Рішення № 73244314, 30.03.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2018 року № 826/8873/17

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши в поряду письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - КП "Київблагоустрій", відповідач 1), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, відповідач 2) в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати припис Київського підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 11.07.2017 №1715429.

В обґрунтування позову зазначено, що заявлена позивачем вимога підлягає задоволенню, оскільки відповідачами під час складання оскаржуваних припису, допущено суттєві порушення норм законодавства, чим порушено права та законні інтереси позивача як власника.

Додатково позивач зауважив, що архітектурний контроль за реконструкцією нерухомого майна не віднесено до компетенції відповідачів 1 та 2, а тому оскаржуваний припис від 11.07.2017 є протиправним та підлягає скасуванню.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник КП "Київблагоустрій" в наданих суду письмових запереченнях зазначив, що доручення щодо вжиття заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою прийняте у зв'язку із невиконанням вимог припису, ненаданням дозвільної документації, адже дії відповідача 1 вчинені правомірно в порядку та у спосіб, що встановлені Правилами благоустрою м. Києва.

Крім того, представник відповідача 1 зазначив, що під час проведення перевірки уповноваженим інспектором виявлено одноповерхова споруда виготовлена з полегшених конструкцій без заглиблення фундаменту та за своїми ознаками належать до тимчасових.

Також, представник відповідача 1 зазначає, що позивачем не надано доказів, що об'єкт нерухомого майна - споруда, за адресою: м. Київ, вул. Зарічна, 45-Т, літ. А, яка перевірялась/демонтована відповідачем, є одним і тим же об'єктом, а також докази на підтвердження присвоєння даній споруді поштової адреси.

Представник відповідача 2 проти позову заперечував з підстав, зазначених в письмових запереченнях, що долучені судом до матеріалів справи.

З урахуванням вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 13.07.2017), за згодою сторін суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 11.07.2017 інспектором КП "Київблагоустрій" проведено перевірку правомірності розміщення тимчасової споруди за адресою: вул. Зарічна, 45-Т, літ. А, за результатами даної перевірки винесено припис №1715429, згідно якого встановлено порушення позивачем п.п.13.3.1 Правил благоустрою міста Києва, які необхідно усунути шляхом надання в трьох денний термін проектно-дозвільної документації об'єкту за адресою: м. Київ, вул. Зарічна, 45-Т, літ. А, в разі невиконання вимог припису власнику споруди демонтувати власними силами, інакше - будуть вжиті заходи згідно чинного законодавства.

В подальшому, 14.07.2017 Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано КП "Київблагоустрій" доручення №064-7300, яким доручено вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, а саме - споруда та огорожа, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Зарічна, 45-Т, літ. А у Дарницькому районі.

Однак, відповідно до актів демонтажу №03-462/ВК від 10.08.2017 та №03-465/ВК від 11.08.2017 споруду за адресою: м. Київ, вул. Зарічна, 45-Т, літ. А демонтовано та відправлено на майданчик тимчасового зберігання.

За переконанням позивача, демонтаж нежилого приміщення є незаконним, оскільки у позивача наявні документи, які свідчать про безпідставність тверджень щодо самовільного розташування об'єкту за адресою: м. Київ, вул. Зарічна, 45-Т, літ. А, який належать позивачу на праві власності.

Не погоджуючись з правомірністю припису КП "Київблагоустрій" від 11.07.2017 № 1715429, що став підставою для прийняття рішення про демонтаж нежитлової споруди, позивач з метою захисту своїх прав та інтересів звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 5 Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Виходячи з конституційних положень у системному зв'язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26.03.2002 визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України (пункти 4, 5 мотивувальної частини Рішення від 26.03.2002 № 6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад).

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначені Законом України "Про благоустрій населених пунктів", норми якого також спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 34, п. 2 ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 40 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Правила включають:

1) порядок здійснення благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою;

2) вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій;

3) вимоги до утримання зелених насаджень на об'єктах благоустрою - територіях загального користування;

4) вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території;

5) вимоги до санітарного очищення території;

6) розміри меж прилеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні;

7) порядок розміщення малих архітектурних форм;

8) порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів;

9) інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.

Затвердження правил благоустрою територій населених пунктів належить до повноважень сільських, селищних і міських рад.

Самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Так, рішенням Київської міської ради від 25.12. 2008 №1051/1051 затверджено Правила благоустрою міста Києва (далі - Правила), якими визначено правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою міста Києва, та які спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Згідно з розділом І Правил, тимчасова споруда - це споруда функціонального (в тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, в тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.

В свою чергу поняття "тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності" міститься в ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності": тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Відповідно до ДБН В.2.2-23:2009 "Будинки і споруди. Підприємства торгівлі", павільйон - торговельний об'єкт у роздрібній торгівлі, призначений для організації продажу товарів кінцевим споживачам, розміщений в окремій споруді полегшеної конструкції та має торговельну залу для покупців.

Положеннями пп. 13.1.1 п. 13.1 розділу ХІІІ Правил передбачено, що розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності проводиться відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1330/20068, інших нормативно-правових актів, а також рішень Київської міської ради та розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

04.09.2014 Київською міською радою прийнято рішення №62/62 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24.02.2011 №56/5443 "Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради" та деяких рішень Київської міської ради, відповідно до п. 3 якого, Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доручено укладати договори щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою із суб'єктами господарювання відповідно до Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об'єктів благоустрою міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.02.2011 №56/5443 (далі - Порядок №56/5443).

Судом встановлено, що рішення Київської міської ради від 04.09.2014 №62/62 є регулятивним нормативно-правовим актом у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» і прийнято у відповідності до вимог цього Закону.

Зокрема, це підтверджується листом Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 29.08.2014 №7023/0/20-14, в якому зазначено, що проект рішення та аналіз регуляторного впливу до нього розроблено у відповідності до вимог ст. 4, 8 "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 №308 "Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акту".

Згідно з п. 2.3 розділу ІІ Порядку №56/5443, у разі встановлення (розміщення) ТС на об'єктах благоустрою, розташованих на земельних ділянках комунальної власності територіальної громади міста Києва, власник ТС укладає договір щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою.

Тобто, як вбачається з викладеного, право на встановлення (розміщення) ТС особа набуває у порядку, встановленому рішенням №62/62, а саме шляхом укладення із Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент містобудування) договору пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою.

Відповідно до пп. 20.2.11, пп. 20.2.1 п. 20.2 розділу ХХ Правил, у разі виявлення уповноваженими особами Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, КП "Київблагоустрій" самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив'язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи), елементів об'єктів благоустрою, їх власникам (користувачам або особам, які здійснили розміщення (встановлення)), вноситься припис з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, елементу об'єкта благоустрою, із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до пп. 13.3.1 п. 13.3 розділу XIII цих Правил.

У разі виявлення тимчасової споруди (малої архітектурної форми), встановлений (або невстановлений) власник (користувач) якої створив причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов'язана скласти та видати офіційний документ - припис з дотриманням вимог цього Положення. У такому випадку одна копія припису наклеюється на тимчасову споруду (малу архітектурну форму) поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності) або на фронтальній частині такої тимчасової споруди (малої архітектурної форми), а ще одна копія вручається особисто присутньому власнику (користувачу), надсилається власникові тимчасової споруди (малої архітектурної форми) поштою (цінним листом з описом вкладення) за адресою, зазначеною в Ордері на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності). Посадова особа, яка винесла припис, здійснює фотофіксацію наклеєного припису поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (малої архітектурної форми) у випадку його наявності або на фронтальній частині тимчасової споруди (малої архітектурної форми). При цьому щонайменше на одній з фотографій має бути чітко та розбірливо видно інформацію про номер та дату складення припису.

Матеріали фотофіксації долучаються до припису, про що в приписі робиться відповідний запис, а власник (користувач) тимчасової споруди (малої архітектурної форми) вважається повідомленим про винесення припису належним чином.

Згідно з пп. 13.2.3 п. 13.2 розділу ХІІІ Правил, самовільно встановлені (розміщені) малі архітектурні форми та тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив'язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, підлягають демонтажу власником об'єкта (особою, яка здійснила встановлення (розміщення) об'єкта) за власні кошти у строки, визначені в приписі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У разі якщо власник малої архітектурної форми або тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (особа, яка здійснила встановлення (розміщення) об'єкта) не провів демонтажу відповідно до абзацу першого цього пункту, демонтаж об'єкта здійснюється в порядку, встановленому п. 13.3 цих Правил.

А саме, пп. 13.3.1, пп. 13.3.2, пп. 13.3.3 п. 13.3 розділу ХІІІ Правил передбачено, що у разі виявлення самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив'язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (автомагазини, автокафе, автокав'ярні, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки) тощо) (далі - засоби пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі), об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи) уповноважені особи Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київблагоустрій" (далі - КП "Київблагоустрій") вносять припис його власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення)) з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до абзаців другого і третього цього підпункту.

Малі архітектурні форми, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності мають бути демонтовані протягом трьох днів з моменту отримання припису, крім тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, відсутніх в матеріалах єдиної цифрової топографічної основи території міста Києва, демонтаж яких має бути здійснений протягом одного дня з моменту отримання припису.

У разі якщо власники (користувачі або особи, які здійснили розміщення (встановлення)) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі не здійснили демонтаж в строки, зазначені в приписі, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районні в місті Києві державні адміністрації вживають заходів щодо демонтажу самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, а Департамент промисловості та розвитку підприємництва - щодо демонтажу об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на підставі рішень, зазначених у пп. 13.3.3 п. 13.3 цих Правил, за кошти міського бюджету або з інших джерел, не заборонених законодавством, з наступним відшкодуванням усіх витрат згідно з абзацом 3 цього підпункту.

Рішення про демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районними в місті Києві державними адміністраціями, Департаментом промисловості та розвитку підприємництва (щодо об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі).

Для проведення демонтажу (переміщення) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі створюється комісія у складі представників Департаменту промисловості та розвитку підприємництва, структурного підрозділу з питань контролю за благоустроєм районної в місті Києві державної адміністрації та/або Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища, підприємства, яке здійснює демонтаж (переміщення), перевезення, зберігання засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, представника міліції, власника (користувача або особи, яка здійснила розміщення (встановлення)) (у разі його присутності).

За результатами проведеної роботи комісії складають акти демонтажу (переміщення).

З аналізу викладених норм вбачається, що у разі виявлення самовільно розміщених (встановлених) ТС, у тому числі ТС торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив'язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, уповноважені особи Департаменту, структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, КП "Київблагоустрій" вносять припис його власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення) з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу ТС.

Якщо власники (користувачі або особи, які здійснили розміщення (встановлення) ТС не здійснили демонтаж в строки, зазначені у приписі, Департамент, районні в місті Києві державні адміністрації вживають заходів щодо демонтажу самовільно розміщеної ТС.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що об'єкт, власником якого є позивач, демонтовано, оскільки у позивача відсутні дозвільні документи на її встановлення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з якого вбачається, що позивачу належить на праві власності нежитловий будинок (літ. А), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Зарічна буд. 45Т, загальною площею 278,9 кв. м., який зареєстрований за позивачем на підставі технічного паспорту №023/08/14, виданого 20.10.2014 ОСОБА_1, декларація про початок виконання будівельних робіт від 16.01.2017, згідно якої нежитлове приміщення без зміни зовнішньої конфігурації за адресою: м. Київ, вул. Зарічна буд. 45Т, літ. А, визначено, як ІІ категорію складності.

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів правомірності розміщення нежитлової споруди за адресою: м. Київ, вул. Зарічна буд. 45Т, літ. А, а саме архітектурно-планувальне завдання, дозволи на розміщення малої архітектурної форми, договори щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою.

Відповідно до п. 1.2 розділу І, п. 2.10 розділу ІІ Порядку №56/5443, інформаційний талон - документ, що підтверджує факт сплати пайової участі, який виготовляється на бланку, що має елементи захисту та містить: серію, номер, дату видачі, термін дії, повне найменування та місцезнаходження юридичної особи або П.І.Б. та місце проживання фізичної особи-підприємця, тип об'єкта, функціональне призначення об'єкта, місце розташування об'єкта, площу об'єкта, спеціальний код, режим роботи, інформацію про паспорт прив'язки ТС (у разі оформлення) тощо.

Інформаційний талон про сплату пайової участі має бути розміщений на вітрині фронтальної частини ТС або на лобовому склі (фасаді) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі чи на вході до закладу ресторанного господарства з забезпеченням зчитування спеціального коду інформаційного талона про сплату пайової участі.

Отже, на підставі викладеного суд робить висновок, що вимоги припису на момент проведення демонтажу нежитлової споруди за адресою: м. Київ, вул. Зарічна буд. 45Т, літ. А, у позивача дійсно відсутня проектно дозвільна документація на її розміщення, а тому дії уповноваженого органу щодо демонтажу є правомірними.

Суд зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень уповноважений орган діяв в межах наданих йому чинним законодавством повноважень, а саме на виконання повноважень у сфері забезпечення благоустрою.

При цьому, суд також зауважує, що право власності позивача нежитлового будинку (приміщення) (літ. А) за адресою: м. Київ, вул. Зарічна буд. 45Т під сумнів не ставиться.

Стосовно тверджень позивача про порушення відповідачами процедури прийняття рішень та здійснення демонтажу, суд зазначає наступне.

Згідно з Положенням про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.01.2011 №94, до повноважень Департаменту належить, зокрема, здійснення контролю за станом благоустрою міста, а також контролю за дотриманням та здійсненням заходів, спрямованих на виконання Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Правил благоустрою міста Києва.

Відповідно до покладених на нього завдань Департамент вживає заходів щодо впорядкування об'єктів благоустрою міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених об'єктів та споруд, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів, механізмів тощо; виявляє тимчасові споруди, що розміщені без відповідної документації, та застосовує заходи впливу до власників відповідно до законодавства України та Правил благоустрою м. Києва.

Департамент має право, зокрема:

- вимагати від підприємств, установ, організацій, суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, у власності або користуванні яких знаходяться території, будівлі споруди, інженерні мережі, транспортні магістралі тощо усунення виявлених порушень Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Правил благоустрою міста Києва, а також вживати заходів щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства України у сфері благоустрою;

- здійснювати контроль в межах компетенції за демонтажем безхазяйного майна, самовільно розміщених об'єктів та споруд, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів, механізмів тощо.

Підпунктом 5.10 Положення встановлено, що Департамент, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює у встановленому порядку демонтаж та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених тимчасових споруд та елементів благоустрою, рекламних носіїв, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів тощо.

Відповідно до п. 6 Положення, Департамент має право, зокрема, здійснювати у встановленому порядку демонтаж та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених тимчасових споруд та елементів благоустрою рекламних носіїв, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів тощо (п. 6.7), надавати відповідні доручення профільним структурним підрозділам, зокрема підпорядкованих комунальним, підприємствам та контролювати їх виконання (п. 6.25).

Згідно з пп. 20.2.11, пп. 20.2.1 п. 20.2 розділу ХХ Правил (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - дату складання припису), у разі виявлення силами Головного управління контролю за благоустроєм самовільно розміщених тимчасових споруд (малих архітектурних форм) та елементів благоустрою, його власнику вноситься припис з вимогою усунення порушень шляхом проведення їх демонтажу протягом трьох робочих днів.

Якщо під час перевірки виявлені причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов'язана скласти та видати офіційний документ - припис, який є обов'язковим для виконання в термін до трьох діб особами, які є відповідальними за утримання об'єктів благоустрою.

У приписі зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала припис, відомості про особу, на яку складений припис, та надаються пропозиції щодо усунення причин та умов, які спричиняють порушення благоустрою території.

Припис підписується особою, яка його склала, і особою, на яку він складений.

У разі відмови особи отримати припис в графі "Припис одержав" робиться про це запис.

У разі виявлення тимчасової споруди (малої архітектурної форми), встановлений (або невстановлений) власник (користувач) якої створив причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов'язана скласти та видати офіційний документ - припис з дотриманням вимог цього Положення. У такому випадку одна копія припису наклеюється на тимчасову споруду (малу архітектурну форму) поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності) або на фронтальній частині такої тимчасової споруди (малої архітектурної форми), а ще одна копія вручається особисто присутньому власнику (користувачу), надсилається власникові тимчасової споруди (малої архітектурної форми) поштою (цінним листом з описом вкладення) за адресою, зазначеною в Ордері на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності). Посадова особа, яка винесла припис, здійснює фотофіксацію наклеєного припису поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (малої архітектурної форми) у випадку його наявності або на фронтальній частині тимчасової споруди (малої архітектурної форми). При цьому щонайменше на одній з фотографій має бути чітко та розбірливо видно інформацію про номер та дату

Суд зазначає, що статтею 37 Закону України «Про місцеве самоврядування» закріплено власні (самоврядні) повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою, зокрема: підготовка і внесення на розгляд ради питань щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території відповідного населеного пункту, а також підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо питань адміністративно-територіального устрою в порядку і межах повноважень, визначених законом.

Механізм присвоєння адрес у м. Києві визначено Положенням про реєстр адрес у м. Києві, яке затверджене рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 №337/9394 (надалі Положення №337/9394).

Так, відповідно до п. 1.4 Положення №337/9394, адреса - структурований опис сукупності реквізитів місця розташування об'єкта нерухомості на місцевості, що однозначно визначає даний об'єкт.

Відповідно до п. 4.16 Положення №337/9394 присвоєння поштових адрес багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, житловим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам здійснюється розпорядженням відповідної районної в місті Києві державної адміністрації. Заявники подають заяву про присвоєння поштової адреси до дозвільного центру відповідної районної в місті Києві державної адміністрації.

Присвоєння поштових адрес іншим об'єктам нерухомого майна здійснюється наказом Департаменту містобудування та архітектури. Заявники подають заяву про присвоєння поштової адреси до Департаменту містобудування та архітектури через Міський дозвільний центр.

Таким чином, адреса є єдиною можливістю ідентифікувати об'єкт нерухомого майна, визначити його місце розташування та, відповідно, встановити чи дійсно оскаржуваний припис стосується саме об'єкту нерухомого майна.

Суд зазначає, що позивачем не надано належних доказів щодо проведення поетапних будівельних робіт вказаного об'єкта нерухомого майна, зокрема, фундаментальних робіт, чи реконструкцію нерухомого майна, а тому визначити, що це саме об'єкт нерухомого майна, а не тимчасова споруда неможливо.

Водночас, суд зауважує, що винесенню припису є результат проведеної перевірки одноповерхової споруди, виготовленої з полегшених конструкцій без заглибленого фундаменту, на яку позивачем не надано відповідних дозвільних документів, що не заперечується останнім.

Оскільки позивачем не спростовано, що споруда, яка була предметом перевірки, відноситься до малих архітектурних форм та є об'єктом благоустрою, а відповідач є органом, уповноваженим здійснювати контроль за додержанням правил благоустрою, суд приходить до висновку, що при винесенні припису відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи, що оскаржуваний припис прийнято уповноваженою особою, в межах наданої компетенції, оскільки судом не встановлено порушення вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Правил благоустрою міста Києва, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач діяв в межах наданої компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя І.А. Качур