Постанова № 73248700, 02.04.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Слурденко О.І.

02 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 636/3198/17

Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Курило Л.В.,

суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання - Моісеєвої К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 01.02.2018р. (повний текст складено 01.02.2018р.) по справі № 636/3198/17

за позовом керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області

до Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 -

про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 р. керівник Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області (далі - позивач) звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з адміністративним позовом до Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області про визнання незаконним та скасування рішення.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 27.09.2017р. позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017р. апеляційну скаргу керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області задоволено. Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 27.09.2017р. по справі № 636/3198/17 скасовано та справу повернуто до суду першої інстанції на подальший розгляд.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 01.02.2018р. позовну заяву керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області до Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області про визнання незаконним та скасування рішення повернуто керівнику Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області у зв'язку з її непідсудністю Чугуївському міському суду Харківської області.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 01.02.2018 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд першої інстанції всупереч вимогам ч.2 ст. 29, ст. 169 КАС України безпідставно повернув прокурору позовну заяву.

Відзиви на апеляційну скаргу учасниками справи до суду апеляційної інстанції не надано.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, відповідач та треті особи надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для відкриття провадження по справі, оскільки справа належить до територіальної юрисдикції Харківського окружного адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 18 КАС України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Разом з тим, пунктом 1 частини другої вказаної статті визначено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Отже, для визначення предметної підсудності справ за позовами прокурора необхідно було встановити статус прокурора у справі: позивач чи представник сторони.

У разі, коли прокурор є позивачем у справі, то такі справи відповідно до частини другої статті 18 КАС України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) підсудні окружним адміністративним судам, оскільки позивачем у справі є посадова особа органу державної влади. У разі, коли прокурор звернувся до суду як законний представник, то предметна підсудність таких справ визначається з урахуванням статусу особи, яку він представляє.

З 15.12.2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 12 п.1 розділу VII Перехідних положень КАС України, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 20 КАС України в редакції від 03.10.2017 р. розмежовано предметну юрисдикцію адміністративних судів.

Так, відповідно до ч.1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Перелік справ, підсудних місцевому загальному суду як адміністративному, визначених в ч.1 ст.20 КАС України, є вичерпним.

Згідно з ч. 2 ст. 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою статті.

Статтею 29 КАС України передбачено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Як вбачається зі змісту адміністративного позову, прокурор звернувся з вимогами до органу місцевого самоврядування з приводу оскарження його рішення.

Кодексом адміністративного судочинства України не визначено підстав для передачі справи, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до предметної юрисдикції іншого суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. №3477-IV, практика Європейського суду з прав людини визнається самостійним джерелом права в Україні і є обов'язковою для застосування судами України

Так, Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Враховуючи, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

У пункті 3 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративним судом є суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Отже, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил територіальної, інстанційної та предметної підсудності.

Як вбачається зі змісту адміністративного позову, прокурор звернувся з вимогами до органу місцевого самоврядування з приводу оскарження його рішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки прокурор звернувся з вимогами до органу місцевого самоврядування з приводу оскарження його рішення, тому ця справа відповідно до положень ч.2 ст. 20 КАС України підлягає розгляду Харківським окружним адміністративним судом.

Суд першої інстанції, зробивши правильний висновок про те, що ця справа підлягає розгляду окружним адміністративним судом, не звернув увагу на те, що положення ст. 169 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) передбачають вичерпний перелік підстав для повернення позовної заяви позивачеві.

Таким чином, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства та зважаючи на обставини цієї справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачу, оскільки положеннями ст. 169 КАС України не передбачено повернення позовної заяви позивачеві з підстав порушення правил предметної підсудності.

Враховуючи положення статті 29 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при встановленні порушення позивачем правил предметної підсудності повинен був застосувати до спірних відносин аналогію правил статті 29 КАС України та передати цю адміністративну справу на розгляд до належного адміністративного суду, а не повертати позовну заяву позивачеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області задовольнити, а ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 01.02.2018 р. скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо передачі справи до належного адміністративного суду за встановленою законом підсудністю за правилами ст.29 КАС України .

Керуючись ст. 243, 308, 312, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 01.02.2018р. - задовольнити.

Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 01.02.2018 по справі № 636/3198/17 скасувати. Справу направити до Чугуївського міського суду Харківської області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.В. КурилоСудді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 05.04.2018 р.