугою років 17.10.2016 року, до якої, зокрема, нею була додана трудова книжка, в якій визначена посада позивача, яку вона займала.

За результатами розгляду поданої позивачем заяви, відповідачем було прийнято рішення, що оформлено протоколом № 3061 від 01 листопада 2016 року, про призначення позивачу пенсії за вислугу років.

Сторонами у справі не заперечується, що згідно прийнятого відповідачем рішення про призначання пенсії позивачу здійснювалась виплата пенсії.

Разом з цим, 30.01.2017 року відповідачем було прийнято рішення про зміну вказаного рішення про призначення позивачу пенсії та фактично скасовано рішення про призначення позивачу пенсії за вислугу років, та припинено виплату пенсії осатаній.

Водночас, статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено перелік підстав для припинення виплати пенсії, а саме - виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік випадків припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є вичерпним та вказані положення наведеного Закону передбачають можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках передбачених законом.

Разом з цим, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідач не вказав, яка з обставин, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», стала підставою для припинення виплати пенсії позивачу.

Також відповідачем не вказано й будь-якої іншої норми закону, яка б визначала підставу припинення виплати пенсії позивачу.

В поданій апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення про призначення позивачу пенсії та припинення позивачу виплати пенсії, апелянт посилається на положення ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Водночас, згідно наведених положень ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Таким чином, вказані положення ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на які посилається апелянт, визначають порядок та строки розгляду документів для призначення пенсії, та строки прийняття рішення про призначення пенсії.

Водночас, вказані положення не визначають підстав для скасування рішення про призначення пенсії та припинення виплати пенсії після її призначення.

В даному випадку відповідач вже призначив позивачу пенсію, а здійснити припинення її виплати мав право лише за наявності на то Законом визначених підстав.

Таким чином, відповідач прийняв рішення про зміну рішення про призначення позивачу пенсії та фактично скасував рішення про призначення позивачу пенсії, та припинив виплату пенсії останній за відсутності будь-яких підстав визначених Законом.

З оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що останнім припинено виплату позивачу пенсії на підставі того, що згідно трудової книжки позивач працювала на посаді заступника директора з навчальної частини у Державному навчальному закладі «Суворовський професійний аграрний ліцей» (період роботи з 02.03.2005 року по 31.08.2012 рік), а відповідно з розділом І «Освіта» Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, передбачена посада заступника директора з навчальної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівню акредитації, професійно-технічних навчальних закладах.

Водночас, позивач при призначенні пенсії надавала інформацію щодо займаної неї посади, а саме трудову книжку, та відповідачем досліджувалось це питання та визначено про необхідність призначення позивачу пенсії, про що прийнято відповідне рішення.

Відповідачем не надано доказів встановлення обставин щодо надання позивачем недостовірних даних щодо займаної нею посади, а тому відповідач зі сплином більше трьох місяців з моменту подання позивачем заяви про призначення пенсії та після прийняття рішення про призначення позивачу пенсії був позбавлений повноважень на припинення виплати позивачу пенсії.

Крім того, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років.

Згідно Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909, у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації, професійно-технічних навчально-виховних навчальних закладів передбачено наступні посади: директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, є наступні посади педагогічних працівників: Директор, завідуючий, начальник вищого навчального закладу I та II рівня акредитації, професійно-технічного навчального закладу, загальноосвітнього навчального закладу, навчального закладу для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, дошкільного навчального закладу, позашкільного навчального закладу (на якого поширюються умови оплати праці працівників установ і закладів освіти), навчально-методичної, методичної, науково-методичної установи, навчального закладу післядипломної освіти, приймальника-розподільника для неповнолітніх, притулку для неповнолітніх, психолого-медико-педагогічної консультації; їх заступники з навчальної, виховної, навчально-виховної, методичної, виробничої, навчально-методичної, навчально-виробничої роботи.

Згідно п.п. 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення,характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до листу Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації № 1314/01/01-34-02 від 25.10.2017 року, посада заступника директора з навчальної частини не відповідає Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, до 01.09.2012 року для встановлення штатної численності працівників ПТНЗ використовувалися документи, що були видані ще за часів Радянської союзу: - типові штати затверджені наказом державного комітету СРСР по професійно-технічній освіті № 13 від 20.01.1987 року, - методичні рекомендації 2004 року щодо розрахунку мінімального рівня фінансового забезпечення функціонування професійно-технічних навчальних закладів та вартості підготовки одного кваліфікованого робітника. Методичними рекомендаціями 2004 року щодо розрахунку мінімального рівня фінансового забезпечення функціонування професійно-технічних навчальних закладів та вартості підготовки одного кваліфікованого робітника було передбачено дві посади заступника директора (заступника директора з навчально-виробничої роботи та заступника директора з навчально-виховної роботи), які також обіймались співробітниками навчального закладу. Посаду заступника директора з навчальної частині було введено в зв'язку з виробничою необхідністю керівником. При цьому зазначено, що посадові обов'язки заступника директора з навчально-виробничої роботи ОСОБА_2, які вона виконувала в період з 02.03.2005 року по 31.08.2012 року з посадовими обов'язками, що встановлені Переліком посад педагогічних та науково педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, та типовою посадової інструкцією заступника директора з навчально-виробничої роботи можна прийти до висновку, що посадові обов'язки зазначених посад майже співпадали.

Як вбачається зі змісту листа Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації № 1314/01/01-34-02 від 25.10.2017 року, посада заступник директора з навчальної частини була введена керівником ДНЗ «Суворовський професійний аграрний ліцей» у зв'язку з тим, що 2 посади, передбачені методичними рекомендаціями 2004 року щодо розрахунку мінімального рівня фінансового забезпечення функціонування професійно-технічних навчальних закладів та вартості підготовки одного кваліфікованого робітника, заступник директора з навчально-виробничої роботи та заступник директора з навчально-виховної роботи навчального закладу вже обіймались співробітниками навчального закладу, при цьому посадові обов'язки ОСОБА_2 співпадали з посадовими обов'язками вже обійманих посад.

Крім того, відповідно до листа Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації № 1314/01/01-34-02 від 25.10.2017 року та наявних в матеріалах справах доказів, ОСОБА_2 також виконувала обов'язки викладача з 02.05.2005 року по 31.08.2012 року, що надає їй також право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки посада викладача передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909.

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно прийнято рішення про зміну рішення про призначення пенсії, скасування рішення про призначення позивачу пенсії та припинення позивачу виплати пенсії.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, оскільки в апеляційний скарзі, як і під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач не навів жодних Законом визначених підстав для скасування рішення про призначення позивачу пенсії та припинення виплати позивачу пенсії, а положення ч. 5 ст. 45 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на які посилається апелянт, взагалі не визначають підстав для скасування рішення про призначення пенсії та припинення виплати пенсії, що підтверджує висновок суду про безпідставність прийнятого відповідачем рішення.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року - залишити без задоволення.

Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, третя особа - Державний навчальний заклад «Суворовський професійний аграрний ліцей», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець