Постанова № 73248582, 27.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/4591/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Семенюка Г.В.

- ОСОБА_1

при секретарі - Алексєєвій Н.М.

за участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Приморському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі – ФОП ОСОБА_3, позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області ( далі -ДПІ у Приморському районі ГУ ДФС в Одеській області, відповідач) за результатом розгляду якого позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 26 грудня 2016 року № 0084691301/008470130.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року адміністративний позов задоволений.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ДПІ у Приморському районі ГУ ДФС в Одеській області звернулася до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що постанову винесено з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим апелянт просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ДПІ у Приморському районі ГУ ДФС в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Обставини справи.

У період з 11 листопада 2016 року по 24 листопада 2016 року посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на підставі направлень на проведення перевірки, згідно з п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 ПКУ, наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 14 вересня 2016 року № 1044 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1» проведено планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2013 року по 31 грудня 2015 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатом проведення вказаної перевірки - складено акт № 6041/15-53-13-01/НОМЕР_1, згідно з яким відповідачем встановлено, у тому числі, порушення ФОП ОСОБА_3 пп. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПКУ, занижено податкові зобов’язання з ПДВ на суму 304 890, 00 грн.

Так, в акті перевірки зазначено, що у червні 2014 року (12 червня 2014 року) загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) ФОП ОСОБА_3 за період з 01 січня 2014 року по 12 червня 2014 року сукупно перевищила 300 000,00 грн., а саме 301 349,00 грн., позивач був зобов’язаний до 10 липня 2014 року подати заяву про реєстрацію його платником ПДВ та надавати податкову декларацію за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно акту № 6042/15-53-13-01/НОМЕР_1 від 01 грудня 2016 року, позивач не з’явився для ознайомлення зі змістом акту перевірки та відповідно відмовився від його підписання.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято, у тому числі, податкове повідомлення-рішення № 0084691301/008470130 від 26 грудня 2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на 381 112,50 грн., у тому числі за податковими зобов’язаннями 304 890,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 76 222,50 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні ставки податку на додану вартість відповідачем не враховано положення Постанов КМУ від 08 серпня 2011 року № 867 «Питання звільнення виробів медичного призначення від оподаткування податком на додану вартість», від 23 квітня 2014 року № 118 «Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків», від 01 липня 2014 року № 216 «Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків», від 03 вересня 2014 року № 410 «Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків», що визначали особливий порядок визначення оподаткування податком на додану вартість виробів медичного призначення та наводили перелік таких виробів. Відповідач в акті перевірки не зазначає, які саме медичні товари реалізовував позивач та не посилається на факт відсутності реалізованих позивачем товарів у переліках медичних виробів, що містять вищевказані постанови КМУ.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції не правильним та таким, що не відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та Податковому кодексу України.

Доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі вказується на те, що зазначене рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим апелянтами ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року та ухвалення нової, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Окрім того, апелянт зазначає, що позивач повинен був подати не пізніше 10 липня 2014 року заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість та надати податкову декларацію за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Колегія суддів погоджується з таким доводом апелянтів з огляду на наступне.

Джерела права й акти їх застосування.

Приписами пп. 180.1.2 п. 180.1 ст. 180 ПКУ передбачено, що для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є: будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

Відповідно до п.185.1 ст. 185 ПКУ, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.181.1 ст. 181 ПКУ, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно п. п.183.1, 183.2, 183.10 ст. 183 ПКУ, будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Оцінка суду.

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення перевірки повноти визначення загального оподатковуваного доходу за період з 01 січня 2013 року – 31 грудня 2015 року в порушення п. 177 2, ст.177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-У1 із змінами та доповненнями, на підставі даних з рахунку № 26001601327194 АТ «ОТП Банк» м. Київ, відповідачем встановлено його заниження в сумі 767 654,00 грн. (без ПДВ) а саме за 2013 рік на суму – 198 542.00 грн. за 2014 рік – 569 112,00 грн.

Окрім того, перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про майновий стан та доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки (на підставі наданих до перевірки документів, а саме: банківських документів), відповідачем також встановлено, що у ФОП ОСОБА_3В в порушення п 177.2 ст.177 Податкового кодексу України: «...об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій форм,) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такт фізичної особи - підприємця», було занижено валові документально підтверджені витрати на загальну суму 735 084,10 грн. у т.ч. за 2013 рік -162 755 60 грн.. за 2014 рік-572 328.50 грн.

В свою чергу, в порушення п.203.1. ст. 203 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами і доповненнями, документальною плановою виїзною перевіркою встановлено не подання позивачем до ДПІ у Приморському районі м. Одеси податкових декларацій з податку на додану вартість за періоди з липня 2014 року - грудень 2015 року та заниження ФОП ОСОБА_3 податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 304 890 грн., оскільки позивачем в порушення п.181.1 ст. 181, п.183.4. п.183.10 ст.183, 185.1 ст.185, 187.1 ст.187 , 188.1 ст.188, п.200.1 ст.200, у період з 11 липня 2014 року по 31 грудня 2015 року, були здійснені операції з торгівлі медичними товарами на загальну суму 1 524 443 грн.

Згідно доводів викладений податковим органом в апеляційній скарзі, вищевказані порушення у 2013 році виникли у позивача у зв’язку з не поданням ФОП ОСОБА_3 К В додатку №5 до декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік, та внаслідок не надання декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік, суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності. А в 2014 році - не заповнення ФОП ОСОБА_3В у додатку № 5 вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю.

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що дійсно згідно даних виписки по рахунку №26001601327194 АТ «ОТП Банк» м. Київ за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, виписки по рахунку №26001601327194 АТ «ОТП Банк» м. Київ за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року наданих ФОП ОСОБА_3 до перевірки та враховуючи дані податкової звітності загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) у вказані періоди ФОП ОСОБА_3 складає 584 134.00 грн. При цьому, у червні 2014 року (12 червня 2014 року) загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) ФОП ОСОБА_3 (розрахунки по операціях проведено у повному обсязі), за період з 01 січня 2014 року по 12 червня 2014 року сукупно перевищила 300 000 гривень, а саме склала 301 349.00 грн.

Так, згідно вимог вищевказаної ст. 181 розділу V Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх дванадцяти календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно п.п.201.8 ст.201 розділу V Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755- VI, із змінами та доповненнями право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

З урахуванням вищевказаного колегією суддів встановлено, що позивачем при здійсненні операції з поставки товарів (послуг) перевищено межу у 300 000 грн., таким чином, доводи апелянта про те, що позивач підлягає обов'язковій реєстрації платником ПДВ, і лише після реєстрації платником ПДВ особа має право здійснювати утримання податку, що сплачується покупцем, є правильними. При цьому, ФОП ОСОБА_3В повинен був подати не пізніше 10 липня 2014 заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість та надавати податкову декларацію за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_3, в порушення вимог п.п. 183.1 сі. 1X3. п п. 183.2 ст. 183 розділу V Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями, у строки визначені законодавством не подав до ДШ у Приморському районі м. Одеси заяву про реєстрацію платником ПДВ.

Таким чином з урахуванням вищевикладеного, ФОП ОСОБА_3 вважається платником податку з 11 числа, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст. 181 цього Кодексу, а саме 11 липня 2014 року без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником податку на додану вартість.

З урахуванням вищенаведеного та у зв'язку з перевищенням обсягу виручки від реалізації товарів у червні 2014 року понад 300 000 грн. колегія суддів вважає, що ФОП ОСОБА_3 в порушення вимог діючого законодавства з 11 липня 2014 року не зареєструвався платником податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо задоволення адміністративного позову є помилковим, оскільки спростовується встановленими обставинами справи.

З системного аналізу вказаних норм законодавства та обставин справи колегія суддів дійшла висновку про те, що судом попередньої інстанції при винесенні вказаної постанови порушені норми матеріального права та висновки суду попередньої інстанції не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, таким чином керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України колегія суддів вважає за необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 317, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області – задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Приморському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення – скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовити повністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 02 квітня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_1 ОСОБА_5