Постанова № 73244769, 06.04.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2018 року м. Чернівці

справа № 727/12090/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі

головуючого Лисака І.Н.,

суддів: Владичана А.І., Височанської Н.К.,

секретар: Костюк Л.С.,

позивач: ОСОБА_1,

відповідач: комунальна медична установа «Міська стоматологічна поліклініка»,

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 січня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Семенка О.В., повний текст якого складено 12 січня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до КМУ «Міська стоматологічна поліклініка», в якому просила стягнути на свою користь недораховану заробітну плату та компенсувати моральну шкоду.

Посилалася на те, що згідно наказу №94к від 15.10.1990 року прийнята на роботу в Міську стоматологічну поліклініку на посаду зубного техніка на 0,5 ставки. Наказом №3к-зв від 28.11.2015 року звільнена з роботи у зв’язку із скороченням чисельності працівників по п.1 ст.40 КЗпП України, однак у вересні 2016 року її поновлено на роботі.

Вказує, що відповідачем допускаються порушення положень, які визначені Статутом та вимогами чинного законодавства, щодо виплати їй заробітної плати.

Зазначає, що їй визначена відрядна система оплати праці, згідно якої заробітна плата прямо пропорційна кількості виробленої продукції чи виконаної роботи і, що вже на протязі тривалого часу відповідачем їй нараховується та виплачується заробітна плата, розмір якої менший за встановлену законом та Статутом поліклініки мінімальну заробітну плату, а також, що нею не виконуються норми виробітку по вині відповідача.

Питання про навантаження роботою техніків зубних вирішується тривалий час керівництвом поліклініки.

Провадження №22-ц/794/367/18 Категорія 55

15 грудня 2015 року головним лікарем поліклініки ОСОБА_3 підписаний наказ №136 про затвердження Положення про порядок видачі нарядів на виконання робіт, який визнано незаконним та скасовано рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 травня 2016 року по цивільній справі №727/217/16-ц. Також вказує на те, що 17 листопада 2016 року в.о. головного лікаря ОСОБА_4 був підписаний наказ №131 «Про організацію контролю за розподілом нарядів на виконання робіт в зуботехнічній лабораторії», згідно якого визначено умови рівномірного навантаження техніків зубних зуботехнічними роботами, який скасований рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 січня 2017 року.

На сьогоднішній день робота поліклініки поставлена таким чином, що видача нарядів на виконання робіт техніками зубними продовжується покладатися на лікарів-стоматологів-ортопедів ортопедичного відділення. Таким чином, розподіл зубопротезних робіт між зубними техніками є нерівномірним.

Вважає, що ненадання їй, як зубному техніку, замовлень на виготовлення зубних протезів свідчить про умисне невиконання відповідачем обов’язків працедавця, на підставі викладеного просила стягнути з відповідача на її користь недоплачену заробітну плату за період з 01 січня 2015 року по 31 жовтня 2017 року в розмірі 12503,77 грн. та моральну шкоду, яку вона оцінила в 5000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 січня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до КМУ «Міська стоматологічна поліклініка» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсацію моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 від імені позивача подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність рішення обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Зазначає, що у зубних техніків встановлена відрядно-преміальна оплата праці, при якій заробітна плата залежить від виконання норм плану. Однак, суд при прийнятті рішення не прийняв до уваги, що ОСОБА_1 не виконується встановлений план не з її вини, а по причині незабезпечення керівництвом поліклініки її роботою, оскільки робота побудована таким чином, що організацією роботи зубних техніків займаються лікарі-стоматологи, а не керівництво установи, у зв’язку з чим склалася ситуація, що одні зубні техніки перевиконують план, а інші залишаються без роботи, що позбавляє отримання гідної заробітної плати.

У відзиві на апеляційну скаргу КМУ «Міська стоматологічна поліклініка» зазначає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки відсутні порушення прав апелянта.

Зазначає, що підписуючи посадову інструкцію ОСОБА_1 погодилася із запропонованими їй умовами праці і уклала трудовий договір саме на таких умовах, таким чином позивач знала, що її заробітна плата залежатиме від фактичного виконання плану УОП (умовних одиниць).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимоги до рішення на час його ухвалення встановлюються нормами ст.263 ЦПК України, та в повній мірі їм відповідає.

Так, згідно заявлених вимог та обґрунтувань позовної заяви доведенню з боку позивача підлягало порушення відповідачем норм Статуту та вимог законів, що регулюють порядок оплати праці, а також вина керівника установи (відповідача) у вигляді умисного невиконання обов’язків роботодавця у період з 01.01.2015 року по 31.10.2017 року і, як наслідок, правильність проведеного розрахунку заборгованості, що в сукупності, могло завдати немайнову шкоду.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 прийнята на роботу КМУ «Міська стоматологічна поліклініка» на посаду техніка зубного ортопедичного відділення на 0,5 ставки, згідно наказу №94к від 15.10.1990 року. Наказом №3к-зв від 28.11.2015 року позивачка звільнена з роботи у зв’язку із скороченням чисельності працівників по п.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки ПТ-І №1354451 (а.с.12-13).

Про те, надані суду відомості трудової книжки не містять інформації щодо підстав поновлення її на роботі у вересні 2016 року.

Апеляційний суд керується визнаними в судовому засіданні учасниками спору обставинами, за якими ОСОБА_1 приступила до роботи у зазначений нею період за умовами мирової угоди в рамках вирішення спору між сторонами без здійснення компенсаційних виплат внаслідок вимушеного прогулу в зв’язку з відсутності претензій на них. При цьому, сторони визнають, що умови оплати праці, за якими ОСОБА_1 була прийнята, залишилися такими, як і до звільнення.

За таких обставин вбачається, що спору щодо розрахунку при звільненні між сторонами не існує, отже з їх розміром ОСОБА_1 погодилась, через що у вересні 2016 року фактично остання була прийнята на роботу, а не поновлена, що в сукупності спростовує порушення будь-яких трудових прав останньої в заявлений період з 01.01.2015 року по серпень 2016 року.

Згідно довідки про доходи оплата праці позивачу проводиться за відрядною системою, сума доходу за період з січня 2015 року по 31 жовтня 2017 року становить 20 422,18 грн. (а.с.14)

Про те, відсутність доходу в період з грудня 2015 року по серпень 2016 року пов'язаний виключно із відсутністю трудових відносин між сторонами.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність порушень Статуту та норм трудового законодавства з боку адміністрації установи, виходячи з наступного.

Пунктом 1.1 Статуту, затвердженого рішенням 58 сесії Чернівецької міської ради №1466 від 14.10.2010 року, визначено, що КМУ “Міська стоматологічна поліклініка” є бюджетною установою охорони здоров’я, заснованою на власності територіальної громади м. Чернівці, яка повністю утримується за рахунок коштів міського бюджету та є неприбутковою (а.с.15-16).

Засновником установи є Чернівецька міська рада. Координацію діяльності Установи здійснює управління охорони здоров’я Чернівецької міської ради (п.п.1.3., 1.5 Статуту). Засновник здійснює свої права Установи через департамент економіки міської ради, а в частині оперативного керівництва діяльністю Установи через управління охорони здоров’я міської ради.

У складі установи функціонує ортопедичне відділення із зуботехнічною лабораторією на умовах госпрозрахунку. Ортопедичне відділення має окремий розрахунковий рахунок в органах Державного казначейства України (п.6.7 Статуту).

Отже, хоча й сама установа утримається коштами місцевого бюджету та є неприбутковою, про те в її складі зуботехнічна лабораторія діє на умовах госпрозрахунку.

На підставі частин 9 та 12 розділу І Переліку платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров’я та вищих медичних навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. № 1138, платним є зубне протезування та стоматологічна допомога, що подається населенню госпрозрахунковими відділеннями, кабінетами закладів охорони здоров'я.

При цьому, на час прийняття Статуту 06.07.1995 року з подальшими змінами до його затвердження в новій редакції 14.10.2010 року без врахування змін до законодавства, що регулюють діяльність таких установ, на нормативному рівні поняття госпрозрахунку було визначено у п. 1.9 Інструкції про порядок використання і обліку позабюджетних коштів бюджетних установ та звітності про них, затвердженої Наказом ГУ Державного казначейства України від 11.08.1998 року № 63: госпрозрахунок – діяльність, заснована на самоокупності та самофінансуванні. Самоокупність – покриття витрат за рахунок власних доходів від реалізації товарів і послуг. Самофінансування – здійснення розширеного відтворення за рахунок чистого прибутку

без залучення бюджетних асигнувань та основних засобів і матеріальних цінностей, придбаних за цей рахунок.

Таким чином, з моменту створення закладу за Статутом і за умовами, на яких приймалися зубні техніки на роботу, оплата їх праці здійснювалась за рахунок самоокупності та самофінансування без бюджетних асигнувань, що спростовує обґрунтування позову про наявність будь-яких умисних дій в недоплаті чи можливостей у адміністрації установи здійснювати доплату за відрядно-преміальною системою до ставки чи тарифікації з метою приведення до її мінімального розміру.

При цьому, за загально відомими фактами зменшення кількості пацієнтів та обставинами, які склалися на ринку надання стоматологічної допомоги внаслідок державного регулювання та збільшення ліцензування у зв’язку з переходом на конкурентні засади, це призвело до значного збільшення чисельності медичних закладів з наданням такого виду послуг, а правила прийому пацієнта лікарем-стоматологом із залученням, при необхідності за протоколом лікування, професійних навичок зубного техніка в ланцюгу лікар - зубний технік - лікар, не передбачають організацію прийому пацієнтів зубними техніками, тому що вони не є лікарями, а відповідальність за надане лікування залишається виключно за лікарем, що надає йому право у виборі техніка та виключає участь в цьому ланцюзі адміністрації установи.

В цих умовах головним лікарем установи вживалися заходи щодо регулювання діяльності установи шляхом зменшення кількості зубних техніків, про те органом оперативного управління КМУ «Міська стоматологічна поліклініка» в особі управління охорони здоров’я ЧМР від 18.11.2015 року зобов’язано головного лікаря ОСОБА_5 скасувати наказ щодо скорочення чисельності працівників техніків зубних.

Згідно п.6.19 Статуту умови праці та відпочинку працівників Установи визначаються відповідно до чинного законодавства України. Персонал Установи підлягає соціальному та пенсійному забезпеченню в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України. Заробітна плата працівників Установи не може бути нижчою за встановлений чинним законодавством України мінімальний рівень заробітної плати.

Наказом Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства праці та соціальної політики України №308/519 від 05.10.2005 року « Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» затверджено Умови оплати праці оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (а.с.44-45) та відповідно затверджено тарифікаційний список працівників ортопедичного відділення відповідача з 01.08.2017 року (а.с.40-43).

Відповідно до умов Колективного договору адміністрації та профспілкового комітету міської стоматологічної поліклініки на 2017-2018 роки: Адміністрація зобов’язується створити умови для стабільної і ефективної діяльності трудового колективу для надання належного гарантованого рівня медико-санітарної допомоги, своєчасно та у повному обсязі забезпечити працівників матеріально-технічними ресурсами, необхідними для виконання трудових обов’язків та створення належних умов праці. (п.2.1). Адміністрація зобов’язується: Своєчасно затверджувати штатний розклад і посадові оклади працівників з діючими схемами на основі Єдиної тарифної сітки. (п.4.8.1.)

Відповідно до цього, помилковим є твердження позивача, що адміністрація установи крім створення належних умов праці, що передбачає відповідне робоче місце, та забезпечення матеріально-технічними ресурсами, що включає устаткування та матеріали для роботи, повинна була ще й забезпечувати замовленнями (пацієнтами).

Не заслуговують на увагу доводи позивача про втручання адміністрації закладу у розподіл лікарями-ортопедами замовлень між зубними техніками, оскільки сторони визнали обставину, за якою питання про регулювання такого розподілу виносилося на обговорення трудового колективу та прийняття рішення, про те було відхилене, тобто не підтримано необхідною більшістю, а на законодавчому рівні такий порядок не врегульований.

Згідно пункту 4.9 зазначеного Колективного договору у поліклініці для лікарів ортопедичного відділення і зубних техніків встановлено відрядно-преміальну оплату праці, при якій для вказаних працівників розмір заробітної плати визначається від фактично виконаних обсягів робіт. Решта працівників отримує заробітну плату у розмірі посадового окладу встановленого штатним розписом установи (а.с.154-159).

Відповідно до пункту 2.3. посадової інструкції техніка зубного в КМУ «Міська стоматологічна поліклініка» технік зубний зобов’язаний виконувати виробничий план.

Наказами №79 від 26.11.2014 року «Про норми навантаження технікам зубним ортопедичного відділення» (а.с.46); №80 від 26.11.2014 року «Про норми навантаження лікарів-стоматологів-ортопедів, техніків зубних» (а.с.47); №94 від 29.12.2014 року «Про норми навантаження» (а.с.54) та №06 від 13.01.2017 року «Про зміну посадових окладів» (а.с.55), які є діючими, встановлено, що розмір заробітної плати зубних техніків прямо-пропорційний виконанню плану умовних одиниць праці (надалі УОП).

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Положеннями ст.94 КЗпП України, ст.1, 2, 4 ЗУ «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата, це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи і організації і максимальним розміром не обмежується. До складу заробітної плати входить: 1) основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників; 2) додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Згідно із ст.97 КЗпП України та ст.15 ЗУ «Про оплату праці» оплата праці працівників на підприємствах, в установах і організаціях здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці, яка може провадитися як за результатами індивідуальних, так і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно ст.90 КЗпП України при відрядній оплаті праці розцінки визначаються виходячи з установлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку (норм часу). Відрядна розцінка визначається шляхом ділення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на погодинну (денну) норму виробітку. Відрядна розцінка може бути визначена також шляхом множення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на встановлену норму часу в годинах або днях.

Разом з цими, пунктами 3 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 pоку №1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн.

Пунктом 5 розділу II ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VII1 встановлено, що до внесення змін до колективних договорів угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 21 ЗУ «Про оплату праці» визначено, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника (частина 2 статті 21).

При цьому, вина працівника має значення лише відносно браку та інших встановлених законом причин, тому посилання ОСОБА_1 на відсутність її вини не має значення до спірних трудових відносин в рамках цього спору.

Зазначені нормативні документи спростовують твердження позивача, що оплата праці за відрядно-преміальною системою суперечила Статуту чи нормам законодавства.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що норми виробітку при відрядній оплаті праці технікам зубним ортопедичного відділення в КМУ «Міська стоматологічна поліклініка» прив’язано до виконання ними плану умовних одиниць праці, а заробітна плата позивача безпосередньо залежить від обсягу виконаних робіт та відсотків виконання виробничого плану. Розміри нарахованої та виплаченої заробітної плати позивача у спірний період були нижчим за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати (прожиткового мінімуму) лише у зв’язку з не виконанням нею місячної норми праці (плану УОП).

Спору між сторонами щодо нарахування оплати за практично виконаний план УОП не виникало та вимоги таким не обґрунтовувалися.

З приводу посилань в апеляційній скарзі на те, що зубні техніки регулярно перебувають у вимушеному простої не з власної вини, суд вважає за необхідне навести наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що у справах за позовами про оплату простою необхідно виходити як із правил ст.113 КЗпП України, так і з відповідних норм інших актів законодавства, маючи на увазі, зокрема, що оплата часу простою не з вини працівника у розмірі не нижче двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду ставиться у залежність від повідомлення ним про початок простою власника або уповноважений ним орган (бригадира, майстра, інших службових осіб) у тому разі, коли не йдеться про простій певного структурного підрозділу чи всього підприємства. Однак, жодного акту щодо фіксації простою КМУ «Міської стоматологічної поліклініки» виявлено (вчинено) не було, як і не було видано наказу щодо простою.

Простій – це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ст. 34 КЗпП). Простій на підприємстві може статися або з вини роботодавця, або з вини працівника.

Період простою незалежно від його причини має бути оформлений наказом керівника по підприємству. Згідно норм ст. 113 КЗпП, простоєм слід вважати як призупинення роботи одного працівника, так і призупинення роботи структурного підрозділу чи всього підприємства.

У законодавстві не визначено, які документи треба укладати в момент введення простою. Разом з тим для врегулювання трудових відносин з працівниками та правомірності нарахування зменшеного розміру заробітної плати під час простою, його запровадження варто оформлювати актом простою та наказом керівника підприємства. Законодавчо установленої форми акту простою немає, тому він складається у довільній формі. В ньому мають фіксуватися причини, що зумовили призупинення роботи, пропозиції щодо подолання наслідків простою та шляхи виходу з нього, а також дати початку та ймовірного закінчення простою. Акт може бути підписано начальником відповідного структурного підрозділу, керівником служби організації праці та заробітної плати, керівником служби охорони праці, керівником відділу кадрів, керівником юридичної служби, страховим експертом з питань охорони праці та іншими особами. Цей документ має затвердити керівник підприємства, після цього видається наказ про введення простою.

З відомостей про виконання плану умовних одиниць зубними техніками за період з 21.12.2014 року по 20.12.2017 року вбачається, що частиною працівників (зубними техніками) постійно (систематично) перевиконуються плани УОП (а.с.123-141).

За наведених обставин , суд вважає, що в ортопедичному відділенні КМУ «Міська стоматологічна поліклініка» відсутній простій в роботі зубних техніків по вині керівництва установи, так як отримання нарядів на виконання робіт залежить виключно від професійних здібностей зубних техніків, а також лікарів-стоматологів, виключно які несуть відповідальність за якість та кінцевий результат роботи.

Ні матеріалами справи, ні обставинами, на які посилаються сторони, не вбачається, що в установі мав місце чи вводився простій, що виключає застосування до спірних відносин ст.113 КЗпПУ.

Вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від встановлених обставин для задоволення майнових вимог за трудовим спором, які відхилені, отже відсутні підстави для компенсацій моральної шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, висновків суду вони не спростовують.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте касаційна скарга на неї може бути подана протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий – підпис /ОСОБА_6/

Судді – підписи /ОСОБА_7, ОСОБА_8/