Постанова № 73248166, 05.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року справа №805/180/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Токаревої А.Г., представника відповідача - Кравченко О.С., діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у справі № 805/180/17-а (суддя І інстанції Кірієнко В.О.), складену в повному обсязі 31 січня 2017 року в м. Слов'янськ Донецької області за позовом Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий комбінат» до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 07 грудня 2016 року № 0013421200, № 0013431200, -

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Красногорівський вогнетривкий комбінат» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 07 грудня 2016 року № 0013421200, № 0013431200, складених Мар'їнською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області на підставі акту від 25 листопада 2016 року № 1452/12-0/00191744 "Про результати камеральної перевірки податкової звітності з плати за землю з юридичних осіб ПАТ "КРВЗ" за 2016 рік" (а.с. 4-5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у справі № 805/180/17-а позовні вимоги задоволені. Скасовано податкове повідомлення-рішення Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 07 грудня 2016 року за № 0013421200, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 12 724,72 грн. за платежем земельного податку з юридичних осіб. Скасовано податкове повідомлення-рішення Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 07 грудня 2016 року за № 0013431200, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 13 724, 59 грн. за платежем земельного податку з юридичних осіб (а.с. 61-63).

Не погодившись із судовим рішенням, Мар'їнська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позиція позивача щодо відсутності правових підстав та обов'язку для сплати орендної плати є необґрунтованою, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства України. Зазначає, що включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась АТО, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками податків своїх обов'язків (а.с. 67-68).

Представник відповідача в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

02 квітня 2018 року до канцелярії суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Красногорівський вогнетривкий завод" є юридичною особою (ЄДРПОУ 00191744), перебуває на обліку у Мар'їнській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с. 14-18).

25 листопада 2016 року відповідачем проведена камеральна перевірка податкової звітності з плати за землю юридичних осіб за 2016 рік, за наслідками якої був складений акт № 1152/12-0/00191744 (а.с. 6).

За результатами акту перевірки від 25 листопада 2016 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 07 грудня 2016 року № 0013421200, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 12 724,72 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб (а.с. 8, 27) та № 0013431200, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 13 724,59 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб (а.с. 9, 29).

З акту перевірки та розрахунків до спірних податкових повідомлень-рішень вбачається, що позивачу було нараховано штрафні санкції за порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з плати за землю з юридичних осіб за період з 30 липня 2016року по 27 жовтня 2016 року (а.с. 28, 30).

Спірним питання даної справи є правомірність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки товариство зареєстровано та здійснює свою господарську діяльність та земельна ділянка також розташована у населеному пункті, на території яких здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені статтею 6 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», поширюються на відповідача як платника орендної плати за землю, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції. Також, судом першої інстанції зроблений такий висновок, що ст. 6, 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» мають пряму дію, у відповідності до чого не вимагають додаткового отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин, на підставі чого, відсутні підстави для засвідчення форс-мажорних обставин. Тобто, позивач є звільненим на період проведення АТО від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою державної та комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VII).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Нормою пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до статті 59.1 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу. При цьому, відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу, відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до матеріалів справи позивач знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, а саме м. Красногорівка Мар'їнського району Донецької області.

Статтею 6 Закону № 1669-VII (в редакції від 08 червня 2016 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що звільнені суб'єкти господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Стаття 10 зазначеного закону передбачає, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669).

З аналізу зазначених норм Закону № 1669-VII та Податкового кодексу України вбачається, що зазначеним Законом встановлено звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату орендної плати за землю, що сплачується на відповідній території, а саме щодо податку який сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО.

Перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, на які розповсюджуються пільги, встановлені Законом № 1669-VII, визначається виходячи з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII. Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція». Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час. 2 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Зазначене розпорядження опубліковано 8 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України «Урядовий портал».

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Суд зазначає, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час. Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, до зазначених населених пунктів належить м. Красногорівка Мар'їнського району Донецької області.

З огляду на викладене, оскільки відповідач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Красногорівка Мар'їнського району Донецької області - у населеному пункті, на території якого здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, земельна ділянка також розташована в м. Красногорівка Мар'їнського району Донецької області, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, поширюються на позивача як платника орендної плати за землю, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

З матеріалів справи вбачається, що Торгово-промисловою палатою України позивачу було надано сертифікат (висновок) про настання обставин непереборної сили, який з 13 липня 2014 року засвідчує настання обставин непереборної сили при здійснені господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння а сплати податків та обов'язкових платежів (а.с. 13).

При таких обставинах суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції що податкові повідомлення-рішення за платежем земельний податок з юридичних осіб є незаконними, необґрунтованими та такими, що не відповідають критеріям правомірності, які ставляться до рішення суб'єктів владних повноважень нормами Кодексу адміністративного судочинства України та підлягають скасуванню.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у справі № 805/180/17-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 05 квітня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 квітня 2018 року.

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Г.М. Міронова