Постанова № 73248257, 05.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 367/3829/17 Суддя (судді) першої інстанції: Саранюк Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - Будуленка Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 29 листопада 2017 року (дата виготовлення повного тексту постанови невідома) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Університету державної фіскальної служби України про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Університету державної фіскальної служби України про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 29 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ставить питання про скасування зазначеної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову.

У судовому засіданні 05 квітня 2018 року позивач та представник позивача апеляційну скаргу підтримали. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками процесу не оскаржуються.

З грудня 2013 року, згідно наказу Національного Університету Державної податкової служби України, позивач був прийнятий на посаду старшого інспектора групи забезпечення режиму відділу режиму та оперативного реагування факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції.

Наказом від 06.06.2016 № 121-к позивача було звільнено з роботи.

Як вбачається зі змісту вказаного наказу, позивач підполковник податкової міліції старший інспектор групи забезпечення режиму відділу режиму та оперативного реагування факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Національного Університету Державної податкової служби України ОСОБА_2 був звільнений з посади та органів податкової міліції у відставку за п 65 підпунктом «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ 29.07.1991 р. №114. Підставою для винесення вказаного наказу став рапорт ОСОБА_2 та свідоцтво про хворобу №156/Зв від 11.03.2016.

Вважаючи своє звільнення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був звільнений зі служби відповідно до вимог чинного законодавства, наказ від 06.06.2016 № 121-к про його звільнення є законним.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення місцевого адміністративного суду, зазначає наступне.

Стаття 18 КАС України (в редакції на день подання позову) встановлювала правила предметної підсудності.

Згідно з ч. 1 ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; 2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 3) виключено 4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 5) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті;6) адміністративні справи щодо примусового повернення в країну походження або третю країну та примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом, в якому оскаржує рішення, прийняте суб'єктом владних повноважень, який не є органом місцевого самоврядування, а є державною установою.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що позовна заява ОСОБА_2 до Університету державної фіскальної служби України подана позивачем з порушенням правил предметної підсудності і не може бути розглянута Ірпінським міським судом Київської області, як адміністративним судом, оскільки дана справа підсудна окружному адміністративному суду.

Таким чином, суд першої інстанції прийняв рішення у справі з порушенням норм процесуального права.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, місцем проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_1, Київська область, місцезнаходженням Університету державної фіскальної служби України - вул. Університетська, 31, м. Ірпінь, Київська обл.

Отже, дана справа підлягає розгляду окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого охоплює Київську область. Таким судом згідно Указу Президента України від 16.11.2004 року №1417/2004 є Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до ч.1 ст.318 КАС України (в редакції на день прийняття судом апеляційної інстанції рішення) рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтям 20, 22, 25-80 цього Кодексу.

Статтями 20 та 21 КАС України (в редакції на день прийняття судом апеляційної інстанції рішення) також визначено, що даний спір щодо оскарження дій суб'єкта владних повноважень підлягає розгляду окружним судом.

Внаслідок вказаного, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи до Київському окружному адміністративному суду для розгляду за підсудністю.

Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України (в редакції на день подання позову) суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду; ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; ухвала про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі).

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 157 КАС України (в редакції на день подання позову) суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 16 січня 2017 року по справі №367/249/17-а у відкритті провадження за позовом ОСОБА_2 до Університету державної фіскальної служби України про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Вказана ухвала суду не була оскаржена в апеляційному порядку та набрала законної сили.

З огляду на викладене, оскільки Ірпінським міським судом Київської області вже прийнято ухвалу від 16.01.2017 у справі №367/249/17-а, якою відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_2 до Університету державної фіскальної служби України про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, зазначена ухвала набрала законної сили, то суд першої інстанції порушив норми процесуального права, відкривши провадження по справі №367/3829/17 з того самого спору і між тими самими сторонами.

Таким чином, доводи апелянта заслуговують уваги, проте апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки справа підлягає направленню для розгляду до окружного адміністративного суду.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції постанову прийнято з порушенням норм процесуального права, отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню, і відповідно до п.5 ч.1 ст.315 КАС України, направленню справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Керуючись статтями 20, 21, 310, 315, 318, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 29 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Університету державної фіскальної служби України про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 29 листопада 2017 року - скасувати.

Справу № 367/3829/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Університету державної фіскальної служби України про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - направити на розгляд за встановленою законом підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 05 квітня 2018 року.