Постанова № 73248335, 04.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/2768/17 Суддя (судді) першої інстанції: Виноградова О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Мінакова А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо не сформування та не подачі до Броварського управління Державної казначейської служби України (далі - Броварське УДКС) подання про повернення позивачу збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 6 931 грн., сплаченого згідно квитанції № ПН 06509/пн від 17 березня 2017 року; зобов'язання відповідача сформувати та подати подання про повернення позивачу збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 6 931 грн., сплаченого згідно квитанції № ПН 06509/пн від 17 березня 2017 року.

Київський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 30 листопада 2017 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 17 березня 2017 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Броварський Заводобудівельний комбінат» було укладено договір купівлі-продажу квартири, який засвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Писаним В.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 674.

Згідно вказаного договору, позивач придбав квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до квитанції № 0609/пн від 17 березня 2017 року, позивачем з операції придбання нерухомого майна сплачено пенсійний збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 %, що становить 6 931 грн.

При укладенні договору, згідно з вимогами пункту 15-3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» № 1740 від 03.11.1998 року, позивачем сплачено 6 931 грн. пенсійного збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, про що свідчить квитанція № 0609/пн від 17 березня 2017 року про сплату позивачем на рахунок Броварське УДКСУ 1 % за придбання нерухомого майна.

Проте, відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», збір сплачується фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 % від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

За доводами позивача, житло, згідно з договором купівлі-продажу квартири від 17 березня 2017 року, позивачем придбано вперше, тому він не являвся суб'єктом сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Тобто, збір сплачений позивачем помилково.

16 травня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення сплаченого збору з операції купівлі - продажу нерухомого майна.

Відповідач своїм листом № 6010/07 від 06 червня 2017 року повідомив позивача, що не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно та зазначив, що звільнення від сплати збору можливо лише у разі надання органам Пенсійного фонду відповідного документа про визнання громадянина особою, яка придбаває нерухоме майно вперше, виданого органом, до компетенції якого це відноситься.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.1997 року (далі - Закон №400/97-ВР), у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до змісту пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 року (далі - Порядок № 1740), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 15-3 Порядку № 1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Тобто, вказаними нормами визначено, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки:

1) громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла;

2) громадяни, які придбавають житло вперше.

При цьому, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, не існує єдиної бази, за допомогою якої можна визначити первинне придбання нерухомого майна особою, а також не існує органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла.

Питання стосовно механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, - було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше, однак, ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.00 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Таким чином, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм - не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами, а тому саме органи Пенсійного фонду України зобов'язані довести, що конкретні особи - придбавають житло не вперше.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо не сформування та не подачі до Броварського управління Державної казначейської служби України подання про повернення позивачу збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 6931,00 грн. є необґрунтованими та неправомірними, оскільки ненадання позивачем документів, що підтверджують придбання нерухомого майна вперше не є підставою для відмови у поверненні такого збору.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України: від 20 серпня 2015 року по справі К/800/41597/14 від 27 січня 2015 року по справі К/9991/22832/12, від 22 травня 2014 року у справі № К/800/18016/14.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги позивача в частині щодо визнання протиправними дій Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо не сформування та не подачі до Броварського управління Державної казначейської служби України подання про повернення позивачу збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 6 931 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж стосується вимог в частині щодо зобов'язання відповідача сформувати та подати подання про повернення позивачу збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 6931 грн. сплаченого згідно квитанції №0609/пн від 17.03.2017 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 (далі - Порядок № 787) визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.

Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів:

- заяви платника;

- подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету;

- платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.

Позивач на підтвердження обставин придбання житла вперше надав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 04 жовтня 2017 року

Згідно вказаної довідки позивачу на праві приватної власності належить об'єкт житлової нерухомості, а саме: квартира за адресою: АДРЕСА_1, що була предметом договору купівлі - продажу від 17.03.2017 року.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем придбано житло вперше.

Будь-яких належних доказів, які б спростували твердження позивача про придбання ним житла не вперше, відповідачем не надано.

Отже, відповідачем протиправно відмовлено позивачу у поверненні сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 6931 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має право на повернення суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування як помилково сплаченого, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині щодо зобов'язання відповідача сформувати та подати подання до Броварське УДКС про повернення позивачу помилково сплаченого збору, сплаченого згідно з квитанцією № ПН 06509/пн від 17.03.2017 року.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або недоведеність матеріалами справи.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 06.04.2018 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцев