Постанова № 73248608, 28.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 520/11662/17

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Бескровний Я.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Домусчі С.Д.,

– ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Київського районного суду м. Одеси, яка прийнята 13 листопада 2017 року у складі суду судді: Бескровного Я.В. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання неправомірними та протиправними дій, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому позивач просив: визнати неправомірними дії відповідача щодо не зарахування до щомісячного довічного утримання судді у відставці суми матеріальної допомоги на оздоровлення, не зарахування до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: часу строкової військової служби в лавах ОСОБА_3 (2 роки та 4 дні) і половину строку навчання на денній формі в Харківському юридичному інституті ім. Дзержинського (1 рік 10 місяців та 29 днів); зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та подальшу грошову щомісячну виплату довічного утримання судді у відставці з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання судді у відставці; зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці часу строкової військової служби в лавах ОСОБА_3 (2 роки та 4 дні) і половину строку навчання на денній формі в Харківському юридичному інституті ім. Дзержинського (1 рік 10 місяців та 29 днів); зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та подальшу грошову щомісячну виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від суддівської винагороди діючого судді, який працює на відповідній посаді з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, з подальшим перерахуванням довічного утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у випадку зміни суддівської винагороди діючого судді, який працює на відповідній посаді та на якій працював та був звільнений ОСОБА_2 у відставку, відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 року №№41-45, ст. 529,2015 року, №№18-20, ст.132 із наступними змінами), починаючи з 14 липня 2017 року.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2017 року заявлений позов задоволено. Визнано неправомірними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо не зарахування позивачу до щомісячного довічного утримання судді у відставці суми матеріальної допомоги на оздоровлення, не зарахування до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: часу строкової військової служби в лавах ОСОБА_3 (2 роки та 4 дні) і половину строку навчання на денній формі в Харківському юридичному інституті ім. Дзержинського (1 рік 10 місяців та 29 днів). Зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити позивачу перерахунок та подальшу грошову щомісячну виплату довічного утримання судді у відставці з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати позивачу до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці часу строкової військової служби в лавах ОСОБА_3 (2 роки та 4 дні) і половину строку навчання на денній формі в Харківському юридичному інституті ім. Дзержинського (1 рік 10 місяців та 29 днів). Зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити перерахунок та подальшу грошову щомісячну виплату судді у відставці ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від суддівської винагороди діючого судді, який працює на відповідній посаді з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, з подальшим перерахуванням довічного утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у випадку зміни суддівської винагороди діючого судді, який працює на відповідній посаді та на якій працював та був звільнений ОСОБА_2 у відставку, відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 року №№41-45, ст. 529,2015 року, №№18-20, ст.132 із наступними змінами), починаючи з 14 липня 2017 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявленого позову, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 4 квітня 1994 року по 20 грудня 1994 року позивач працював на посаді судді Вільнянського районного суду Запорізької області; з 20 грудня 1994 року по 22 травня 2006 року - на посаді судді військового суду Запорізького гарнізону, військового Апеляційного суду Південного регіону; з 23 травня 2006 року по 14 липня 2017 року - на посаді судді Апеляційного суду Одеської області.

11 липня 2017 року рішенням Вищої ради правосуддя України № 2004/0/15-17 позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Одеської області у зв'язку поданням заяви про відставку.

З 15 липня 2017 року позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 24217 грн., що становить 86 відсотків розміру суддівської винагороди на час звільнення у відставку.

28 серпня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, а також позивач просив зарахувати до його стажу половину часу строкової військової служби та навчання на денній формі у вищому навчальному закладі і сплачувати довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90%.

На вказану заяву відповідачем листом від 14.09.2017 року № 373/Г-11 було повідомлено позивача про те, що довічне грошове утримання останнього розраховано вірно та Управлінням обґрунтовано, та відповідно до чинного законодавства до суддівського стажу не зараховані періоди проходження військової служби та навчання в юридичному інституті.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, зокрема, зараховується половина строку навчання на юридичному факультеті та час проходження військової служби, становить більше повних 25 років, що, в свою чергу, дає йому право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди.

Також, задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем протиправно не врахована при розрахунку довічного грошового утримання позивача матеріальна допомога на оздоровлення, як складова частина заробітної плати.

Вирішуючи спірне питання в апеляційному порядку колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

При цьому, згідно п. 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

При цьому, згідно пункту 34 розділу XII Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Аналогічні вимоги містив п. 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (чинного та в редакції на момент роботи позивача на посаді судді), яким було визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» (в редакції, що діяла на день призначення (обрання) позивача суддею) від 15.12.1992 року № 2862-XII кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

Також, відповідно до абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України № 584 від 10.07.1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Згідно абзацу 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (чинного та в редакції на момент роботи позивача на посаді судді) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Конституційний Суд України у Рішенні від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).

Таким чином, з наведеного вбачається, що законодавством, яке діяло на момент призначення (обрання) позивача суддею та в період роботи позивача на посаді судді, передбачалось право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та період проходження строкової військової служби.

При цьому, з наявного в матеріалах справи розрахунку стажу позивача, який дає йому право на відставку, вбачається, що позивачу зараховано до стажу на посаді судді час проходження військової служби у період з 13.05.1982 року по 17.05.1984 року (02 року 00 місяців 04 дні), а також половина строку навчання в Харківському юридичному інституті ОСОБА_4 у період з 01.09.1984 року по 30.06.1988 року (01 рік 10 місяців 29 днів), а також вбачається, що вказані періоди були враховані при прийнятті рішення про відставку позивача.

Доводи відповідача щодо наявності у позивача стажу роботи на посаді судді лише у розмірі 23 роки 03 місяці 12 днів, який, на думку останнього, дає йому право на щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 86% його суддівської винагороди, повністю спростовуються, як рішенням Вищої ради правосуддя від 11.07.2017 року № 2004/0/15-17, яким звільнено позивача у відставку саме при наявності у нього стажу судді повних більше 25 років, а так само і розрахунком стажу позивача, який дає йому право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці Апеляційного суду Одеської області.

За встановлених у справі обставин щодо врахування при звільненні позивача у відставку повних більше 25 років його стажу в якості стажу судді, що дає йому право на таку відставку, розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача повинен складати 90% його суддівської винагороди, а дії відповідача щодо призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 86% його суддівської винагороди є протиправними.

Водночас, вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції помилково в резолютивній частині судового рішення зобов’язав відповідача зарахувати позивачу саме до стажу роботи на посаді судді, який дає йому право на відставку, наведений стаж, оскільки відповідач не наділений повноваженнями на визначення стажу, що давав право позивачу на відставку.

За встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не врахування при розрахунку довічного грошового утримання позивача в якості стажу позивача на посаді судді часу проходження останнім строкової військової служби в лавах ОСОБА_3 (02 року 00 місяців 04 дні) і половину строку навчання позивача в Харківському юридичному інституті ім. Дзержинського (01 рік 10 місяців 29 днів) та призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання з розрахунку 86 відсотків від суддівської винагороди судді, а також шляхом зобов’язання відповідача врахувати при розрахунку довічного грошового утримання позивача в якості стажу позивача на посаді судді часу проходження останнім строкової військової служби в лавах ОСОБА_3 (02 року 00 місяців 04 дні) і половину строку навчання позивача в Харківському юридичному інституті ім. Дзержинського (01 рік 10 місяців 29 днів) та здійснити перерахунок і виплату позивачу довічного грошового утримання з часу призначення такого утримання з розрахунку 90 відсотків суддівської винагороди судді, яку отримував позивач, з урахуванням раніше виплачених сум.

Також суд першої інстанції помилково зобов’язав відповідача здійснити перерахунок довічного грошового утримання позивача з 14.07.2017 року, оскільки згідно матеріалів справи позивачу призначено виплату довічного грошового утримання 15.07.2017 року, а тому саме з цієї дати підлягає перерахунку та виплаті останньому довічне грошове утримання.

Крім того, вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції помилково зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та подальшу грошову щомісячну виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у процентному розмірі від суддівської винагороди діючого судді, який працює на відповідній посаді з подальшим перерахуванням довічного утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у випадку зміни суддівської винагороди діючого судді, який працює на відповідній посаді та на якій працював та був звільнений позивач, оскільки наведені вимоги позивача фактично заявлені на майбутнє. В даному випадку спірним є саме не вірне визначення процентного розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди, яку ним було отримано за час роботи суддею. Позивач не звертався до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання з розрахунку від суддівської винагороди працюючого судді та відповідно не надав будь-яких довідок щодо такого розміру. Так само відповідач не здійснював будь-яких обмежень щодо граничного розміру довічного грошового утримання позивача. На підставі наведеного, у зазначеній частині вимог позивача слід відмовити. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи заявлені позивачем вимоги у наведений спосіб та зобов’язуючи відповідача здійснити перерахунок довічного грошового утримання позивача на майбутнє з урахуванням змін у законодавстві щодо розміру суддівської винагороди не дотримав вимог ст. 2 КАС України, що передбачають захист саме порушених прав, при цьому, взагалі не обґрунтувавши висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову наведеним чином.

Що стосується вимог позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо не зарахування до щомісячного довічного утримання судді у відставці суми матеріальної допомоги на оздоровлення та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та подальшу грошову щомісячну виплату довічного утримання судді у відставці з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та додатково витребуваних судом апеляційної інстанції і наданих відповідачем копій заяви позивача про призначення довічного грошового утримання та довідки, що надавалась останнім для такого призначення, позивач із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці звернувся 18.07.2017 року, при цьому, додавши до такої заяви довідку від 17.07.2017 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій відсутня інформація щодо отриманої позивачем матеріальної допомоги на оздоровлення.

Відповідно до п. 1 р. 3 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 року № 3-1, до заяви про призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці, зокрема, додається довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2).

Таким чином, вбачається, що при зверненні за призначенням довічного грошового утримання позивачем не надавалась відповідачу інформація щодо отриманої позивачем матеріальної допомоги, а тому її розмір не міг бути врахований при розрахунку розміру довічного грошового утримання.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідачем, 28.08.2017 року позивач звернувся із заявою про перерахунок довічного грошового утримання, зокрема, з урахуванням розміру отриманої матеріальної допомоги.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що вказана заява про перерахунок довічного грошового утримання оформлена позивачем в довільній формі у вигляді заяви-звернення та згідно додатку до цієї заяви до неї позивачем була надана відповідачу копія довідки від 14.08.2017 року про суддівську винагороду.

Поряд з цим, згідно п. 1 р. 1, п. 1 р. 4 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 року № 3-1, заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об’єднаних управлінь (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа). Для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання подаються оригінали документів.

Водночас, з наданої відповіді відповідача на заяву-звернення позивача щодо перерахунку довічного грошового утримання вбачається, що відповідачем взагалі не досліджено заяву позивача в частині перерахунку довічного грошового утримання з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення. Відповідач у своєму листі не визначив, ані про відмову у задоволенні поданої заяви в частині перерахунку довічного грошового утримання з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, ані про не розгляд поданої позивачем заяви у вказаній частині. Фактично вбачається, що відповідач взагалі проігнорував заяву позивача в частині перерахунку довічного грошового утримання з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення.

Суд першої інстанції взагалі не дослідив вказані обставини та не надав їм належної оцінки.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини щодо не розгляду відповідачем заяви позивача по суті її вимог та висновки суду апеляційної інстанції про допущення відповідачем бездіяльності щодо взагалі не вирішення питання про перерахунок довічного грошового утримання позивача на підставі поданої позивачем заяви і довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, колегія суддів, враховуючи положення ст. 9 КАС України, приходить до висновку, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням розміру отриманої позивачем матеріальної допомоги на оздоровлення та наданої довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 14.08.2017 року № 199, та зобов’язання відповідача розглянути подану позивачем заяву.

За встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення заявлених вимог позивача.

Також в порядку ст. 139 КАС України підлягають розподілу судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 241, 243, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Київського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2017 року – задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2017 року – скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_2 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання неправомірними та протиправними дій, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо не врахування при розрахунку довічного грошового утримання ОСОБА_2 в якості стажу ОСОБА_2 на посаді судді часу проходження ОСОБА_2 строкової військової служби в лавах ОСОБА_3 з 13.05.1982 року по 17.05.1984 року - 02 року 00 місяців 04 дні і половину строку навчання ОСОБА_2 в Харківському юридичному інституті ім. Дзержинського за період з 01.09.1984 року по 30.06.1988 року - 01 рік 10 місяців 29 днів та призначення ОСОБА_2 щомісячного грошового утримання з розрахунку 86 відсотків від суддівської винагороди судді.

Зобов’язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі врахувати при розрахунку довічного грошового утримання ОСОБА_2 в якості стажу ОСОБА_2 на посаді судді часу проходження ОСОБА_2 строкової військової служби в лавах ОСОБА_3 з 13.05.1982 року по 17.05.1984 року - 02 року 00 місяців 04 дні і половину строку навчання ОСОБА_2 в Харківському юридичному інституті ім. Дзержинського за період з 01.09.1984 року по 30.06.1988 року - 01 рік 10 місяців 29 днів.

Зобов’язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання з 15.07.2017 року з розрахунку 90 відсотків суддівської винагороди судді, яку отримував ОСОБА_2, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 від 28.08.2017 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням розміру отриманої матеріальної допомоги на оздоровлення та наданої довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 14.08.2017 року № 199.

Зобов’язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі розглянути заяву ОСОБА_2 від 28.08.2017 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням розміру отриманої позивачем матеріальної допомоги на оздоровлення та наданої довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 14.08.2017 року № 199.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 41248812) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 640 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів безпосередньо до Верхового Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець