Ухвала суду № 73246913, 06.04.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.04.2018 р. Справа№ 914/630/18

Суддя Господарського суду Львівської області Пазичев В. М., розглянувши матеріали заяви від 05.04.2018 р. за вх. № 947/18 Львівської міської ради про забезпечення позову у справі:

за позовом: Львівська міська рада, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвія», с. Острожець

третя особа 1, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_1 комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

третя особа 2, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 фірма «Фрей-СЛВВ», м. Львів

третя особа 3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Львівське комунальне підприємство «Львівелетротранс», м. Львів

про: витребування з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права приватної власності

Виносячи дану ухвалу, суд виходив з наступного:

05.04.2018 року за вх. № 671 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвія», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_1 комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 фірма «Фрей-СЛВВ» про витребування з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права приватної власності.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.04.2018 р. у справі № 914/630/18 відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження на 26.04.2018 р.

05.04.2018 року за вх. № 947/18 представник позивача подав заяву про забезпечення позову у справі № 914/630/18.

У заяві зазначає, що Львівська міська рада подає позов до ТзОВ «Ольвія» про витребування з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації права власності на будівлю під літ. «А-1» загальною площею 453,9 кв.м та прибудову під літ. «А-2» з підвалом розміром 6,20м х 12,8м + 2,85 м х 3,58 м по вул. Братів Тимошенків, 4.

Позов обґрунтовується тим, що цей об'єкт належить на праві комунальної власності Львівській міській раді - Реєстрація права власності на будівлю проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.05.2016 р. на підставі рішення виконавчого комітету від 01.04.2016 р. № 239. Реєстраційний номер об'єкта 921966346101. Це будівля санаторію-профілакторію, що перебуває на балансі ЛКП «Львівелектротранс», що підтверджується довідкою ЛКП «Львівелектротранс» від 15.10.2014 р. № 30/1638 та інвентарною карткою обліку основних засобів за 1969 р.

Проте з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що будинок санаторію - профілакторію по вул. Братів Тимошенків, 4 вибув з комунальної власності.

Так, 30.01.2013 р. зареєстровано право приватної власності за приватною фірмою «Фрей-СЛВВ». Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу будинку санаторію-профілакторію від 22.10.2003 р., видавник: Західноукраїнське регіональне підприємство ЗАТ «Південенергомонтаж» - ОСОБА_2 фірма «Фрей - СЛВВ», продавець: Західноукраїнське регіональне підприємство ЗАТ «Південенергомонтаж», покупець; приватна фірма «Фрей-СЛВВ»; акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу будинку санаторію-профілакторію. виданий 22.10.2003 р., видавник: Західноукраїнське регіональне підприємство ЗАТ «Південенергомонтаж».

В п.1.2 Договору купівлі-продажу від 22.10.2003 р. зазначено, що майно належить продавцеві на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.02.1997 р., акту здачі-приймання від 03.02.1997 р. та підтверджується реєстраційним посвідченням № 000917 від 18.02.1997 р.

Проте листом від 03.11.2017 р. № НОМЕР_1 ЛОР «БТІ та ЕО» повідомило, що в матеріалах інвентаризаційної справи на будинок №4 на вул. Братів Тимошенків, відомості про видачу реєстраційного посвідчення № 000197 від 18.02.1997 р. про право власності ЗАТ «Південенергомонтаж» відсутні.

Відтак, відомості зазначені в договорі не відповідають дійсності і договір купівлі-продажу від 03.02.1997 р., на підставі якого нібито набуло право власності Західно-українське регіональне підприємство ЗАТ «Південенергомонтаж» не реєструвався в БТІ.

Відповідно до п.2.2 Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 р. № 56 (чинних на момент укладення договору купівлі-продажу від 03.02.1997 р.) при реєстрації об'єктів нерухомого майна за юридичними особами, їм видається реєстраційне посвідчення.

Цими Правилами також затверджено Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб. Серед цього Переліку зазначено також нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу. Проте договір купівлі-продажу від 03.02.1997 р. не був ні нотаріально посвідчений, ні не зареєстрований в БТІ; при цьому БТІ не видавало реєстраційне посвідчення ЗАТ «Південенергомонтаж» на будівлю по вул. Тимошенків, 4.

Звертаємо увагу також на те, що Договір купівлі-продажу від 22.10.2003 р. між Західно-українським регіональним підприємством ЗАТ «Південенергомонтаж» та приватною фірмою «Фрей-СЛВВ» теж не зареєстрований в ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», хоч відповідно до п. 1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юсту N 7/5 від 07.02.2002 р. (чинного на моменту укладення договору купівлі-продажу від 22.10.2003 р.), обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Відповідно до ст. 225 Цивільного кодексу УРСР (чинного на момент укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 03.02.1997р. та від 22.10.2003р.) право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Відтак, не набувши у встановленому законом порядку права власності на спірний об'єкт, Західно-українське регіональне підприємство ЗАТ «Південенергомонтаж» не мало права відчужувати його приватній фірмі «Фрей-СЛВВ».

На сьогодні право власності на цей об'єкт зареєстровано за ТзОВ «Ольвія». Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу № 3636 від 30.09.2013 р., видавник - ОСОБА_3, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу. Цей договір купівлі-продажу укладено між приватною фірмою «Фрей-СЛВВ» та ТзОВ «Ольвія».

В п.1-2 Договору зазначено, що об'єкт продажу розташований на земельній ділянці, площею 0,9131 га, кадастровий номер: 4610136900:05:002:0002. Проте згідно листа відділу у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 27.11.2017 р. № 18-13-0.37-2045/109-17 вбачається, що відповідно до даних державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 4610136900:05:002:0002 державної реєстрації не проходила; інформація про зареєстроване речове право на таку ділянку відсутнє.

Пунктом 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сесії вирішуються питання відчуження об'єктів комунальної власності.

Проте власник майна - Львівська міська рада не приймала рішення про відчуження будівлі по вул. Братів Тимошенків, 4.

Відповідно до п. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 137 ГПК України передбачено перелік заходів забезпечення позову, якими є: накладення арешту на майно та або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона відповідачу вчиняти певні дії; встановлення обов'язку вчинити певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; та ін.

Забезпечення позову є важливим і передусім дієвим засобом унеможливлення уникнення недобросовісним контрагентом цивільної відповідальності, а також ефективним засобом забезпечення реального виконання судового рішення.

В даному випадку є всі підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Так, реєстраційне посвідчення № 000197 від 18.02.1997 р. про право власності ЗАТ «Південенергомонтаж» (відчужувача за договором від 22.10.2003 р.) не видавалося БТІ. В порушення норм чинного на момент вчинення правочинів законодавства, договори купівлі-продажу не зареєстровані і нотаріально не посвідчені. В договорі купівлі-продажу від 30.09.2013р. містяться неправдиві відомості про земельну ділянку. Наведене свідчить про недобросовісність набувачів спірного мана.

Обставиною, яка вказує на ризик ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду є те, що згідно з ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Отже, ТзОВ «Ольвія» як власник майна може в будь-який момент відчужити спірні приміщення, що унеможливить виконання рішення суду.

Наведене вказує на реальну можливість відчуження, вибуття із власності відповідачів спірного об'єкта нерухомості та відповідно реальність загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову.

Звертаючись до суду з вимогою про витребування з чужого незаконного володіння об'єкту нерухомості та скасування державної реєстрації права власності, з метою досягнення законності при прийнятті рішення та його реального виконання, доцільним є забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний об'єкт, що є необхідною мірою для забезпечення захисту прав та інтересів справжнього власника цього майна, адже його вчасне застосування може стати запорукою реального виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, метою застосування заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду.

Зокрема ч. 1 ст. 137 ГПК передбачено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов’язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов’язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об’єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Отже, керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області, суд,-

ПОСТНОВИВ:

1. Заяву Львівської міської ради від 05.04.2018 р. за вх. № 947/18 про забезпечення позову – задовольнити частково.

2. Забезпечити позов Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвія», третя особа 1, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_1 комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, третя особа 2, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 фірма «Фрей-СЛВВ» про витребування з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права приватної власності на об’єкт нерухомості, шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, здійснення інших юридичних правочинів щодо об’єкта нерухомості, - будинку санаторію-профілакторію загальною площею 481,0 кв.м за адресою м. Львів, вул. Братів Тимошенків, 4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2) а також будь якого пов’язаного з ним майна та внесення будь-яких змін в структурні елементи об'єкта нерухомості чи території, на якій він знаходиться.

Стягувач: Львівська міська рада (код ЄДРПОУ 04055896, місцезнаходження м. Львів, пл. Ринок, 1).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольвія» (код ЄДРПОУ 22350798, місце знаходження: Львівська обл., Мостиський р-н, с. Острожець, вул. Шевченка, 131;

3. Строк пред’явлення ухвали до примусового виконання – три роки з наступного дня після її прийняття – до 07.04.2021 р.

4. Ухвала набирає законної сили у відповідності до ч. 2 ст. 235 ГПК України, а саме 06.04.2018 р.

5. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Пазичев В.М.