Рішення № 73247433, 03.04.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.04.2018 Справа № 920/1158/17

Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О., при секретарі судового засідання Гребенюк С.В., розглянувши матеріали справи № 920/1158/17 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (вул. Івана Сірка, буд. 7, м. Суми, 40035),

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський завод гумотехнічних виробів» (вул. Прикордонна, буд. 47, м. Суми, 40007),

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничого об’єднання «Сумський завод гумотехнічних виробів» (вул. Лютеранська, буд. 27-29, офіс 25, м. Київ, 01024),

про стягнення 209032,12 грн.,

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1 за довіреністю № 10-19/17-Д/113 від 30.05.2017,

відповідачів – 1. не з’явився,

2. ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 01.01.2018.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів на свою користь заборгованість в сумі 136184,59 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, 44542,85 грн. пені, 4876,40 грн. – 3 % річних, 23428,28 інфляційних нарахувань.

Другий відповідач подав відзив на позовну заяву № 49 від 25.01.2018, в якому зазначає, що позовні вимоги визнає частково в частині стягнення 44542,85 грн. пені, 4876,40 грн. – 3 % річних, 23428,28 інфляційних нарахувань та заперечує проти стягнення заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в сумі 136184,59 грн. та просить суд відмовити в задоволенні позову в цій частині, посилаючись на те, що перший відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогою про збільшення обсягів споживання електроенергії, на що неодноразово отримував відмову. ПАТ «Сумиобленерго» користуючись своїм монопольним становищем своїми діями, на думку другого відповідача, навмисно провокує заборгованість та перевищення договірної величини, оскільки позивач, знаючи про скрутне становище першого відповідача, не враховує його фінансовий стан та не погоджується на збільшення лімітів споживання першим відповідачем електричної енергії. Першого відповідача переведено на режим постачання з встановленням пікових годин, у які для економії електричної енергії та з метою запобігання перевищення договірні величини споживання електричної енергії, зупиняється господарська діяльність першого відповідача, що також приводить до збитків.

Крім наведеного другий відповідач зазначає, що відповідачі не отримували від позивача рахунки на оплату вартості двократного перевищення обсягів споживання першим відповідачем електричної енергії.

20.02.2018 від першого відповідача надійшов до суду відзив № 8 від 16.02.2018 на позовну заяву, в якому він зазначає, що позовні вимоги визнаються першим відповідачем частково, а саме: в частині стягнення пені в сумі 44542,85 грн., інфляційних нарахувань в сумі 23428,28 грн. та 3 % річних в сумі 4876,40 грн. У частині позовних вимого щодо стягнення 136184,59 грн. за двократне перевищення договірної величини споживання електричної енергії заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову в цій частині, посилаючись на те, що перший відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогою про збільшення обсягів споживання електроенергії, на що неодноразово отримував відмову. ПАТ «Сумиобленерго» користуючись своїм монопольним становищем своїми діями, на думку другого відповідача, навмисно провокує заборгованість та перевищення договірної величини, оскільки позивач, знаючи про скрутне становище першого відповідача, не враховує його фінансовий стан та не погоджується на збільшення лімітів споживання першим відповідачем електричної енергії. Першого відповідача переведено на режим постачання з встановленням пікових годин, у які для економії електричної енергії та з метою запобігання перевищення договірні величини споживання електричної енергії, зупиняється господарська діяльність першого відповідача, що також приводить до збитків.

Перший відповідач також зазначає, що він не отримував від позивача рахунки на оплату вартості двократного перевищення обсягів споживання ним електричної енергії

У письмових запереченнях № 86 від 15.02.2018 другий відповідач підтримує свою позицію та заперечення проти стягнення 136184,59 грн. за двократне перевищення договірної величини споживання електричної енергії, викладені другим відповідачем у його відзиві на позовну заяву.

Представником позивача надано відповіді № 17/1458 від 01.02.2018, № 17/2607 від 26.02.2018 на відзиви відповідачів, в яких вважає доводи відповідачів необґрунтованими та зазначає, що пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду.

Перший відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Другий відповідач у судовому засіданні зазначив, що погоджується у частині стягнення пені, інфляційних втрат та річних, в іншій частині вимог заперечує.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд встановив:

30.11.2014 між Публічним акціонерним товариством «Сумиобленерго» (постачальник - позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумський завод гумотехнічних виробів» (споживач - перший відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії № 30100116 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язався постачати електричну енергію споживачу (першому відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а відповідач зобов’язався оплачувати вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами даного договору та додатків до Договору.

В договорі також вказано, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до пункту 4.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 року за № 28, постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договорами.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальна організація) забезпечує рівень надійності електропостачання відповідно до узгодженої в договорі категорії з надійності електропостачання.

Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлені додатком № 1 до договору № 30100116 «Обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії споживачу та субспоживачу» є договірними.

Матеріалами справи підтверджується, що починаючи з січня по грудень 2017 року сторонами погоджені обсяги постачання договірної величини електричної енергії, а саме на січень 2017 року – 145,058 тис. кВт год., на лютий 2017 року – 245,702 тис. кВт год., на березень 2017 року – 258,265 тис. кВт год., на квітень 2017 року – 199,488 тис. кВт год., на травень 2017 року – 325,078 тис. кВт год., на червень 2017 року – 312,959 тис. кВт год., на липень 2017 року – 256,253 тис. кВт год., на серпень 2017 року – 223,336 тис. кВт год., на вересень 2017 року – 235,197 тис. кВт год., на жовтень 2017 року – 246,967 тис. кВт год., на листопад 2017 року – 293,440 тис. кВт год., та на грудень 2017 року – 347,042 тис.кВт год. (а.с. 22).

Факт споживання відповідачем електричної енергії підтверджується довідкою про кількість договірної величини споживання та кількість використаної електричної енергії по договору № 30100116 від 30.10.2014. Відповідно цієї довідки відповідач спожив: у березні 2017 року – 303,628 тис. кВт год., у квітні 2017 року – 246,202 тис. кВт год.

Таким чином споживач перевищив договірні величини споживання електричної енергії у березні – квітні 2017 року на 92,077 тис. кВт год.

Відповідно до п. 1.2 Правил користування електричною енергією договірна потужність - узгоджена із споживачем на розрахунковий період відповідно до нормативних актів та зазначена у договорі гранична величина сумарної споживаної електричної потужності в періоди максимального навантаження енергосистеми, яка встановлюється для об’єкта споживача з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт год. і більше.

У пункті 5.5 договору № 30100116 передбачено, що визначення фактичного активного навантаження споживача виконується постачальником у години максимуму навантаження енергосистеми наступними способами: зокрема, за допомогою атестованої автоматизованої системи обліку електроенергії за умови наявності останньої.

Згідно пункту 3.35 Правил користування електричною енергією, об’єкт споживача з приєднаною потужністю електроустановок 150 кВт і більше та середньомісячним обсягом споживання за попередні 12 розрахункових періодів для діючих електроустановок і більше має бути забезпечений локальним устаткуванням збору та обробки обліку відповідно до договору.

Відповідно до пункту 4.8 Правил, контроль за дотриманням установлених режимів електроспоживання здійснюється постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та Держенергонаглядом.

Методика проведення контрольних вимірів фактичної електричної потужності в споживачів у години максимуму навантаження об’єднаної енергетичної системи України, затверджена наказом Мінпаливенерго від 19.05.2003 року за № 241 (далі - Методика), встановлює порядок контролю за показаннями розрахункових автоматизованих систем обліку електроенергії. Результати контрольних вимірів фактичної електричної потужності оформлюється актом.

Відповідно до пункту 3.2. Методики акт складається електропередавальною організацією. Складання акту також передбачене пунктом 7.8 договору.

Відповідно до пункту 4.2.2 договору, за перевищення договірної величини споживання електричної енергії та договірної величини потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним (за підсумком минулого року) обсягу фактичного споживання електричної енергії 50 тис. кВт*год і більше. Оплата за перевищення договірних величин споживання електроенергії або договірної величини потужності здійснюється окремим платежем.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 26 Закону України «Про електроенергетику» споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини; у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення та навчальних закладів) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Враховуючи наявний факт перевищення договірної величини споживання електричної енергії в березні – квітні 2017 року, позивачем були виставлені першому відповідачу рахунки № 13-40/482 від 03.05.2017, № 13-40/533 від 01.04.2017 на оплату вартості двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії на загальну суму 136184,59 грн. які на день розгляду справи у суді залишаються несплаченими (а.с. 63-64).

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статей 629, 530 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак на даний час вищевказані рахунки на погашення двократної вартості різниці фактично спожитої електричної енергії залишились першим відповідачем не сплачені, що порушило права позивача та змусило його звернутись за захистом своїх прав до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до пункту 4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 договору (вартість електричної енергії, оплата за перетікання реактивної електричної енергії) з порушенням термінів, визначених додатком № 4 «Порядок розрахунків» до договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Внаслідок порушення грошових зобов’язань, згідно пункту 4.2.1 договору про постачання електричної енергії № 30100116 від 30.10.2014 за період з січня по червень 2017 року першому відповідачу нарахована пеня, розмір якої відповідно до наданого позивачем розрахунку становить 44542,85 грн.

На підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, першому відповідачу також були нараховані 3 % річних та інфляційні втрати, які згідно розрахунків позивача становлять 4876,40 грн. та 23428,28 грн. відповідно.

Позивачем відповідні рахунки на оплату вищезазначених сум були надані першому відповідачу для оплати, отримані останнім, однак залишились неоплаченими (а.с. 45-62).

Відтак, за договором про постачання електричної енергії № 30100116 від 30.10.2014 перший відповідач має нараховану, але не сплачену заборгованість, яка складається з: 136184,59 грн. - двократного перевищення договірної величини споживання електричної енергії (березень-квітень 2017 року); 44542,85 грн. пені, нарахованої за неналежне виконання грошових зобов’язань (січень-червень 2017 року); 23428,28 грн. інфляційних нарахувань (січень-червень 2017 року); 4876,40 грн. – суми 3% річних (січень-червень 2017 року).

Як встановлено судом у ході розгляду справи, для забезпечення виконання вищезазначених зобов’язань, 12.01.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об’єднання «Сумський завод гумотехнічних виробів» (другий відповідач, поручитель), Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумський завод гумотехнічних виробів» (другий відповідач, боржник) та Публічним акціонерним товариством «Сумиобленерго» (позивач, кредитор) укладено договір поруки № 1201/2.

Відповідно до пункту 1.1 договору поруки другий відповідач поручився перед позивачем, зокрема, за виконання першим відповідачем грошових зобов’язань за договором про постачання електричної енергії № 30100116 від 30.10.2014, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Сумиобленерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумський завод гумотехнічних виробів», які виникнуть по сплаті активної електричної енергії з ПДВ, реактивної електричної енергії з ПДВ, перевищення договірних величин споживання та/або потужності, пені, інфляційних, 3% річних у січні – червні 2017 року.

Відповідно до пункту 3.1 договорів поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов’язань по основному договору щодо своєчасної та повної сплати за січень – червень 2017 року вартості спожитої активної електроенергії з ПДВ, перетікання реактивної електричної енергії з ПДВ, перевищення договірних величин споживання та/або потужності, пені, інфляційних та 3% річних за кожний розрахунковий період згідно умов, порядку та строків сплати, встановлених основним договором.

За умовами пункту 6.1 договору поруки договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2017.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків. передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

За приписами статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

В термін, передбачений умовами договору № 31000116 від 30.10.2014 року, перший відповідач не перерахував позивачеві кошти за виставленими рахунками, тому останній як кредитор за договорами поруки направив листом № 40/8831 від 13.07.2017 другому відповідачу як поручителю вимогу стосовно погашення заборгованості за боржника (а.с. 33).

Факт отримання другим відповідачем вказаного листа з вимогою підтверджується підписом уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштових відправлень.

Відповідно до пунктів 4.2 договорів поруки, у разі неналежного виконання боржником зобов’язань за основним договором, поручитель зобов’язується виконати за боржника зобов’язання останнього перед кредитором протягом 3-х календарних днів з моменту пред’явлення йому вимоги кредитора шляхом сплати грошових коштів на банківські рахунки, вказані у пункті 7.3 договору.

Однак, поручитель, в порушення вищевказаних умов договору поруки, після отримання вимоги кредитора зобов’язання боржника у встановлений термін не виконав.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 цього ж Кодексу, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Таки чином, суд вважає вимогу позивача про стягнення заборгованості солідарно з відповідачів у справі правомірною та такою, що ґрунтується на умовах договору та положеннях діючого цивільного законодавства.

Разом з тим суд зауважує, що порука – це строкове зобов’язання, підстави припинення якого наведені у статті 559 Цивільного кодексу України

Зокрема, частина 4 зазначеної статті визначає, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки.

Тобто, припинення поруки спливом строку, встановленого договором поруки (а у даному випадку строк дії договору поруки встановлений до 31.12.2017), означає, що кредитор позбавляється можливості звернутись до поручителя з вимогою про виконання останнім свого обов’язку – нести відповідальність за порушення боржником забезпеченого порукою зобов’язання як у добровільному, так і у примусовому порядку. Отже, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позов до поручителя протягом строку, встановленого у договорі поруки.

Позивач звернувся з даною позовною заявою до господарського суду 04.12.2017, що підтверджується штампом реєстрації вхідних документів господарського суду Сумської області, тобто у межах строку дії поруки, а відтак, суд вважає вимогу позивача про стягнення заборгованості солідарно з відповідачів обґрунтованою та правомірною (у тому числі до другого відповідача як поручителя за договором поруки № 1201/2 від 12.01.2017).

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачами зобов'язань, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів в солідарному порядку 136184 грн. 59 коп. заборгованості за двократне перевищення договірної величини споживання електричної енергії, 44542 грн. 85 коп. пені, 4876 грн. 40 коп. 3% річних, 23428 грн. 28 коп. інфляційних нарахувань

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, позивачу за рахунок відповідачів підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 178, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський завод гумотехнічних виробів» (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 47, код ЄДРПОУ 33813854) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об’єднання «Сумський завод гумотехнічних виробів» (01021, м. Київ, вул. Шовковича, 7А, офіс 61, код ЄДРПОУ 39763275) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (40035, м. Суми, вул. Івана Сірка, буд. 7; р/р 260323010414 в Філії Сумське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 337568, ідентифікаційний код 23293513) заборгованість в сумі 136184 грн. 59 коп. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії.

3. Стягнути в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський завод гумотехнічних виробів» (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 47, код ЄДРПОУ 33813854) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об’єднання «Сумський завод гумотехнічних виробів» (01021, м. Київ, вул. Шовковича, 7А, офіс 61, код ЄДРПОУ 39763275) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (40035, м. Суми, вул. Івана Сірка, буд. 7; п/р 26009275459001 в СФ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 337546, код 23293513) пеню в сумі 44542 грн. 85 коп., 3 % річних в сумі 4876 грн. 40 коп., інфляційні нарахування в сумі 23428 грн. 28 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3135 грн. 48 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 05.04.2018.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.О. Спиридонова