Рішення № 73244203, 05.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.04.2018Справа № 910/877/18

За позовом Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Закритого акціонерного товариства «Київбуделектротранс»

про стягнення 358 272,84 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Репа Я.І.

Представники: без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Київбуделектротранс» (відповідач) про стягнення 358 272,84 грн. заборгованості за Договором № 443М-12 СП від 07.12.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані не здійсненням відповідачем повної оплати послуг, наданих позивачем на підставі наведеного договору згідно акту приймання виконання будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2014 від 30.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2018 позовну заяву Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» залишено без руху; встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви та строк для усунення недоліків - протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

13.02.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшов супровідний лист із зазначенням на виконання вимог ухвали суду від 31.01.2018 разом з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом було з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

07.12.2012 між Закритим акціонерного товариства «Київбуделектротранс» (генпідрядник, відповідач) та Дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (субпідрядник, позивач) був укладений Договір № 443М-12 СП на послуги з влаштування тротуару км 0+140 км 1+500 автомобільної дороги С200705 (Київ - Одеса) - Мархалівка - Іванковичі - Круглик та влаштування дорожнього однобічного огородження на об'єкті (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору субпідрядник (позивач) зобов'язався у 2012-2013 році надати генпідряднику (відповідачу) послуги, а генпідрядник - прийняти та оплатити такі послуги. Найменування послуг: влаштування тротуару км 0+140 км 1+500 автомобільної дороги С200705 (Київ - Одеса) - Мархалівка - Іванковичі - Круглик та влаштування дорожнього однобічного огородження, відповідно до діючих нормативних документів в межах виділених фінансових ресурсів, та вимог Законів України «Про автомобільні дороги» та «Про дорожній рух» і діючих нормативних документів, що регламентують правила ремонту доріг загального користування у Київській області.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що ціна цього Договору становить 1 351 150,80 грн., у тому числі ПДВ: 225 191,80 грн.

Розрахунки проводяться генпідрядником шляхом поетапної оплати за надані послуги, при надходженні коштів до замовника (Служби автомобільних доріг у Київській області) з державного бюджету. Генпідрядник здійснює щомісячні та проміжні платежі за надані послуги на підставі акту наданих послуг (форма № КБ-2в), довідки про вартість наданих підрядних послуг (фома № КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін (п. 4.1 Договору).

Згідно п. 6.1.1 Договору генпідрядник взяв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати субпідряднику надані послуги (по мірі надходження коштів до замовника (Служби автомобільних доріг у Київській області) з державного бюджету).

Відповідно до п. 10.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 31.12.2013 до Договору № 443М-12 СП від 07.12.2012, цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2014.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що відповідно до умов Договору виконав підрядні роботи на загальну суму 568 153,20 грн. та передав ці роботи відповідачу, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2014 року, підписаною сторонами 30.12.2014, та актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року, підписаним сторонами 30.12.2014.

Відповідно до п. 4.1. Договору, відповідач був зобов'язаний проводити розрахунки шляхом поетапної оплати за надані послуги, при надходженні коштів до замовника (Служби автомобільних доріг у Київській області) з державного бюджету, здійснювати щомісячні та проміжні платежі за надані послуги на підставі акту наданих послуг, довідки про вартість наданих підрядних послуг.

Проте, відповідачем була проведена лише часткова оплата виконаних позивачем робіт.

Так, як зазначає позивач в позовній заяві, актом про зарахування зустрічних вимог від 19.09.2016 на підставі ст. 601 ЦК України було здійснено зарахування зустрічних вимог за зобов'язаннями, що виникли між субпідрядником та генпідрядником, внаслідок чого у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною сума заборгованості у розмірі 483 272,84 грн.

В грудні 2017 року відповідачем було частково погашено заборгованість в розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку позивача від 26.12.2017.

Враховуючи зазначене, у відповідача утворилася заборгованість перед позивач з оплати за надані позивачем послуги на підставі Договору № 443М-12 СП від 07.12.2012 в розмірі 383 272,84 грн. (483 272,84 грн. - 100 000,00 грн. = 383 272,84 грн.).

У зв'язку з відсутністю в Договорі № 443М-12 СП від 07.12.2012 конкретного строку (терміну) здійснення генпідрядником оплати за надані субпідрядником послуги, 29.12.2017 позивач на підставі ст. 530 ЦК України звернувся до відповідача з листом № 09/990, відповідно до якого просив останнього в семиденний строк з моменту отримання даної вимоги сплатити суму наявної у нього заборгованості перед Дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в сумі 383 272,84 грн. Відповідач відповіді на претензію позивача не надав, але 24.01.2018 частково погасив спірну заборгованість за Договором в розмірі 25 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку позивача від 24.01.2018.

За наведених обставин, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача 358 272,84 грн. (383 272,84 грн. - 25 000,00 грн. - 358 272,84 грн.) заборгованості за Договором № 443М-12 СП від 07.12.2012.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір будівельного підряду, який є особливим видом договору підряду. А тому саме наведений договір та відповідні положення статей параграфів 1 та 3 глави 61 підрозділу І розділу III ЦК України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Змістом статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2 ст. 875 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 875 ЦК України визначено, що правовою основою регулювання відносин, пов'язаних з договором будівельного підряду є положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Судом встановлено, що вартість доручених субпідряднику (позивачу) робіт, зазначених у п. 1.1 Договору, була визначена сторонами у пункті 3.1 Договору в сумі 1 351 150,80 грн., у тому числі ПДВ: 225191,80 грн.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що ціна цього Договору становить 1 351 150,80 грн., у тому числі ПДВ: 225 191,80 грн.

З матеріалів справи вбачається, що фактично відповідач прийняв виконані позивачем роботи згідно Договору. Так, уповноваженим представником відповідача підписані та скріплені печаткою довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2014 року та акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року на загальну суму 568 153,20 грн. Судом враховано, що наведені документи підписані уповноваженим представником відповідача без жодних зауважень та заперечень щодо обсягів та вартості робіт, які були вказані в цих документах.

Таким чином, вищенаведені довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2014 року та акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року на загальну суму 568 153,20 грн, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками сторін, приймаються судом у якості належних і допустимих доказів на підтвердження виконання позивачем спірних робіт на загальну суму 568 153,20 грн., а рівно їх прийняття відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

За умовами пункту 4.1 Договору відповідач був зобов'язаний проводити розрахунки шляхом поетапної оплати за надані послуги, при надходженні коштів до замовника (Служби автомобільних доріг у Київській області) з державного бюджету, здійснювати щомісячні та проміжні платежі за надані послуги на підставі акту наданих послуг, довідки про вартість наданих підрядних послуг.

Згідно з ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2014 року та акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року на загальну суму 568 153,20 грн., які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками сторін, підтверджують виконання позивачем спірних робіт на загальну суму 568 153,20 грн., а рівно їх прийняття відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень. Наведене, в свою чергу, свідчить про належність виконаних позивачем робіт та наявність підстав для їх оплати відповідачем.

Після підписання між позивачем та відповідачем акту про зарахування зустрічних вимог від 19.06.2016 на підставі ст. 601 ЦК України було здійснено зарахування зустрічних вимог за зобов'язаннями, що виникли між субпідрядником та генпідрядником, внаслідок чого у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною сума заборгованості у розмірі 483 272,84 грн.

Водночас, по матеріалам справи судом встановлено, що відповідач здійснив лише частковий розрахунок в сумі 100 000,00 грн. по оплаті виконаних позивачем спірних робіт, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за 26.12.2017 із зазначенням суми здійсненої часткової оплати.

Таким чином, неоплаченими відповідачем залишились виконані позивачем на підставі Договору роботи в загальній сумі 383 272,84 грн. (483 272,84 грн. - 100 000,00 грн. = 383 272,84 грн.).

Матеріалами справи, а саме фіскальним чеком № 0180 від 29.12.2017, підтверджується, що 29.12.2017 позивач направив відповідачу лист № 09/990 від 27.12.2017, відповідно до якого просив останнього в семиденний строк з моменту отримання даної вимоги сплатити суму наявної у нього заборгованості перед Дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в сумі 383 272,84 грн.

Наведений лист № 09/990 від 27.12.2017 приймається судом в якості вимоги, направленої позивачем в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки судом встановлено, що сторони ані у Договорі, не встановили строк (термін) виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт.

Згідно частини 2 статті 530 ЦК України боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу.

Наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 02090 0736214 1 підтверджує, що лист № 09/990 від 27.12.2017 був одержаний уповноваженим представником відповідача 03.01.2018.

Таким чином, враховуючи вищенаведені приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був виконати зобов'язання з оплати виконаних позивачем на підставі Договору робіт у строк до 10.01.2018 (включно).

По матеріалам справи судом встановлено, що 24.01.2018 відповідач частково погасив спірну заборгованість за Договором в розмірі 25 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку позивача за 24.01.2018 із зазначенням суми здійсненої часткової оплати.

Враховуючи зазначене, судом встановлено та не спростовано відповідачем, що останній повністю не оплатив виконані позивачем на підставі Договору роботи. Так, докази оплати відповідачем заборгованості в сумі 358 272,84 грн. (383 272,84 грн. - 25 000,00 грн. = 358272,84 грн.) за виконані позивачем спірні роботи, які були прийняті відповідачем без зауважень, станом на час вирішення справи по суті в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 358 272,84 грн. заборгованості за Договором № 443М-12 СП від 07.12.2012.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Сторонами не подано попереднього розрахунку суми судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 5 374,10 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 219, 232, 236-238, 241, 247, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Київбуделектротранс» (02094, м. Київ, вул. Гродненська, буд. 32; ідентифікаційний код 03333972) на користь Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 11-А; ідентифікаційний код 33096517) 358 272,84 грн. (триста п'ятдесят вісім тисяч двісті сімдесят дві гривні 84 коп.) заборгованості за Договором № 443М-12 СП від 07.12.2012, 5 374,10 грн. (п'ять тисяч триста сімдесят чотири гривні 10 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 05.04.2018.

Суддя О.В. Гумега