Рішення № 73244347, 30.03.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2018 року № 826/9263/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Амельохіна В.В.. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування Наказу №1877/5, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 13 червня 2017 року № 1877/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно»;

- зобов'язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України розблокувати доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно, був прийнятий відповідачем з порушенням норм чинного законодавства та на підставі довідки, яка не ґрунтується на фактичних даних, чим порушує права та інтереси позивача. Просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач про задоволення адміністративного позову заперечив, виклавши свою позицію у письмових запереченнях проти позову. Як зазначає відповідач, за результатами проведеної камеральної перевірки приватного нотаріуса ОСОБА_1 виявлено порушення вимог законодавства, враховуючи обставини викладені у довідці, Міністерством юстиції України прийнято рішення про тимчасове блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Просив відмовити позивачу у задоволенні позивних вимог, оскільки позивачем не доведено та не обґрунтовано незаконність прийнятого рішення.

Третя особа надала письмові заперечення у яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням положень частини третьої статті 194 КАС України, (в редакції від 13.07.2017р.) за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Фактичні обставини справи свідчать встановлено що ОСОБА_1 являється приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу на підставі Свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю НОМЕР_1 від 10 липня 1996 року та Реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності НОМЕР_2 від 22 жовтня 2003 року.

На підставі акта за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 16 травня 2017 року Міністерством юстиції України було прийнято наказ від 24 травня 2017 року № 1801/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київською міського нотаріального округу ОСОБА_1» з 24 травня 2017 року.

За результатами перевірки дотримання законодавства щодо проведення реєстраційних дій стосовно державної реєстрації прав та їх обтяжень складено інформаційну довідку, в якій зазначається, що приватним нотаріусом ОСОБА_1 не було дотримано норм законодавства під час їх вчинення.

Наказом Міністерства юстиції України від 13 червня 2017 року № 1877/5 «Про блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» тимчасово заблоковано доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 (шість) місяців.

Позивачка не погоджується з оскаржуваним наказом, вважає його протиправним та таким, що порушує її права та законні інтереси, а тому звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № № 1952-IV від 01.07.2004, (далі - Закон).

Статтею 6 Закону визначено систему органів та суб'єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав

Згідно з її положеннями, організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб'єкти державної реєстрації прав:

- виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

- акредитовані суб'єкти;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Пунктом 2 частини 1 статті 10 Закону державним реєстратором визначено нотаріуса.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону, Міністерство юстиції України:

1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав;

2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав;

3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем;

4) організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав;

5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;

6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб'єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом;

7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;

8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;

9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів;

9-1) надає узагальнені роз'яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 37-1 Закону передбачено здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав.

Вказано нормою передбачено наступне.

Контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав (ч.1).

За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення, зокрема, про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав (п.1 ч.2)

Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання (ч.3).

Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок та критерії, за якими здійснюється моніторинг, визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.4).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 р. № 990 затверджено Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації (далі - Порядок), яким передбачено наступне.

Цей Порядок визначає процедуру здійснення Мін'юстом відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закони) контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державна реєстрація).

Контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом розгляду скарг, поданих відповідно до Закону України "Про звернення громадян", і обґрунтованих подань територіальних органів Мін'юсту, а також моніторингу реєстраційних дій в реєстрах.

У разі виявлення під час розгляду скарг відповідно до Закону України "Про звернення громадян" і обґрунтованих подань територіальних органів Мін'юсту чи моніторингу реєстраційних дій в реєстрах порушень порядку державної реєстрації контроль здійснюється шляхом проведення камеральної перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації з прийняттям обов'язкових до виконання рішень, передбачених Законами (п.2).

Камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін'юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін'юсту (п.6).

Результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії.

У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються:

- дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік);

- прізвище, ім'я та по батькові посадових осіб Мін'юсту, що проводили камеральну перевірку;

- підстава проведення камеральної перевірки;

- опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів;

- пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки (п.9).

За результатами проведеної камеральної перевірки Мін'юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу (п.10).

Як, вбачається з матеріалів справи в інформаційній довідці відповідач з посиланням на положення статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав нанерухоме майно та їх обтяжень» зазначає, що при прийнятті заяв у паперовій формі обов'язковій виготовляються електронні копії документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. Електронні копії документі виготовляються шляхом сканування з подальшим їх розміщенням у Державному реестр прав.

Такі самі вимоги містить пункт 7 частини третьої статті 10, пункт 2 частини першої статті 18, частини перша та сьома статті 20 Закону, пункти 9, 10 Порядку державної Реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), пункт 56 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141.

Так за результатами моніторингу дій ОСОБА_1 в якості державного реєстратора, перевіряючий орган прийшов до висновку, що приватним нотаріусом ОСОБА_1 до заяв №№ 20599385, 20599385 не було додано електронні копії документів, які встановлюють обтяження, набуття права власності.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва. їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, шо містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Ведення Державного реєстру прав здійснюється з використанням програмного забезпечення. розробленого відповідно до державних стандартів, що забезпечують його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що становлять інформаційний ресурс держави.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Державний реєстр прав є державною власністю, складовою Національного архівного фонду і підлягає довічному зберіганню.

Заходи зі створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав, технічного і технологічного забезпечення, збереження та захисту даних Державного реєстру прав, технічних та технологічних заходів з надання, блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав здійснюються технічним адміністратором відповідно до цього Закону, законів України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", "Про захист персональних даних".

Пунктом 2 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 передбачено, що ведення Державного реєстру прав здійснюється за допомогою технічних і програмних засобів, які забезпечують формування та присвоєння номерів (реєстраційного номера об'єкта нерухомого майна, реєстраційного номера заяви (запиту), номера запису, індексного номера рішення, інформації з Державного реєстру прав, свідоцтва тощо), формування картки прийому заяви (запиту), витягів, інформаційних довідок, виписок, оформлення рішень, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, захист відомостей, що містяться у Державному реєстрі прав, від несанкціонованих дій. оновлення, архівування та відновлення записів, внесених до Державного реєстру прав. їх пошук, документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, надання інформації з Державного реєстру прав.

Наказом Міністерства юстиції України від 25 червня 2015 року № 1059/5 «Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України» Державне підприємство «Національні інформаційні системи» визначено адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України.

Виходячи і аналізу вказаних норм, виключно на державу в особі Міністерства юстиції України та ДП «Національні інформаційні системи» покладено обов'язок забезпечення безперебійну роботу Єдиних та Державних реєстрів, зокрема, і при користуванні ними нотаріусами.

Позивач при прийнятті заяв у паперовій формі дотримувалася вимог законодавства щодо виготовлення електронних копій документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій.

Як зазначив позивач, електронні копії документів виготовлялися Позивачем шляхом сканування для подальшого їх розміщення у Державному реєстрі прав. Відскановані документи вносилися до Державного реєстру прав та здійснювалися дії щодо збереження їх за допомогою електронних інструментів.

При цьому, у зв'язку з тим, що адміністратором не було забезпечено безперебійну роботу Державного реєстру прав, відскановані та збережені документи не були прийняті програмою Державного реєстру.

Технічно програма Державного реєстру у разі її неналежної роботи і, як наслідок, незбереження внесених до неї відсканованих копій документів в процедурі реєстрації будь-яких прав та їх обтяжень, не блокує подальші дії державного реєстратора та дозволяє продовжувати таку реєстрацію, чим підтверджує, що програма Державного реєстру прийняла відскановані копії.

Так, здійснюючи перевірку, проведених реєстрацій заяв №№ 20599385 від 18.01.2017 року, 20827069 від 03.02.2017 року в Державному реєстрі прав Позивачем було виявлено, що відскановані копії документів були відсутні, про що працівниками нотаріальної контори в якій працює приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, складені відповідні Акти від 18 січня 2017 року та від 03 лютого 2017 року.

При цьому, необхідно зазначити, що при встановленні зазначених порушень, перевіряючими не зазначено перелік конкретних документів, електронні копії документів які відсутні.

Крім того, Комісією, яка проводила камеральну перевірку, були досліджені виключно електронні копії документів, на підстав яких проводилися реєстраційні дії. Копії документів у паперовій формі та пояснення від нотаріуса ОСОБА_1 не витребовувалися, хоча це прямо передбачено Порядком № 990.

Необхідно зазначити, що з наявного у матеріалах справи Експертного висновку Експертно-правової комісії при нотаріальній палаті України від 05.02.2018 року, вказується, що у роботі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, регулярно мають місце непоодинокі технічні проблеми (збої), що призводить до випадків, коли, з незалежних від нотаріуса причин, відскановані документи не фіксуються і зникають з ДРРП.

Суд зазначає, що відповідно до абзацу 2 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 990 від 21.12.2016 р., комісія має право:

- витребувати у суб'єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах;

- вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб'єктів державної реєстрації надання пояснень.

Однак, судом в ході розгляду даної справи, встановлено, що комісія не скористалась наданим їй правом щодо витребування конкретних документів, що в подальшому призвело до неправильного встановлення комісією обставин порушення позивачем норм чинного законодавства при здійсненні реєстраційних дій.

Пунктом 15 Порядку № 1141 та Вимогами до оформлення заяв та рішень у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 21 листопада 2016 року № 3276/5, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 21.11.2016 за № 1505/29635, передбачено, що державний реєстратор оформлює відповідне рішення, якому присвоюється індексний номер, фіксується дата та час його формування, в якому зазначається підстава прийняття відповідного рішення з обов'язковим посиланням на Закон та інші нормативно-правові акти, прийняті відповідно до нього.

Як вбачається з інформаційної довідки, Позивачем порушено, визначену статтею 18 Закону хронологію вчинення реєстраційних дій, зокрема, за заявами №№20599180, 20599385, 20624637, 20727142, 20933492, 20799939, 20871933, 20956463, 21038240, 20957183, 21081387, 21129229, 21140343, 21139500, 21173499, 21170605, 21172594, 21144069, 21145301, 21144825, 21145538, 21432154, 21491669, 21508321, 21493472, 21494097 та не було сформовано друкованого образу рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Однак, суд зазначає, що рішення про державну реєстрацію Позивачем були прийняті своєчасно з автоматичним присвоєнням програмою індексного номеру рішення, без якого продовження будь-яких реєстраційних дій було б неможливе, оскільки алгоритм програми Державною реєстру не дозволив би продовжувати чи проводити певну дію не закінчивши/провівши попередню, що підтверджується відповідними витягами Інформаційних довідок наявних у матеріалах справи. Відтак, посилання Відповідача, що позивачем не було сформовано друкованого образу рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є безпідставним.

Крім того, за результатами камеральної перевірки було встановлено, що під час проведення реєстраційних дій за заявами про державну реєстрацію права власності № № 20799939, 20871933 приватний нотаріус ОСОБА_1 не в повному обсязі перевіриш інформацію на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень, а саме: не було здійснено пошуків у Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна. Державному реєстрі прав щодо наявності обтяжень нерухомого майна суб'єктів права, які здійснюють відчуження належного їм нерухомого майна:

- за заявою про державну реєстрацію права власності № 21139500 не здійснені пошуки відомостей щодо особи, яка набуває право власності на об'єкт нерухомого майна;

- за заявою про Державну реєстрацію іпотеки № 21144825 не здійснені жодні пошукові дії;

- за заявами №№ 21491669, 21508321, 21493472, 21494097 не здійснено жодних пошукових дій у Державному реєстрі прав, Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек,

На підставі вказаної інформації комісія прийшла до висновку, що позивачем порушено вимоги пунктів 1, 2 частини третьої статті 10, пункту 4 частини першої статті 18 Закону, пункту 12, 13 Порядку № 1127, пункту 10, 12, 13 Порядку № 1141.

При цьому, відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав проводиться н такому порядку:

- прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

- виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

- встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

- перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

- прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

- відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

- формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

- видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

У разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження.

Наступна заява розглядається тільки після прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше.

Черговість розгляду заяв щодо одного об'єкта нерухомого майна застосовується як під час розгляду заяв про державну реєстрацію права власності та інших речових прав, так і під час розгляду заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав.

Згідно до пунктів 12, 13 Порядку № 1127 - розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість заяв, то зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної Реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

При цьому, під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний Реєстратор обов'язково використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдинного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших Інформаційних систем, доступ до яких передбачено відповідно до законодавства, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

У разі коли під час розгляду заяви державним реєстратором встановлено наявність раніше зареєстрованих інших заяв на це саме майно, ніж заява, що ним розглядається, державний реєстратор невідкладно приймати рішення про розгляд заяви після прийняття рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за результатом розгляду заяви, яка зареєстрована в базі даних заяв раніше.

Черговість розгляду заяв застосовується як під час розгляду заяв про державну реєстрацію речових прав, так і під час розгляду заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав.

У разі коли заявник за власним бажанням отримує рішення державного реєстратора щодо розгляду заяви у паперовій формі особисто, державний реєстратор уповноважена особа відповідно до пункту 8 цього Порядку встановлює особу заявника та перевіряє обсяг його повноважень.

Пунктами 10, 12, 13 Порядку № 1141 передбачено, що під час розгляду заяви (запиту) державний реєстратор здійснює пошук у Державному реєстрі прав відомостей про:

нерухоме майно;

право власності та суб'єкта цього права;

інші речові права та суб'єкта цих прав;

іпотеку та суб'єкта цього права;

обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав.

Під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор додатково здійснює пошук інших заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на те саме майно та рішень судів про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією таких прав, у базі даних про реєстрацій заяв і запитів.

Пошук заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у базі даних про реєстрацію заяв і запитів здійснюється за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна та ідентифікаторами, визначеними у підпунктах 2 і 3 пункту 11 цього Порядку.

Так, в ході розгляду адміністративної справи , судом з доданих до позовної заяви копії витягів, встановлено, що під час проведення реєстраційних дій за заявами про державну реєстрацію права власності №№ 20799939 від 02.02.2017 року, 20871933 від 07.02.2017 року позивачкою дотримано алгоритму, визначеному Порядком та перевірено інформацію на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

Судом враховано, що у зв'язку із специфікою поєднання нотаріусом функцій нотаріуса та реєстратора, перед вчиненням нотаріальної дії, під час підготовки правочину, нотаріус проводить пошуки та формує платну Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до реєстрації відповідної заяви. Такі пошуки не фіксуються в операціях з заявою та відповідно не відображаються як виконані під час перевірки реєстраційних дій.

При цьому, приватний нотаріус ОСОБА_1, здійснила пошуки у Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна. Державному реєстрі прав щодо наявності обтяжень нерухомого майна суб'єктів права, які здійснюють відчуження належного їм нерухомого майна, та усі необхідні перевірки були зроблені приватним нотаріусом ОСОБА_1 під час вчинення нею нотаріальних дій, безпосередньо перед їх вчиненням та наступною реєстрацією в Державному реєстрі речових прав, про що свідчать відповідні витяги, надані позивачем в ході розгляду адміністративної справи.

Таким чином, суд зазначає, що з урахуванням пояснень позивача та вимог чинного законодавства, вказані недоліки мають технічний характер і не могли призвести до порушень прав фізичних чи юридичних осіб.

Стосовно, не зазначення позивачем сплати заявником 60% адміністративного збору на користь нотаріуса, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява про проведення реєстраційних дій не приймається за відсутності документа, що підтверджує оплату послуг, та у разі внесення відповідної плати не в повному обсязі.

Статтею 35 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що адміністративний збір за державну реєстрацію речових прав нерухоме майно та їх обтяжень зараховується до бюджетів у порядку, встановленому бюджетним кодексом України.

Фінансове забезпечення державних реєстраторів приватних нотаріусів та акредитованих суб'єктів здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

За сумлінне виконання повноважень з державної реєстрації прав державні реєстратори мають право на винагороду за рахунок коштів, отриманих за справляння адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Порядок виплати та розмір винагороди для державних реєстраторів, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, встановлюються відповідною радою, а для державних реєстраторів, які перебувають у трудових відносинах з Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями - Кабінетом Міністрів України.

Фінансове забезпечення приватних нотаріусів та акредитованих суб'єктів здійснюється за рахунок 60 відсотків коштів адміністративного збору, що залишається у приватних нотаріусів або акредитованих суб'єктів, які здійснили державну реєстрацію прав.

Перерахування 40 відсотків коштів адміністративного збору за державну реєстрацію речових прав здійснюється в установленому законодавством порядку.

З аналізу зазначених норм, законодавцем не визначено обов'язку нотаріусів надавати звіт Міністерству юстиції України щодо сплати чи не сплати кошти за проведення державної реєстрації прав.

Перерахування 40 відсотків коштів адміністративного збору здійснюється в установленому законодавством порядку.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів №925 від 06.12.2017 року «Деякі питання удосконалення механізмів захисту речових прав на земельні ділянки», яким уточнено абз. 2 п. 11 Постанови № 1127, відповідно до якого не підлягають виготовленню та долученню до заяви електронна копія документа, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Виходячи з викладеного, вказані дії, щодо не інформування про сплату заявником на користь приватного нотаріуса ОСОБА_1 60%, не завдали шкоди інтересам держави, оскільки 40 % адміністративного збору було сплачено і підтверджено таку сплату, відтак не порушують вимог чинного законодавства. При цьому, відповідачем, жодним чином не спростовано зазначених вище обставин та пояснень позивача.

Так, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що зазначені в інформаційній довідці порушення в діях приватного нотаріуса ОСОБА_1, носять технічний характер та не впливають на права осіб, фізичних і юридичних осіб, більшість з яких носять поодинокий характер, не є системними та технічно можуть бути виправлені нотаріусом самостійно, про що зокрема свідчить долучення усіх необхідних електронних копій до реєстраційних справ, відтак не могли бути підставою для прийняття оскаржуваного наказу. Крім того, з наявних матеріалів можна зробити висновок про відсутність будь-яких рішень щодо скасування реєстраційних дій приватного нотаріуса ОСОБА_1, які були виконані з порушеннями, виявленими в ході камеральної перевірки і стали підставою для блокування їй доступу до Державного реєстру прав.

З урахуванням зазначених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування наказ Міністерства юстиції України від 13 червня 2017 року № 1877/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно».

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача-2 розблокувати доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, необхідно зазначити наступне.

Враховуючи те, що судом в ході розгляду адміністративної справи встановлено протиправність наказу Міністерства юстиції України від 13 червня 2017 року № 1877/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно», однак станом на момент розгляду адміністративної справи позивачу розблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 13 червня 2017 року № 1877/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно»з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 13 червня 2017 року № 1877/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно»

3. У задоволені інших позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 673,60 грн. (шістсот сімдесят три гривні 60 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя І.А. Качур

Судді В.І. Келеберда

В.В. Амельохін