Постанова № 73248162, 28.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції : Шумей М.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/741/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя: Бруновської Н.В.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.

представника апелянта: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у справі № 809/132/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці про поновлення на роботі та зобов'язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ :

18.01.2017р. ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці про поновлення на роботі та зобов'язання до вчинення дій.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 р. позов задоволено частково. Суд скасував наказ №62 о/с від 31.08.2015р. який виданий Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці про звільнення ОСОБА_3

Крім того, суд зобов'язав Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці вжити заходів по працевлаштуванню ОСОБА_3 на рівнозначній посаді в органах поліції. В решті позову суд відмовив.

28.11.2017р. ОСОБА_3 звернулась в суд з заявою про винесення додаткового рішення в даній справі. Просила суд, стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі - 11535,04 грн. та визначити дату поновлення на роботі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.12.2017р. заяву залишено без задоволення.

Не погоджуючись із даною ухвалою, апелянт ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.12.2017р. скасувати та прийняти нову ухвалу, якою заяву задовольнити.

Представник апелянта ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

ч.1 ст. 252 КАС України суд що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувались докази чи одного з клопотань не ухвалено рішення; якщо суд вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Аналогічні положення закріплені в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» N 7 від 20 травня 2013 року.

Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що підстави, наведені позивачем у заяві про ухвалення додаткового рішення, не підпадають під жодну ознаку, наведену в статті 252 КАС України.

Зокрема, в Постанові Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 р. судом ухвалено рішення щодо всіх вимог, заявлених в позові, з приводу яких досліджувалися докази, щодо способу виконання судового рішення, постанова суду є зрозумілою, не містить неточностей чи розбіжностей, що могли би стати перешкодою для її виконання.

Безпосереднє визначення способу виконання даного рішення є дискреційними повноваженнями Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці.

Суд, дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, не має права перебирати на себе повноваження суб'єкта владних повноважень у відповідних правовідносинах.

Питання, пов'язані з виконанням судового рішення в адміністративній справі здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Вимога ОСОБА_3 про визначення дати з якої відповідач повинен її поновити на рівнозначній посаді була предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд частково задовольнив позов та зобов'язав Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці вжити заходів про працевлаштуванні позивача на рівнозначній посаді в органах поліції. В решті вимог суд відмови.

Тобто, позивач повторно заявляє вимогу яка була предметом розгляду в даній справі та яка вирішена судом, що виключає прийняття в даній справі додаткового рішення в порядку ст. 252 КАС України оскільки, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу колегія суддів зазначає наступне.

Дану вимогу ОСОБА_3 під час пред'явлення позову та в ході розгляду справи не заявляла.

Тобто, дана вимога не була предметом розгляду в даній справі, докази з приводу даної вимоги не досліджувались.

Довідка про доходи від 11.10.2013 р. № 465 яку приєднала позивач одночасно до заяви про постановлення додаткового судового рішення не досліджувалась та не була предметом розгляду в даній справі.

Зокрема, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що ухвалення додаткового судового рішення має місце в тому випадку, якщо судом при винесенні рішення не вирішено частину заявлених позовних вимог.

При цьому, судове засідання із розгляду питання про прийняття додаткового судового рішення не є складовою частиною судового розгляду і не може використовуватись для дослідження нових доказів та доказів яким суд не дав оцінки.

Застосування положень абз.2 ст.235 КЗпП при винесенні рішення у спорах щодо поновлення на роботі не є самостійною підставою для ухвалення додаткового судового рішення, порядок та підстави винесення якого регламентується ч.1 ст.168 КАС України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви оскільки, відсутні підстави які передбачені ст. 252 КАС України для прийняття додаткового судового рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у справі № 809/132/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів після набрання постановою законної сили.

Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя Р.М. Гулид

Суддя С.М. Кузьмич

Постанова складена в повному обсязі 06.04.2018 року.