Постанова № 73248279, 28.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/7277/17

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Бойчук А.Ю.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

Романішина В.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 26 липня 2017р. по справі за адміністративним позовом Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання неправомірною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2017р. ГУПФ України звернулося в суд із адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі ВПВР ДВС ГТУЮ в Одеській області), в якому просило:

- зупинити виконання постанови ВПВР ДВС ГТУЮ в Одеській області за

№52437927 від 28.03.2017р. про накладення адміністративного штрафу у розмірі 5100грн. до набрання законної сили судовим рішенням;

- визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця

ВПВР ДВС ГТУЮ в Одеській області №52437927 від 28.03.2017р. про накладення адміністративного штрафу у розмірі 5100грн..

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що за невиконання вимог виконавчого листа по справі за №522/7239/16-а, виданого 20.09.2016р. Приморським районним судом м.Одеси, ВПВР ДВС ГТУЮ в Одеській області 28.03.2017р. прийнято постанову за №52437927, якою на УПФ накладено штраф у розмірі 5100грн..

Позивач вважаючи вказану постанову ДВС протиправною та незаконною, а тому просить вимоги задовольнити.

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 26 липня 2017р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті та відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги виконавчого документу боржником виконані не були, а тому державним виконавцем ДВС правомірно винесено постанову про накладення штрафу.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судовою колегією встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою Приморського районного суду м.Одеси від 14.07.2016р. по адміністративній справі за №522/7239/16-а, задоволено позов ОСОБА_2 та зобов'язано ГУПФУ в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії з 30.09.2016р. на підставі довідки «Про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій» за №10.1-39-50 від 23.03.2016р.. На виконання вказаної постанови 20.09.2016р. Приморським районним судом м.Одеси видано виконавчий лист за №522/7239/16-а.

У жовтні 2016р. державним виконавцем повідомлено УПФ про відкриття виконавчого провадження. У свою чергу, 25.10.2016р. УПФ надано відповідь про виконання судового рішення та проведення перерахунку пенсії.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 8.12.2016р. роз'яснено постанову Приморського районного суду м.Одеси від 14.07.2016р. №522/7239/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ГУПФУ в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії в частині того, що перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії з 30.09.2016р. необхідно здійснити у зв'язку зі зміною розміру грошового забезпечення у відповідності до ч.3 ст.63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (чинний на час призначення пенсії ОСОБА_2).

В подальшому, вимогою державного виконавця за №09.1-270/В-2/413 від 26.01.2017р. зобов'язано начальника ГУПФУ в Одеській області, відповідно до ст.ст.18,63,75 ЗУ «Про виконавче провадження (в редакції від 2.06.2016р.), виконати вимоги виконавчого листа за №522/7239/16-а з урахуванням ухвали від 8.12.2016р. у повному обсязі та надати на адресу відділу у триденний строк з моменту отримання вимоги копії документів, які підтверджують фактичне виконання рішення суду.

Листом ГУПФУ в Одеській області за №1264/03 від 27.01.2017р. повідомлено ДВС, що у відповідності до ст.254 КАСУ подано апеляційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 8.12.2016р..

У березні 2017р. УПФ своїм листом за №3208/03 повідомлено ДВС, що ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017р. ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 8.12.2016р. - залишено без змін, таким чином ОСОБА_2 проведено перерахунок, внаслідок якого розмір пенсії не змінився, тому доплата відсутня.

У зв'язку із невиконанням вимог виконавчого листа, 28.03.2017р. державним виконавцем прийнято постанову за №52437927 про накладення на УПФ адміністративного штрафу у розмірі 5100грн..

Перевіряючи правомірність дій та рішень ДВС, які позивач просить визнати протиправними, судова колегія виходить з наступного.

Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі і повинні відповідати їй (ст.1, ч.1,2 ст.8 Основного Закону України).

У відповідності до Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.6, ч.2 ст.19).

Згідно з Конституцією України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні; виключно законами України визначається статус суддів (ч.1 ст.55, п.14 ч.1 ст.92, ч.1 ст.127).

Право кожного на судовий захист є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, захисту їх від порушень і протиправних посягань (пп.2.1 п.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8.04.2015р. за №3-рп/2015).

У відповідності до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Принцип обов'язковості судових рішень знайшов своє відображення і в ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», за змістом ч.1,2,4, якої судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України; невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Апеляційний суд вважає за необхідне наголосити, що обов'язковість судових рішень гарантується практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» Європейський суд з прав людини наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції, Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України», за №38773/05 від 26.07.2012р.).

Пункт 1 ст.6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. У контексті вищезазначеного, суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст.6 Конвенції.

Отже, апеляційний суд наголошує, що виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р..

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України»).

Таким чином, апеляційний суд зазначає, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню у встановлений законом строк.

У відповідності до ст.3 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України підлягають примусовому виконанню.

Правилами ст.75 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст.89 Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

За приписами ст.89 вищезгаданого Закону України, якщо у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога державного виконавця УПФ не виконана, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази здійснення перерахунку пенсії, як того вимагає рішення державного виконавця за №09.1-270/В-2/413 від 26.01.2016р..

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову УПФ, оскільки рішення суду від 14.07.2016р. по справі за №522/7239/16-а ГУПФУ в Одеській області належним чином та у повному обсязі не виконано, а саме не виплачено ОСОБА_2 суму коштів, у зв'язку зі зміною розміру грошового забезпечення у відповідності до ч.3 ст.63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 26 липня 2017р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.В. Крусян

В.Л. Романішин