Постанова № 73247560, 29.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2018 р. Справа№ 911/1035/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

секретар судового засідання Кравченко Х.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.02.2018р. (дата підписання 12.02.2018р.)

у справі №911/1035/15 (суддя Заєць Д.Г.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" на бездіяльність Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо примусового виконання наказу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС"

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп"

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна Компанія "М.Б.С."

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна Компанія "М.Б.С." про стягнення 62 495,41 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.05.2015р. у справі №911/1035/15 позовні вимоги задоволено частково. Солідарно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "М.Б.С." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" 56 814,01 грн. заборгованості, 4 545,45 грн. витрат на послуги адвоката та 1 660,91 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

08.06.2015р. на виконання рішення господарським судом видано відповідний наказ.

09.01.2018р. до Господарського суду Київської області звернувся стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" зі скаргою на дії та бездіяльність Шевченківського РВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві про:

- визнання неправомірними дії Шевченківського РВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві у виконавчому провадженні ВП №49047339 при примусовому виконанні наказу Господарського суду Київської області від 08.06.2015р. у справі №911/1035/15, які полягають у винесенні постанови від 26.12.2017р. про повернення наказу Господарського суду Київської області від 08.06.2015р. стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження";

- визнання неправомірною бездіяльність Шевченківського РВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві у виконавчому провадженні ВП №49047339 при примусовому виконанні наказу Господарського суду Київської області від 08.06.2015р. у справі №911/1035/15 з підстав невчинення державним виконавцем належних, повних та об'єктивних виконавчих дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

Крім цього заявник просив стягнути з Шевченківського РВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві 700,00 грн. витрат на правничу допомогу згідно договору №21-07-2017 від 21.07.2017р. про надання адвокатських послуг.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.02.2018р. у справі №911/1035/15 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" на дії та бездіяльність Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо виконання наказу Господарського суду Київської області від 08.06.2015р. задоволено повністю.

Визнано незаконними дії Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні №49047339 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 08.06.2015р. у справі №911/1035/15, що полягають у прийнятті постанови від 26.12.2017р. про повернення наказу Господарського суду Київської області від 08.06.2015р. у справі №911/1035/15 стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження".

Визнано неправомірною бездіяльність Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні №49047339 щодо виконання наказу Господарського суду Київської області від 08.06.2015р. у справі №911/1035/15.

Стягнуто з Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" 700,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні скарги відмовити повністю.

На думку апелянта, ним здійснено всі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 08.06.2015р., тому підстави для визнання дій по поверненню виконавчого документу - відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), судді Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю., розгляд справи призначено на 29.03.2018р.

20.03.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про повернення апеляційної скарги.

Представники позивача та відповідачів до судового засідання, що відбулось 29.03.2018р., не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення апелянта, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.07.2016р. №911/1035/15 задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" на дії та бездіяльність відділу Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо виконання наказу Господарського суду Київської області від 08.06.2015р.

Визнано дії ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві у ВП №49047339 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 08.06.2015р. у справі №911/1035/15, котрі полягали у винесенні постанови від 31.05.2016р. про повернення наказу стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", передчасними та незаконними.

Визнано недійсною та скасовано вказану постанову ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві від 31.05.2016р. про повернення наказу Господарського суду Київської області. При цьому, у вказаній ухвалі судом було визнано незаконною та протиправною бездіяльність відділу ДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві щодо виконання наказу Господарського суду Київської області від 08.06.2015р. у справі № 911/1035/15.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.05.2017р. скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" на бездіяльність Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо виконання наказу Господарського суду Київської області від 08.06.2015р. у справі №911/1035/15 задоволено повністю.

Визнано незаконною та протиправною бездіяльність Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо виконання наказу Господарського суду Київської області від 08.06.2015р. у справі №911/1035/15 в частині невжиття своєчасних належних та допустимих виконавчих дій щодо виявлення грошових коштів, зокрема, та не обмежуючись, звернення стягнення на кошти боржника, які містяться на поточних рахунках останнього.

Визнано незаконною та протиправною бездіяльність Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо виконання наказу Господарського суду Київської області від 08.06.2015р. у справі №911/1035/15, що полягає у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій із врахуванням ст.ст. 11, 30, 52 Закону України "Про виконавче провадження", які були б направлені та свідчили про його примусове виконання.

Постановою Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління у місті Києві від 26.12.2017р. наказ Господарського суду Київської області від 08.06.2015р. №911/1035/15 повернуто стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Звертаючись до суду зі скаргою на бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління у місті Києві, заявник зазначав, що державним виконавцем відділу ДВС, окрім відновлення виконавчого провадження ВП №49047339, не були виконані усі належні вимоги, передбачені законом, по примусовому виконанню наказу Господарського суду Київської області від 08.06.2015р. у справі №911/1035/15.

За твердженням скаржника, наказ Господарського суду Київської області від 08.06.2015р. у даній справі не виконано, не зважаючи на неодноразове звернення стягувача до відділу ДВС з клопотаннями. Так, клопотанням №03-3/08 від 03.08.2017р. про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №49047339 заявник просив вчинити виконавчі дії, шляхом направлення відповідних запитів до державних органів. Проте, клопотання заявника були залишені відділом ДВС без задоволення.

Згідно ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Зі змісту статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" випливає, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження, мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець, зокрема, зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Заявник вказував, що виконавцем не було вчинено всіх, передбачених законом дій для виконання судового рішення, залишено без задоволення клопотання скаржника, в якому ним вносилися пропозиції щодо здійснення виконавчих дій та зазначено перелік запитів до державних органів та установ, які, на думку скаржника, повинні бути направлені державним виконавцем.

З матеріалів справи вбачається, що вчинення державним виконавцем виконавчих дій у період з 23.05.2017р. по 26.12.2017р. підтверджується лише частково, а оцінка зазначених виконавцем дії щодо направлення запитів вчинених ним в період до 22.05.2017р., надана ухвалами суду від 02.06.2016р., від 14.07.2016р., від 22.05.2017р. і не входить до періоду оскарження дії державного виконавця за даною скаргою.

Викладені апелянтом обставини свідчать, що з метою виконання судового рішення державним виконавцем надіслано запит від 07.07.2017р. на адресу Головного управління Держгеокадастру у Київській області; 11.07.2017р. винесено постанову про арешт майна боржника; 11.07.2017р. внесено обтяження до Реєстру обтяжень рухомого майна; надіслано запит від 11.07.2017 року до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

20.07.2017р. державним виконавцем надіслано платіжну вимогу №1284/25 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", яка 28.07.2017р. повернулась без виконання, у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках боржника.

25.07.2017р. державним виконавцем внесено обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом встановлено, що державним виконавцем Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві не здійснено всіх належних заходів примусового виконання та передбачених статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" дій щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 08.06.2015 року у справі №911/1035/15 у виконавчому провадженні ВП №49047339.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження припиняється, зокрема, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

З огляду на викладене, державним виконавцем неправомірно винесено постанову від 26.12.2017 року про повернення наказу господарського суду Київської області від 08.06.2015 року у справі №911/1035/15 стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", не здійснивши всіх передбачених дій з розшуку майна боржника, та не отримавши відповіді на всі зроблені запити.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин, невжиття усіх належних та допустимих виконавчих дій щодо виявлення грошових коштів та майна боржника та не направлення відповідних запитів (перелік запитів наведений у описовій частині скарги) порушує права стягувача, у зв'язку з чим вимоги скаржника правомірно задоволені судом першої інстанції.

Стосовно покладення на ВДВС понесених заявником витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 344 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

З матеріалів справи вбачається, що Грищенко Олександр Миколайович є адвокатом та має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 29.10.2009 року. Факт надання послуг підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 05.01.2018р., платіжним дорученням №241 від 05.01.2018р. про оплату 700,00 грн. за договором про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №21-07-2017 від 21.07.2017р..

З урахуванням вищевикладених обставин та задоволенням скарги заявника, понесені ним витрати на професійну правничу допомогу на суму 700,00 грн. правомірно покладено судом на орган державної виконавчої служби.

За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятої судом першої інстанції ухвали у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта. Враховуючи, що на час винесення постанови зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України не відбулось, судові витрати за розгляд апеляційної скарги підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 271, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.02.2018р. у справі №911/1035/15 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 07.02.2018р. у справі №911/1035/15 - залишити без змін.

Стягнути з Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, ЄДРПОУ 34967593) в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1 762 (тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

4. Матеріали справи №911/1035/15 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст складено 05.04.2018р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко