Постанова № 73248167, 05.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13850/16 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Земляної Г.В.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Хлібінвест" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Хлібінвест" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обгрунтовує тим, що фактично контролюючим органом було проведено перевірку своєчасності сплати Товариством узгодженої суми податкового зобов'язання, а не перевірку податкової звітності, як це передбачено приписами податкового законодавства під час проведення камеральної перевірки. Крім цього, якщо було проведено документальну позапланову перевірку, то позивачем не було отримано повідомлень про проведення такої перевірки. Також вказує, що відповідачем не виконано обов'язок щодо надання висновку на заперечення товариства на акт перевірки, у зв'язку з чим, на його думку, дії щодо винесення спірного податкового повідомлення-рішення суперечать законодавству України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року задоволено адміністративний позов частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві із проведення 12.05.2016 року камеральної перевірки ТОВ «Компанія Хлібінвест». В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повністю. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на її думку, судом першої інстанції під час ухвалення рішення в даній справі порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Хлібінвест» (код ЄДРПОУ 39750329) зареєстровано 16.04.2015 року, номер запису 10651020000020417 та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 16.04.2015 року, номер взяття на облік 265115052276.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві проведено перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання податку на додану вартість ТОВ «Компанія Хлібінвест».

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 12.05.2016 року № 3913/26-51-12-01-09/39750329, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем правил сплати податків платником або іншими особами зобов'язаними нарахувати та сплачувати податки, збори, передбачених п.203.2 ст.203, п.57.1 ст.57 ПК України.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивач подав заперечення на акт перевірки. За результатом розгляду заперечень листом від 03.06.2016 року № 5281/10/26-51-12-01-21 контролюючий орган повідомив позивача, що висновки Акту перевірки складено у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року № 0022881201, яким зобов'язано сплатити штраф у сумі 375502,40 грн.

Не погоджуючись з спірним податковим повідомлення-рішенням позивачем подано скаргу до Головного управління ДФС у м. Києві, за результатом розгляду скарги ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 18.07.2016 року № 110/26-15-10-01-35, яким залишено без розгляду скаргу позивача.

Вважаючи, що перевірка проведена контролюючим органом протиправно, а спірне податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства України, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи даний адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивачів є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим документом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України.

Приписами ст. 62 Податкового кодексу України зазначено, що одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У відповідності до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Статтею 75 зазначеного Кодексу передбачені види перевірок, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (пункту 75.1 статті 75).

У розумінні підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Натомість документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є, зокрема своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

У відповідності до статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що у даному випадку камеральна перевірка повинна бути проведена виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Судом першої інстанції було встановлено, що в даному випадку Контролюючим органом проведено перевірку не податкової звітності Товариства обмеженою відповідальністю «Компанія Хлібінвест», а перевірку своєчасності сплати товариством узгодженої суми податкового зобов'язання, що відноситься до предмету документальної перевірки.

В той же час, на відміну від камеральної перевірки, порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений у статті 78 ПК України, згідно якої документальна позапланова перевірка здійснюється за обставин, які визначені у пункті 78.1 статті 78 ПК України, та вимагає наявності наказу про проведення перевірки (пункт 78.4).

Проте, позивач не отримав від відповідача копії наказу про проведення документальної невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку перевірки та місце її проведення.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказане свідчить про порушення відповідачем порядку проведення перевірки.

Таким чином, оскільки діючи не у спосіб, що передбачений ПК України, відповідач провів камеральну перевірку з питань, які є відмінними від питань, що входять до її предмету, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними дій із проведення перевірки.

Отже, вимоги позивача щодо визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві із проведення 12.05.2016 року камеральної перевірки ТОВ «Компанія Хлібінвест» є правомірними та підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 08.06.2016 року № 0022881201, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 375502,40 грн. (основний платіж - 0, 00 грн., штрафна санкція - 375502,40 грн.), колегія суддів зазначає наступне.

Порушення, допущенні перевіряючими під час складання акту перевірки, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки останні не можуть бути підставою для звільнення платника податків від відповідальності за порушення вимог податкового законодавства та для скасування актів, якими останні були зафіксовані.

Згідно з п. 6.1. Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з пп. 14.1.3 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України під грошовим зобов'язанням платника податків розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Податкового кодексу України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Згідно із ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Щодо строків сплати податкових зобов'язань, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпункту 49.18.1 та пункту 57.1 кореспондують пункти 203.1 та 203.2 статті 203 ПК України якими визначено, що податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації з податку на додану вартість, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас, судом першої інстанції було встановлено, що позивачем до матеріалів справи доказів щодо спростування встановлених порушень, викладених у акті перевірки не надано.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість посилання позивача щодо ненадання контролюючим органом висновку про результати розгляду на подане заперечення на акт перевірки, оскільки згідно матеріалів справи на заперечення позивача контролюючим органом надано відповідь від 03.06.2016 року № 5281/10/26-51-12-01-21.

Зауваження позивача щодо неналежного надання відповідачем у наданій відповіді обґрунтувань та аналізу спірних питань, зазначених у запереченнях на акт перевірки, також не беруться до уваги, оскільки по суті встановлених порушень товариством не надано доказів на їх спростування.

Відповідачем встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), передбачених п. 126.1 ст. 126 ПК України, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого грошового зобов'язання, а тому податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року № 0022881201 є правомірним.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

Г.В. Земляна

Повний текст складено 05.04.2018 року.