Постанова № 73248397, 05.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 703/3103/17 Суддя (судді) першої інстанції: Опалинська О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочко Є.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14.12.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 до звернувся до суду з позовом до Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14.12.2017 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_3, яка була йому призначена 02.06.2003.

Зобов'язано Смілянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області поновити виплату пенсії починаючи від 26.04.2017 року в розмірі, який був на момент припинення виплати з урахуванням подальшої компенсації та із врахуванням наступного стажу роботи: з 20.04.1992 по 01.04.1998 на підприємстві Черкаського об'єднаного авіаотряду УУДА на посаді бортмеханіка вертольота МИ-2 з виконанням обов'язків старшого інженера ЛО на 0,5 ставки та з 25.10.2000 по 30.12.2002 на підприємстві ТОВ «Югорська авіаційна компанія» (на російській мові: г. Советский, Ханти-Мансийский национальный округ, Тюменской области) на посаді бортмеханіка вертольота МИ-2.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Справа розглянута у порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, з огляду на неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач з 02.06.2003 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду та отримує пенсію за вислугу років працівникам льотних екіпажів.

08.02.2017 Смілянським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Черкаської області був направлений запит вих. № 1155/03 до територіального пенсійного органу РФ з проханням провести перевірку достовірності видачі довідок про наліт годин та заробітну плату, виданих ТОВ «Югорська авіаційна компанія» за період роботи позивача з 25.10.2000 по 30.12.2002.

12.04.2017 надійшла відповідь архівного відділу управління по організації діяльності Адміністрації Советского району про відсутніть в перевіреному складі документів відомостей на ім'я ОСОБА_3 в зв'язку з чим, відповідно до розпорядження відповідача від 26.04.2017, виплата пенсії була призупинена, про що повідомлено позивача листом від 29.08.2017.

В зв'язку з викладеним, та надходженням вказаної відповіді, органом Пенсійного фонду була припинена виплата пенсії ОСОБА_3

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що припинення виплати пенсії відповідачем є протиправним, оскільки позивачем на підтвердження стажу роботи надані відповідні докази, а факт підроблення таких документів не встановлено та не підтверджено у передбаченому законом порядку. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду, з огляду на таке.

Частиною 1статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Імперативними приписами ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

За відомостями трудової книжки позивача підтверджується трудовий стаж з 25.10.2000 по 30.12.2002 на підприємстві ТОВ «Югорська авіаційна компанія» (на російській мові: г. Советский, Ханти-Мансийский национальный округ, Тюменской области) на посаді бортмеханіка вертольота Ми-2 (записи № 11, №12). Відповідні записи вчинені з дотриманням встановлених законом вимог щодо ведення трудових книжок, завірені підписами та печаткою підприємства.

Крім записів у трудовій книжці, факт роботи позивача протягом спірного періоду трудового стажу підтверджений також даними Льотної книги позивача, в якій зазначено кількість годин польотів здійснених таким за період з листопада 2000 року по грудень 2002 року. Зазначені дані завірені печаткою ТОВ «Югорська авіаційна компанія» та підписом відповідної посадової особи.

Згідно свідоцтва бортмеханіка, позивачу продовжувався строк його дії, що давало право на виконання льотних робіт в тому числі у 2000, у 2001, у 2002 роках, що також свідчить про виконанням ним робіт за професією.

Приписами ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Частиною 1 статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Отже, в контексті наведених положень вбачається, що необхідною умовою зменшення раніше призначеного розміру пенсії, або припинення її виплати є зловживання з боку пенсіонера щодо підроблених документів або подання свідомо неправдивих відомостей. Сам факт підробки документа та використання підробленого документа повинен бути підтверджений вироком суду у кримінальній справі, що набрав законної сили.

Водночас, суд першої інстанції вірно зазначив, що на момент припинення виплати пенсії позивачу у квітні 2017 року та на час розгляду даної справи вина позивача у вчиненні підроблення наданих ним при призначенні пенсії документів, умисному внесенні в них недостовірних даних, не підтверджена вироком суду, та жодними іншими доказами.

Відтак, до вирішення у кримінальному провадженні питання про наявність чи відсутність факту підроблення документів, висновок відповідача про їх підроблення або ж про наявність в них недостовірних відомостей є передчасним та не може бути визнаний обґрунтованим.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, колегія суддів зазначає, що доводи відповідача, які не підтверджені жодними доказами, які б відповідали вимогам, передбаченими ст.ст. 73 - 76 КАС України, не можуть бути належним підтвердженням правової позиції останнього, викладеної в апеляційній скарзі.

Таким чином, сумніви відповідача у достовірності документів не можуть вважатись законною підставою для висновку про їх підроблення позивачем або ж підприємством, яке їх видало, оскільки, відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Більше того, вказані сумніви не можуть бути підставою для припинення виплати пенсії, неотримання якої, як зазначено у відзиві на апеляційну скаргу, призводить до виживання та зубожіння позивача.

Між тим, статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не передбачено проведення перевірки пенсійним органом іноземної держави та обов'язковість врахування її результатів органом Пенсійного Фонду України щодо призначеної ним пенсії, а тому в матеріалах пенсійної справи маються суперечливі висновки територіального органу РФ щодо підтвердження страхового стажу та заробітку позивача, оскільки відповідач без проведення ретельної та всебічної перевірки даних обставин припинив виплату позивачу пенсію без достатніх для цього підстав, які б підтверджували факт зловживання саме з боку позивача.

Відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09 липня 2003 року виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.

Матеріали адміністративної справи не містять доказів, що пенсія позивачу призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості, відтак суд приходить до висновку, що у Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області законні підстави для припинення виплати позивачу пенсії були відсутні.

Відтак, відповідач, припинивши виплату позивачу пенсії, діяв не на підставі, та не в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, тобто неправомірно, оскільки прийшов до передчасного висновку про надання недостовірних відомостей при призначенні пенсії, відтак в даному випадку наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Вищого адміністративного суду України, викладених зокрема, в ухвалах від 11 жовтня 2016 року у справі №К/800/20499/16 та від 05 липня 2017 року у справі № К/800/22619/17.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який вказав, що враховуючи зазначені положення закону та з'ясовані обставини справи, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи апелянта, які стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, які жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14.12.2017 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 05.04.2018)

Суддя-доповідач Ю.А. Ісаєнко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко