Рішення № 73244746, 05.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 квітня 2018 року № 826/15986/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича про зобов'язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому, з урахуванням заяви представника ОСОБА_3 від 31.01.2017, позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду щодо не включення вкладника ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», які мають право на отримання відшкодування за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також щодо неподання до Фонду повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з урахуванням інформації по договору від 18.03.2016 № 153D-663737 банківського вкладу «Живи сонечко» в сумі 5 000 доларів США, що є еквівалентом 129 950 гривень;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду сформувати повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню, у який включити:

ОСОБА_1 за договором від 18.03.2016 № 153D-663737 банківського вкладу «Живи сонечко» в сумі 5 000 доларів США, що є еквівалентом 129 950 гривень та надати до Фонду повний перелік вкладників з урахуванням інформації щодо вкладника ОСОБА_1, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором від 18.03.2016 № 153D-663737 банківського вкладу «Живи сонечко» в сумі 5 000 доларів США, що є еквівалентом 129 950 гривень

Позивач зазначає, що 18.03.2016 між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір № 153D-663737 банківського вкладу «Живи сонечко» у доларах США в сумі 5 000 доларів США на термін з 18.03.2016 по 18.04.2016.

Надалі, як зазначено у позові, в рамках діючого законодавства 03.04.2016 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був укладений договір відступлення права вимоги, за яким вкладник безоплатно передає, а новий кредитор одержує право вимогти виконання банком зобов'язань, що випливають з договору від 18.03.2016. Позивач зазначає, що за цим договором позивач набуває права грошової вимоги за договором від 18.03.2016 № 153D-663737 банківського вкладу «Живи сонечко».

Позивач зазначає, що первинний кредитор повідомив Банк про відступлення права вимоги за договором, в результаті чого був укладений додатковий договір № 1 від 03.04.2016, згідно якого Вкладника було замінено на ОСОБА_1. Відповідно до зазначеного додаткового договору, як вказується у позові, позивачу відкрито рахунок банківського вкладу НОМЕР_1

Позивач звертає увагу, що 03.04.2016 було робочим днем Банку на підставі наказу № 185-к від 01.04.2016.

Однак, як зазначає позивач, 05.04.2016 о 17:25 в Банк була введена тимчасова адміністрація, у зв'язку з визнанням Банку неплатоспроможним.

02.06.2016 тимчасовою адміністрацією видано наказ про зняття тимчасового обмеження, здійснення виплат коштів вкладникам за відповідними рахунками.

У позові також зазначається, що відповідно до рішення правління НБУ від 02.06.2016 № 46-рш відкликано банківську ліцензію та виконавчою дирекцією прийнято рішення від 03.06.2016 № 913 про початок процедури ліквідації Банку.

З 09.06.2016 Фонд розпочав виплати коштів вкладникам.

Проте, як зазначено у позові, відповідачі протиправно не включили нового кредитора (позивача) до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, внаслідок чого позивачу не були сплачені кошти за вищезгаданим договором.

У той же час, позивач по суті вважає, що має статус вкладника, а кошти на рахунку - статус вкладу у зв'язку з чим вважає заявлені вимоги законними та обґрунтованими та просить задовольнити позов.

Виходячи із змісту заяви представника позивача від 31.01.2017 «Про зміну предмету позову», позов не містить вимог до іншого з раніше заявлених відповідачів (Фонду). Вказана заява була прийнята до розгляду у складі вимог до Уповноваженої особи Фонду та розглянута, виходячи з наявності одного відповідача та заявлених до нього вимог.

У заяві від 31.01.2017 представник позивача просив розглядати справу без участі позивача за наявними матеріалами справи.

Уповноважена особа Фонду у запереченнях на позов зазначив, що укладення додаткового договору здійснено 04.04.2016, вже після отримання посадовими особами Банку постанови правління НБУ від 04.04.2016 № 231/БТ про віднесення Банку до категорії проблемних, відповідно до якої заборонено проведення будь-яких операцій за договорами, в результаті яких збільшується гарантована сума відшкодування. Тобто, додатковий договір було вчинено всупереч прямій забороні регулятора, коли керівники структурних підрозділів дізналися про факт віднесення Банку до категорії проблемних, що призводило до збільшення гарантованої суми відшкодування.

При цьому, відповідач звертає увагу, що кошти на рахунок позивача надійшли 04.04.2016.

Відповідач окремо звертає увагу на те, що кошти на рахунок надійшли від ОСОБА_4, який є пов'язаною із Банком особою як член КУАП, член бюджетного комітету, член тарифного комітету. В контексті наведеного надано наказ від 04.04.2016 № 565 та витяг з переліку пов'язаних із банком осіб станом на 01.04.2016. У зв'язку з цим відповідач зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів про підвищення відповідальності пов'язаних із банком осіб» від 02.03.2015, який набрав чинності 08.04.2015, до пов'язаних осіб з банком віднесено керівників та членів комітетів банку.

Водночас, як стверджує відповідач, відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 26 базового Закону, Фонд не відшкодовує кошти, що розміщені на вклад у банку, яка є пов'язаною з банком особою.

Відтак, за висновком відповідача, вищезгадане перерахування коштів на рахунок позивача від первинного кредитора було здійснено саме з метою відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Окремо звертається увага на те, що додаткова угода не підписана на першій сторінці

Враховуючи викладене, відповідач не вбачає підстав для задоволення позову.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку з розглядом справи, слід зазначити, що ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Літвінової А.В. від 31.10.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд.

На підставі розпорядження керівника апарату суду про повторний автоматичний розподіл судових справ від 11.10.2017 року №7079 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою від 01.11.2017 справу прийнято до провадження судді Кармазіна О.А. та призначено розгляд справи по суті на 18.01.2018.

У судовому засіданні 18.01.2018 за участі представників позивача ОСОБА_4 (первинний кредитор) та ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_5 на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України (в редакції з 15.12.2017) ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

18.03.2016 між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір № 153D-663737 банківського вкладу «Живи сонечко» у доларах США в сумі 5 000 доларів США на термін з 18.03.2016 по 18.04.2016.

Як зазначає позивач, надалі, 03.04.2016 було укладено додатковий договір № 1 внаслідок укладання якого, як вважає позивач, він набув статусу вкладника, а кошти на його рахунку - статусу вкладу.

4 квітня 2016 року Правлінням Національного банку України було прийнято постанову «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «КБ «Хрещатик» до категорії проблемних» № 231/БТ, пунктом 2 якої для ПАТ «КБ «Хрещатик» були установлені обмеження в його діяльності, зокрема, не допускати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

На підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» від 5 квітня 2016 року № 234, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 5 квітня 2016 року прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» № 463, згідно з яким з 5 квітня 2016 року розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «Хрещатик» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «КБ «Хрещатик» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенка І.І. строком на один місяць з 5 квітня 2016 року по 4 травня 2016 року включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 квітня 2016 року № 560 продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик» з 5 травня 2016 року по 4 червня 2016 року включно.

На підставі рішення Правління Національного Банку України від 02 червня 2016 року №46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03 червня 2016 року №913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації банку з 06 червня 2016 року по 05 червня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенку І.І.

На своєму сайті Фонд оприлюднив інформацію про те, що у зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення від 03 червня 2016 року №913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку», Фонд з 09 червня 2016 року розпочинає виплати коштів вкладникам цього банку. Для отримання коштів вкладники ПАТ «КБ «Хрещатик» з 09 червня 2016 року до 21 липня 2016 року включно можуть звертатись до установ банків-агентів Фонду: АТ «Ощадбанк», ПАТ «ПУМБ», АБ «Південний» та АТ «Укрсиббанк».

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, Інструкцією про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженою Постановою правління НБУ від 01.06.2011 № 174 та Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою правління НБУ від 12.11.2003 № 492.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI від 23.02.2012 визначені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами.

Так, відповідно до статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

У свою чергу, згідно із частиною 1 статті 4 цього Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», основним завданням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб наділений відповідними функціями, що визначені частиною 2 статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку і навіть застосування до банків та їх керівників відповідно фінансових санкцій і накладення адміністративні штрафів.

Уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду; на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку (частини 1,3 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Частина друга статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

В свою чергу порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований статтею 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за змістом якої уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини 4 статті 26 цього Закону.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі по тексту - Положення) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення.

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

На підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до ч. 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Згідно з п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валют: України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п.4 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідно до ч.1 ст. 1058 Цивільного кодексу за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1063 Цивільного кодексу фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами.

До набуття особою, на користь якої зроблений банківський вклад, прав вкладника ці права належать особі, яка зробила вклад.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що вкладником банку за вищезазначеними банківськими вкладами в розумінні Закону та для цілей отримання (за наявності підстав) суми гарантованого може бути власне вкладник, в той час, як позивач у справі, є кредитором в розумінні статті 512 Цивільного кодексу України, якою визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

При цьому, передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають статус вкладника неплатоспроможного банку в розумінні саме цього Закону. Тобто, право на відшкодування коштів за вкладом у неплатоспроможному банку за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (в межах гарантованої суми відшкодування) мають ті фізичні особи, чиї кошти було залучено банком на підставі договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, якщо вказаним Законом не встановлено обмежень щодо отримання такими особами суми гарантованого відшкодування.

Необхідно зазначити, що за своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги є лише підставою для заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою. Проте укладення такого договору не замінює основного правочину, з якого виникли відносини сторін.

Водночас, кредиторські вимоги позивача, які ґрунтуються на договорі про відступлення права вимоги, не можуть бути задоволені за рахунок коштів Фонду гарантування, які мають інше призначення і спрямування (відшкодування вкладникам коштів за їхніми вкладами).

Таким чином, позивач не є вкладником ПАТ ПАТ «КБ «Хрещатик» в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та для цілей отримання суми гарантованого відшкодування, а тому не набув права на отримання коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Аналогічні правові позиції викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.03.2017 року у справі №826/20571/14 (К/800/25408/15), у постанові від 29 березня 2017 року справа №826/19889/15.

Окрім того, відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 26 вищезгаданого Закону Фонд не відшкодовує кошти, розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом року до дня прийняття такого рішення).

Як вже зазначалося, 04.04.2016 правлінням НБУ прийнято постанову № 231/БТ про віднесення Банку до категорії проблемних, відповідно до якої не допускається проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

У даному випадку під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4, з яким Банком було укладено вищезгаданий договір від 18.03.2016, є пов'язаною із Банком особою.

Вказана особа також є представником позивача у даній справі з усіма правами на представництво інтересів, у т.ч. у відносинах з відповідачем, Фондом та з правом отримання переказів на ім'я позивача.

Враховуючи викладене, а також: доступ ОСОБА_4 під час роботи у Банку до внутрішньої документації банку; його обізнаність із станом справ у Банку, а також з тим, що кошти за вкладом з пов'язаною із Банком особою не відшкодовуються; раптова зміна режиму роботи банку та встановлення Банком робочого дня 03.04.2016 (неділя; день укладення додаткового договору № 1), тобто напередодні віднесення Банку до категорії проблемних; проведення банком зарахування коштів на рахунок позивача 04.04.2016, тобто у день віднесення банку до категорії проблемних, у сукупності з наявністю у ОСОБА_4 представницьких повноважень від імені позивача у т.ч. на отримання переказів, свідчить про узгоджені дії, які у даному випадку були спрямовані на штучну зміну статусу коштів на рахунку пов'язаної із Банком особи, тобто на зняття з них статусу коштів, що належать пов'язаній із Банком особі та, відповідно, на штучне збільшення зобов'язань Фонду щодо виплати гарантованої суми відшкодування, що призводило б до фактичного отримання пов'язаною із Банком особою коштів за вкладом поза черговістю задоволенню вимог кредиторів, визначеною п. 9 ч. 1 ст. 52 вищезгаданого Закону та призводило б до отримання коштів за вкладом такої особи за рахунок Фонду, тобто за рахунок державних гарантій, а не за рахунок продажу активів Банку під час його ліквідації.

Зазначені обставини відповідають обставинам, визначеним у п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», положення якого є імперативними та застосовуються незалежно від обізнаності клієнта відносно введення особливих умов у діяльності банку.

Наведене вказує на відсутність підстав для виплати позивачу гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду, у зв'язку з чим відсутні підстави для висновку про вчинення відповідачем протиправним дій чи протиправної бездіяльності у відносинах з позивачем та, відповідно, у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача вчинити дії, визначені у позові.

Доводи позивача (його представників - ОСОБА_4, ОСОБА_3), викладені у матеріалах справи, не спростовуються висновків суду та не доводять зворотного.

Отже, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позову не має та, відповідно, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статтями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін