Ухвала суду № 73247349, 02.04.2018, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02 квітня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/275/17-г/16 Господарський суд Тернопільської області

у складі : судді Хоми С.О.

при секретарі судового засідання: Ярославська З.І.

Розглянувши: Скаргу № 290 від 21.03.2018 Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз", вул. Шептицького, 20, м. Тернопіль, 46008

стягувач: ПАТ НАК "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ,

орган ДВС: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 04114, м.Київ, вул.Городоцького,13.

на: дії органів ДВС

по справі №921/275/17-г/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Шептицького, 20, м. Тернопіль, 46008

про: стягнення заборгованості в сумі 82 470 426, 59 грн. у тому числі: основний борг в сумі 76 636 618, 42 грн., пеня в сумі 5 461 437, 47 грн., три проценти річних в сумі 372370,70 грн.

За участю представників:

боржника: не з'явився

стягувача: ОСОБА_1 - представник, довіреність №14-174 від 23.10.2017

орган ДВС: ОСОБА_2- заступник начальника Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, довіреність №3610/203-03 від 29.12.2017, видана Міністерством юстиції України

Технічна фіксація (звукозапис) судового засідання по розгляду Заяви здійснювалась за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду".

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер NJ20UG2JD2052642 C1.

Суть справи.

22.03.2018 до господарського суду Тернопільської області надійшла Скарга вих. № 290 від 21.03.2018 Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Шептицького, 20, м. Тернопіль, 46008, в якій просить суд:

- визнати незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, які полягають у безпідставності накладення арешту на кошти ПАТ “Тернопільміськгаз”, що знаходяться на поточному рахунку №26000060502039 в Тернопільській філії ПАТ КБ “Приватбанк”, м. Тернопіль та на поточному рахунку №26001000120755 у філії АТ “Укрексімбанк”, м. Тернопіль, які використовуються для виплат заробітної плати та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників ПАТ “Тернопільміськгаз”.

- скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 21.02.2018 у ВП №55575117 “Про арешт коштів боржника” в частині накладення арешту на грошові кошти, які використовуються для виплати заробітної плати, здійснення нарахувань на заробітну плату працівників ПАТ “Тернопільміськгаз” та сплати інших платежів до бюджету України, що знаходяться на поточному рахунку №26000060502039 в Тернопільській філії ПАТ КБ “Приватбанк”, м.Тернопіль та на поточному рахунку №26001000120755 у філії АТ “Укрексімбанк”, м.Тернопіль, які використовуються для виплати заробітної плати та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників ПАТ “Тернопільміськгаз”.

В обгрунтування вимог, викладених у даній Скарзі Приватне акціонерне товариство «Тернопільміськгаз» вказує, зокрема, наступне:

-дії по накладенню арешту на кошти підприємства, що містяться на рахунках філії АТ «Укрексімбанк» в м.Тернопіль, які використовуються підприємством для виплати заробітної плати працівникам, сплати єдиного соціального внеску та інших обов’язкових зборів та платежів, є неправомірними, а постанова є такою, що підлягає скасуванню в даній частині;

-так, поточний рахунок №26007000021733 (діючий на даний момент) у філії АТ «Укрексімбанк» в м.Тернопіль використовується підприємством для виплати заробітної плати працівникам підприємства, сплати єдиного соціального внеску, інших обов’язкових зборів та платежів. Зазначене підтверджується Договором банківського рахунка б/н від 14.08.2015, укладеним між ПАТ «Тернопільміськгаз» та АТ «Укрексімбанк», а також банківськими виписками;

- одночасне накладення арешту на кошти, що знаходяться на поточному рахунку підприємства, відкритого у філії АТ «Укрексімбанк» м.Тернопіль є неправомірними, оскільки спричиняє невиплату працівникам ПАТ «Тернопільміськгаз» заробітної плати, чим порушує їхні права, передбачені Конституцією та Законами України, а також призводить до невиконання підприємством визначеного Законом обов'язку щодо своєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

-факт використання поточного рахунку №26007000021733 у філії АТ «Укрексімбанк» м.Тернопіль виключно для виплати обов’язкових платежів для виплати заробітної плати, здійснення нарахувань на заробітну плату працівників ПАТ «Тернопільміськгаз» та доведення факту незаконного арешту вищевказаних коштів у даних банківських установах встановлено в ухвалах господарського суду Тернопільської області від 01.12.2015 у справі № 921/105/13-г, від 29.09.2016 у справі № 921/1148/15-г/3, №921/601/16-г/16 від 29.05.2017;

-крім того, аналогічної правової позиції щодо незаконності одночасного накладення арешту на кошти підприємства, що спричиняє невиплату працівникам заробітної плати та обов’язкових платежів та зборів до бюджетів дотримується і Вищий господарський суд України (постанова від 23 вересня 2015 року у справі №911/1741/14, постанова від 11 лютого 2015 року у справі № 5015/1728/12 та ін.

Заявник в своїй Скарзі посилається, зокрема, на ч. 4 ст. 13, ст. 19, ст. 43, ст. 44, ч. 1 ст. 55, п. 9 ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 1, ч. 1 ст. 2, п. 6 ч. 3 ст. 11, ч. 4 ст. 52, ст. 57, ч. 3 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону № 606-XIV від 21.04.1999), ч.1 ст.2, ч.2 ст.10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 №95, уніфікованої Україною 04.08.1961, ч.5 ст.97 та ч.1 ст.115 Кодексу законів про працю, ч.3 ст.8 та ч.7 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Представник Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" (боржник) в судове засідання не з'явився. Повідомлення про вручення поштового відправлення, направлене боржнику 23.03.2018 (про направлення ухвали від 23.03.2018 про призначення судового засідання по розгляду Скарги № 290 від 21.03.2018 на 02.04.2018 на 12 год. 00 хв.) повернулось на адресу суду із відміткою про вручення його боржнику 26.03.2018.

Таким чином, суд вважає, що боржник повідомлений про час і місце розгляду Скарги № 290 від 21.03.2018 господарським судом Тернопільської області.

Представник Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (стягувач) в судове засідання з'явився, в усному порядку заперечив проти Скарги.

Також представник органу ДВС заявив усне клопотання про відкладення розгляду скарги для надання письмових заперечень та належної підготовки до справи. Однак, судом відхилено таке клопотання, з огляду на закінчення строку розгляду скарги, передбаченого ч. 1 ст. 342 ГПК України.

02.04.2018 від стягувача надійшли Заперечення № без номера від 30.03.2018, в яких просить суд, зокрема, у задоволенні Скарги № 290 від 21.03.2018 відмовити в повному обсязі.

В судове засідання представник органу ДВС: Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з'явився, в усному порядку заперечив проти Скарги.

В судовому засіданні 02.04.2018 представником органу ДВС подано Клопотання № без номерам від 02.04.2018 (вх. № 8742 від 02.04.2018) про долучення до матеріалів справи матеріалів виконавчого провадження № 55575117.

Розглянувши наявні матеріали Скарги, заслухавши пояснення представника стягувача та представника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 26.06.2017 у справі №921/275/17-Г/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" про стягнення заборгованості в сумі 82 470 426, 59 грн. у тому числі: основний борг в сумі 76 636 618, 42 грн., пеня в сумі 5 461 437, 47 грн., три проценти річних в сумі 372 370, 70 грн. позов задоволено частково та стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України:

- 25055632 грн. 68 коп. основного боргу;

- 4721438 грн. 01 коп. пені;

- 359393 грн. 27 коп. – 3% річних,

всього 30136463 грн 96 коп заборгованості з розстрочкою стягнення заборгованості щомісячно рівними частинами терміном на 12 місяців починаючи з липня 2017 року:

- до 31 липня 2017 року - 2511372 грн 00 коп;

- до 31 серпня 2017 року - 2511372 грн 00 коп;

- до 30 вересня 2017 року - 2511372 грн 00 коп;

- до 31 жовтня 2017 року - 2511372 грн 00 коп;

- до 30 листопада 2017 року - 2511372 грн 00 коп;

- до 31 грудня 2017 року - 2511372 грн 00 коп;

- до 31 січня 2018 року - 2511372 грн 00 коп;

- до 28 лютого 2018 року - 2511372 грн 00 коп;

- до 31 березня 2018 року - 2511372 грн 00 коп;

- до 30 квітня 2018 року - 2511372 грн 00 коп;

- до 31 травня 2018 року - 2511372 грн 00 коп;

- до 30 червня 2018 року - 2511371 грн 96 коп.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.06.2017 по справі №921/275/17-г/16 скасовано в частині розстрочення виконання рішення строком на 12 місяців та в задоволенні заяви ПАТ по газопостачанню та газифікації “Тернопільміськгаз” про розстрочення виконання рішення – відмовлено; в решті рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.06.2017 залишено без змін.

09.10.2017 господарським судом Тернопільської області видано відповідні накази, зокрема, наказ про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Митрополита Шептицького, 20, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46008, ідентифікаційний код 21155959 на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ: 25055632 грн. 68 коп. основного боргу; 4721438 грн. 01 коп. пені; 359393 грн. 27 коп. – 3% річних.

18.01.2018 державним виконавцем Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження № 55575117 з виконання наказу господарського суду Тернопільської області від 09.10.2017 у справі № 921/275/17-г/16.

21.02.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 винесено Постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", що містяться на усіх рахунках в наступних банківських установах: Філії - Тернопільське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» код банку 338545, Публічному акціонерному товаристві «ОСОБА_4 Аваль» код банку 380805, Тернопільській Філії Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» код банку 338783, Публічному акціонерному товаристві «Акціонерний банк «Укргазбанк» код банку 320478, Публічному акціонерному товаристві «Державний експортно-імпортний банк України» код банку 322313, та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз», вул.Шептицького,20 м.Тернопіль,46008, код ЄДРПОУ 21155959, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 28631178,37 грн або еквівалентній сумі в іноземній валюті.

Також як зазначено у постанові про арешт коштів боржника від 21.02.2018 (п.2 резолютивної частини Постанови) копії постанови направити на виконання до банківських установ (Філії-Тернопільське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Публічному акціонерному товариству «ОСОБА_4 Аваль»,Тернопільській Філії Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», Публічному акціонерному товаристві «Акціонерний банк «Укргазбанк»,Публічному акціонерному товаристві «Державний експортно-імпортний банк України» та боржнику (Публічне акціонерне товариство по газопостачаню та газифікації «Тернопільміськгаз»).

22.03.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 винесено Постанову про зміну назви сторони виконавчого провадження, згідно якої встановлено: згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Приватне акціонерне товариство "Тернопільміськгаз" (код ЄДРПОУ 21155959) є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (код ЄДРПОУ 21155959); постановлено змінити назву сторони виконавчого провадження, а саме: боржника з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (код ЄДРПОУ 21155959, місцезнаходження: 46008, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вулиця Митрополита Шептицького, будинок 20) на Приватне акціонерне товариство "Тернопільміськгаз" (код ЄДРПОУ 21155959, місцезнаходження: 46008, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вулиця Митрополита Шептицького, будинок 20).

З 15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Відтак, суд зазначає, що з 15 грудня 2017 року господарське судочинство здійснюється у відповідності до нової редакції Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017).

Як визначається в ч. 1 ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Як визначається в ч. 1 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду ( ч. 2 ст. 342 ГПК України).

Постанову про арешт коштів боржника від 21.02.2018 Публічне акціонерне товариство по газопостачаню та газифікації «Тернопільміськгаз» отримало 20.03.2018, про що свідчить дата-20.03.2018 та вхідний номер-241, які зазначені на відбитку штампу товариства на супровідному листі №39016-0-33-17/20-1/9 від 21.02.2018 відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Заявник, вважаючи, що дії по накладенню арешту на кошти підприємства, що містяться на рахунках філії АТ «Укрексімбанк» в м.Тернопіль, які використовуються підприємством для виплати заробітної плати працівникам, сплати єдиного соціального внеску та інших обов’язкових зборів та платежів, є неправомірними, а постанова є такою, що підлягає скасуванню в даній частині, звернувся до суду із Скаргою вих. № 290 від 21.03.2018 на дії державного виконавця.

Скарга поступила до суду 22.03.2018 року, про що свідчить дата-22.03.2018 та вхідний номер 7981 на відбитку штампу господарського суду Тернопільської області, тобто, в межах строку передбаченого п.1 ч.1 ст.341 ГПК України.

Згідно ч.1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, - і за її межами.

Згідно ч.2 ст.326 Господарського процесуального кодексу України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як визначається ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VII від 02.06.2016 з наступними змінами та доповненнями, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як визначається ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

В ч. 2 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" вказано, що арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до п. 7 ч. 3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Як визначається в п. 21 ч. 3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Згідно ч. 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими

документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У відповідності до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Частиною 1 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначається, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Згідно ч. 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч. 1 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження"). Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. (ч.2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження").

У відповідності до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно ч. 4 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини; виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Законом України "Про виконавче провадження" покладено певні обов'язки не лише на державного виконавця, а й на боржника.

Згідно п.3 ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" боржник зобов'язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Однак, як вбачається з матеріалів скарги, за період з моменту відкриття виконавчого провадження до 21.02.2018 (арешт коштів ) боржником не було виконано рішення суду самостійно та не було повідомлено державного виконавця про спеціальні рахунки, які належать Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (тепер – Приватне акціонерне товариство "Тернопільміськгаз") у банківських установах, на яких містяться кошти, з яких виплачуються заробітна плата працівників, сплата єдиного соціального внеску, військовий збір, податок з доходів фізичних осіб та інші обов'язкові платежі до Державного бюджету.

02.04.2018 від стягувача надійшли Заперечення № без номера від 30.03.2018 (вх. № 8670 від 02.04.2018), в яких зазначається, зокрема, наступне:

- скарга Боржника є безпідставною та необґрунтованою, доводи Боржника, викладені у скарзі, суперечать нормам матеріального права, у зв’язку з чим скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

- предметом оскарження Боржником у вказаній справі є:

- дії державного виконавця, які полягають у безпідставності накладення арешту на кошти Боржника, що знаходяться на поточному рахунку, які використовуються для виплат заробітної плати та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників;

- постанова державного виконавця в частині накладення арешту на грошові кошти на рахунках, які використовуються для виплати заробітної плати, здійснення нарахувань на заробітну плату працівників;

- згідно з Главою 10 «Порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів» Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, постанова про арешт коштів державного виконавця виконується безпосередньо банком;

-вказане кореспондується з ч.3 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження", якою визначено, що – банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках (із спеціальним режимом використання), зобов’язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках;

- Боржником до своєї скарги не надані докази, що постанова державного виконавця від 21.01.18 виконана банками, та на його кошти на зазначених вище рахунках дійсно накладено арешт, а тому його права та інтереси є порушеними;

- згідно з ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

-відповідно до ч.2 ст.343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги - суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника);

-на думку Стягувача, Боржник просить суд втрутитися в дискреційні повноваження органу державної виконавчої служби;

- як вбачається з положень Рекомендації Комітету ОСОБА_5 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_5 11.03.1980, «під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин;

-суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем;

- в контексті положень ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» вчинення виконавчих дій із зняття арешту з майна (коштів) є виключною компетенцією державного виконавця або начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець;

-відповідно до описової частини цієї скарги Боржник не згоден з діями державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на поточному рахунку № 26007000021733, відкритому у філії AT «Укрексімбанк» у м. Тернополі;

- у прохальній частині Боржник просить скасувати оскаржувану постанову в частині накладення арешту на грошові кошти, які використовуються для виплати заробітної плати, здійснення нарахувань на заробітну плату працівників ПАТ «Тернопільміськгаз» та сплати інших платежів до бюджету України, що знаходяться на поточному рахунку № 26000060502039 в Тернопільській філії ПАТ КБ «Приватбанк», м.Тернопіль та на поточному рахунку № 26001000120755 у філії AT «Укрексімбанк», м.Тернопіль, які використовуються для виплати заробітної плати та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників ПАТ «Тернопільміськгаз»;

- має місце невизначеність у вимогах скарги Боржника;

-відсутні мотиви, якими Боржник обґрунтовує свої вимоги в частині арешту коштів на рахунках № 26000060502039 та № 26001000120755;

- надані боржником копії Договору банківського рахунку № б/н від 14.08.15 про відкриття банківського рахунку № 26001000120755 у філії АТ «Укрексімбанк» у м.Тернополі; Договору про розрахункове обслуговування за допомогою системи "Клієнт-Банк" № 1026 від 14.08.15 та Договору на комплексне банківське обслуговування № 221/11 від 06.07.11, укладеного з AT КБ «Приватбанк» не містять доказів цільового призначення використання вказаних рахунків;

-щодо наданих Реєстрів платіжних документів по рахунку № 26007000021733 з 01.01.18 по 21.03.18 та по рахунку № 26000060502039 з 01.01.17 по 31.03.17, з 01.04.17 по 30.06.17, з 01.07.17 по 30.09.17, звертає увагу суду, що вказані реєстри не містять повної інформації щодо руху коштів по вказаним рахункам, оскільки сформовані за певною категорію відбору інформації (або номер рахунку, на який перераховують кошти, або за призначенням платежу - «зарплата працівникам»);

-стягувач об’єктивно вважає, що Боржником не надано належних та допустимих доказів, які доводять, що зазначені у скарзі рахунки використовуються Боржником виключно для виплати заробітної плати та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників;

-у протилежному випадку, якщо рахунок є загальним для виконання будь-яких господарських операцій, заборона на звернення коштів з такого рахунку призведе до порушення прав Стягувача, оскільки унеможливить державному виконавцю реалізацію своїх повноважень для примусового виконання рішення суду;

-згідно з ч.3 ст.52 Закону "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом;

-державним виконавцем в п.1 оскаржуваної постанови про арешт коштів зазначено: "Накласти арешт на грошові кошти, що містяться на усіх рахунках в наступних банківських установах: Філії - Тернопільське обласне управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" код банку 338545, Публічному акціонерному товаристві "ОСОБА_4 Аваль" код банку 380805, Тернопільській філії ПАТ КБ «Приватбанк» код банку 338783, ПАТ "АКБ "Укргазбанк" код банку 320478, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" код банку 322313, та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику:...";

- при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв виключно у межах визначених Законом повноважень та у встановлений ним спосіб, що спростовує доводи Боржника, викладені у цій скарзі;

-боржником у цій скарзі не зазначено, які саме норми, якого саме Закону України були порушені Державним виконавцем при винесені оскаржуваної постанови, і який саме Закон встановлює пряму заборону на звернення стягнення на кошти, які знаходяться, або будуть знаходитись, на зазначених ним рахунках;

- просить суд у задоволенні скарги ПАТ "Тернопільміськгаз" від 21.03.18 № 290 відмовити у повному обсязі.

Розглянувши вказані Заперечення № без номера від 30.03.2018 (вх. № 8670 від 02.04.2018) стягувача, суд вважає зазначити про наступне.

Cуд погоджується з твердженням стягувача про те, що Боржником до своєї Скарги не надані докази, що Постанова державного виконавця від 21.01.2018 про арешт коштів боржника виконана банками, та на його кошти на зазначених вище рахунках дійсно накладено арешт.

Згідно п. 10.1 Глави 10 "Порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів" Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена Постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця / приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів).

Відтак, постанова державного виконавця про арешт коштів боржника виконується безпосередньо установою банку.

У п. 1 резолютивної частини Постанови про арешт коштів боржника від 21.02.2018 зазначено, зокрема: "Накласти арешт на грошові кошти, що містяться на усіх рахунках в наступних банківських установах: Філії - Тернопільське обласне управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" код банку 338545, Публічному акціонерному товаристві "ОСОБА_4 Аваль" код банку 380805, Тернопільській філії ПАТ КБ «Приватбанк» код банку 338783, ПАТ "АКБ "Укргазбанк" код банку 320478, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" код банку 322313, та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз.

Як слідує з матеріалів справи, боржником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання банківськими установами, зокрема, ПАТ КБ "Приватбанк" та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" Постанови про арешт коштів боржника від 21.01.2018 (зокрема, довідок з установ банків про накладення арешту на грошові кошти боржника) та, відповідно, не доведено факту накладення даними банківськими установами арешту на кошти ПАТ "Тернопільмісьгаз" на поточному рахунку №26000060502039 в Тернопільській філії ПАТ КБ “Приватбанк”, м.Тернопіль та на поточному рахунку №26001000120755 у філії АТ “Укрексімбанк”, м.Тернопіль.

Також боржником не надано суду доказів на підтвердження повідомлення державного виконавця про спеціальні рахунки, які належать Приватному акціонерному товариству "Тернопільміськгаз" у банківських установах, на яких містяться кошти, з яких виплачуються заробітна плата працівників, сплата єдиного соціального внеску, військовий збір, податок з доходів фізичних осіб та інші обов'язкові платежі до Державного бюджету.

Суд погоджується із твердженням стягувача, викладеними ним у Запереченнях № без номера від 30.03.2018, зокрема, про те, що в описовій частині Скарги № 290 від 21.03.2018 боржник вказує про те, що вважає дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти підприємства, що містяться на рахунку філії АТ "Укрексімбанк" у м. Тернополі (поточний рахунок № 26007000021733) неправомірними, однак у прохальній частині Скарги боржник просить суд визнати незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, які полягають у безпідставності накладення арешту на кошти ПАТ “Тернопільміськгаз”, що знаходяться на поточному рахунку №26000060502039 в Тернопільській філії ПАТ КБ “Приватбанк”, м. Тернопіль та на поточному рахунку №26001000120755 у філії АТ “Укрексімбанк”, м. Тернопіль, які використовуються для виплат заробітної плати та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників ПАТ “Тернопільміськгаз”, що свідчить про невизначеність у вимогах боржника, а також має місце розходження між мотивувальною та прохальною частиною даної Скарги.

Також суд погоджується із твердженням стягувача, викладеним ним у Запереченнях стосовно того, що Боржником не надано належних та допустимих доказів, які доводять, що зазначені у скарзі рахунки використовуються Боржником виключно для виплати заробітної плати та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників.

Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1)письмовими, речовими і електронними доказами;

2)висновками експертів;

3)показаннями свідків

(ч.2 ст.73 ГПК України).

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст.74 ГПК України).

Як визначається ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.2 ст.86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

В мотивувальній частині Скарги № 209 від 21.03.2018 боржник стверджує, зокрема, що поточний рахунок № 26007000021733 (діючий на даний момент) у філії АТ "Укрексмібанк" в м. Тернопіль використовується підприємством для виплати заробітної плати працівникам підприємства, сплати єдиного соціального внеску, інших обов'язкових зборів та платежів, вказує, що зазначене підтверджується Договором банківського рахунка б/н від 14.08.2015, укладеним між ПАТ "Тернопільміськгаз" та АТ "Укрексімбанк", а також банківськими виписками.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, боржником до Скарги № 209 від 21.03.2018 долучено копію Договору банківського рахунка № б/н від 14.08.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (ОСОБА_4) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (Клієнт), згідно п. 1.1 якого у рамках цього договору ОСОБА_4 відкриває Клієнту банківський рахунок № 26001000120755 /980 далі - Рахунок, проводить за Рахунком операції, визначені положеннями чинного законодавства України та внутрішніми правилами Банку, а також надає інші банківські послуги на умовах, визначених цим договором.

Відтак, у вказаному вище Договорі банківського рахунка № б/н від 14.08.2015 йдеться про відкриття банківського рахунку № 26001000120755/980, а не про поточний рахунок № 26007000021733, який вказує боржник в мотивувальній частині своєї Скарги.

Також слід зазначити, що в умовах Договору банківського рахунка № б/н від 14.08.2015 не вказано для яких саме цілей використовуватиметься даний банківський рахунок (виплати заробітної плати працівникам, сплати податків, інших обов'язкових платежів, здійснення розрахунків з контрагентами, тощо).

Боржником до Скарги № 209 від 21.03.2018 долучено також копії Договору про розрахункове обслуговування за допомогою системи "Клієнт-Банк" № 1026 від 14.08.2015 та Договору на комплексне банківське обслуговування № 221/11 від 06.07.2011, які укладені між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" та ПAT КБ "Приватбанк", однак умови вказаних договорів також не містять відомостей для яких саме цілей використовуватимуться банківські рахунки.

Також боржником додано до скарги копії виписок про рух коштів на банківському рахунку № 26000060502039 у ПАТ "Приватбанк" (за період з 01.01.2017 по 31.03.2017, з 01.04.2017 по 30.06.2017, з 01.07.2017 по 30.09.2017, з 01.10.2017 по 31.12.2011, з 01.01.2018 по 22.03.2018) та Реєстру платіжних документів по фільтру (про рух коштів на банківському рахунку № 26007000021733 у АТ "Укрексімбанк" за період з 01.05.2017 по 31.12.2017, з 01.01.2018 по 21.03.2018), однак, дані копії банківських документів не підтверджують факт використання зазначених банківських рахунків лише для виплати заробітної плати працівникам підприємства, сплати єдиного соціального внеску, інших обов'язкових зборів та платежів, відтак, боржником не доведено, що саме ці рахунки призначені виключно для виплати вказаних вище платежів.

У мотивувальній частині Скарги № 290 від 21.03.2018 боржник зазначає про накладення головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України арешту на кошти, що знаходяться на поточному рахунку №26007000021733, відкритому у філії АТ "Укрексімбанк" м. Тернопіль, однак у прохальній частині даної Скарги боржник просить суд скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 21.02.2018 у ВП №55575117 “Про арешт коштів боржника” в частині накладення арешту на грошові кошти, які використовуються для виплати заробітної плати, здійснення нарахувань на заробітну плату працівників ПАТ “Тернопільміськгаз” та сплати інших платежів до бюджету України, що знаходяться на поточному рахунку №26001000120755 у філії АТ “Укрексімбанк”, м.Тернопіль.

Відтак, має місце розходження між номером поточного рахунку боржника (у філії АТ “Укрексімбанк”, м.Тернопіль), який вказаний боржником у мотивувальній частині даної Скарги та номером поточного рахунку боржника (у філії АТ “Укрексімбанк”, м.Тернопіль), який зазначений ним у прохальній частині Скарги.

Суд вважає за необхідне зауважити, що у прохальній частині Скарги № 290 від 21.03.2018 боржник просить суд: скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 21.02.2018 у ВП №55575117 “Про арешт коштів боржника” в частині накладення арешту на грошові кошти, які використовуються для виплати заробітної плати, здійснення нарахувань на заробітну плату працівників ПАТ “Тернопільміськгаз” та сплати інших платежів до бюджету України, що знаходяться на поточному рахунку №26000060502039 в Тернопільській філії ПАТ КБ “Приватбанк”, м. Тернопіль, однак, у мотивувальній частині даної Скарги боржник жодним чином не згадує про факт накладення органом ДВС арешту на кошти, розміщені саме на даному рахунку у Тернопільській філії ПАТ КБ “Приватбанк”.

Крім того в п. 1 прохальної частини скарги боржник просить суд визнати незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, які полягають у безпідставності накладення арешту на кошти ПАТ “Тернопільміськгаз”, що знаходяться на поточному рахунку №26000060502039 в Тернопільській філії ПАТ КБ “Приватбанк”, м. Тернопіль та на поточному рахунку №26001000120755 у філії АТ “Укрексімбанк”, м. Тернопіль, які використовуються для виплат заробітної плати та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників ПАТ “Тернопільміськгаз”.

А в п. 2 прохальної частини скарги боржник просить суд скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 21.02.2018 у ВП №55575117 “Про арешт коштів боржника”в частині накладення арешту на грошові кошти, які використовуються для виплати заробітної плати, здійснення нарахувань на заробітну плату працівників ПАТ “Тернопільміськгаз” та сплати інших платежів до бюджету України, що знаходяться на поточному рахунку №26000060502039 в Тернопільській філії ПАТ КБ “Приватбанк”, м.Тернопіль та на поточному рахунку №26001000120755 у філії АТ “Укрексімбанк”, м.Тернопіль, які використовуються для виплати заробітної плати та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників ПАТ “Тернопільміськгаз”.

Тобто, має місце суперечність між вимогами, викладеними боржником у п. 1 Скарги та вимогами, викладеними боржником у п. 2 Скарги.

У мотивувальній частині своєї Скарги боржник зазначив, зокрема, що факт використання поточного рахунку № 26007000021733 у філії АТ "Укрексімбанк" м. Тернопіль виключно для виплати обов'язкових платежів для виплати заробітної плати, здійснення нарахувань на заробітну плату працівників ПАТ "Тернопільміськгаз" та доведення факту незаконного арешту вищевказаних коштів у даних банківських установах встановлено в ухвалах господарського суду Тернопільської області від 01.12.2015 у справі № 921/105/13-г, від 29.09.2016 у справі № 921/1148/15-г/3, № 921/601/16-г/16 від 29.05.2017.

Суд критично оцінює вищевказані твердження боржника з огляду на наступне.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, зі змісту наведеної статті Господарського процесуального кодексу України випливає, що не потребують доказування лише обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, однак, боржник у Скарзі № 290 від 21.03.2018 посилається на обставини, викладені в ухвалах Господарського суду Тернопільської області, а не рішеннях, а тому такі твердження не беруться судом до уваги.

Також суд вважає за доцільне зазначити, що у мотивувальній частині Скарги № 290 від 21.03.2018 боржник в обґрунтування своїх вимог посилається на норми Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону № 606-XIV від 21.04.1999, однак дана редакція Закону станом на день звернення боржника з даною Скаргою (22.03.2018 – дата реєстрації Скарги у журналі реєстрації вхідної кореспонденції Господарського суду Тернопільської області) втратила чинність (05.01.2017 року на підставі Закону України "Про виконавче провадження " від 02.06.2016 № 1404-VIII, який є чинним на час розгляду даної Скарги).

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Як слідує зі змісту ч. 2 ст. 343 ГПК України Господарський процесуальний кодексу України не наділяє суд правом скасовувати оскаржувані рішення (постанови державного виконавця).

Як визначається ч. 3 ст. 343 ГПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Боржником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання банківськими установами, зокрема, ПАТ КБ "Приватбанк" та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" Постанови про арешт коштів боржника від 21.01.2018 та, відповідно, не доведено факту накладення даними банківськими установами арешту на кошти ПАТ "Тернопільмісьгаз" на поточному рахунку №26000060502039 в Тернопільській філії ПАТ КБ “Приватбанк”, м.Тернопіль та на поточному рахунку №26001000120755 у філії АТ “Укрексімбанк”, м.Тернопіль, а також не доведено належними та допустимими доказами, що вказані поточні рахунки використовуються боржником виключно для виплати заробітної плати працівникам підприємства, сплати єдиного соціального внеску, інших обов'язкових зборів та платежів

А, відтак боржником не доведено порушення державним виконавцем його права (на отримання (видачу) зарплати працівниками (працівникам), сплату єдиного соціального внеску, інших обов'язкових платежів тощо) при винесенні постанови про арешт коштів боржника на відповідних рахунках від 21.02.2018.

На підставі викладеного та з огляду на недоведеність боржником станом на час розгляду скарги в суді належними та допустимими доказами обставин, що викладені у Скарзі, у задоволенні Скарги № 290 від 21.03.2018 Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 234, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд:

УХВАЛИВ:

1.В задоволенні Скарги № 290 від 21.03.2018 Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" відмовити.

2.Ухвала суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

3.Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

4.Копію ухвали направити:

-боржнику;

-стягувачу;

-Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (04114, м.Київ, вул.Городецького,13)

рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалу підписано: 06 квітня 2018 року.

Суддя С.О. Хома