Постанова № 73247968, 03.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 757/28842/17-а Суддя (судді) першої інстанції: Москаленко К.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Федотова І.В.,

суддів: Літвіної Н.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві на постанову Печерського районного суду міста Києва від 29 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправної відмови та зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач-1) та Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - відповідач-2), в якому просив:

- визнати протиправною відмову відповідача у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України;

- зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України відповідно до порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 у розмірі 200 - кратному прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, з 12 грудня 2016 року.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 29 серпня 2017 року адміністративний позов було задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції у м. Києві у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Зобов'язано Головне управління Національної поліції у м. Києві призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням II групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме на 12.12.2016 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог до Міністерства внутрішніх справ України було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Національної поліції у місті Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 02 жовтня 1995 року по 06 листопада 2015 року перебував на службі в органах внутрішніх справ України.

07 листопада 2015 позивач прийнятий на службу до Національної поліції України, а 24 червня 2016 звільнений зі служби Національної поліції України. Рішенням МСЕК з 12 грудня 2016 року позивачу встановлено 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою акту огляду МСЕК серії АВ № 0645866 від 19 грудня 2016 року.

Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності серії АГ № 00113565 ступінь втрати професійної працездатності позивача складає 70%.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги внаслідок установлення другої групи інвалідності через захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, разом з тим, листом від 28.04.2017 йому відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Вважаючи таку відмову неправомірною, ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про зобов'язання відповідача-2 здійснити дії щодо нарахування та виплати грошової допомоги позивачу, оскільки, позивачем дотримано порядок подання документів для призначення грошової допомоги, визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 850, якою встановлено подання документів за останнім місцем служби, яким є у даному випадку Головне управління Національної поліції у м. Києві. Також суд зазначив, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850, тобто за останнім місцем служби саме в органах внутрішніх справ.

З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційного адміністративного суду, виходячи з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Відповідно до абз. 2, 3 п. 15 Прикінцевих положень Закону України «Про Національну поліцію України» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Такий порядок визначався частиною 6статті 23 Закону України «Про міліцію», якою встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІІІ групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання зазначених положень, постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).

Ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (п. 1 Порядку №850).

Відповідно до п. 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 3 Порядку № 850 визначені окремі підстави, які надають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, однією із яких є установлення працівникові міліції інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. При цьому розмір такої допомоги залежить від встановленої групи інвалідності.

Однак, п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію» визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Відповідно до п.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію» набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Оскільки Закон опубліковано в газеті «голос України, 06.08.2015 року тому датою набрання його чинності є 07.11.2015 року. Саме з цієї дати втратив чинність і Закон України «Про міліцію», в тому числі і стаття 23 вказаного Закону.

Разом з тим, позивача прийнято на службу до Головного управління Національної поліції в Черкаській області 07.11.2015 року, то з цієї дати на нього поширюється норми Закону України «Про національну поліцію».

Згідно з ч. 2 ст.97 Закону України «Про національну поліцію», порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Дійсно, ст. 97 Закону України «Про національну поліцію» прямо не передбачала права поліцейського на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Наведене вище ч.2 ст.97 Закону України «Про національну поліцію» наділяє Міністерство внутрішніх справ України визначати не лише порядок виплати допомоги, а й визначати умови, за яких така допомога виплачується.

Наказом МВС України № 4 від 11.01.2016 року затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №4), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 року за №163/28293, який набрав чинності 29.02.2016 року.

Порядком № 4 визначено механізм та умови виплати одноразової грошової допомоги поліцейському, право на яку встановлено спеціальним законом, що регулює відповідну сферу діяльності (тобто Законом України «Про Національну поліцію»).

Наказом МВС України від 12.09.2016 № 916 «Про внесення змін до Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського» внесені зміни до «Порядок та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського» від 29.01.2016 № 163/28293, а саме пункту 5 розділу 1.

Відповідно до п.1 розділу1 Порядку № 4 ці порядок та умови визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Підпунктом 4 пункту 5 розділу 1 Порядку № 4 дано значення терміну «пов'язаного з проходженням служби в поліції», що визначає випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського.

Так, пов'язана з проходженням служби в поліції (пункти 4, 6 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок отриманого захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що виникнення права особи на виплату одноразової допомоги пов'язується законодавцем безпосередньо із фактом встановлення йому інвалідності.

Тобто таке право виникає з дня встановлення інвалідності, зазначеного в довідці медико-соціальної експертної комісії, та може бути реалізоване особою протягом наступних трьох років від цієї дати.

Отже, днем виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи, є вказана у Довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія серії АВ № 0645866 від 19 грудня 2016 року дата встановлення інвалідності, а саме 12 грудня 2016 року і відповідно, від цієї дати упродовж трьох років за позивачем зберігається право на отримання цієї допомоги.

Відповідно до п.4 ч.1ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, в разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок зазначених причин.

Зміни до ст. 97 (п.п.4 ч.1 ) Закону України «Про національну поліцію внесено 12.07.2017 року, тобто після звернення позивача з заявою на надання йому одноразової грошової допомоги, на що йому було надано відмову 28 квітня 2017 року. Тому в даному випадку до спірних правовідносин застосуванню підлягає положення ч.1 ст.99 п. «б» Закону України «Про Національну поліцію» в редакції що діяла до 06.04.2017 року (200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату).

Відмову відповідача у виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги суд апеляційної інстанції вважає незаконною, оскільки у позивача настала інвалідність в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, тому позивач має право на отримання грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення, натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зазначеного вище висновку суду першої інстанції не спростовують і колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду міста Києва від 29 серпня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 05.04.2018 року.