Постанова № 73247788, 04.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 761/47099/17 Суддя (судді) першої інстанції: Рибак Микита Анатолійович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Волинської митниці Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Екометал» про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовною заявою до Волинської митниці Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Екометал» про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів.

Шевченківський районний суд міста Києва своєю ухвалою від 19 лютого 2018 року повернув позивачу позовну заяву. Як на підставу повернення позовної заяви суд першої інстанції посилався на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року та постановити нову про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. На думку апелянта, зазначену ухвалу суду прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.

Представником Волинської митниці Державної фіскальної служби було надано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено про те, що позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення до суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін, з наступних підстав.

19 грудня 2017 року позивачем подано до Шевченківського районного суду позовну заяву з додатками.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 січня 2018 року дану позовну заяву залишено без руху. Апелянту встановлено строк для усунення недоліків, а саме, 10 днів з моменту отримання зазначеної ухвали, шляхом надання нової редакції позовної заяви із зазначенням відомостей про те, коли саме позивачем було отримано оскаржувані постанови, та у разі необхідності, клопотання про поновлення строку для подання позовної заяви, а також письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом спору та з тих самих підстав.

Підставою для залишення позову без руху слугували встановлені судом недоліки позовної заяви, а саме: у своїй позовній заяві позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Волинської митниці ДФС від 11 жовтня 2017 року у справі про порушення митних правил за № 3429/20500/17 та постанову Державної фіскальної служби України від 24 листопада 2017 року у справі про порушення митних правил за № 3429/20500/17, при цьому позивачем не надано доказів на підтвердження коли саме ним отримано оскаржувані постанови, що позбавило можливості суду першої інстанції вирішити питання про відкриття провадження.

Ухвалу про залишення позовної заяви без руху отримано позивачем 31 січня 2018 року.

09 лютого 2018 року через канцелярію суду першої інстанції позивачем подана уточнена позовна заява, докази отримання позивачем оскаржуваних постанов та клопотання про поновлення строку на оскарження рішень суб'єктів владних повноважень.

Проте, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку тим, що зазначені позивачем причини пропуску строку визнанні судом першої інстанції неповажними.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 19 лютого 2018 року, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як убачається з матеріалів справи позивачем оскаржуються постанови про порушення митних правил.

З 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким викладено у новій редакції, зокрема, Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У новій редакції КАС України особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності регулюються ст. 286 КАС України. Даний спір підпадає під категорію даних справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Як убачається з матеріалів справи, 19 грудня 2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Волинської митниці ДФС від 11 жовтня 2017 року, яка отримана ним 21 жовтня 2017 року, у справі про порушення митних правил за № 3429/20500/17 та постанову Державної фіскальної служби України від 24 листопада 2017 року, отримана ним 05 грудня 2017 року, у справі про порушення митних правил за № 3429/20500/17.

У своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що оскаржувані ним рішення отриманні вже після закінчення строку на їх оскарження, а оскільки ним не оскаржується рішення чи постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, для яких ч. 2 ст. 286 КАС України строк подання позовної заяви визнано десять днів з дня вручення такого рішення, то на думку апелянта у суду першої інстанції не було законних підстав для повернення позову у зв'язку з пропуском строку.

Суд апеляційної інстанції вважає, що позивач міг звернутися з позовною заявою у десятиденний термін з дня отримання оскаржуваних постанов, при цьому надати докази, що строк оскарження постанов, відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, пропущено з поважних причин, проте позивачем пропущено строк звернення до суду, навіть якщо обраховувати його з дня отримання оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку такого оскарження з поважних причин.

Аналогічну позицію підтримує і Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 року у справі № 804/95/17.

Крім того, суд вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що до позовної заяви позивач додає повідомлення Волинської митниці ДФС № 2185/20/03/70-20-01 від 21.09.2017 року, в якому міститься інформація про те, що відносно нього складено протокол про порушення митних правил № 3429/20500/2017 за ознаками порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України. Також в даному повідомленні вказано, що розгляд справи відносно ОСОБА_2 порушення ним митних правил відбудеться 11 жовтня 2017 року.

Тобто, з викладеного убачається, що позивач був обізнаний про розгляд зазначеної вище справи, проте не з'явився на її розгляд, а лише надсилав листи з вимогою про надання документів по справі та перенесення розгляду справи з метою ознайомлення з наданими документами.

Отже, зважаючи на те, що позивач оскаржує постанову Волинської митниці ДФС від 11 жовтня 2017 року з пропуском більше двох місяців строку на її оскарження, та постанову Державної фіскальної служби України від 24 листопада 2017 року, з пропуском трьох днів строку на її оскарження з моменту ознайомлення з даною постановою, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або недоведеність матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 310, 312, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року про повернення позовної заяви у справі № 761/47099/17 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя Є.В. Чаку

Судді В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцев