Рішення № 73244461, 04.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2018 року № 826/7669/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., суддів Аблова Є.В., Григоровича П.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до третя особаМіністерства юстиції України ОСОБА_2про визнання протиправним і скасування наказу та зобов'язання вчинити дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа ОСОБА_2 в якому просив: визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 23.05.2017 року, яким було скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 34538045 від 30.03.2017 p., прийняте приватним нотаріусом КМНО Щелковим Д.М. (про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1), та відповідно на підставі якого було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності про скасування запису про державну реєстрацію права власності № 19724086 та зобов'язати Міністерство юстиції України внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності запис про скасування запису про скасування запису про державну реєстрацію права власності №19724086.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що подаючи відповідну скаргу до МЮУ, ОСОБА_2 приховав, що в Дарницькому районному суді м. Києва розглядається і продовжує розглядатися справа №753/6100/17-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ПАТ "Вектор Банк", ТОВ "ФК "Гровінг Стейт", ОСОБА_1, треті особи - приватний нотаріус КМНО Гембарська С.1., Щелков Д.М. про визнання недійсними вищезазначених правочинів (кредитного договору, Іпотечного договору, договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором, а тому у відповідача не було права розглядати вказану скаргу.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечував, надавши письмові заперечення проти позову.

У зв'язку з наведеним, суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08 вересня 2006 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Райффайзен Банк Авать", було укладено Кредитний договір № 014/3847/74/44929, відповідно до умов якого він отримав у платне та строкове користування грошові кошти в розмірі 69720 доларів США.

В порядку забезпечення виконання зобов'язань за цим Кредитним договором, 08.09.2006 року між ОСОБА_2 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено Договір іпотеки квартири, який було посвідчено нотаріусом КМНО Шевчук З.М., зареєстрований в реєстрі за № 2279, та відповідно до якого Іпотекодавець (ОСОБА_2) передав Іпотекодержателю (банку) в іпотеку майнові права на квартиру АДРЕСА_1.

27.01.2017 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Вектор Банк" було укладено Договір про відступлення права вимоги по Кредитному договору №014/3847/74/44929 від 08.09.2006 року, відповідно до якого до ПАТ "Вектор Банк" перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_2 боргу в сумі 28551,30 доларів США (тіло кредиту та відсотки) та пені в сумі 534072,98 грн.

Також 27.01.2017 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Вектор Банк" було укладено і Договір відступлення права вимоги за Договором іпотеки (який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Гембарською СІ., реєстраційний номер - 19), відповідно до якого ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" передав ПАТ "Вектор Банк" своє право вимоги Іпотекодержателя за Договором іпотеки майнових прав від 08.09.2006 р. на квартиру АДРЕСА_1.

27.01.2017 року між ПАТ "Вектор Банк" та ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" було укладено Договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором №014/3847/74/44929 від 08.09.2006 року, відповідно до якого до ТОВ "Кредекс Фінанс" перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_2

Також 27.01.2017 року між ПАТ "Вектор Банк" та ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" було укладено Договір відступлення права вимоги за Договором іпотеки (який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Гсмбарською С.1., реєстраційний номер - 21), відповідно до якого ПАТ "Вектор Банк" передав ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" своє право вимоги Іпотекодержателя за Договором іпотеки майнових прав від 08.09.2006 р. на квартиру АДРЕСА_1.

27.01.2017 р. року між ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" та позивачем було укладено Договір про відступлення права вимоги по Кредитному договору № 014/3847/74/44929 від 08.09.2006 року, відповідно до якого перейшло вказане вище право вимоги.

01.02.2017 року між ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" та ОСОБА_1, було укладено Договір відступлення права вимоги за Договором іпотеки (який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Гембарською СІ., реєстраційний номер - 32), відповідно до якого ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" передав позивачу своє право вимоги Іпотекодержателя за Договором іпотеки майнових прав від 08.09.2006 р. на предмет іпотеки.

ОСОБА_2 було оформлене право власності на предмет іпотеки в Державному реєстрі нерухомого майна, без згоди іпотекодержателя зареєстровано в квартиру 8 осіб.

Таким чином, ОСОБА_1, став законним кредитором та іпотекодержателем щодо боржника та іпотекодавця ОСОБА_2

У відповідності до ст.ст. 35, 36, 37 ЗУ «Про іпотеку» позивачем було направлено ОСОБА_2 через приватного нотаріуса письмову вимогу щодо сплати боргу, у разі невиконання якої право власності на предмет іпотеки підлягало переходу до позивача.

Оскільки боржник не виконав грошове зобов'язання, до позивача згідно з п.п. 4.5.3. п. 4.5. Договору іпотеки та ст. 37 ЗУ "Про іпотеку" перейшло право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1.

Реєстрація права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на відповідну квартиру була здійснена на підставі запису про державну реєстрацію права власності № 19724086 та рішення державного реєстратора (приватного нотаріуса КМНО Щелкова Д.М.) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.03.2017 року № 34538045.

23 травня 2017 року позивач дізнався про те, що боржником ОСОБА_2 було подано до Міністерства юстиції України скаргу з вимого скасування договорів поступки права вимоги та рішення приватного нотаріуса (державного реєстратора) КМНО Щелкова Д.М. про державну реєстрацію права власності на відповідну квартиру від 30.03.2017 р. № 34538045, згідно з яким було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1, відповідних записів в реєстрі.

Як вбачається з оскаржуваного наказу, скаргу ОСОБА_2 було задоволено частково та було скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 34538045 від 30.03.2017 p., прийняте приватним нотаріусом КМНО Щелковим Д.М. (про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1), та відповідно було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності про скасування запису про державну реєстрацію права власності № 19724086, відновлено право власності ОСОБА_2

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року.

Згідно статті 37 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Частиною п'ятою вказаної статті передбачено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

Між тим, Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, який передбачає процедуру розгляду скарг відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Законів України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами

Пунктом 2 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації визначено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено, що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Як визначено в пункті 5 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення:

1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги);

2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги;

3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.

Водночас в пункті 8 даного Порядку зазначено, що під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Разом з тим, частиною 2 статті 37 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що, Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Тобто, при наявності скарги на рішення державного реєстратора, при реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набуде на підставі рішення суду, а також коли щодо даного нерухомого майна наявний судовий спір, що виключає компетенцію Міністерства юстиції України, щодо розгляду таких скарг.

Згідно положень частини шостої статті 37 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також пункту 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Відповідно до частини 8 статті 37 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:

1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті;

2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;

3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;

4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;

5) є рішення цього органу з того самого питання;

6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;

7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;

8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;

9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;

10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, в Дарницькому районному суді м. Києва розглядалася і продовжує розглядатися справа №753/6100/17-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ПАТ "Вектор Банк", ТОВ "ФК "Гровінг Стейт", ОСОБА_1, треті особи - приватний нотаріус КМНО Гембарська С.1., Щелков Д.М. про визнання недійсними вищезазначених правочинів кредитного договору, Іпотечного договору, договорів про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами.

Зважаючи на наявність судового спору на час виникнення спірних правовідносин щодо вказаного майна, що виключає компетенцію Міністерства юстиції України стосовно розгляду таких скарг, колегія суддів приходить до висновку про протиправність оскаржуваного наказу, який підлягає скасуванню.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову повністю.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити

Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 23.05.2017 року за №1698/5.

Зобов'язати Міністерство юстиції України внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності запис про скасування запису про скасування запису про державну реєстрацію права власності №19724086.

Стягнути на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, судовий збір в сумі 1 280,00 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. 00 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя І.В. Смолій

Судді Є.В. Аблов

П.О. Григорович