Постанова № 73248633, 28.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/8344/17

ОСОБА_1 апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Копанишин Х. В.

представник позивача -ОСОБА_2

представник відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 міської рада на постанову Галицького районного суду м. Львова від 13 червня 2017 року (суддя Государський А.В. м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 міської ради, Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, Управління земельних ресурсів департаменту містобудування ОСОБА_1 міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

31 березня 2017 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_1 міської ради, Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, Управління земельних ресурсів департаменту містобудування ОСОБА_1 міської ради та просив визнати бездіяльність ОСОБА_1 міської ради з розгляду його заяви від 14 лютого 2017 року про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в Урочищі Голоско житловий район «Збоїща» у м. Львові для будівництва та обслуговування житлового будинку неправомірною; зобов’язати ОСОБА_1 міську раду розглянути на пленарному засіданні сесії, подану ОСОБА_4 14 лютого 2017 року заяву про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10га в Урочищі Голоско житловий район «Збоїща» у м.Львові для будівництва та обслуговування житлового будинку - в строки, порядку та у спосіб передбаченийЗаконом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельним кодексом України та прийняти належне, відповідності до чинного законодавства України, рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14 лютого 2017 року позивач, як учасник бойових дій, на підстав ст.118 ЗК України та ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» звернувся з письмовою заявою до ОСОБА_1 міської ради про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієнтовною площею 0,10 га в урочищі Голоско житловий район «Збоїща» у м. Львові. До заяви у відповідності до рішення ВК ЛМР від 08 серпня 2014 року №605 «Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає ОСОБА_1 міська рада» (зі змінами) позивачем долучено необхідні документи. Однак, 21 березня 2017 року Управлінням земельних ресурсів Департаменту містобудування ОСОБА_1 міської ради в особі виконувача обов’язків начальника управління ОСОБА_5 надано відповідь № 2403-1673 про повернення вказаного вище звернення з пакетом документів без зазначення причин та результатів розгляду.

Позивач вважає бездіяльність відповідача ОСОБА_1 міської ради протиправною, такою, що порушує його право на розгляд звернення компетентним органом місцевого самоврядування та порушує вимоги законодавства, адже виконавчому органу міської ради не надано повноважень вирішувати вказані вище питання щодо регулювання земельних відносин, оскільки такі питання належать до компетенції виключно ОСОБА_1 міської ради шляхом прийняття відповідних рішень на її пленарному засіданні сесії. Таким чином, ОСОБА_1 міська рада порушила порядок розгляду поданої позивачем заяви, не розглянувши в місячний термін заяву на пленарному засіданні сесії ОСОБА_1 міської ради та не прийнявши у відповідності до Закону належне, законне та обґрунтоване рішення.

Постановою Галицького районного суду м.Львова від 13 червня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано бездіяльність ОСОБА_1 міської ради з розгляду заяви ОСОБА_4 від 14 лютого 2017 року про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в Урочищі Голоско житловий район «Збоїща» у м. Львові для будівництва та обслуговування житлового будинку - неправомірною. Зобов’язано ОСОБА_1 міську раду розглянути на пленарному засіданні сесії, подану ОСОБА_4 14 лютого 2017 року заяву про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10га в Урочищі Голоско житловий район «Збоїща» у м. Львові для будівництва та обслуговування житлового будинку - в строки, порядку та у спосіб передбачений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельним кодексом України та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України, рішення.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач – ОСОБА_1 міська рада подала апеляційну скаргу до ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з неповним з’ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичних обставин справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, щовисновки суду першої інстанції щодо відсутності повноважень в Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування ОСОБА_1 міської ради щодо розгляду заяви позивача не маючи на те відповідних повноважень не є аргументованими. Апелянт зазначає, що сесія міської ради не є постійно діючим органом, отже ОСОБА_1 міська рада не може розглядати на сесії питання, проект яких не підготовлений профільним управлінням. Розгляд будь якого питання на пленарному засіданні сесії міської ради передує робота з перевірки питання, перевірки наданих документів, підготовки проекту ухвали, пояснювальної записки, тощо. Звертає увагу, що вказане позивачем цільове призначення земельної ділянки суперечить затвердженій містобудівній документації. Також скаржник зазначає, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, вільна від забудови, станом на момент розгляду справи щодо неї не виникли права у жодних фізичних та юридичних осіб, а тому така підлягає реалізації на аукціоні.

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_4, як учасник бойових дій, що підтверджується копією посвідчення Серія АА №311916 (а.с.6), звернувся до ОСОБА_1 міської ради зі заявою від 14 лютого 2017 року про погодження вибору розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення землеустрою щодо відведення земельної ділянки в урочищі Голоско житловий район «Збоїща» у м. Львові для будівництва житлового будинку, орієнтований розмір 0,10 га. (а.с.7).

До вказаної вище заяви позивачем було долучено наступні документи: план земельної ділянки масштабу 1:500, виконаний спеціалізованою організацією, із зазначеними межами ділянки, вирахуваною загальною її площею, нанесеними червоними лініями; довідку про правовий статус земельної ділянки, видана відділом Держгеокадастру у м. Львові Львівської області; довідку про наявність/відсутність зареєстрованих на заявника правовстановлюючих документів на земельні ділянки, видана відділом Держземагенства у м. Львові Львівської області; копію паспорта громадянина України (1, 2, 11 сторінки) та ідентифікаційного коду; копію посвідчення учасника бойових дій.

Однак, листом Управлення земельних ресурсів департаменту містобудування ОСОБА_1 міської ради №2403-1673 від 21 березня 2017 року (а.с.12), ОСОБА_4 роз’яснено про те, що вказана ним земельна ділянка відповідно до плану зонування Шевченківського району міста Львова затвердженого ухвалою ЛМР від 21.05.2015 року №4657, входить в зону Ж-2 (зона малоповерхової забудови 4 поверхи).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що вирішення заяви позивача повинно було відбуватись в порядку визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», тобто на пленарному засіданні ОСОБА_1 міської ради, адже саме такий спосіб прийняття рішення про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку передбачений законодавством і саме прийняття рішення в такий спосіб свідчитиме про прозорість і ясність дій органу місцевого самоврядування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України законодавцем визначенокритерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Частиною 3 статті 78 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі – ЗК України) встановлено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 144 Конституції Українивстановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

Згідно п.6 ч.1ст.81 Земельного Кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частиною першоюстатті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно із пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Водночас згідно з частиною сьомою цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб’єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналізуючи положення правових норм суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що такими встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Відтак вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності та про надання її у власність або відмову в такому належить до виключних повноважень органу місцевого самоврядування шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні. Рішення, дії або бездіяльність відповідної ради за результатом розгляду питання щодо надання земельних ділянок можуть бути оскаржені до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.12.2013року № 21-358а13.

Як підтверджено матеріалами справи, розгляд заяви позивача про погодження вибору розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в урочищі Голоско житлового району «Збоїща» у м. Львові для будівництва житлового будинку не було винесено на чергове пленарне засідання, а також не було прийнято відповідного рішення, а лише скеровано до Управління земельних ресурсів департаменту містобудування ОСОБА_1 міської ради, яким її повернуто позивачу.

Таким чином, оскільки питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сесії відповідної місцевої ради, самостійне вирішення таких питань Управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування ОСОБА_1 міської ради суперечить наведеним вище нормам законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки згадана вище заява ОСОБА_4 на пленарному засіданні ОСОБА_1 міської ради протягом встановленого строку не вирішувалась, що свідчить про допущену нею протиправну бездіяльність.

Посилання відповідача на те, що була відсутня підстава для задоволення заяви ОСОБА_4 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, і тому не було підстав виносити розгляд клопотання позивача на пленарне засідання міської ради суд не бере до уваги, оскільки вказана обставина не позбавляє його обов’язку розглянути заяву у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У Рішенні «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04) від 20 жовтня 2011 року суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер”їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів, з врахуванням практики Європейського Суду з прав людини, вважає вірним висновок суду першої інстанції, що вирішення заяви позивача повинно було відбуватись в порядку визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», тобто на пленарному засіданні ОСОБА_1 міської ради і саме прийняття рішення в такий спосіб свідчитиме про прозорість і ясність дій органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ч.3 ст.243, ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст.ст. 322, 325, 329 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 міської ради залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 13 червня 2017 року у справі № 461/2357/17 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_7 судді ОСОБА_8 ОСОБА_9 Повне судове рішення складено 05.04.2018 року.