Рішення № 73245775, 22.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.03.2018Справа № 910/23452/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обмачівські Зорі» (Чернігівська обл., с. Обмачів)

до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Преміум» (м. Київ)

про визнання договору поруки припиненим

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

Представники сторін:

від позивача - Калінін І.М. (представник за довіреністю);

від відповідача - Кебкал В.Г. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 22.03.2018р., відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено сторін, що повний текст рішення буде складено та підписано 05.04.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

27 грудня 2017 року на розгляд Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява б/н від 26.12.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Обмачівські зорі» (позивач), в якій викладені позовні вимоги про визнання Договору поруки №11/КЛ/13-П-3 від 28.05.2013р. (далі за текстом - договір поруки), укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Преміум» (відповідач), припиненим.

Позовні вимоги мотивовані наступним:

16.06.2017р. між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» було укладено Додаткову угоду №10 до Договору Кредитної лінії №11/КЛ/13 від 28.05.2013р., якою внесені зміни у кредитні зобов'язання ТОВ «Агрофірма «Маяк» перед відповідачем за вказаним кредитним договором, а саме - встановлено новий графік погашення процентів, нарахованих та не сплачених за кредитним договором з 01.04.2016р. по 31.05.2017р. включно, а також визначено новий кінцевий термін остаточного повернення кредиту - 14.06.2018р. включно.

За таких обставин, позивач вважає, що внаслідок укладення Додаткової угоди №10 без погодження з позивачем було збільшено обсяг відповідальності позивача в частині сплати процентів за користування кредитними коштами за період з 01.04.2016 по 14.06.2018р. і на підставі положень частини першої статті 559 Цивільного кодексу України Договір поруки №11/КЛ/13-П-3 від 28.05.2013р. є припиненим.

Відповідач надав суду відзив на позов, проти задоволення позовних вимог заперечує, мотивуючи це тим, що внаслідок укладення Додаткової угоди №10 обсяг відповідальності позивача не збільшився, а зменшився, оскільки Додатковою угодою №10 передбачено:

- зменшення розміру процентної ставки за користування кредитними коштами з 28% до 19,5% річних;

- перерахунок процентів з урахуванням зменшеної процентної ставки;

- відмова відповідача від застосування штрафних санкцій.

Позивач надав суду відповідь на відзив, відповідно до якої звертає увагу на те, що станом на 01.03.2016р. заборгованість ТОВ «Агрофірма «Маяк» становила 18560655,73 грн., а внаслідок укладення Додаткової угоди №10 заборгованість ТОВ «Агрофірма «Маяк» становитиме 26585899,92 грн.

Ухвалою суду від 09.01.2018р. було відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження.

25.01.2018р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі, відповідно до якого просить суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/23454/17.

В судовому засіданні 08.02.2018р. було розглянуто клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Вказане клопотання обгрунтовано слідуючим:

У провадження Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/23454/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Преміум» про визнання недійсними пунктів 1, 2 та 5 Додаткової угоди №10 від 16.06.2017р.до Договору кредитної лінії №11/КЛ/13 від 28.05.2013р. На думку відповідача у разі визнання недійсними зазначених положень Додаткової угоди №10 у позивача будуть відсутні підстави для визнання договору поруки припиненим, оскільки судом буде скасовано всі зміни, якими було збільшено обсяг відповідальності позивача.

Відповідно до п. 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку, зокрема, господарського судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Предметом спору в наведеній відповідачем справі є визнання недійсними певних положень Додаткової угоди №10, в той час коли предметом дослідження в межах даного господарського спору є встановлення факту збільшення чи відсутності такого збільшення обсягу відповідальності ТОВ «Обмачівські зорі» внаслідок укладення Додаткової угоди №10.

Враховуючи те, що зібрані докази в межах розгляду даної господарської справи дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішення в справі № 910/23454/17 та про можливість встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду в даному господарському спорі.

В судовому засіданні 08.02.2018р. було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.03.2018р.

В судовому засіданні 06.03.2018р. було оголошено перерву до 22.03.2018р.

Представник позивача в судовому засіданні 22.03.2018р. позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти позову заперечив і вказав про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2013р. між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» (далі за текстом - позичальник) було укладено договір кредитної лінії №11/КЛ/13 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі за текстом - кредитний договір).

28.05.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки №11/КЛ/13/П-3 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 1.1 договору поруки позивач прийняв на себе зобов'язання перед відповідачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та у повному обсязі нести солідарну відповідальність за порушення цих зобов'язань позивальником.

Пунктом 2.1 договору поруки встановлений обсяг відповідальності позивача, за вказаним зобов'язанням, а саме - порукою за цим договором забезпечується виконання у повному обсязі всіх зобов'язань позичальника за кредитним договором, у тому числі, але не виключно:

- виконання зобов'язань по своєчасному поверненню позичальником кредиту в розмірі 18 000 000,00 гривень не пізніше 28.02.2015р.;

- по сплаті процентів за користування кредитом щомісячно у розмірі 23% річних у гривнях та/або 12,8% у доларах США та/або 12,5% річних у євро не пізніше 5-го робочого дня місяця, наступного за місяцем користування кредитом;

- щодо сплати пені за порушення строку повернення кредиту в розмірі 0,05% від суми своєчасно не повернутого кредиту за кожний день прострочення;

- щодо сплати пені за порушення строку сплати процентів в розмірі 0,05% від суми своєчасно не сплачених процентів за кожний день прострочення;

- щодо сплати штрафу за нецільове використання позичальником кредиту у розмірі 25% від суми кредитних коштів, що були використані позичальником за нецільовим призначенням;

- щодо сплати штрафу за невиконання позичальником хоча б одного із зобов'язань, встановлених пп. 4.3.6, пп. 4.3.7, пп. 4.3.11 статті 4 кредитного договору в розмірі 0.01% від розміру отриманого позичальником кредиту.

18.03.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про внесення змін №1 до Договору поруки №11/КЛ/13/П-3 від 28.05.2013р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи), відповідно до якого було змінено обсяг відповідальності позивача шляхом викладення пункту 2.1 договору поруки в наступній редакції:

- виконання зобов'язань по своєчасному поверненню позичальником кредиту в розмірі 18 000 000,00 гривень не пізніше 01.03.2016р.;

- по сплаті процентів за користування кредитом щомісячно у розмірі 28% річних у гривнях, 16% річних за користування кредитними коштами у доларах США та євро не пізніше 5-го робочого дня місяця, наступного за місяцем користування кредитом;

- щодо дострокового виконання позичальника зобов'язань за кредитним договором;

- щодо повернення кредиту позичальником та виконанні інших зобов'язань у разі розірвання кредитного договору;

- щодо сплати пені за порушення строку повернення кредиту в розмірі 0,05% від суми своєчасно не повернутого кредиту за кожний день прострочення;

- щодо сплати пені за порушення строку сплати процентів в розмірі 0,05% від суми своєчасно не сплачених процентів за кожний день прострочення;

- щодо сплати штрафу за нецільове використання позичальником кредиту у розмірі 25% від суми кредитних коштів, що були використані позичальником за нецільовим призначенням;

- щодо сплати штрафу за невиконання позичальником хоча б одного із зобов'язань, встановлених пп. 4.3.6, пп. 4.3.7, пп. 4.3.11 статті 4 кредитного договору в розмірі 0.01% від розміру отриманого позичальником кредиту.

16.06.2017р. між відповідачем та позичальником було укладено Додаткову угоду №10 до кредитного договору (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Вказаною угодою було внесено наступні зміни до кредитного договору:

- кінцевий термін остаточного повернення кредиту 14.06.2018р. згідно графіку

зменшення ліміту заборгованості;

- за користування кредитними коштами процентна ставка встановлюється в наступних розмірах: 19,5% річних у гривнях, 16,0% річних у доларах США та євро;

- відповідач не застосовує до позичальника штрафні санкції, передбачені кредитним договором, та відповідальність передбачену частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України за порушення умов кредитного договору до дати укладання цієї додаткової угоди. Штрафні санкції за порушення умов кредитного договору з дати укладення цієї додаткової угоди застосовуються на умовах передбачених кредитним договором.

Згідно приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Оскільки між сторонами по справі внаслідок укладення договору поруки склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною першою статті 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, якщо внаслідок зміни зобов'язання без згоди поручителя обсяг його відповідальності зменшується або залишається без змін, порука не припиняється.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на підтвердження заперечень було надано суду в якості доказів розрахунок загальної заборгованості позичальника за кредитним договором з урахуванням змін відповідно до додаткової угоди №10 - 26 585 899,92 грн. та розрахунок загальної заборгованості позичальника за кредитним договором без урахуванням змін відповідно до додаткової угоди №10 - 33 908 946,57 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

За таких обставин, судом встановлено фактичне зменшення розміру заборгованості позичальника за кредитним договором, а відтак і зменшення обсягу відповідальності позивача внаслідок укладення додаткової угоди №10, що унеможливлює застосування до договору поруки наслідків, передбачених положеннями частини першої статті 559 Цивільного кодексу України.

Суд вважає, що позивачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження порушення відповідачем прав позивача, встановлених договором поруки, та того, що внаслідок укладення Додаткової угоди №10 було збільшено обсяг відповідальності позивача в межах описаних правовідносин. Крім того, позивачем, всупереч положенням частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, не було спростовано розрахунків відповідача щодо фактичного зменшення обсягу відповідальності позивача внаслідок укладення додаткової угоди №10.

Посилання позивача, які містяться у відповіді на відзив, на те що згідно даних відповідача заборгованість позичальника за кредитним договором станом на 01.03.2016р. (сума основного боргу та заборгованість зі сплати процентів) становила менший розмір, ніж сума заборгованості з урахуванням змін, спростовується розміром загальної заборгованості позичальника за кредитним договором внаслідок укладення додаткової угоди №10, яка є меншою, ніж розмір заборгованості без урахування змін, внесених до кредитного договору додатковою угодою №10.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє позивачу у вимозі про стягнення з відповідача судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.04.2018р.

Суддя О.В. Котков