Рішення № 73246915, 29.03.2018, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року

Справа № 912/3873/17

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Солдатовій К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3873/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РСВ ПАК", 65033, м. Одеса, вул. Мельницька, 29

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Світловодське кар'єроуправління", 27552, Кіровоградська область, м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 53

про стягнення 2 011 400,00 грн,

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РСВ ПАК" (далі - ТОВ "РСВ ПАК", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Товариства з додатковою відповідальністю "Світловодське кар'єроуправління" (далі - ТДВ "Світловодське кар'єроуправління", відповідач) про стягнення 2 011 400,00 грн основного боргу, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що після здійснення попередньої оплати за придбання товару згідно виставлених відповідачем рахунків останній не передав йому вказаний товар та одержану суму попередньої оплати за вимогою позивача не повернув. Позовна заява мотивована посиланням на ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 202, 611, 530, 536, 693, 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 02.01.2018 поданий позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 912/3873/17, ухвалено розглядати справу за правилами загального провадження та підготовче засідання призначено на 30.01.2018, сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Відповідачем в установлений строк подано до суду відзив на позовну заяву з додатками, у відповідності до якого позовні вимоги заперечено з тих підстав, що між сторонами було досягнуто письмової згоди щодо укладання договору поставки, за умовами якого строк повернення попередньої оплати не настав (а.с. 32-51).

Позивачем у відповіді на відзив відповідача спростовано обставини укладення договору поставки та вказано на те, що позовна заява ґрунтується виключно на рахунках (а.с. 60-62).

Відповідач своїм правом на подання заперечення на відповідь на відзив не скористався, хоча суд встановлював строк для подання таких заперечень в ухвалі від 30.01.2018, якою відклав підготовче засідання на 20.02.2018.

Ухвалою від 20.02.2018 за клопотанням позивача та відповідача господарським судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 15.03.2018

15.03.2018 господарським судом закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 29.03.2018.

29.03.2018 господарський суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті.

В судове засідання 29.03.2018 представники сторін не звились, причини неявки суду не зазначено, хоча сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, долученими до матеріалів справи (а.с. 87, 88).

За положеннями пункту 1 частини 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На підставі наведеної норми господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 29.03.2018 за відсутності представників сторін.

Розглянувши наявні матеріали справи до дослідивши в судовому засіданні подані сторонами докази, врахувавши обставини, які наведено на підставу поданого позову та заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ТДВ "Світловодське кар'єроуправління" виставлено позивачеві для оплати рахунки № 308 від 21.06.2017 на суму 1 007 600,00 грн, № 321 від 06.07.2017 на суму 503 800,00 грн та № 374 від 31.07.2017 на суму 100 3500,00 грн, а всього на суму 2 514 900,00 грн, що є вартістю вказаного в рахунках майна (товару) (а.с. 10, 12, 14).

ТОВ "РСВ ПАК" здійснено оплату зазначених рахунків згідно платіжних доручень № 316 від 22.06.2017 на суму 1 007 600,00 грн, №432 від 06.07.2017 на суму 503 800,00 грн та № 574 від 31.07.2017 на суму 1 000 000,00 грн, а всього на суму 2 511 400, 00 грн (а.с. 11, 13, 15).

22.11.2017 ТОВ "РСВ ПАК" звернулось до ТДВ "Світловодське кар'єроуправління" з претензією, в якій вимагало протягом 7-ми календарних днів розпочати поставку оплачено товару або повернути грошові кошти передплати в розмірі 2 511 400, 00 грн (а.с. 16-20).

27.11.2017 ТДВ "Світловодське кар'єроуправління" повернуто ТОВ "РСВ ПАК" 500 000,00 грн (а.с. 21).

Зазначаючи про те, що інша частина сплачених грошових коштів в сумі 2 011 400,00 грн не повернута, а товар не поставлено, ТОВ "РСВ ПАК" просить стягнути такі кошти згідно поданого позову. При цьому, позивач повідомляє про відсутність укладеного між сторонами письмового договору та зазначає про досягнення домовленостей щодо поставки і вчинення правочину у спрощеній формі.

Натомість відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає про укладення між сторонами письмового договору поставки, виходячи з умов якого строк повернення попередньої оплати не настав. Одночасно відповідач не заперечує повідомлені позивачем обставин щодо виставлення рахунків, про які зазначено вище, та отримання за такими рахунками грошових коштів і відсутність поставки оплаченого товару.

При вирішенні спору господарський суд застосовує наступні норми законодавства.

Відповідно до ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Статтею 181 Господарського процесуального кодексу України визначено загальний порядок укладення договорів. Згідно з частинами 1-3 наведеної норми господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За частиною 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

В нормах частин 1, 2 Цивільного кодексу України закріплено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Як зазначає відповідач, між сторонами велось листування шляхом електронної пошти з приводу укладення договору поставки та було досягнуто домовленостей щодо укладання договору (погоджено його редакцію) і такий договір було підписано зі сторони ТДВ "Світловодське кар'єроуправління", відсканований примірник якого надіслано електронною поштою позивачеві.

На підтвердження своїх доводів відповідачем додано до матеріалів справи копію договору поставки № 21/06-2017П від 21.06.2017 за підписом директора ТДВ "Світловодське кар'єроуправління" та роздруківки з електронного листування (а.с. 40-50).

Позивач, заперечуючи проти доводів відповідача, повідомляє суд, що ТОВ "РСВ ПАК" письмового договору поставки з ТДВ "Світловодське кар'єроуправління" не підписувало.

Господарський суд враховує, що в силу положень частин 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів підписання зі сторони ТОВ "РСВ ПАК" договору поставки № 21/06-20017П від 21.06.2017, про укладення якого повідомляє відповідач, а також відсутність доказів обміну між сторонами підписаним договором, враховуючи наведені вище норми законодавства щодо порядку укладення договорів, господарський суд дійшов висновку про не підтвердження матеріалами справи повідомлених відповідачем обставин щодо укладення між сторонами договору поставки № 21/06-20017П від 21.06.2017 на зазначених в такому договорі умовах.

Також враховано, що виставлені відповідачем та оплачені позивачем рахунки № 308 від 21.06.2017, № 321 від 06.07.2017, № 374 від 31.07.2017, не містять посилань на будь-який договір.

Разом з цим, як зазначено вище, чинними нормами законодавства передбачено можливість укладення договору у спрощений спосіб, зокрема, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).

Відтак, ТДВ "Світловодське кар'єроуправління", виставивши для оплати рахунки за товар, зробив пропозицію укласти договір, а ТОВ "РСВ ПАК", здійснивши оплату відповідних рахунків, прийняв таку пропозицію.

Досягнення між сторонами домовленості щодо купівлі-продажу (поставки залізничним транспортом) товару визнається обома сторонами у справі.

За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У той же час вказана стаття взаємопов'язана із статтею 663 Цивільного кодексу України, яка визначає строк виконання обов'язку передати товар. Так, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства .

В наявних в матеріалах справи документах відсутні докази на підтвердження погодження між сторонами строку поставки товару, на оплату вартості якого відповідачем виставлено рахунки. Отже, є підстави для застосування норм частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України .

Як встановлено матеріалами справи, позивач направив 22.11.2017 відповідачеві претензію з вимогою поставити товар або повернути сплачені грошові кошти.

Отримання вказаної претензії відповідачем не заперечується та, як підтверджено матеріалами справи, відповідачем частково повернуто позивачеві грошові кошти в розмірі 500 000,00 грн. Докази поставки товару суду не подано. Відсутність поставки товару відповідачем не заперечено.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що позивач має правові підстави вимагати повернення попередньої оплати у зв'язку з не поставкою відповідачем товару. Відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

З підстав викладеного позовні вимоги ТОВ "РСВ ПАК" про стягнення з ТДВ "Світловодське кар'єроуправління" 2 011 400,00 грн є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню повністю на підставі наведених вище норм, у тому числі на підставі норм, на які посилається позивач, зокрема ст. 693 Цивільного кодексу України

Одночасно господарський суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України оскільки конструкція наведеної норми свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна або в момент його набуття (збереження), або на час розгляду спору. Вказана норма може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Світловодське кар'єроуправління" (27552, Кіровоградська область, м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 53, ідентифікаційний код 13749739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РСВ ПАК" (65033, м. Одеса, вул. Мельницька, 29, ідентифікаційний код 40681002) заборгованість в сумі 2011400,00 грн, а також 30171,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії ухвали направити Товариству з обмеженою відповідальністю "РСВ ПАК" за адресою: 65033, м. Одеса, вул. Мельницька, 29 та Товариству з додатковою відповідальністю "Світловодське кар'єроуправління" за адресою: 27552, Кіровоградська область, м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 53.

Повне рішення складено 06.04.2018.

Суддя В.В.Тимошевська