Постанова № 73247752, 02.04.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2018 р. Справа № 922/3905/17

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.

та за участю:

від позивача - Войтюк Д.В. (свідоцтво № 5666/10 від 28.04.2016);

від відповідача - Чучиліна В.Ю. (довіреність № 248-83/17 від 14.12.2017, свідоцтво ХВ № 000420, ордер ХВ 000005),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" (вх. №463 Х/2) на рішення ухвалене Господарським судом Харківської області о 13 годині чотири хвилини 19.02.2018 (повний текст складено та підписано 26.02.2018) суддею Погореловою О.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області у справі № 922/3905/17

за позовом Приватного АТ "Укргідроенерго" (код 20588716, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, 07300)

до Державне підприємство завод "Електроважмаш" (код 00213121, м. Харків, пр. Московський, буд. 299)

про стягнення 32681305,05 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПрАТ "Укргідроенерго", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ДП "Завод "Електроважмаш" про стягнення 32681305,05 грн. неустойки, яка нарахована відповідачу за неналежне виконання зобов'язань за Контрактом №UHE/GEN/C/1-12 від 30.05.2014 щодо дотримання строків повного завершення Засобів для Лоту 2 "Реконструкція 1-го генератору на Дніпровській ГЕС-2". Судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 240000,00 грн., позивач просить суд покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.02.2018 в позові відмовлено повністю. Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності.

Позивач не погодився з ухваленим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою. На думку апелянта, господарський суд першої інстанції неправильно та неповно дослідив обставини справи, надав невірну оцінку поданим доказам, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права і тим самим ухвалив неправильне по суті рішення, помилково застосувавши наслідки спливу строку позовної давності. Апелянт зазначає, що суд повинен був застосувати строки позовної давності до кожного тижня, за який допущено прострочення завершення засобів відповідачем, як до кожної окремої вимоги. Наводить власний розрахунок із зазначенням періодів та дат прострочення. У скарзі апелянт просить суд : скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2018 у справі № 922/3905/15; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги у справі № 922/3905/15 за позовом Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" про стягнення 32681305,05 грн штрафних санкцій задовольнити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2018 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні 02.04.2018.

Від ДП "Завод "Електроважмаш" надійшов відзив (вх. 2535 від 27.03.2018) на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти доводів апелянта та просить відмовити в її задоволенні.

В судове засідання 02.04.2018 прибули представник позивача та представник відповідача.

В судовому засіданні 02.04.2018 представник позивача оголосив суду зміст вимог та доводів апеляційної скарги. Крім того, зазначив, що 29.03.2018 позивачем на адресу відповідача направлено заперечення щодо обставин, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Представник позивача зазначив, що за інформацією позивача відповідачем вказані заперечення на обставини, викладені у відзиві, станом на момент судового засідання 02.04.2018 не отримані. На думку позивача є доцільним оголосити перерву в судовому засіданні з метою надання відповідачу можливості ознайомитися з запереченнями на відзив та надання у разі необхідності своїх пояснень чи заперечень. Тому просить оголосити перерву в судовому засіданні.

Суд зазначив, що вказане клопотання про перерву буде вирішено після заслуховування змісту заперечень на відзив.

Представник позивача оголосив суду зміст заперечень. Так, позивач вважає:

1. безпідставними посилання відповідача про те, що позивач ПрАТ "Укргідроенерго" не здійснював своєчасні виплати за контрактом;

2. незабезпечення відповідача енергією у зв'язку з виходом зі строю тарнсформатора не могло вплинути на строк завершення засобів по контракту. Позивач вказує на те, що по-перше, тансформатор вийшов з ладу після закінчення за умовами контракту строку завершення робіт; по-друге, трансформатор не працював близько 10 днів після настання строку закінчення робіт, а затримка відповідача у завершенні основних засобів за контрактом склала 10 місяців.

Стосовно аргументів відповідача щодо позовної давності вказує на те, що відповідач у своєму відзиві погоджується з тим, що штрафні санкції нараховуються протягом 6 місяців, а строк позовної давності обліковується окремо до вимоги неустойки, в даному випадку, за кожний тиждень окремо. Отже, останній 6 місяць нарахування штрафних санкцій підпадає в строк до спливу позовної давності.

Представник відповідача підтримав в судовому засіданні підтримав клопотання позивача щодо оголошення перерви в судовому засіданні з метою ознайомлення зі змістом заперечень на відзив.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, розглянувши клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні з метою надання відповідачу можливості ознайомитися зі змістом заперечень на відзив та надати заперечення на заперечення на відзив, не вбачає підстав та доцільності для його задоволення. Вважає, що зазначене клопотання направлене на затягування судового розгляду справи та заявлене необґрунтовано.

Так, єдиним аргументом апеляційної скарги є незгода позивача з висновком місцевого господарського суду щодо спливу позовної давності та застосуванням наслідків такого спливу.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах вимог та доводів апеляційної скарги.

Зазначені у запереченнях на апеляційну скаргу обставини та доводи щодо несвоєчасності виплат за контрактом та виходу з ладу трансформатора були предметом розгляду та дослідження в суді першої інстанції. На зазначені обставини зверталась увага у відзиві відповідача на позовну заяву (т. 1 а.с. 181-196), а позиція та заперечення позивача щодо цих обставин, викладена у додаткових поясненнях (а.с. 9-17 т. 2).

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що апеляційна скарга направлена на адресу відповідача як того вимагає процесуальний закон. Відповідачем у встановлений строк подано відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд здійснює перегляд справи за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно частини четвертої статті 4 ГПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу.

Положення процесуального закону не містять положень щодо надання строку надання заперечень на заперечення на відзив.

Судова колегія враховує, що вказані у запереченнях на відзив обставини були предметом дослідження у суді першої інстанції щодо них висловлював свою позицію відповідач, тому відсутні правові підстави перерви в розгляді справи для надання відповідачу можливості ознайомитись з такими запереченнями, оскільки обставини та доводи, викладені в них відомі відповідачу. Крім того, під час судового засідання в суді апеляційної інстанції позивачем зміст заперечень на відзив було оголошено, отже відповідач має можливість надати свої пояснення щодо них.

Крім того, представник позивача просить оголосити перерву в судовому засіданні у зв'язку з тим, що йому необхідно ознайомитись з поданою відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції заявою про зменшення розміру штрафних санкцій на 100%.

Судова колегія відмовляє в задоволенні клопотання про оголошення перерви з вказаної позивачем підстави, оскільки заяву про зменшення розміру штрафних санкцій заявлено в суді першої інстанції 14.12.2017. Вона наявна в матеріалах справи т. 1 а.с. 203-204, отже позивач мав можливість та час ознайомитись з даною заявою під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Після подання заяви відбулось судове засідання 10.01.2018 у даній справі, на якому був присутній уповноважений представник позивача. 07.02.2018 позивачем подавались додаткові письмові пояснення у справі. 07.02.2018 відбулось судове засідання у справі, в якому від позивача приймав участь уповноважений представник позивача. В судовому засіданні 19.02.2018, за результатами якого ухвалене оскаржуване рішення, приймав участь уповноважений представник позивача. Отже, позивач мав час та можливість ознайомитись з поданою відповідачем заявою під час розгляду справи в суді першої інстанції. Крім того, судова колегія зазначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах вимог та доводів апеляційної скарги. Доводами апеляційної скарги є лише незгода позивача з висновком місцевого господарського суду щодо настання строку позовної давності щодо заявлених вимог та застосування наслідків її спливу.

Крім того, представник позивача зазначив, що на його думку представником відповідача, який приймає участь в судовому засіданні апеляційної інстанції 02.04.2018 є неналежна особа в розумінні вимог процесуального закону. Просить оголосити перерву з метою перевірки вказаних обставин.

Судова колегія відхиляє наведені доводи позивача, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до статті 59 ГПК України не може бути представником в суді особа, яка бере участь у справі як секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач та свідок, або є помічником судді, який розглядає справу.

Особа не може бути представником, якщо вона у цій справі представляє або представляла іншу особу, інтереси якої у цій справі суперечать інтересам її довірителя.

Судді, прокурори, слідчі, працівники підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють від імені відповідного органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні представники.

Положеннями статті 60 ГПК України закріплено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:

1) довіреністю фізичної або юридичної особи;

2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру" підстави для здійснення адвокатської діяльності документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Як встановлено та перевірено судом до початку судового засідання від імені позивача діє адвокат Чучиліна В.Ю. На підтвердження повноважень суду надано: копія довіреності засвідчена належним чином від ДП "Електроважмаш" від 14.12.2017 № 248-83/17 термін дії до 31.12.2018. Довіреністю надано право Чучиліній В.Ю., крім іншого, представляти інтереси ДП "Електроважмаш" вести справи в суді, втому числі господарському в судах апеляційної інстанції, користуватись правами, які надані законом позивачу, відповідачу, тертій особі. В тому числі брати участь в судових засіданнях. Крім того, надано оригінал ордеру ХВ № 000005. В ордері зазначено, що адвокат діє на підставі довіреності від 14.12.2017. Також надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ХВ 000420.

Отже, положеннями Закону "Про адвокатуру" так і процесуального закону повноваження адвоката та підставами представництва передбачено, що окремими документами на підтвердження посвідчення повноважень можуть бути як довіреність так і ордер.

Інших підстав для оголошення перерви в судовому засіданні чи відкладення розгляду справи сторонами не наведено.

Враховуючи викладене, суд не вбачає наявності підстав та обставин, з якими закон пов'язує неможливість розгляду спору в даному судовому засіданні, тому відмовляє у задоволенні клопотання.

В судовому засіданні представник позивача оголосив суду зміст вимог та доводів апеляційної скарги, яку повністю підтримав та просив задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

Заслухавши пояснення позивача та відповідача, переглянувши справу та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

30 травня 2014 року між Приватним акціонерним товариством "Укргідроенерго", нове найменування ПАТ "Укргідроенерго" на підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 31.05.2017 № 363 та на виконання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів2" (позивач, роботодавець) та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (відповідач, підрядник) була укладена Контрактна Угода № UHE/GEN/C/1-12 "Назва проекту: "Реабілітація гідроелектростанцій" ЄБРР №40518, ЄІБ №F131.177 "Назва Контракту: "Проектування, Поставка та Установка; Реконструкція генераторів на Кременчуцькій ГЕС та Дніпровській ГЕС-2" (далі - Контракт).

Відповідно до умов Контракту, роботодавець бажає найняти підрядника для проектування, виготовлення, випробування, поставки монтажу, завершення та вводу в експлуатацію певних Засобів, а саме: "Реконструкція генераторів Кременчуцької ГЕС та Дніпровської ГЕС-2" (Засоби), включаючи по Лотах: Лот 1 - Реконструкція 2-х генераторів на Кременчуцькій ГЕС, Лот 2 - Реконструкція 1-ого генератору на Дніпровській ГЕС-2, а підрядник погодився на таку роботу після виконання та при дотриманні викладених нижче умов.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Контракту, згадані нижче документи складають даний контракт між роботодавцем та підрядником, і повинні розглядатися та тлумачитися як невід'ємна частина Контракту:

(a) Дана Контрактна Угода та Додатки до неї

(b) Спеціальні умови

(c) Загальні умови

(d) Технічні вимоги (частина ІІ Тендерної документації), доповнення та роз'яснення, за наявності таких)

(e) Схеми та креслення

(f) Тендерна пропозиція та Таблиці цін підрядника (виправлені таблиці цін, за наявності таких), включаючи роз'яснення, якщо вони є

(g) Повідомлення роботодавця про присудження контракту

Згідно п. 2.1 ст. 2 Контракту, загальна ціна Контракту становить 326913050,47 грн., що складається з цін по Лотах, а саме: Лот 1 "Реконструкція 2-х генераторів на Кременчуцькій ГЕС" - 217801087,53 грн.; Лот 2 "Реконструкція 1-ого генератору на Дніпровській ГЕС-2" - 109011962,94 грн.

Згідно п. 8.2 ст. 8 Спеціальних умов Контракту, строк повного завершення Засобів, починаючи з дати набуття чинності, зазначеної у Контрактній угоді: для Лоту 1 - 01 лютого 2016 року; для Лоту 2 - 01 травня 2015 року.

17.09.2015 між сторонами була укладена Додаткова угода № 3 до Контрактної угоди № UHE/GEN/C/1-12 від 30.05.2014, відповідно до умов якої, сторони домовились викласти в новій редакції Додаток 4А "Календарний графік", що додається до цієї додаткової угоди і є невід'ємною частиною Контрактної угоди № UHE/GEN/C/1-12 від 30.05.2014. Сторони домовились викласти п. 8.2 розділу 2 Спеціальні умови в наступні редакції: "Строк повного завершення Засобів, починаючи з дати набуття чинності, зазначеної у Контрактній угоді: для Лоту 1 - 20 червня 2017 року; для Лоту 2 - 11 червня 2016 року.

Згідно п. 24.4 Загальних умов Контракту, після того, як усі роботи з підготовки до експлуатації будуть завершені, та Засоби чи будь-яка їх частина, на думку підрядника, будуть готові до вводу в експлуатацію, підрядник повинен направити менеджеру проекту відповідне письмове повідомлення.

Пунктом 26.2 спеціальних умов контракту сторони узгодили, що у разі невиконання завершення монтажу засобів у строк завершення засобів застосовується розмір неустойки : двісті тисяч євро в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу валют Національного Банку України на дату платежу за тиждень затримки.

20.04.2017 відповідач, листом за вих. номером 263-334, повідомив позивача про те, що виконав у повному обсязі проектування, поставку, монтаж обладнання та пусконалагоджувальні роботи генератора (гідроагрегат №17) Дніпровської ГЕС-2 згідно затвердженої робочої документації.

25.04.2017 позивачем ПАТ "Укргідроенерго" підписано акт виконаних робіт № 1, яким підтверджує дату завершення засобів або їх частини 20.04.2017: проектування, поставка, монтаж обладнання та пусконалагоджувальних робіт генератора (гідроагрегат ст. № 17) Дніпровської ГЕС -2. В акті зазначено, що обладнання встановлено згідно затвердженої робочої документації. Гідроагрегат ст. № 17 Дніпровської ГЕС -2 введено в дослідну експлуатацію. (а.с. 167 т. 1)

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Контрактом (в редакції Додаткової угоди № 3 до Контракту) щодо дотримання строків повного завершення Засобів для Лоту 2 "Реконструкція 1-го генератору на Дніпровській ГЕС-2", позивачем нараховані відповідачу штрафні санкції у вигляді неустойки у розмірі 32 681 305,05 грн., що становить 10 % від ціни Контракту.

20 червня 2017 року з метою досудового вирішення спору позивач звернувся до відповідача з претензією № 6-2/3376, вказуючи на неналежне виконання підрядником своїх зобов'язань за Контрактом, в редакції Додаткової угоди № 3 до Контракту, щодо дотримання строків повного завершення Засобів для Лоту 2, та вимагав сплатити штрафні санкції.

04 серпня 2017 року відповідач, за номером 261/585, надав лист-відповідь на претензію № 6-2/3376 від 20.06.2017, в якому зазначив, що претензія не підлягає задоволенню. (а.с. 171 т.1)

Вказані обставини зумовили звернення Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" з позовом у даній справі.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем заявлено клопотання від 14.12.2017 про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому просить суд зменшити на 100 % розмір неустойки, яку ПрАТ "Укргідроенерго" просить стягнути з ДП "Завод "Електроважмаш". Посилається на статтю 233 ГК України. Вказує на те, що позивачем не понесені збитки у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання контракту.

Крім того, 14.12.2017 відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності (а.с. 211-212 т. 1). В заяві вказує на спеціальний строк позовної давності для стягнення неустойки в один рік та на те, що встановлений законом строк позовної даності сплив на момент звернення позивача з позовом у даній справі.

Господарський суд першої інстанції, встановивши наявність факту порушення умов контракту в частині строку завершення основних засобів (замість 11.06.2016 роботи завершені 20.04.2017), дійшов висновку про наявність порушеного права, врахував подану відповідачем заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає правомірними такі висновки місцевого господарського суду з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Господарські договори є однією з підстав виникнення між учасниками господарських відносин майново-господарських зобов'язань, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. ст. 173-175 ГК України).

Господарські договори укладаються та виконуються за правилами Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 7 ст. 179, ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Дослідивши зміст, укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно ч. 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно частини 1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною четвертою статті 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що місцевим господарським судом встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується представниками сторін -відповідачем допущено порушення контракту щодо строків закінчення робіт та замість узгодженого сторонами кінцевого строку здачі робіт 11.06.2016, роботи закінчено 20.04.2017.

Судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено доводи відповідача про те, що порушення ним було допущено через не вчинення позивачем дій, що встановлені Контрактом, а саме: не здійснення оплати в установлений строк та незабезпечення підрядника трансформатором (енергією) для проведення випробувань.

Так, на момент виходу з ладу трансформатора 19.07.2016 відповідачем вже допущено порушення строків виконання зобов'язань за контрактом, оскільки строк закінчення робіт встановлено сторонами 11.06.2016. Крім того, трансформатор не працював лише 10 днів.

Стосовно посилань відповідача на те, що порушення строків виконання контракту відбулось за вини позивача, оскільки останнім допущено порушення строків оплати за контрактом, судова колегія також вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що вказані обставини не є такими, які в розумінні закону звільняють відповідача від невиконання взятих на себе зобов'язань.

Так, відповідно до положень ст. 218 ГК України та 617 ЦК України підставою для господарсько - правової відповідальності учасника є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. При цьому, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько - правову відповідальність, якщо не доведе, що не доведе, що неналежне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, як встановлено вище, боржником допущено порушення умов контракту в частині строку завершення засобів лоту -2.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК України).

Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України (частина перша статті 199 ГК України).

Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 26.2 Загальних умов Контракту, якщо підрядник не може забезпечити завершення Засобів або будь-якої їх частини у строки, відведені для завершення робіт, або протягом будь-якого продовження цих строків відповідно до пункту 40 Загальних умов Контракту, підрядник повинен виплатити роботодавцю неустойку в розмірі, зазначеному у Спеціальних умовах Контракту у вигляді відсотка від ціни Контракту або його відповідної частини. Загальна сума таких неустойок ні за яких умов не повинна перевищувати "Максимум", вказаний в Спеціальних умовах Контакту у вигляді відсотку від ціни Контракту. Після досягнення "Максимуму" роботодавець може розглянути можливість розірвання Контракту у відповідності до пп. 42.2.2 Загальних умов.

Згідно п. 26.2 Спеціальних умов Контракту, для Лоту 2, у разі не виконання завершення монтажу Засобів в строк завершення Засобів, застосовний розмір неустойки - 200000,00 євро у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу Національного Банку України на дату платежу за тиждень затримки. Максимальна сума неустойки 10% від ціни Контракту.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено та зазначено вище, строку виконання завершення основних засобів завершення основних засобів за контрактом встановлено 11.06.2016.

Сума контракту 326 813 050,47 грн. Тобто, максимальна сума неустойки за контрактом складає 32 681 305,05 грн. (10% від суми контракту) та ні за яких обставин не може перевищувати цю суму.

Сторонами узгоджено, що за кожний тиждень затримки завершення основних засобів відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 200 тис. євро. в гривневому еквіваленті. Звертаючись з позовом у даній справі, позивач визначив розмір неустойки, виходячи з курсу НБУ на дату подання позовної заяви (20.11.2017) євро 31,16 грн.

Отже, максимальний розмір неустойки за контрактом складає за курсом НБУ, визначеним позивачем на дату звернення з позовом, -

32 681 305, 05 грн х 31,16 = 1 018 341,51 євро.

1018341,51 (максимальний розмір) / 200 000 (за тиждень) = 5, 09. Тобто після п'ятого тижня та одного дня неустойка нараховуватись не може, оскільки на п'ятому тижні нарахування дорівнює максимально можливого граничного розміру неустойки передбаченого сторонами у контракті. (0,09 від тижня дорівнює 1 дню).

Прострочення настало 12.06.2016 (вихідний день неділя), тобто з 13.06.2016:

перший тиждень затримки:

13.06.2016 - 20.06.2016 (включно)- неустойка 200 тис. євро;

другий тиждень затримки 21.06.2016 -28.06.2016 (включно) - 200 тис. євро;

29.06.2016 - 06.07.2016 (включно) - 200 тис. євро;

07.06.2017-14.07.2016 (включно) - 200 тис. євро;

15.07.2016-22.07.2016 (включно) - 200 тис. євро. = 1 млн. євро

23.07.2016 - 018 341,51 євро.

Отже, максимально позивач міг нараховувати неустойку до 24.07.2016, оскільки саме на цю дату нарахування вичерпується граничний розмір неустойки, що може бути нарахований, а саме - 1 018 341, 51 євро, що в гривневому еквіваленті складає 32681305,05 грн. (курс НБУ на дату звернення з позовом у даній справі 20.11.2016).

14.12.2017 відповідачем суду подана заява про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення 32681305,05 грн. штрафних санкцій.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, частиною другою статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 251-255 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позовна давність щодо стягнення неустойки та пені повинна застосовуватись окремо до кожного періоду прострочення. В даному випадку до кожного тижня.

Останній день, за який могла бути нарахована неустойка позивачем, як зазначено вище 23.07.2016.

Оскільки позовна давність спливає 23.07.2017. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду 20.11.2017, тобто поза межами позовної давності.

Враховуючи наведене вище, твердження апелянта та його розрахунок щодо нарахування неустойки протягом 6 місяців після настання строку виконання зобов'язання є безпідставними, помилковими та спростовуються наведеним вище розрахунком.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає правомірними висновки місцевого господарського суду про сплив позовної давності у даних правовідносинах та застосування наслідків такого спливу, що має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в рішенні Господарського суду Харківської області від 19.02.2018 у справі 922/3905/17, ґрунтуються на чинному законодавстві та зроблені при належному повному та об'єктивному дослідженні обставин справи. Судова колегія не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваного рішення, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника спростовуються матеріалами справи, документально не підтверджені та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи положення статті 129 ГПК України та зважаючи на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати у вигляді судового збору, який сплачений апелянтом за звернення з апеляційною скаргою, відшкодуванню не підлягають та покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 254, 269, 270, 273, п.1 ч. 1 статті 275, 276, 282-284 ГПК України Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2018 у справі № 922/3905/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дати складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06.04.2018

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.