Постанова № 73248378, 05.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 806/1533/16-а Суддя (судді) першої інстанції:

Букіна О.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Губської О. А., Парінова А. Б.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника відповідача Полтєва Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправними рішення, зобов'язання розглянути питання та прийняття рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, з позовом про визнання протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про повторну відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 03.04.2013 р., внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, зобов'язання Міністерства оборони України розглянути питання та прийняти відповідне рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про залишення позовних вимог без задоволення, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апелянта, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 проходив військову службу в Збройних Силах України, зокрема, в складі 60 окремого спеціального батальйону під час виконання миротворчої місії в Югославії.

12.06.1995 року під час виконання миротворчої місії в Югославії позивач отримав травму у вигляді закритого компресійного перелому ХІІ грудного хребця.

09.04.2013 року у зв'язку із травмою, пов'язаною із виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності.

03 вересня 2015 року позивач звернувся із заявою до Житомирського обласного військового комісаріату про виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 30-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день встановлення інвалідності надавши відповідні документи.

Листом від 15.10.2015 р. Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив, що при розгляді наданих документів встановлено відсутність підстав для подання пропозиції Міністерству оборони України щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, через те, що на ОСОБА_4 не поширюється дія ст.16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975, прийнятого на виконання вимог цієї статті, які набули чинності 01.01.2014, оскільки дія зазначених нормативно-правових актів поширюється на військовослужбовців та звільнених у запас осіб, які отримали первинно інвалідність та звільнені з військової служби після цієї дати.

Вважаючи такі висновки Міністерства оборони України неправомірними, ОСОБА_6 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій Міністерства оборони протиправними, зобов'язання прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_4 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду залишено без змін.

Після цього, позивач повторно звернувся до Житомирського обласного військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 30-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день встановлення інвалідності, та долучив до відповідних документів копії вищезазначених рішень та виконавчого листа

Згідно витягу з Протоколу № 55 від 08.07.2016 року засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, розглянувши подані ОСОБА_4 документи, комісія дійшла висновку, що оскільки на день звільнення позивача діяла ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачала державне обов'язкове особисте страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги. Законом України № 3597-VI від 04.04.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»», який набув чинності 10 травня 2006 року, введено виплату одноразової грошової допомоги. Закон не має зворотної дії в часі, тому ОСОБА_4, мав право на отримання страхової суми за державним обов'язковим страхуванням відповідно до статті 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, що діяла до 01 січня 2007 року.

Вважаючи дії відповідача неправомірними, ОСОБА_4 оскаржив відповідне рішення до Солом'янського районного суду м. Києва.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача законних підстав для призначення йому одноразової грошової допомоги.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується в разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Постановою КМУ від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Зазначений Порядок № 975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, згідно якому днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є в разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена в довідці МСЕК.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Згідно з абзацом п'ятим підпункту 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 (надалі - Порядок №499), грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги визначається для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а для звільнених з військової служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Одним з основних принципів адміністративного судочинства є принцип обов'язковості судового рішення, встановлений ст. 14 КАС України.

Таким чином, оскільки питання щодо поширення дії Постанови КМ України від 28 травня 2008 року №499 на ОСОБА_4 у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності з 03.04.2013 року вже вирішено в судовому порядку, ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року набрала законної сили, визначені обставини повторному дослідженню не підлягають.

Крім того, суд першої інстанції правомірно обґрунтовував винесене рішення гарантіями соціального захисту, встановленими Конституцією України та ЗУ «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо позивача.

Так, згідно ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі в Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Військовослужбовцям у зв'язку із особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Стаття 13 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом необхідно розуміти таке, що призводить до потрібних результатів, наслідків, що дають найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку, що право ОСОБА_4 на виплату одноразової грошової допомоги є безперечним, гарантується положеннями відповідних нормативно-правових актів та встановлено рішенням суду, яке набрало законної чинності.

Відповідача було зобов'язано прийняти рішення щодо зазначеного питання, проте, незважаючи на обставини, встановлені вищевказаним рішенням, при вирішенні питання про призначення ОСОБА_4, дані обставини до належного результату не призвели.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р., під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

В той же час, судове рішення має забезпечувати можливість відновлення порушеного права позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи з 03.04.2013 року внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Щодо посилань апелянта з приводу направлення справи на новий розгляд до Окружного адміністративного суду слід зауважити, що дане питання вже заявлялося відповідачем.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07.03.2017 року клопотання відповідача було задоволено та вирішено питання про передачу справи за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 року, вищевказану ухвалу було скасовано, а справа направлена для продовження розгляду до Солом'янського районного суду м. Києва.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують

Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н ОВ И В :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання розглянути питання та прийняти рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги залишити без задоволення.

Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов

Суддя О. А. Губська

Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови виготовлено 05.04.2018 р.)