Рішення № 73244035, 20.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2018Справа № 910/15376/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва", місто Київ

до Фізичної особи - підприємця Попелишко Ірини Олексіївни, місто Київ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація

про стягнення 180 479,69 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи:

від позивача: Майданік В.Ю. за довіреністю від 02.01.2018;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Попелишко Ірини Олексіївни (далі - відповідач) про стягнення 180 479, 69 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір оренди, в порушення умов якого відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання в частині сплати орендної плати, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15376/17, її розгляд призначено на 25.09.2017 року.

В судовому засіданні 25.09.2017 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 09.10.2017 року.

В судовому засіданні 09.10.2017 року підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 23.10.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 08.11.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.2017 продовжено строк розгляду спору у справі № 910/15376/17 на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 27.11.2017 та на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію.

У судовому засіданні на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 11.12.2017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 17.01.2018 року.

Проте, 15.12.2017 року набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим, ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2018 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/15376/17 у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.02.2018 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.02.2018 року підготовче засідання у справі № 910/15376/17 відкладено на 06.03.2018 року.

05.03.2018 року представник позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надав відповідь на відзив.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 06.03.2018 року не з'явилися, проте представник відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 06.03.2018 року заперечував проти поданого клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/15376/17 до судового розгляду по суті на 20.03.2018 року.

Представник позивача в судовому засіданні 20.03.2018 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 20.03.2018 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 20.03.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2005 року між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва та фізичною особою-підприємцем Попелишко Іриною Олексіївною укладено договір № 448 оренди нежилого приміщення.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору, орендодавець на підставі розпорядження № 1387 Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення (будівлю), за адресою: м. Київ, вул. Курнатовського, буд. 15, для розміщення офісу та складу. Цей договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об'єктом оренди.

Згідно з п. 2.1 договору, об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 385,5 кв.м. в т.ч. приміщення першого поверху площею - 111,0 кв. м. під офіс та підвальне приміщення площею - 274,5 кв.м. під склад; устаткування, інвентар, інше майно (за наявності) згідно з переліком, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1).

Відповідно до п. 2.2. договору, вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим звітом про експертну оцінку станом за 31.07.2001 року становить 275 732,73 грн.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що опис технічного стану об'єкта оренди на дату передачі його орендареві зазначається в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною цього договору (додатком № 1).

Позивач на виконання умов договору надав відповідачу в оренду нежилі приміщення за адресою м. Київ, вул. Курнатовського, буд. 15, загальною площею 385,5 м.кв., з інженерним обладнанням, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі від 25.10.2005 року, де зазначено, що приміщення прийняте орендарем в задовільному технічному стані.

Відповідно до п. 2.4. договору, майно належить до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва і знаходиться на балансі КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва, який є орендодавцем.

Згідно з п. 3.1. договору, орендна плата за користування об'єктом оренди визначається на підставі Рішення Дніпровської районної Ради депутатів м. Києва ХУ1 Сесії ХХІ11 скликання від 21.02.2001 р. № 182 "Про затвердження методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном районної комунальної власності" зі змінами та доповненнями до нього.

Орендна плата згідно цього договору сплачується згідно розрахунку викладеному в додатку № 2, що є невід'ємною частиною цього договору, і перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця з урахуванням ПДВ.

Податок на додану вартість орендар сплачує в розмірі та порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.3. договору, орендна плата з урахуванням, ПДВ щомісячно сплачуться орендарем, незалежно від наслідків його господарської діяльності , не пізніш 20-го числа поточного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця. Платіжна вимога - доручення повинна бути виставлена орендодавцем за три банківські дні до моменту їх оплати. Орендар отримує платіжні вимоги орендодавця під розпис відповідальної особи.

Згідно з п. 3.6. договору, орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 3.9. договору, розмір орендної плати за користування об'єктом оренди підлягає періодичному перегляду та зміні на підставі відповідних нормативних актів, прийнятих органами виконавчої влади та у відповідності з розрахунками, що представлені орендодавцем.

Згідно з п.п. 7.1., 7.2. договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 25.10.2005 до 23.10.2006 року. Усі зміни та доповнення до цього договору оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх Сторонами.

У відповідності до пункту 7.3. договору, після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації

Як зазначає позивач, за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати за період з грудня 2015 по червень 2017 та складає 180 479,69 грн.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що орендна плата індексом інфляції не коригується.

Окрім того, відповідач зазначає, що при зміні орендодавця умови договору змінені не були, будь-яких повідомлень, додаткових угод щодо зміни умов договору, зокрема, щодо зміни сторони в договорі на адресу відповідача від орендодавця Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" не надходило, а тому відповідач здійснював та здійснює оплату за оренду приміщення в розмірі, погодженому сторонами договору та розрахунком до нього.

Позивач без внесення змін до договору оренди приміщення щодо зміни сторони договору та орендної плати, надсилав відповідачу розрахункові квитанції для сплати за оренду приміщення з розміром орендної плати що не відповідає розміру, визначеному в договорі оренди приміщення та є значно більшим, від того, що визначений в розрахунку орендної плати за нежиле приміщення, що є додатком № 2 до договору, у зв'язку з чим у відповідача і виникла начебто заборгованість у розмірі 180 479, 69 грн.

В своїх запереченнях відповідач визнає умови договору, підписаного сторонами в редакції на момент підписання вказаного договору і погодження його умов сторонами станом на 31.11.2005 року, проте умови даного договору, зокрема щодо зміни сторони орендодавця та розміру і підстав нарахування орендної плати у встановленому законом порядку не змінювались.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з ч 4. ст.. 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Судом встановлено, що 24.12.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" до фізичної особи-підприємця Попелишко Ірини Олексіївни про стягнення заборгованості за договором оренди нежилого приміщення № 448 від 31.10.2015, яка з квітня 2015 року по листопад 2015 року становить 103 346,03 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2016, яке набрало законної сили 10.03.2016 року у справі № 910/32340/15 позов задоволено.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вже було встановлено судом у рішенні Господарського суду міста Києва від 16.02.2016 у справі № 910/32340/15, Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" повідомлено відповідача, що згідно з розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.02.2015 року № 61 "Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київради від 09.10.2014 № 270/270 "Про удосконалення структури управління структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" нежитлові приміщення, які орендуються, з 16.02.2015 року, закріплено на праві господарського відання за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва", а також зазначено реквізити, за якими необхідно сплачувати орендну плату з квітня 2015 року. А у випадку оплати послуг за оренду за іншими, ніж зазначено вище реквізитами, даний платіж зараховано в оплату послуг не буде. Цей лист є невід'ємною частиною договору № 448 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 26.10.2005 року.

Так, позивачем виставлено відповідачеві:

рахунок-фактуру № 523 від 10.12.2015 року на суму 14 885,24 грн;

рахунок-фактуру № 990 від 12.01.2016 року на суму 14 989,44 грн;

рахунок-фактуру № 649 від 10.02.2015 року на суму 15 124,34 грн;

рахунок-фактуру № 995 від 10.03.2016 року на суму 15 063,84 грн;

рахунок-фактуру № 448 від 11.04.2016 року на суму 14 780,13 грн;

рахунок-фактуру № 945 від 12.05.2016 року на суму 14 989,44 грн;

рахунок-фактуру № 1062 від 07.06.2016 року на суму 14 989,44 грн;

рахунок-фактуру № 180 від 04.07.2016 року на суму 14 989,44 грн;

рахунок-фактуру № 452 від 05.08.2016 року на суму 14 989,44 грн;

рахунок-фактуру № 91 від 05.09.2016 року на суму 14 989,44 грн;

рахунок-фактуру № 795 від 05.10.2016 року на суму 14 989,44 грн;

рахунок-фактуру № 859 від 07.11.2016 року на суму 14 989,44 грн;

рахунок-фактуру № 208 від 05.12.2016 року на суму 14 989,44 грн;

рахунок-фактуру № 316 від 05.01.2017 року на суму 14 989,44 грн;

рахунок-фактуру № 336 від 03.02.2017 року на суму 14 989,44 грн;

рахунок-фактуру № 822 від 13.03.2017 року на суму 15 304,22 грн;

рахунок-фактуру № 877 від 10.04.2017 року на суму 15 744,58 грн;

рахунок-фактуру № 816 від 11.05.2017 року на суму 15 719,92 грн;

рахунок-фактуру № 862 від 09.06.2017 року на суму 15 924,28 грн.

Проте, відповідач частково оплатив орендну плату в розмірі 139 427,83 грн, що підтверджується виписками банку по особовим рахунках позивача.

Суд критично оцінює доводи відповідача, викладені у відзиві, з огляду на наступне.

У відповідності до частини 5 ст. 10 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", встановлено, що реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов чи розірвання договору оренди.

Відповідно до частини 2 статті 15 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди.

Як вже зазначалось вище, 30.03.2015 року Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" своїм листом повідомило відповідача, що нежитлові приміщення, які орендуються, з 16.02.2015 року, закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва", а також зазначено реквізити, за якими необхідно сплачувати орендну плату з квітня 2015 року.

За таких обставин, відповідач був обізнаний, що новим балансоутримувачем стало КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва".

У матеріалах справи відсутні будь-які звернення відповідача до позивача стосовно повернення орендованого майна балансоутримувачу.

Як вбачається з банківських виписок наданих позивачем, Фізичною особою - підприємцем Попелишко Іриною Олексіївною з лютого 2016 по червень 2016 було сплачено на користь позивача оплату за орендну приміщення вул. Курнатовського, 15 згідно договору № 448 від 25.10.2005 року у розмірі 103 346,03 грн.

Таким чином, відповідач визнав договір продовженим, мовчазною згодою визнав факт зміни істотних умов (зміна розрахунку орендної плати проведеної з індексацією).

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, судом встановлено, що у відповідача в силу закону та договору виник обов'язок по сплаті орендного платежу у сумі 180 479,69 грн.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань допустив прострочення з орендної плати по договору.

Оскільки, невиконане зобов'язання у розмірі 180 479,69 грн. відповідає обставинам справи та підтверджено матеріалами справи, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 180 479,69 грн. за Договором визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано доказів в спростування викладеного, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Попелишко Ірини Олексіївни (02222, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г, ідентифікаційний код 39606435) заборгованість по орендній платі у сумі 180 479 (сто вісімдесят тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. 69 коп., та судовий збір в розмірі 2 707 (дві тисячі сімсот сім) грн. 20 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.04.2018.

Суддя М.Є. Літвінова