Постанова № 73247870, 22.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 березня 2018 рокусправа № 804/5775/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Бишевської Н.А.

судді: Добродняк І.Ю ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 (суддя Олійник Віктор Миколайович, дата складання повного тексту 21.11.2017)

у справі № 804/5775/17

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна"

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

треті особи приватне підприємство «Орім», фізична особа-підприємець ОСОБА_2

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

08.09.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" звернулось з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватне підприємство «Орім» (далі – ПП «Орім»), Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 В.), в якому просило:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.08.2017 № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 36 567 грн., із них 24 378 грн. основного зобов’язання та 12 189 грн. штрафних санкції;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «П» від 19.08.2017 № НОМЕР_2, яким зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3 689 887 грн.;

3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 19.08.2017 № НОМЕР_3, яким зменшено розмір від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 848 877 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 37 402,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність здійснення господарських операцій щодо придбання маркетингових послуг у ПП «Орім» та ФОП ОСОБА_2 та щодо списання товарів у зв’язку з втратою внаслідок крадіжки та пожежі, правомірність відображення їх результатів в податковому обліку підтверджується належним чином сформованою первинною документацією, інформацією правоохоронних органів, і підстав для донарахування додаткових зобов’язань, здійснених відповідачем оскаржуваними повідомленнями-рішеннями, на думку позивача, не було.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 р. у справі № 804/5775/17 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Судом встановлено, що протягом перевіреного періоду позивач мав господарські відносини з ПП «Орім» та ФОП ОСОБА_2 з приводу придання маркетингових послуг, за результатами проведеної документальної перевірки контролюючим органом встановлено відсутність реального характеру здійснення господарської діяльності, оскільки надані первинні документи не можуть підтвердити зміст та обсяг наданих послуг, внаслідок чого контролюючий орган дійшов висновку про протиправне формування витрат та податкового кредиту за даними відносинами. На підставі дослідження наданих сторонами документів, суд погодився з висновками податкового орган) щодо не підтвердження реального характеру здійснення господарської діяльності позивачем у перевірений період. Наведене слугувало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду, ТОВ "Долфі-Україна" подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 р. у справі № 804/5775/17, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував наявності первинних документів, наполягаючи на тому, що вони підтверджують здійснення Товариством господарської діяльності в межах правового поля.

ПП «Орім» підтримує апеляційну скаргу позивача, зазначаючи, що діяльність ПП «Орім» з проведення для Товариства маркетингових досліджень по реалізації продукції в торгових точках мережі АТБ, спрямована саме на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності і, як станом на час здійснення господарських операції, так і станом на поточну дату ПП «Орім» не має ознак фіктивності, а є належним чином зареєстрованим суб'єктом господарювання.

ГУ ДФС у Дніпропетровській області проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною, зазначаючи, що надані позивачем первинні документи не підтверджують правомірності формування Товариством валових витрат за рахунок придбання маркетингових послуг та у зв’язку зі списанням товарів.

Представники сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали визначені по справі правові позиції, надали пояснення та заперечення на доводи апеляційної скарги, представниками позивача зазначалось про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на первинні документи по справі, та правову позицію як самого позивача, так і третіх осіб, які визначили своє ставлення до позиції податкового органу щодо взаємовідносин позивача з контрагентами та підтвердили господарську діяльність.

Представником відповідача зазначалось про обґрунтованість рішення суду першої інстанції по даній справі і відсутності підстав для задоволення скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Долфі-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, за результати якої складено акт від 11.07.2017 № 7230/04-36-14-02/37068787 (т.1, а. с.27-91).

19.08.2017 на підставі даного акта перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_2, яким Товариству у зв’язку з порушенням п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3689887 грн. (т.1, а. с.173);

- № НОМЕР_1, яким Товариству у зв’язку з порушенням п.п.198.5, 198.6 ст.198 ПК України збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 36 567 грн., з яких 24 378 грн. - за податковим зобов’язанням, 12 189 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с.171);

- № НОМЕР_3, яким Товариству у зв’язку з порушенням п.п.198.5, 198.6 ст.198 ПК України зменшено розмір від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 848 877 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 37 402,40 грн. (т.1, а. с.175).

ТОВ "Долфі-Україна", вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення відповідача неправомірними, звернулось до адміністративного суду з даним позовом.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Долфі-Україна" підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у ч.2 ст.2 КАС України з урахуванням приписів ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, за приписами ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції у відповідності до вимог ч.2 ст.2, ч.1 ст.195 КАС України, суд звертає увагу на зафіксовані в акті перевірки від 11.07.2017 порушення Товариством положень п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.198.5, 198.6 ст.198 ПК України при декларуванні показників з податку на прибуток та з податку на додану вартість за періоди 2015, 2016 р.р.

Так, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (тут і надалі - в редакції на період який перевірявся) визначає об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, яким у відповідності до п.п.134.1.1 є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від’ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від’ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об’єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

При цьому у п.44.2 ст.44 ПК України передбачено, що для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Разом з тим в абз.1, 2 п.44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Регулювання питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість здійснюється статтею 198 ПК України, згідно з п.п.«а» п.198.1 якого передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому у п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних;

для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Таким чином, декларування показників з податку на прибуток та податку на додану вартість платник податків має здійснювати на підставі даних, що підтверджуються первинними документами.

Так, досліджуючи питання правомірності/протиправності спірного податкового повідомлення-рішення, яким Товариству зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3 689 887 грн., колегія суддів звертає увагу, що з акту перевірки від 11.07.2017 вбачається, що вказана сума завищення задекларованих ТОВ «Долфі-Україна» показників від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік у розмірі 3 689 887 грн. складається:

- з суми 2 014 898 грн., пов’язаних з придбанням Товариством маркетингових послуг у ПП «Орім» (т.1, а. с.42);

- з суми 1 674 989 грн., пов’язаних з придбанням Товариством маркетингових послуг у ФОП ОСОБА_2 (т.1, а. с.47).

Відповідачем висновки щодо завищення задекларованих ТОВ «Долфі-Україна» показників від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток обґрунтовуються неможливістю підтвердити реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Долфі-Україна» по взаємовідносинах з ПП «Орім» та ФОП ОСОБА_2

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (тут і надалі - в редакції на період який перевірявся), є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому у Листі ВАСУ від 02.06.2011 № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Долфі-Україна» є офіційним представником іноземних брендів медичної техніки і виробів медичного призначення, які, зокрема, реалізує через торгівельні мережі магазинів та аптек.

Так, у перевіреному періоді ТОВ «Долфі-Україна» (Замовник) мало господарські відносини з ПП «Орім» (м.Вишневе, Київська обл.) (Виконавець) за договором про надання маркетингових послуг №274 від 01.01.2015 (далі - Договір), предметом якого є надання платних послуг, перелік яких наведений у Додатку 1 до даного договору (т.1, а. с.177-181).

За умовами Договору про надання маркетингових послуг вартість послуг зазначається у Додатках до договору (п.3.1); по завершенню надання щомісячних послуг Виконавець передає Замовнику акти здачі-приймання наданих послуг, для чого Замовник зобов’язаний з’явитись в строк з 12-го по 15-те числа місяця, наступного за звітним, за адресою: м.Дніпропетровськ, пр.Кирова, 82-Г (п.4.1).

У Додатку 1 до даного Договору серед маркетингових послуг, що є предметом Договору, зокрема, зазначені: визначення обсягів продажу товарів у торгових точках, визначення залишків товарів, телефонні описування респондентів, проведення фокус-груп, обробка результатів маркетингового розслідування і надання звіту, он-лайн опитування споживачів тощо (т.1, а. с.181).

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У підтвердження реальності господарських операцій маркетингових послуг з ПП «Орім» позивачем надано суду наступні первинні документи:

- додаткові угоди до Договору;

- рахунки на оплату послуг;

- звіти про маркетингові послуги, які свідчать що дослідження проводились в торгівельній мережі ТОВ «АТБ-маркет»,

- акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), в яких міститься зміст наданих послуг та їх вартість, а саме зазначено, що ПП «Орім» здійснено проведення фокус-груп, проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (відкриті питання), проведення телефонного опитування респондентів, визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні, визначення об'єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні, оn-lain опитування споживачів на основі розробленої анкети з фіксованою кількістю питань тощо,

- банківські виписки, що свідчать про оплату позивачем придбаних послуг (т.1, а.182-239; т.2, а. с.1-130).

При цьому з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Долфі-Україна» (постачальник) укладений договір з ТОВ «АТБ-маркет» (покупець) № 59013 від 01.01.2015 на поставку продукції партіями на розподільчі центри (РЦ) ТОВ «АТБ-маркет», що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (т.3, а. с.171-206).

Отже, вищезазначені документи підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

В акті перевірки від 11.07.2017 (т.1, а. с.33-42) податківцями робиться висновок, що господарська операція з придбання Товариством у ПП «Орім» маркетингових послуг не відбулась у дійсності і не направлена на настання правових наслідків з огляду на наступне:

- надані до перевірки акти здачі-прийняття робіт не містять інформації про зміст та обсяг, господарської операції, акти не розкривають змісту наданих послуг, позаяк не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що у свою чергу виключає можливість оцінки подальшого використання послуг у діяльності Товариства, а в наданих звітах відсутня ідентифікація джерела походження інформації та методика її дослідження (т.1, а. с.35).

Позивач зі свого боку пояснює, що замовлення маркетингових послуг у ПП «Орім» за вищевказаним Договором мало місце з метою збільшення долі ринку, підвищення лояльності споживачів до товару, позиціонування в мережевому рітейлі товару, який він в подальшому реалізує в торговій мережі ТОВ «АТБ-маркет», яка включає велику кількість магазинів, розташованих на території України.

Судом доводи податкового органу про те, що надані ТОВ "Опт Рітейл" акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) оформлені з порушенням, до уваги не приймаються, оскільки обов'язкові реквізити первинних документів, наведені у вищевказаній ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» носять загальний характер і зі змісту актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) вбачається зазначення у даних актах цих обов’язки реквізитів: назви документа (форми), дати і місця складання, назви підприємства, від імені якого складено документ, зміст господарської операції, одиниці виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та особистий підпис осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

При цьому колегія суддів зауважує, що на даний час відсутня законодавчо визначена форма актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) і відповідачем не наведено норму чинного законодавства, яка б встановлювала обов’язок суб’єкта господарювання будь-яким певним чином визначати обсяг наданих/отриманих послуг. Тим більш, що у спірних правовідносинах розкриття суті маркетингових послуг, їх обсяг підтверджується наданими позивачем звітами про проведені дослідження.

Доводи скаржника про те, що в наданих позивачем до перевірки звітах відсутня ідентифікація джерела походження інформації та методика її дослідження, також колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на відсутність наведення відповідачем правового обґрунтування таких доводів, і, відповідно, відсутності доказів порушення позивачем певної норми чинного законодавства у даному випадку.

Посилання відповідача на незрозумілість проведення маркетингових досліджень щодо товару в інших містах України (у м.Харкові, м.Запоріжжі, м.Дніпродзержинськ тощо) також не свідчать про порушення певних норм чинного законодавства, тим більш, що проведення досліджень в інших містах та населених пунктах України не суперечить обставинам даної справи щодо реалізації ТОВ «Долфі-Україна» товарів в торговій мережі ТОВ «АТБ-маркет», яка включає магазини, розташовані майже на всій території України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутність в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) обсягу отриманих послуг не може слугувати підставою для висновку щодо відсутності у даних первинних документів юридичної сили.

- від ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області податкову інформацію від 18.03.2015 № 170-10-13-22-05.39355541 щодо спектру фінансово-господарської діяльності ПП «Орім» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями за період з 01.09.2014 по 31.01.2015», згідно з якою директором ПП «Орім» є ОСОБА_3, який мешкає у м.Дніпропетровську і при опитуванні не зміг відповісти на поставлені питання щодо виду діяльності підприємства, місцезнаходження документів бухгалтерської звітності, основних постачальників (т.1, а. с.36, 37).

Крім того, згідно з цієї інформацією ПП «Орім» відсутнє за юридичною адресою (місцезнаходженням), а також у ПП «Орім» відсутні ресурси, виробничі потужності та транспортні засоби.

Стосовно наведених доводів відповідача, суд зазначає, що з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що видами господарської діяльності за КВЕД ПП «Орім», серед іншого, є, дослідження кон’юктури ринку та виявлення громадської думки (73.20) (т.3, а. с.151-155).

При цьому податківцями зафіксовано, що з податкових розрахунків форми 1-ДФ вбачається, що ПП «Орім» у періоді, що перевірявся, мало у штаті 20 осіб – за 1 квартал 2015р. (т.1, а. с.36).

Посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента ПП «Орім» умов необхідних для здійснення господарської операції відсутності ресурсів (матеріальних та трудових) само по собі не свідчить про нереальності таких операцій, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником послуги (робіт) і за відсутності дослідження первинних документів підприємства-контрагента висновки про нереальність господарських операцій, обґрунтовані відсутністю трудових та матеріальних ресурсів такого підприємства, є передчасними. При цьому доказів дослідження органом ДФС первинних документів ПП «Орім» матеріали справи не містять.

Крім того, податковим органом не визначено які саме матеріальні ресурси (основні фонди), необхідні для здійснення маркетингових досліджень, які є відсутні у ПП «Орім».

Відсутність платника податків за юридичною адресою (місцезнаходженням) свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти державного реєстратора про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб.

Підрозділи ж податкової міліції уповноважені лише на видачу повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (пункт 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Мінфіну України від 09.12.2011 № 1588 (в редакції на період, який перевірявся), що саме по собі є етапом процедури встановлення факту відсутності юридичної особи за місцезнаходженням в порядку статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV.

Крім того, обставини щодо відсутності платника податків за зареєстрованим місцезнаходженням, на думку колегії суддів, не можуть слугувати окремою підставою для висновку про нереальність господарської операції.

- в провадження Головного управління СБ України у м.Києві та Київській області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22012000000000061 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 та ч.2 ст.200 Кримінального кодексу України стосовно ПП «Орім» (т.1, а. с.37).

Стаття 78 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 6 якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Разом з тим, наявність кримінального провадження не є тим доказом фіктивної підприємницької діяльності ПП «Орім», яка б звільняла відповідача від доказування даних обставин, оскільки як вбачаться з ч.6 ст.78 КАС України саме вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду. Однак, такого вироку суду стосовно ПП «Орім» (засновників, посадових осіб), який би набрав законної сили і встановлював відповідні обставини, які є предметом даної справи, суду відповідачем не надані.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що правочин з придбання маркетингових послуг спрямований винятково на зменшення бази оподаткування, не має під собою розумної, економічно обґрунтованої і достатньої ділової (господарської) мети (т.1. а. с.38), оскільки в акті перевірки від 11.07.2017 не наведені докази, які б свідчили про невідповідність даної господарської операції цілям та задачам статутної діяльності як позивача, так і його контрагента, збитковості спірної операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що реалізацію вказаної операції не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії Товариства і його контрагента були направлені на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про не доведення відповідачем завищення задекларованих ТОВ «Долфі-Україна» показників від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік у розмірі 2 014 898 грн., пов’язаних з придбанням Товариством маркетингових послуг у ПП «Орім», що свідчить про наявність підстав для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення форми «П» від 19.08.2017 № НОМЕР_2 в частині зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 014 898 грн.

Щодо придбанням Товариством маркетингових послуг у ФОП ОСОБА_2, то в матеріалах справи міститься договір № 01/11-3 про надання послуг від 01.11.2013 (далі - Договір), згідно з яким ТОВ «Долфі-Україна» (Замовник) доручає, а ФОП ОСОБА_2 (смт.Березанка, Миколаївська обл.) (Виконавець) приймає на себе зобов’язання протягом строку дії договору надавати замовнику комплекс послуг в приміщенні та коло приміщень продажу товарів ТОВ «Дніпрофарма», а Замовник, в свою чергу, зобов'язується своєчасно оплачувати та приймати надані послуги, які будуть надаватись за адресами: пр.Гагаріна, 31 -№5; пр.Газети Правда, 87 - № 2; вул.Каменська, 40 - № 4; вул.Робоча, 79а - № 3; вул.Шолохова, 1 - № 1; пр.Героїв, 23 - № 9; вул.К.Маркса, 118 - № 8; вул.Тітова, 27 - № 7(т.2, а. с.131-133).

Відповідно до п.1.3 Договору до складу послуг, які зобов’язується надавати Виконавець входить:

а) інформування персоналом Виконавця покупців, що перебувають у торгівельній точці, про товари, що випускаються з використанням торгівельних марок, які представляються Замовником; б) опитування покупців щодо якості та споживчих властивостей товарів, випускаються з використанням торгівельних марок, які представляються Замовником;

в) розміщення інформації про товари, випускаються з використанням торгівельних марок, які представляються Замовником в торгівельних точках де ці товари реалізуються чи надаються споживачам;

г) надання можливості додаткового розміщення на полицях торгівельних точок товарів, що випускаються з використанням торгівельних марок, які представляються Замовником;

д) надання можливості додаткового користування торгівельним обладнанням або його додаткового розміщення у торгівельних точках, для продукції марок, які представляються Замовником.

Згідно з п.1.4 Договору сторони домовились, що отримання дозволу на проведення заходів, передбачених в п.1.3 даного Договору, на території магазинів ТОВ «Дніпрофарма» покладається на Виконавця.

За умовами п.п.5.1, 5.2 Договору приймання-передача послуг відбувається шляхом щомісячного підписання актів приймання-передачі наданих послуг; виконавець зобов'язаний кожного місяця разом з актом надавати Замовнику звіт з детальним переліком наданих послуг.

У підтвердження реальності господарських операцій маркетингових послуг з ФОП ОСОБА_2 позивачем надано суду наступні первинні документи:

- додаткові угоди до Договору;

- рахунки на оплату послуг;

- звіти про надані маркетингові послуги, які свідчать, що дослідження проводились в 8 аптеках м.Дніпропетровська протягом вересня-листопада 2014 року і ФОП ОСОБА_2, зокрема, проведені опитування споживачів і консультації стосовно споживчих та якісних властивостей продукції ТОВ «Долфі-Україна», щодня надавав послуги з мерчандайзингу щодо товарів, які постачаються Замовником до аптек;

- акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), в яких зафіксовано надання маркетингових послуг з посиланням на Договір,

- банківські виписки, що свідчать про оплату позивачем придбаних послуг (т.2, а. с.151-161).

При цьому з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Долфі-Україна» (постачальник) укладено договір з ТОВ «Дніпрофарм» (покупець) № 2723/3 від 08.06.2012 на поставку продукції, що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (т.3, а. с.207-224).

Отже, вищезазначені документи підтверджують рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

В акті перевірки від 11.07.2017 (т.1, а. с.42-47) податківцями робиться висновок, що господарська операція з придбання позивачем у ФОП ОСОБА_2 маркетингових послуг не відбулась у дійсності і не направлена на настання правових наслідків з огляду на те, що відповідно до бази даних ІС «Податковий блок» місцем реєстрації господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 є Очаківська ОДПІ (Березанське відділення); вид діяльності - надання інших інформаційних послуг; фактична чисельність найманих працівників у звітному періоді (осіб) - 0 чол.

При цьому в ході проведення перевірки встановлено, що гр.ОСОБА_2 працював в якості найманого працівника на підприємстві ТОВ «Аптека низьких цін плюс» та надавав аналогічні послуги ряду інших підприємств, а саме ТЗОВ «Сілмафарм», ТОВ «ЕМ ПІ ДЖІ Схід», ТОВ «Фарма Персонал Сервіс», і враховуючи зазначене та те, що адреса реєстрації ФОП ОСОБА_2 у Миколаївській області, підприємство на якому він працює зареєстровано у м.Київ, а послуги надавались у м.Дніпропетровськ і наймані працівники відсутні, податківці дійшли висновку, що перевіркою не підтверджено реальність надання зазначених і актах виконаних робіт послуг, оскільки надані послуги потребують великих затрат часу, а всі послуги надавались протягом місяця.

ФОП ОСОБА_2, зі свого боку, пояснив, що він дійсно зареєстрований в Миколаївській області, але постійно там не проживає, що маркетингові послуги Товариству надавались підприємцем особисто під час перебування у м.Дніпро, а також дистанційно за допомогою сучасних засобів електронного зв'язку та телекомунікаційних програм. При цьому, третя особа зазначає, що відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії 194621 від 31.10.2013, місцем здійснення господарської діяльності визначено: "по території України", а тому факт підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 у м.Дніпро не можна розглядати як обставину або ж порушення вимог чинного законодавства. (т.3, а. с.126-128).

Крім того, ФОП ОСОБА_2 В звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які розрахунки, роз'яснення фахівців, експертні дослідження тощо, які б переконливо свідчили та дали б суду підстави дійти висновку, що проведену підприємцем роботу за замовленням ТОВ "Долфі-Україна" неможливо виконати протягом зазначеного часу.

Разом з тим, у частині 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

При цьому положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачається не лише обов'язок суб’єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

Між тим, ані позивачем, ані третьою особою (ФОП ОСОБА_2 В.) не надано суду доказів на спростування висновків відповідача, зокрема, щодо часу перебування ФОП ОСОБА_2 у м.Дніпрі, витрат на проїзд ОСОБА_2 до м.Дніпра, а також не спростовано обставини щодо праці гр.ОСОБА_2 в якості найманого працівника у ТОВ «Аптека низьких цін плюс», що нівелює можливість перебування ОСОБА_2 одночасно і на робочому місці і у м.Дніпрі.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність спростовування позивачем встановленого перевіркою завищення задекларованих ТОВ «Долфі-Україна» показників від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік у розмірі 1 674 989 грн., пов’язаних з придбанням Товариством маркетингових послуг у ФОП ОСОБА_2, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення форми «П» від 19.08.2017 № НОМЕР_2 в частині зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1 674 989 грн.

Таким чином, позовна вимога Товариства про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення форми «П» від 19.08.2017 №0012261402 підлягає задоволенню в частині зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 014 898 грн.

Досліджуючи питання правомірності чи протиправності спірних податкових повідомлень-рішень, якими Товариству збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 36 567 грн. та зменшено розмір від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, у розмірі 848 877 грн. і застосовані штрафні санкції у розмірі 37 402,40 грн., колегія суддів звертає увагу, що з акту перевірки від 11.07.2017 вбачається, що підставою для винесення цих податкових повідомлень-рішень слугували висновки податківців щодо порушень, пов’язаних:

- з завищенням податкового кредиту через віднесення Товариством сум ПДВ, сплачених у вартості маркетингових послуг у ПП «Орім» за лютий і березень 2015 р. (т.1, а. с.72-76);

- з заниженням податкових зобов’язань через віднесення Товариством до валових витрат за 2015, 2016 р.р. сум втрат від списання товарів у зв’язку з крадіжкою та псування внаслідок пожежі (т.1, а. с.57-67).

Щодо завищення позивачем податкового кредиту через віднесення Товариством сум ПДВ, сплачених у вартості маркетингових послуг у ПП «Орім» за лютий і березень 2015 року, то з акту перевірки від 11.07.2017 вбачається, що вказане порушення мало місце внаслідок неправомірного віднесення вартості таких маркетингових послуг до валових витрат Товариства.

З урахуванням того, що колегія суддів дійшла висновку про відсутність у даному випадку порушення Товариством порядку формування валових витрат, відтак відсутнє і порушення формування Товариством податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, сплачених у ціні придбаних позивачем у ПП «Орім» маркетингових послуг.

Додатково, суд бере до уваги , що з положень статей 183 та 184 ПК України вбачається, що особа як платник ПДВ підлягає реєстрації шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників; реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати її анулювання.

При цьому відповідачем не заперечується наявність у контрагента позивача - ПП «Орім», статусу юридичної особи, статусу платника ПДВ на момент реалізації господарських операцій з надання маркетингових послуг, що, в свою чергу, свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб’єктності у контрагента позивача під час реалізації вищевказаного господарського Договору.

Щодо заниженням податкових зобов’язань через віднесення Товариством до валових витрат за 2015, 2016 р.р. сум втрат від списання товарів у зв’язку з крадіжкою та псування внаслідок пожежі, то колегія суддів зазначає, що матеріали справ свідчать про наступне:

ТОВ «Долфі-України» орендувало у ТОВ «Едельвейс Україна» на території м.Харкова складські приміщення на підставі договору оренди від 28.11.2016 (т.3, а. с.74-79).

Відповідно до акту про пожежу від 28.11.2016 сталась пожежа, під час якої знищено майно, що належало ТОВ «Долфі-України» (т.2, а. с.165-169).

28.11.2016 внесена заява про скоєння злочину до Єдиного реєстру досудового розслідування (витяг з кримінального провадження № 12016220540002836) і в цей же день слідчий СВ Слобідського ВП ГУНП в Харківській області постановив про визнання юридичної особи ТОВ «Долфі-Україна» потерпілою стороною у кримінальному провадженні №12016220540002836 від 28.11.2016 (т.2, а. с.170, 171).

На підставі наказу директора ТОВ «Долфі-України» від 28.11.2016 складений Інвентаризаційний акт від 01.12.2016, відповідно до якого встановлено пошкодження або часткове знищення товару Товариства на загальну суму 1 158 662,97 грн. (т.2, а. с.174-178).

Крім того, матеріали справи свідчать, що 20.02.2015 ТОВ «Долфі-Україна» звернулось до ГУ МВС у Дніпропетровській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення на території м.Луганська, а саме викрадення товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) зі складського приміщення позивача (т.2, а. с.161, 162).

07.03.2015 зареєстрована заява Товариства у ЄРДР (витяг з кримінального провадження № 12015040670000723) і надіслано позивачу повідомлення про початок досудового розслідування (т.2, а. с.164, 165); 17.04.2015 ТОВ «Долфі-Україна» отримало Повідомлення слідчого про залучення ТОВ «Долфі-Україна» до кримінального провадження як потерпілої особи.

На підставі наказу директора ТОВ «Долфі-України» від 23.02.2015 був складений Інвентаризаційний акт від 04.03.2015, відповідно до якого встановлено, що в складських приміщеннях в м.Луганську знаходився товар Товариства на суму 4 007 464,95 грн. (т.2, а. с.166-170).

Обставини щодо списання товару, який зберігався на складах у м.Луганську та у м.Харкові, у зв'язку з пожежею та крадіжкою, податковим органом не спростовуються.

Позиція відповідача щодо наявності у даному випадку порушення Товариством податкового законодавства обґрунтовується тим, що якщо відбувається списання нестачі та/або псування готової продукції і товарно-матеріальних цінностей, під час їх зберігання або транспортування, такі товари не можуть бути використані у межах господарської діяльності підприємства, а відтак відповідно п.198.5 ст.198 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно нарахувати податкові зобов'язані з ПДВ, оскільки такі ТМЦ використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків (т.1, а. с.67).

З цього приводу, суд зауважує наступне: відповідно до положень п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З метою застосування цього пункту податкові зобов’язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Разом з тим, у п.189 ст.189 ПК України передбачено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Тобто пунктом 189.9 статті 189 ПК України передбачено, що платник податку не нараховує податкове зобов'язання у випадку знищення основного засобу внаслідок дії обставин непереборної сили або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення.

Вищенаведені обставини свідчать, що знищення товарів не залежало від волі позивача, товар не використовувався у господарській діяльності чи в не господарській діяльності Товариства у зв'язку з чим, можна дійти висновку, що списані товари були знищені внаслідок дії обставин непереборної сили, тобто пожежі і крадіжки, а тому у позивача відсутній обов’язок самостійно нарахувати податкові зобов'язані з ПДВ.

Таким чином, колегія суддів підтримує позицію про безпідставність збільшення позивачу грошового зобов’язання з ПДВ на загальну суму 36 567 грн. та зменшення розміру від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, у розмірі 848 877 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 37 402,40 грн., а тому позовні вимоги Товариства про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 19.08.2017 № НОМЕР_1 і №0012271402 підлягають задоволенню.

Стаття 317 КАС України визначає підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення

Так, згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи не в повному обсязі досліджено обставини, які мають значення для справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого оскаржене судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову ТОВ «Долфі-Україна».

Керуючись ст.ст.310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 р. у справі № 804/5775/17 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 р. у справі № 804/5775/17 скасувати і ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 19.08.2017 № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 36 567 грн., із них 24 378 грн. основного зобов’язання та 12 189 грн. штрафних санкції.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «П» Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 19.08.2017 № НОМЕР_2 в частині зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 014 898 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 19.08.2017 № НОМЕР_3, яким зменшено розмір від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 848 877 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 37 402,40 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.

Головуючий суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко