Ухвала суду № 73247006, 22.03.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"22" березня 2018 р.Справа № 922/650/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у справі

за позовом ОСОБА_1, м. Харків до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст", м. Харків , 2) ОСОБА_2, м. Харків , 3) ОСОБА_3, м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: - Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області, м. Харків про визнання недійсним рішення, визнання недійсною редакції змін до статуту, скасування запису в державному реєстрі, визнання недійсним договору купівлі - продажу за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_4 довіреність № 13 договір про надання правової допомоги від 01.09.16;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився;

3-го відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст", м. Харків, 2) ОСОБА_2, м. Харків, 3) ОСОБА_3, м. Харків, в якій позивач просить: визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст" від 12.07.2016 року, оформленого протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Автомобіліст" від 12.07.2016 за №4. Визнати недійсною нову редакцію (зміни) до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст", прийняту на підставі рішення загальних зборів ТОВ "Автомобіліст", оформленого протоколом № 4 від 12.07.2016. Скасувати у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань реєстраційний запис № 14801050010012765, внесений 14.07.2016 державним реєстратором Левада Регіною Михайлівною відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст" щодо зміни складу або інформації про засновників. Визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст" від 12.07.2016, зареєстрований в реєстрі за № 1151 та застосувати наслідки недійсності правочину.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.03.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Підготовче засідання призначено судом на "11" квітня 2018 р. о (об) 10:40.

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони 1-му відповідачу та державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та суб'єктам державної реєстрації прав, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора юридичних осіб вчиняти певні дії.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.03.2018р. судом призначено заяву позивача про забезпечення позову до розгляду у судовому засіданні на "22" березня 2018 р. о 12:00.

Присутній представник позивача у судовому засіданні подану заяву підтримав та просив ії задовольнити.

Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання не з'явилися.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

За змістом ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як на підставу для забезпечення даного позову заявник вказує на потенційну можливість проведення ТОВ "Автомобіліст" загальних зборів для вирішення питання про внесення змін до складу учасників вказаної юридичної особи та до установчих документів.

За змістом п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В той же час, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, з якими приписи ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

Зокрема, доказів фактичного призначення зборів ТОВ "Автомобіліст", або вчинення з боку відповідачів дій по уникненню від виконання рішення суду від 26.12.2016р. у справі №922/3468/16 на момент подання даного позову до суду заявником до справи не надано.

Інших обґрунтувань з посиланням на докази в розумінні ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, яким саме чином запропоновані в такій заяві заходи вплинуть на можливість виконання рішення у даній справі у випадку задоволення позовних вимог позивачем не зазначено.

Більш того, пунктом 1 частини 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищенаведене та те, що заявником не було надано доказів на підтвердження того, що не забезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду та вчинення відповідачами конкретних дій, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні наданого до суду клопотання про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 137, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена згідно зі ст.256 ГПК України протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Повну ухвалу підписано 23.03.2018р.

Суддя Ю.В. Светлічний