Рішення № 73244495, 04.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2018 року № 826/9785/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., суддів Аблова Є.В., Григоровича П.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Інтеграл-Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Інтеграл-Банк» Андронова Олега Борисовича

до третя особаМіністерства юстиції України, Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМЕНЕОБРОБКА»про визнання протиправним і скасування наказу та зобов'язання вчинити дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Інтеграл-Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Інтеграл-Банк» Андронова Олега Борисовича до Міністерства юстиції України та Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Відповідача: «КАМЕНЕОБРОБКА» в якому просили: визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» №726/5 від 01 березня 2016 року; зобов'язати Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення реєстраційних дій, скасованих на підставі наказу Міністерства юстиції України «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» №726/5 від 01 березня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що пункт 5.2.3.1. Договору іпотеки, міститься іпотечне застереження, викладене у формі посилання на статтю Закону України «Про іпотеки» (стаття 37), що регламентує порядок передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, в тому числі на підставі застереження про задоволення вимог іпотеко держателя. При цьому вказані норми закону не містять вимог щодо змісту і форми застереження, а враховуючи сутність іпотеки та зміст правових механізмів забезпечення прав усіх сторін спірних правовідносин, ефективним способом відновлення прав кредитора є застосування передбаченої сторонами в Договорі іпотеки процедури звернення стягнення на іпотечне майно, а саме, у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку». Крім того, враховуючи відсутність вимог щодо змісту застереження, підстави вважати пункт 5.2.3.1 Договору іпотеки, в якому зазначено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», таким, що не є належним іпотечним застереженням, відсутні.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представники відповідачів в судовому засідання проти позову заперечував, надавши письмові заперечення проти позову.

У зв'язку з наведеним, суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підставі постанови Правління Національного банку України від 15.09.2015 № 606 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) 16.09.2015 прийнято рішення № 170 про запровадження тимчасової адміністрації строком на 3 місяці.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 25 листопада 2015 р. № 816 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі -Фонд гарантування) прийнято рішення від 26 листопада 2015 р. № 210, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Інтеграл-банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Інтеграл-банк», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Андронову Олегу Борисовичу на два роки з 27 листопада 2015 року до 26 листопада 2017 року включно.

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті ФГВФО (http://www.fg.gov.ua) та НБУ (http://www.bank.gov.ua).

29.07.2008 року між Публічним акціонерним товариством «Інтеграл-Банк» (надалі -Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІКАМ» (надалі - Позичальник) було укладено Кредитний договір № 831 (надалі - Кредитний договір).

Відповідно до Кредитного договору із змінами і доповненнями до нього Банк відкрив Позичальникові кредитну лінію заборгованості по позичковому рахунку не більше 4 530 000,00 гривень (чотири мільйони п'ятсот тридцять тисяч гривень 00 копійок), а Позичальник, у свою чергу, зобов'язався повернути Банку кредит у повному обсязі в термін та в розмірах згідно із умовами Кредитного договору, але не пізніше 24.07.2015 року і сплатити відсотки за користування кредитом (п. 1.1. Кредитного договору).

У якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАМЕНЕОБРОБКА» (надалі -Іпотекодавець) 02 вересня 2009 року було укладено Договір Іпотеки, згідно з умовами якого Іпотекодавець передав в іпотеку Банку:

1) Нежитлову будівлю (адміністративно-побутовий корпус), що розташована за адресою: Житомирська область, м. Житомир, вул. Баранова, буд. 137, загальною площею 214,6 кв.м.

2) Комплекс будівель, розташований за адресою: м. Житомир, вул. Баранова, буд. 137, який складається з таких об'єктів: цех обробки граніту (літ. Б), площею 1070,5 кв.м., насосна станція (літ. Д), площею 22,2 кв.м., насосна станція оборотного водопостачання (літ. Е), площею 17,2 кв.м., прохідна (літ. Ж), площею 22,0 кв.м., трансформаторна підстанція (літ. 3), площею 58,1 кв.м., адмінбудинок з гаражем (літ. А), площею 191,4 кв.м., цех заготовок (літ. В), площею 176,6 кв.м., цех розпилки деревини (літ. Г), площею 175,0 кв.м. Загальна площа комплексу становить 1733,0 кв.м.

ПАТ «Інтеграл-банк» виконало свої зобов'язання за кредитним договором щодо надання Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮНІКАМ» кредиту в розмірі 4530 000,00 гривень. Натомість, ТОВ «ЮНІКАМ» свої зобов'язання не виконувало належним чином, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість за Кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплаті відсотків, що станом на 01.07.2016 року становить 5358 903,54 гривень (п'ять мільйонів триста п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот три гривні 54 копійки), з яких: 4 530 000,00 грн. - прострочена заборгованість по кредиту; 828 903,54 грн. - прострочена заборгованість за відсотками по кредиту.

Пунктом 5.2.3.1 Договору іпотеки від 02.09.2009 р. передбачено, зокрема, що задоволення вимог Іпотекодержателя здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

На виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку», 19.07.2016 року ПАТ «Інтеграл Банк» звернувся до ТОВ «ЮНИКАМ» та ТОВ «КАМЕНЕОБРОБКА» з вимогою про усунення порушень шляхом погашення кредиту та відсотків. Також Позивачем зазначено, що якщо зазначені порушення не будуть усунуті протягом 30 днів з моменту отримання цієї вимоги, то Банк буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом отримання права власності на предмет іпотеки. Дані вимоги про усунення порушень було отримано Боржником та Іпотекодавцем.

Оскільки в 30-денний строк ані Позичальником,' ані Іпотекодавцем порушення усунуті не були, Банк звернувся до державного реєстратора - приватного нотаріуса із заявою про реєстрацію права власності на іпотечне майно.

20 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. прийняте рішення №31479039 про державну реєстрацію права власності на користь ПАТ «Інтеграл Банк» на підставі договору іпотеки від 02.09.2009 року нежитлової будівлі (адміністративно-побутового корпусу), розташованої за адресою: м. Житомир, вул. Баранова, буд. 137, а також рішення №31479387 від 20.09.202016 року про державну реєстрацію права власності на користь ПАТ «Інтеграл Банк» на підставі договору іпотеки від 02.09.2009 року комплексу будівель, розташований за адресою: м. Житомир, вул. Баранова, буд. 137.

ТОВ «КАМЕНЕОБРОТКА» звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою від 19 жовтня 2016 року, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 09 грудня 2016 року за №2/32776-033-16/19К.

Доводи скарги ТОВ «КАМЕНЕОБРОБКА» обґрунтовані тим, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем не укладався, а у Договорі іпотеки від 02.09.2009 року не міститься відповідного іпотечного застереження.

Згідно висновком Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 21.12.2016 р. прийнято рішення у формі наказу від 01.03.2017 року №726/5 про часткове задоволення скарги ТОВ «КАМЕНЕОБРОБКА» від 19 жовтня 2016 року, а саме: скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 вересня 2016 року №31479039, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В.; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 вересня 2016 року №31479387, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В.

Умови та порядок здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно встановлені нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» №1952-VI від 01.07.2004 (далі - Закон №1952-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №1952-VI дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Частиною першою статті 2 Закону №1952-VI встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 4 Закону №1952-VI державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Частиною першою статті 10 Закону №1952-VI встановлено, що державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

У відповідності до частини першої статті 18 Закону №1952-VI державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (надалі - Порядок № 1127).

Відповідно до пункту 57 Порядку №1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Статтею 27 Закону №1952-VI визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що державна реєстрація права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, проводиться на підставі відповідного договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації та документів, визначених в пп.1, 2 п.57 Порядку №1127.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в пп. 5.2.3.1 та 5.2.3.2 цього пункту Договору (п.5.2.3 Договору іпотеки).

Пункт 5.2.3.1. Договору іпотеки, містить іпотечне застереження, викладене у формі посилання на статтю Закону України «Про іпотеки» (стаття 37), що регламентує порядок передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, в тому числі на підставі застереження про задоволення вимог іпотеко держателя.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Таким чином, у межах процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель має право звернутися до органу державної реєстрації з метою державної реєстрації за собою права власності на об'єкт нерухомого майна і документом, який підтверджуватиме відповідний перехід права власності, є або окремий договір між іпотекодавцем та іпотекодержателем, або застереження в іпотечному договорі.

Посилання представника позивача на те, що п.5.2.3.1 договору іпотеки являється застереженням про перехід права власності на майно, передане в іпотеку, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки, положення пункту цього договору іпотеки не є застереженням, у розумінні Закону України «Про іпотеку», а лише передбачають один із можливих способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя між сторонами не укладався.

Як свідчать матеріали справи, підставою для проведення державної реєстрації права власності за позивачем на: нежитлову будівлю (адміністративно-побутовий корпус), що розташована за адресою: Житомирська область, м. Житомир, вул. Баранова, буд. 137, загальною площею 214,6 кв.м. та комплекс будівель, розташований за адресою: м. Житомир, вул. Баранова, буд. 137, який складається з таких об'єктів: цех обробки граніту (літ. Б), площею 1070,5 кв.м., насосна станція (літ. Д), площею 22,2 кв.м., насосна станція оборотного водопостачання (літ. Е), площею 17,2 кв.м., прохідна (літ. Ж), площею 22,0 кв.м., трансформаторна підстанція (літ. 3), площею 58,1 кв.м., адмінбудинок з гаражем (літ. А), площею 191,4 кв.м., цех заготовок (літ. В), площею 176,6 кв.м., цех розпилки деревини (літ. Г), площею 175,0 кв.м. Загальна площа комплексу становить 1733,0 кв.м. був договір іпотеки від 02.09.2009 року.

Відповідно до п.2.1 договору іпотеки від 02.09.2009 визначено, що нежитлова будівля (адміністративно-побутовий корпус), що розташована за адресою: Житомирська область, м. Житомир, вул. Баранова, буд. 137, загальною площею 214,6 кв.м. згідно з витягом №23546738 оцінки, складеним суб'єктом оціночної діяльності Комунальним підприємством «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, ринкова вартість предмета іпотеки на дату оцінки, тобто станом на 11.08.2009 становить 748 861,05 грн., а комплекс будівель, розташований за адресою: м. Житомир, вул. Баранова, буд. 137, загальною площею 1733,0 кв.м. становить 639 070,84 грн.

При цьому сторони оцінили предмет іпотеки в 9 201 150,00 грн.

Отже, на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності державний реєстратор не звернув увагу на відсутність оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності на момент набуття іпотекодержателем предмету іпотеки у власність за вартістю, визначеною таким суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку».

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що дії при прийнятті рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та рішення державного реєстратора-нотаріуса є протиправними, у зв'язку із чим обґрунтовано відповідачем винесено оскаржуваний наказ.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено протиправності дій відповідача, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Інтеграл-Банк» Андронова Олега Борисовича відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя І.В. Смолій

Судді Є.В. Аблов

П.О. Григорович