Постанова № 73247408, 16.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 березня 2018 року справа № 808/3693/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.,

суддів: Добродняк І.Ю ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження

апеляційну скаргу Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.2017 (суддя Бойченко Юлія Петрівна)

у справі № 808/3693/17

за адміністративним позовом Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

до Кам'янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

про визнання дій протиправними, скасування повідомлення та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

"05" грудня 2017 р. Енергодарське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звернулось до суду з адміністративним позовом до Кам'янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в якому просило

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Андрієнко Світлани Валеріївни щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання; скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання №7508/16.18.41в1 від 23.08.2017;

- зобов’язати відповідача прийняти до виконання та проводити виконавчі дії, передбачені Законом України “Про виконавче провадження” за виконавчим документом – постановою про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 №25 від 20.04.2012 на суму 1700 грн..

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 р. у справі № 808/3693/17 в задоволенні адміністративного позову Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до Кам'янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання дій протиправними, скасування повідомлення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Енергодарським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 р. у справі № 808/3693/17, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом встановлено, матеріалами справами підтверджено, що 05.12.2017 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Енергодарського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - позивач) до Камянсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Андрієнко Світлани Валеріївни щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання; скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання №7508/16.18.41в1 від 23.08.2017;

- зобов’язати відповідача прийняти до виконання та проводити виконавчі дії, передбачені Законом України Про виконавче провадження за виконавчим документом постановою про адміністративне правопорушення №25 від 20.04.2012 на суму 1700 грн.

20.04.2012 заступником начальника управління Пенсійного фонду України в Камянсько- Дніпровському районі Запорізької області ОСОБА_3 винесено постанову № 25 по справі про адміністративне правопорушення, у якій вказано: «…. притягнути ОСОБА_2, керівника ПП «Атей-Охорона» до адміністративної відповідальності, передбаченої п.1 ч.1 ст. 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування», ч.2 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення в розмірі 1700,00 гривень. З урахуванням положень ч.2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк, встановлений ч.1 ст. 307 КУпАПта примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби, стягнути з правопорушника ОСОБА_2 подвійний розмір штрафу в сумі 3400,00 гривень. Постанова може бути оскаржена у 10-денний строк до головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області або в суд. Дата набрання чинності постанови 30.10.2012. Постанова дійсна для пред’явлення до виконання до 20 липня 2012 року…» /а.с.89/.

В свою чергу, в матеріалах справи відсутні відомості щодо оскарження боржником зазначеної постанови.

18.08.2017 за вхідним №3444 до відповідача надійшла заява позивача від 25.07.2017 вих. №2592/11 на бланку позивача, до якої була додана постанова №25 від 20.04.2012. Зазначена заява була підписана представником позивача ОСОБА_4 при цьому довіреності на представництво інтересів позивача зазначеною особою до заяви не було додано.

За змістом зазначеної заяви позивач інформував відповідача про реорганізацію позивача, яка відбулась на виконання постанови Кабінету ОСОБА_5 України від 21.12.2016 №988, а також в цій заяві містилась інформація щодо виконання постанови № 25 від 20.04.2012 про накладення адміністративного стягнення штрафу в розмірі 3400 грн., передбаченого ст. 165 КУпАП, ч.1 ст. 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування» на керівника приватного підприємства «Атей-Охорона» ОСОБА_2. Штраф в термін, передбачений ч.1 ст. 307 КУпАП не сплачено та заяви про оскарження на надходило. Крім того в заяві зазначено, що керуючись ч.2 ст. 308 КУпАП, ст.18, 26 Закону України «Про виконавче провадження», просить відкрити виконавче провадження для примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення. Також, відповідно до п.6, п.7, п. 19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» просив накласти арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку, накласти арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей, у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

23.08.2017 відповідачем прийнято повідомлення №7508/16.18.41в1 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв’язку з тим, що не було подано заяву про примусове виконання рішення /а.с. 7/.

Позивач, не погоджуючись із прийняттям зазначеного повідомлення, звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Правовідносини сторін щодо змісту, форми та умов виконання процесуальних дій, процесуальних прав та обов'язків сторін та інших учасників виконавчого провадження, а також визначення гарантій реалізації зазначених прав, обов'язків та процесуальних дій; умов та порядку виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. № 1404-VIII.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу, статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, імя, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, імя та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк предявлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів звязку та адреси електронної пошти.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, зокрема постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Частинами першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий документ стягувачу повернуто відповідачем без прийняття до виконання відповідно до п. 6 ч. 4 статті 4 Закону № 1404-VIII, оскільки відсутня заява стягувача про примусове виконання.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону № 1404-VIII сторони можуть реалізувати свої права і обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов’язаний вчинити певні дії особисто.

Відповідно до ч. 3 вказаного закону, представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.

В свою чергу, представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Крім того, у Розділі 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні мають бути посвідчені такими документами: довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи.

Отже, документи, що посвідчують повноваження представників юридичної особи стягувача, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства та долучені до матеріалів виконавчого провадження.

Виходячи з аналізу вищевикладеного, заява про примусове виконання виконавчого документу може бути подана лише уповноваженою на те особою.

Як вбачається з матеріалів справи, заява Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області підписана начальником об'єднаного управління ОСОБА_4, згідно додатків до заяви додано лише постанову № 25 від 20.04.2012 року.

Разом з тим, враховуючи доводи позивача, що реорганізація стягувача - Кам'янсько – Дніпровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, відбулась шляхом злиття в Енергодарське об'єднане управління пенсійного фонду України в Запорізькій області, то апеляційний суд звертає увагу, що до заяви про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання постанови про стягнення відповідачем не додано відповідного документу, який би належним чином підтверджував, що уповноважена особа діяла від імені стягувача, який зазначений у постанові № 25 від 20.04.2012 року.

Крім того, ані з копії інформаційного витягу про відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданого управлінням статистики у Василівському районі Головного управління статистики у Запорізькій області, ані з інформаційного витягу, сформованого на безкоштовний запит на відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не вбачається, що в Енергодарське об'єднане управління пенсійного фонду України в Запорізькій області є правонаступником Кам'янсько – Дніпровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Щодо твердження позивача про наявність у державного виконавця можливості самостійно змінити сторону виконавчого провадження її правонаступником, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, імя чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що заміна сторони можлива лише за відповідним судовим рішенням, при цьому заміна сторони у виконавчому провадження можлива лише у разі, якщо таке виконавче провадження існує, тобто відкрите.

В даному випадку виконавче провадження відсутнє, оскільки рішення про його відкриття не було прийняте. Так само відсутнє і судове рішення про заміну стягувача за постановою у справі про адміністративне правопорушення № 25 від 20.04.2012, оскільки позивач не звертався до суду із відповідною заявою до того як звернутися до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Зважаючи на викладене вище, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заступник начальника відділу Камянсько-Дніпровський РВДВС ГТУЮ в Запорізькій області ОСОБА_6 повертаючи виконавчий документ без прийняття до виконання, шляхом прийняття відповідного повідомлення від 23.08.2017 року, діяла на підставі Закону та у межах своїх повноважень.

Також суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволені вимоги позивача про скасування повідомлення №7508/16.18.41в1 прийнятого 23.08.2017 про повернення виконавчого документа, оскільки підставами для скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв рішення, чого в даному випадку судом не встановлено.

Окрім того, колегія суду зазначає, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу державної влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_5 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_5 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Також Постановою ВАСУ від 21.10.2010 р. № П-278/10 встановлено, що з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги щодо зобовязання відповідача прийняти до виконання та проводити виконавчі дії, передбачені Законом України Про виконавче провадження за виконавчим документом постановою про адміністративне правопорушення №25 від 20.04.2012 на суму 1700,00 грн. є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, при цьому, матеріалами справи повністю підтверджується, що відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених законом.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального прав.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції з огляду на доводи апеляційної скарги відсутні, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на постанов Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 р. у справі № 808/3693/17 - залишити без задоволення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 р. у справі № 808/3693/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.

Головуючий суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко