Постанова № 73245951, 03.04.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 686/12886/16-ц

Провадження № 22-ц/792/153/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретаря судового засідання – Кошельника В.М.,

за участю: представника апелянта – ОСОБА_4,

представника відповідача – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 листопада 2017 року (ОСОБА_7В.) у справі за позовом ОСОБА_6 до комунального підприємства по будівництву, ремонту та експлуатації доріг виконавчого комітету Хмельницької міської ради, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_8, управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради, виконавчий комітет Хмельницької міської ради, публічне акціонерне товариство «Укртелеком», про відшкодування майнової та моральної шкоди,

встановив :

В червні 2016 року позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом та просив стягнути з комунального підприємства по будівництву, ремонту та експлуатації доріг виконавчого комітету Хмельницької міської ради майнову шкоду у розмірі 4745грн.64коп. та моральну шкоду у розмірі 10000грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17.09.2014 року позивач, керуючи за дорученням ОСОБА_8 автомобілем марки «Lexus LS 430», реєстраційний номер НОМЕР_1, по вул.Гагаріна, 3 у м.Хмельницькому здійснив наїзд на кришку каналізаційного люку. Під вагою автомобіля кришка люку змістилася та стала у вертикальне положення. Внаслідок цього колесо автомобіля потрапило у каналізаційний колодязь, що спричинило механічні пошкодження транспортного засобу. Власником автомобіля марки «Lexus LS 430», реєстраційний номер НОМЕР_2, є ОСОБА_8. Відрізок дороги по вул.Гагаріна,3 у м.Хмельницькому зі сторони Майдану Незалежності перебуває у комунальній власності і знаходиться на балансі та обслуговуванні комунального підприємства по будівництву, ремонту та експлуатації доріг виконавчого комітету Хмельницької міської ради, а тому відповідач зобов’язаний забезпечувати належний технічний стан дороги і елементів дорожніх об’єктів та постійно контролювати їх експлуатаційний стан. Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу від 29.09.2014року матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

_________________

Головуюча у першій інстанції – ОСОБА_7

Доповідач – Спірідонова Т.В. Категорія – 30

складає 4345,64грн. Власник транспортного засобу ОСОБА_8 передав автомобіль у користування позивача, а тому він користувався автомобілем на правовій підставі відповідно до п.2.2 Правил дорожнього руху. Також, позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки внаслідок пошкодження автомобіля він не міг його тривалий час використовувати за призначенням. Розмір моральної шкоди оцінює у 10000грн.

В судовому засіданні позивач зменшив позовні вимоги, просив стягнути на відшкодування майнової шкоди кошти у сумі 3723грн.24коп. та на відшкодування майнової шкоди 10000грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що на момент дорожньо-транспортної пригоди він на законних підставах володів автомобілем, що не враховано судом першої інстанції. Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_6 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав.

Представник відповідача - комунального підприємства по будівництву, ремонту та експлуатації доріг виконавчого комітету Хмельницької міської ради ОСОБА_5, заперечуючи проти апеляційної скарги, зазначила, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування. Посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що саме протиправна поведінка комунального підприємства стала причиною дорожньо-транспортної пригоди. Також, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності і розміру моральної шкоди.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_8 повідомлений належним чином про час і місце слухання справи, у судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності. ОСОБА_8 зазначив, що позивач на момент дорожньо-транспортної пригоди за його дорученням на законних підставах здійснював керування автомобілем. Тому, він, як власник автомобіля, не заперечував проти звернення ОСОБА_6 з позовом до суду, оскільки витрати, пов’язані з відновленням автомобіля, проводились виключно за рахунок позивача.

Третя особа без самостійних вимог ПАТ «Укртелеком» повідомлене належним чином про час і місце слухання справи, у судове засідання представник не з’явився, подав заяву про слухання справи у його відсутності. У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ «Укртелеком» зазначив, що товариство не може бути стороною у справі, оскільки не є власником спірного люку. Вважає, що суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження волевиявлення власника автомобіля ОСОБА_8 на представництво його інтересів у суді.

Інші учасники справи повідомлені належним чином про час і місце слухання справи, у судове засідання не з’явилися.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_6 не є власником пошкодженого автомобіля, документи, які надають йому право звернення до суду в інтересах ОСОБА_8 у нього відсутні, а тому він є неналежним позивачем по вказаній справі.

Разом із тим, зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає, так як суд першої інстанції не застосував норми статей 395, 396 ЦК України.

Встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САО №670215 власником автомобіля марки «Lexus LS 430», реєстраційний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_8.

17.09.2014 року позивач ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки «Lexus LS 430», реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Гагаріна, 3 у м.Хмельницькому, здійснив наїзд на кришку каналізаційного люку, який відкрився та у нього потрапило колесо автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу спричинено механічні пошкодження.

Відрізок дороги по вул.Гагаріна,3 у м.Хмельницькому зі сторони Майдану Незалежності перебуває у комунальній власності і знаходиться на балансі та обслуговуванні комунального підприємства по будівництву, ремонту та експлуатації доріг виконавчого комітету Хмельницької міської ради, що підтверджується листом управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради від 12.06.2015 року.

Згідно із висновком судової автотоварознавчої експертизи №047/12/2016 від 22.02.2017 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Lexus LS 430», реєстраційний номер НОМЕР_1, в цінах на дату ДТП – 17.09.2014 року, становить 3723,24 грн.

Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння.

Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб’єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб’єктами, хто його оточує.

Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03.12.2014 року № 6-183цс14.

Тому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права вимоги та неправильно застосував норми статей 395, 396 ЦК України, оскільки під час розгляду справи було встановлено, що позивач ОСОБА_6 у момент дорожньо-транспортної пригоди правомірно володів транспортним засобом.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ст. 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв’язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов’язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір, а відповідач має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 8 вересня 2005 року №2862-ІV «Про автомобільні дороги» автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів; вулиця - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів; проїзна частина - частина автомобільної дороги, безпосередньо призначена для руху транспортних засобів.

За змістом ст. 5, ч.1 ст.18 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів відносяться до автомобільних доріг. Складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.

Вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться (ч. 1 ст. 16, ст. 17 Закону № 2862-ІV).

Згідно з п.п. 1, 2, 4 ст. 19 Закону України «Про автомобільні дороги» одними з основних обов'язків органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами.

Частиною 3 статті 14 і частиною 1 статті 16 Закону України від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Як передбачено ч.1 ст.24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Пунктом 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198, встановлено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

З матеріалів справи вбачається, що комунальне підприємство по будівництву, ремонту та експлуатації доріг виконавчого комітету Хмельницької міської ради здійснює експлуатаційний ремонт та утримання вулично-дорожньої мережі населеного пункту.

Докази у справі достовірно вказують на те, що дорожньо-транспортна пригода, під час якої було пошкоджено автомобіль, яким керував позивач, сталася через несправність кришки оглядового колодязя каналізаційної мережі, який знаходився на проїзній частині.

Кришка колодязя є елементом автомобільної дороги, який дозволяє безперервний, безпечний і зручний рух транспортних засобів по проїзній частині, тому саме на відповідача покладається обов'язок щодо належного контролю за експлуатаційним станом цього елемента дорожнього об'єкта та негайного усунення виявлених пошкоджень чи інших перешкод у дорожньому русі. При цьому, комунальне підприємство по будівництву, ремонту та експлуатації доріг виконавчого комітету Хмельницької міської ради мало своєчасно виявити та усунути перешкоду дорожньому руху, а у разі неможливості її негайного усунення - невідкладно позначити аварійну ділянку дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.

Відповідач не виконав цього обов'язку, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, отже, неправомірна бездіяльність комунального підприємства по будівництву, ремонту та експлуатації доріг виконавчого комітету Хмельницької міської ради знаходиться у прямому причинному зв'язку з пошкодженням автомобіля, яким керував позивач.

Посилання комунального підприємства по будівництву, ремонту та експлуатації доріг виконавчого комітету Хмельницької міської ради на відсутність в його діях складу цивільного правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

За положеннями частини 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у принижені честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховується характер та обсяг перенесених позивачем душевних страждань внаслідок пошкодження автомобіля, тривалість порушення нормального способу життя позивача. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості розмір моральної шкоди слід визначити у сумі 1000грн.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про стягнення на користь позивача з комунального підприємства по будівництву, ремонту та експлуатації доріг виконавчого комітету Хмельницької міської ради на відшкодування майнової шкоди 3723грн.24коп. та на відшкодування моральної шкоди – 1000грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства по будівництву, ремонту та експлуатації доріг виконавчого комітету Хмельницької міської ради (місце знаходження: вул. Ярослава Мудрого, 5, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 03335445) на користь ОСОБА_6 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки податків НОМЕР_3) на відшкодування майнової шкоди 3723грн.24коп. та моральної шкоди 1000грн.

В решті вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 06 квітня 2018 року.

Судді /підпис/ ОСОБА_1

/підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Т.В. Спірідонова