Ухвала суду № 73243982, 05.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

05 квітня 2018 року м. Київ № 826/4132/18

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Катющенко В.П., ознайомившись з позовної заявою і доданими до неї матеріалами Товариства з обмеженою відповідальністю "РОКМАНТ" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, літ. А2) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 4) про визнання протиправними дій та визнання договору про визнання електронних документів чинним, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РОКМАНТ" залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання вказаної ухвали.

У вказаній ухвалі судом встановлено спосіб усунення позивачем недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження їх обґрунтованості.

29.03.2018 до суду надійшло заява позивача про відкриття провадження у справі. Мотивуючи заяву, позивач зазначив, що відповідно до формулювань пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України в редакції від 27.02.2018 позивач має беззаперечне право на звернення до адміністративного суду протягом строку тривалістю у 1095 днів, оскільки рішення про розірвання договору про визнання електронних документів відноситься до категорії "інших рішень контролюючого органу".

Вивчивши заяву позивача, суд дійшов наступних висновків.

Так, пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

На переконання позивача, спірне рішення відповідача про розірвання договору про визнання електронних документів відноситься до категорії "інших рішень контролюючого органу".

Суд не погоджується з такими доводами з огляду на наступне.

За визначенням пункту 16 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний договір - спільний правовий акт суб'єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб'єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону:

а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб'єктами владних повноважень;

б) для делегування публічно-владних управлінських функцій;

в) для перерозподілу або об'єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом;

г) замість видання індивідуального акта;

ґ) для врегулювання питань надання адміністративних послуг.

З аналізу наведеної норми вбачається, що договір про визнання електронних документів від 06.02.2015 № 060220151, укладений між позивачем та Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, за своєю правовою природою є адміністративним договором.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У свою чергу, адміністративний договір, у розумінні наведених положень Податкового кодексу України, не може вважатись рішенням контролюючого органу, відповідно, розірвання такого договору також не може вважатись рішенням суб’єкта владних повноважень, позаяк є волевиявленням сторони такого договору.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" вирішення спорів між суб'єктами електронного документообігу здійснюється в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що на оскарження дій контролюючого органу щодо розірвання в односторонньому порядку у даному випадку договору про визнання електронних документів № 060220151 від 06.02.2015 не поширюється строк, установлений Податковим кодексом України для оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень, а застосовується загальний строк звернення до суду, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наведена норма кореспондується з положеннями частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує дії відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів № 060220151 від 06.02.2015, про які останньому стало відомо на початку 2016 року з повідомлення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 04.01.2016 № 67/10/26-55-10-02.

Відповідно, строк оскарження дій відповідача сплинув у червні 2016 року.

Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи викладене та те, що позивачем не виконані вимоги ухвали суду від 16.03.2018, обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження їх обґрунтованості до суду не подано, а вказані у заяві позивача підстави є неповажними, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачу.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 123, 160, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РОКМАНТ" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, літ. А2) повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини сьомої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про повернення позовної заяви може бути оскаржена. Згідно частини першої статті 295 та частини першої статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.П. Катющенко