Рішення № 73247005, 03.04.2018, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 квітня 2018 р. Справа № 918/123/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В.

при секретарі судового засідання Лиманському А.Ю.

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Виробничого підрозділу "Томашгородський кар"єр" філії "Центр управління промисловістю"

до відповідача ОСОБА_1 підприємство "Рівненський облавтодор" в особі Філії "Рівненський райавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення заборгованості в сумі 37 256,29 грн.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : не з'явився

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Виробничого підрозділу "Томашгородський кар'єр" філії "Центр управління промисловістю" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 підприємство "Рівненський облавтодор" в особі Філії "Рівненський райавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 37 256, 29 грн. заборгованості, а саме по Договору поставки № 004/14 від 09.01.2014 року в сумі 16 353,96 грн., 2 168, 45 грн. пені, 1 719, 00 грн. 3 % річних та 17 014, 88 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 січня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №004/14. На виконання останнього позивач поставив відповідачу товар, який відповідачем неоплачено. У зв'язку з простроченням оплати поставленого товару позивач нарахував відповідачу пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.03.2018 р. відкрито провадження у справі № 918/123/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, судове засідання призначено на 03.04.2018.

В судове засідання 03 квітня 2018 року представники позивача та відповідача не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України). Тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі доказами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", яка набула чинності 29.09.2015, в установленому порядку 21.10.2015 р. проведено державну реєстрацію ПАТ "Укрзалізниця" (код згідно з ЄДРПОУ 40075815). ПАТ "Укрзалізниця" розпочала свою роботу з 01.12.2015 р.

ПАТ "Укрзалізниця" згідно з Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» є правонаступником Укрзалізниці та підприємств і установ, реорганізованих шляхом злиття відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця".

Державне підприємство "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" входить до Переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (Додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 200). Майно ДП "УПП ДАЗТУ" в тому числі і майно "Томашгородського кар'єроуправління", внесено до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця".

На базі Державного підприємства "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" утворено відокремлений підрозділ ПАТ "Укрзалізниці", який не має статусу юридичної особи - філію «Центр управління промисловістю» ПАТ «Укрзалізниця» (код ЄДРПОУ 40081389).

У відповідності до п.2.8. Положення про філію "ЦУП" саме на філію покладається обов'язок представляти інтереси ПАТ «Укрзалізниця» в судах.

"Томашгородський кар'єр" є виробничим підрозділом філії «Центр управління промисловістю» ПАТ «Укрзалізниця», який не має статусу юридичної особи. Керівник та інші представники цього підрозділу діють на підставі та в межах довіреності виданої керівником філії «ЦУП».

Отже, ПАТ "Укрзалізниця" є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України", а від імені ПАТ мають право діяти представники Філій та відокремлених виробничих підрозділів на підставі доручень.

Між Державним підприємством "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" в особі директора Томашгородського кар'єроуправління ОСОБА_2 (Постачальник), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" та ОСОБА_1 підприємством "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Філія "Рівненський райавтодор" (Покупець) 09.01.2014 року було укладено Договір поставки №004/14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у встановлені даним Договором строки (строк) Покупцеві у власність щебеневу продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його (арк.с. 8-11).

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування товару (зазначення фракції щебеневої продукції), кількість та ціни на товар вказуються в Специфікації (Додаток № 1 до даного Договору), яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно Специфікації до Договору поставки №004/14 від 09.01.2014 сторони погодили, що найменуванням товару є відсів гранітний, кількістю 50 м. куб., загальною вартістю 572 грн. 50 коп. та щебінь гранітний фр. 10*25, кількістю 200 м. куб., загальною вартістю 15 100 грн. 00 коп. Разом з ПДВ 18 807 грн. 00 коп. (арк.с. 12).

За умовами п. 3.1. Договору передача Товару у власність Покупця, здійснюється Продавцем на умовах самовивозу (ЕХ): склад Продавця, за адресою смт.Томашгород відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотеркс" в редакції 2000 року автотранспортом Покупця.

Розділом 4 Договору передбачено, що ціна визначається у даному Договорі і приймається Сторонами в грошовій одиниці України — гривні. Грошові зобов'язання по Даному Договору мають бути виконані у гривнях. Поставка товару здійснюється за цінами, передбаченими у Специфікації до даного Договору.

Сума вартості товару по даному Договору становить : 18 807,00 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот сім гривень 00 коп.) в тому числі ІІДВ 20% - 3 134,50 грн. ( три тисячі сто тридцять чотири гривні 50 коп.). Сума Договору може змінюватися після підписання Сторонами додаткових угод до даного Договору.

Згідно з п. 3.3. Договору датою поставки вважається дата передачі товару в розпорядження Перевізника (вказується на штемпелі залізничної накладної).

Відповідно до п. 3.6. Договору вантажовідправником по даному Договору є - Відокремлений структурний підрозділ "Томашгородське кар'єроуправління" Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України".

За умовами п.п. 3.8., 3.9. Договору передача товару оформляється відповідними товарно-транспортними, товаро-супровідними, податковими документами. Перехід права власності та ризиків на товар відбувається в момент фактичного відвантаження товару Покупцю передачі товару Перевізнику та оформлення відповідних документів.

Відповідно до п. 10.1 Договору даний Договір набирає чинності з 09 січня 2014 року і діє до 31.03.2014 року включно, а в частині здійснення розрахунків та стягнення штрафних санкцій за порушення зобов'язань по даному Договору, що було вчинено в період дії даного Договору - до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань та вирішення спірних питань.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно наявних в матеріалах справи накладних: № 12/06 від 31 січня 2014 року на суму 12458,16 грн., №26/06 від 26 лютого 2014 року на суму 3 895,80 грн. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 16 353,96 грн. (арк.с. 14-15).

За умовами пункту 5.1. Договору Покупець розраховується за товар шляхом попереднього перерахування 100% вартості, товару на поточний рахунок Постачальника згідно виставленого останнім рахунку. В той же час, п.5.2. передбачає і можливість іншого способу розрахунків. Враховуючи те, що відпуск продукції здійснювався без попередньої оплати, строк виконання договору в частині оплати був визначений сторонами письмово, згідно наданого Відповідачем графіку погашення кредиторської заборгованості.

Відповідач не здійснив жодного разу оплату отриманого товару.

Таким чином, Відповідач має заборгованість по оплаті за отриманий товар перед Позивачем за договором № 004/14 від 09 січня 2014 року на суму 16 353,96 грн., яка на даний час не оплачена.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача були направлені претензії про сплату заборгованості за отримані товари (арк.с. 20-23).

Відповідач надав відповідь на впретензії та визнав наявність боргу в сумі 90 047,55 грн. в повному обсязі. Вказана сума складається із урахуванням суми боргу також за договором №004/14 від 09 січня 2014 року на суму 16 353,96 грн. Також відповідач надав графік погашення кредиторської заборгованості затвердженого директором ДП "Рівненський облавтодор". Вказаний графік надійшов на адресу Позивача 26.02.2014 року та зареєстрований в "Журналі обліку претензій, пред'явлених підприємством". Згідно наданого графіку, Відповідач мав погасити суму боргу в квітні 2014 року на 20 тис.грн, в травні 2014 року на 20 тис.грн, в червні 2014 року на 20 тис.грн. та в липні 2014 року на 30 047,55 грн., всього на суму 90 047,55 грн.

Однак, Відповідач наданого графіку не дотримався і не провів погашення заборгованості.

Таким чином, з 01.08.2014 року виникла заборгованість Відповідача перед Позивачем за посталений та неоплачений товар на суму 90 047,55 грн., в тому числі в за договором № 004/14 від 09 січня 2014 року на суму 16 353,96 грн.

Оскільки 23.07.2014 року розпочалась процедура ліквідації Державного підприємства "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" до складу якого входив ВСП "Томашгородське кар'єроуправління". Про початок процедури ліквідації зроблено відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. На сьогоднішній день ліквідаційна процедура не завершена.

З метою досудового врегулювання спору, Правонаступником-Позивачем надсилались на адресу Відповідача претензії № 2 від 02.06.2016 року (вих.№ 254) та претензія № 10 від 27.04.2017 року (вих.№ 279) з вимогою погасити борг за отриманий товар за двома договорами в сумі 90 047,55 грн., які отримані Відповідачем.

Однак, претензії Відповідач залишив без відповіді, а суму боргу не погасив.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, з тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, положеннями статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України унормовано, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За умовами ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У ч. 2 ст. 218 ГК України вказано, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до положень статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за договором в сумі 16 353,96 грн.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідачем на суму боргу в розмірі 16 353,96 грн. за період з 01.08.2014 року по 01.02.2015 року нараховано пеню в розмірі 2168 грн. 45 коп.

Відповідно до положень ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Всупереч вищевказаному сторонами не дотримано вимоги щодо письмової форми забезпечення виконання зобов’язання у вигляді неустойки, а саме пені. У договорі №004/14 від 09.01.2014 р. сторони не виклали та не погодили умов, які стосуються стягнення пені за порушення договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати коштів за отриманий товар. Вказане також визнає позивач у позовній заяві.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення з винної особи пені сторони повинні були викласти письмово у договорі відповідні положення (пункти) про порядок нарахування та розміри даної санкції, чого у даному випадку зроблено не було.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 2168 грн. 45 коп. задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що відпуск продукції здійснювався без попередньої оплати, строк виконання договору в частині оплати був визначений сторонами письмово, згідно наданого Відповідачем графіку погашення кредиторської заборгованості. Таким чином, з 01.08.2014 року виникла заборгованість Відповідача перед Позивачем за посталений та неоплачений товар на суму 16 353,96 грн., що дає право на застосування санкцій.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У листі Верховного суду України від 03.04.97 р. №62-97р. викладено “Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”. Так, при розрахунку суми інфляційних слід враховувати, що сума боргу, яка сплачується з 1-го до 15-го дня відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16-го до 31-го дня місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1-го до 15-го дня відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16-го до 31-го дня місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.

Позивач покликаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України за прострочення грошового зобов'язання нарахував відповідачу 1 719,00 грн. 3% річних та 17 014,88 грн. інфляційних втрат за період з 01.08.2014 р. по 31.01.2018 р.

Розрахунок, що наданий позивачем, 3% річних та інфляційних втрат судом перевірено, визнано законним та обґрунтованим. Тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Отже, враховуючи усе викладене вище у сукупності, суд прийшов до висновку що позов Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого підрозділу "Томашгородський кар'єр" філії "Центр управління промисловістю" до відповідача ОСОБА_3 підприємства "Рівненський облавтодор" в особі Філії "Рівненський райавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна компанія "Автомобільні дороги України" підлягає задоволенню частково, в частині стягнення 16 353,96 грн. заборгованості, 1 719,00 грн. 3% річних та 17 014,88 грн. інфляційних втрат, а всього - 35 087, 84 грн.

В частині вимог позивача про стягнення з відповідача 2 168,45 грн. пені у позові необхідно відмовити у зв'язку з безпідставністю та необгрунтованістю.

Судові витрати понесені позивачем у виді судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог. Розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених складає 94,18%.

Керуючись статтями 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_3 підприємства "Рівненський облавтодор" в особі Філії "Рівненський райавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна компанія "Автомобільні дороги України" (33022, м. Рівне, вул. Гагаріна 32, код ЄДРПОУ філії 26206584 ІПН 24933300, код ЄДРПОУ дочірнього підприємства 31994540 розрахунковий рахунок № 260070001012001 в Рівненському Центральному відділенні Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк», МФО 300142) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого підрозділу "Томашгородський кар'єр" філії "Центр управління промисловістю" (34240, Рівненська область, Рівненський район, смт. Томашгород, вул. Садова, 22, код ЄДРПОУ 40081389, ІПН 400758126555, розрахунковий рахунок 26002300149985 в Територіально-відокремленому безбалансовому відділенні №10026/01 філії головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства "Ощадбанк", МФО 322669) - 16 353 (шістнадцять тисяч триста п'ятдесят три) грн. 96 коп. заборгованості, 1 719 (одна тисяча сімсот дев'ятнадцять) грн. 00 коп. 3% річних, 17 014 (сімнадцять тисяч чотирнадцять) грн. 88 коп. інфляційних втрат та 1 659 (одна тисяча шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 45 коп. судового збору.

3. Відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2168,45 грн. пені.

4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "05" квітня 2018 року

Суддя Бережнюк В.В.