Рішення № 73243885, 22.03.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.03.2018р. Справа №905/2999/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-2008», Маріуполь, код ЄДРПОУ 35751643

до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, код ЄДРПОУ 01074957

про стягнення 2634731,71 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс-2008», Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом (з урахуванням змісту заяви б/н б/д про збільшення розміру позовних вимог) до відповідача, Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк про стягнення пені у розмірі 637708,13 грн, нарахованої за період з 22.04.2016р. по 14.11.2016р., 3% річних за період з 22.04.2016р. по 21.01.2018р. включно у розмірі 404265,72 грн, інфляційних втрат за період з травня 2016 року по грудень 2017 року у розмірі 1592757,86 грн за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті товару за договором №Д/Т15563/НЮ від 07.12.2015р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №Д/Т15563/НЮ від 07.12.2015р. в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. При цьому, як зазначає Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс-2008», рішенням господарського суду Донецької області від 19.09.2017р. по справі №905/1532/17 вже було стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 7832862,55 грн, на яку здійснені відповідні нарахування.

Відповідач у судові засідання 06.02.2018р., 27.02.2018р., 22.03.2018р. не з’явився, витребуваних судом документів не представив, будь-яких пояснень по суті справи не надав, про розгляд справи був обізнаний, про що свідчать наявні у матеріалах справи оголошення з офіційного веб-порталу «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua), у розділі «Новини та події суду» про дату та час судових засідань у справі №905/2999/17, призначених на 06.02.2018р., 27.02.2018р., 22.03.2018р.

Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористались.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

07.12.2015р. між Державним підприємством «Донецька залізниця» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпульс-2008» (постачальник) було підписано договір №Д/Т15563/НЮ.

За приписами п.п.1.1-1.3 укладеного сторонами правочину предметом договору є поставка постачальником покупцю товару в асортименті та кількості згідно специфікації, яка є невід’ємною частиною чинного договору. Найменування товару: вугілля сортове АМ (13-25), АКО (25-100), вугілля газове Г (0-100). Виробник товару: ТОВ «МетГруп КММ», ТОВ «ВКФ Меркурій і Ко».

Відповідно до п.5.2 договору №Д/Т15563/НЮ від 07.12.2015р. загальна сума договору складає 15895968,60 грн з урахуванням ПДВ 20% 2649328,10 грн та зазначається у звіті про результати проведення процедури закупівлі.

За змістом п.15.1 укладеного сторонами договору термін дії останнього – з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2015р.

На виконання умов вказаного правочину сторони підписали специфікацію (додаток №1) до договору №Д/Т15563/НЮ від 07.12.2015р., якою погодили поставку наступної продукції:

Станція ОСОБА_1 Донецької залізниці:

- вугілля сортове АМ (13-25) у кількості 500 т за ціною 946665 грн без ПДВ (1893,33 грн без ПДВ за 1 т);

- вугілля сортове АКО (25-100) у кількості 500 т за ціною 964165 грн без ПДВ (1928,33 грн без ПДВ за 1 т);

- вугілля газове Г (0-100) у кількості 2000 т за ціною 3076660 грн без ПДВ (1538,33 грн без ПДВ за 1 т);

Станція Ілловайськ Донецької залізниці:

- вугілля сортове АМ (13-25) у кількості 1150 т за ціною 2177329,50 грн без ПДВ (1893,33 грн без ПДВ за 1 т);

- вугілля сортове АКО (25-100) у кількості 1000 т за ціною 1928330 грн без ПДВ (1928,33 грн без ПДВ за 1 т);

- вугілля газове Г (0-100) у кількості 2700 т за ціною 4153491 грн без ПДВ (1538,33 грн без ПДВ за 1 т).

За твердженням позивача, на виконання вказаних вище приписів договору №Д/Т15563/НЮ від 07.12.2015р. постачальник передав, а покупець прийняв товар на суму 10838862,56 грн. При цьому, відповідач здійснив оплату товару лише на суму 3000000 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.09.2017р. по справі №905/1532/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-2008» до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості за поставлений товар по договору №Д/Т-15563/НЮ від 07.12.2015р. у розмірі 7838862,55 грн, задоволено у повному обсязі: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 7838862,55 грн за договором №Д/Т-15563/НЮ від 07.12.2015р.

На виконання вказаного рішення суду, 06.10.2017р. господарським судом Донецької області видано відповідний наказ.

У мотивувальній частині рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2017р. по справі №905/1532/17 суд дослідив обставини укладання договору №Д/Т15563/НЮ від 07.12.2015р.; наявність обставин постачання товару згідно з видатковими накладними №1 від 10.12.2015р., №2 від 12.12.2015р., №3 від 14.12.2015р., №4 від 15.12.2015р., №5/а від 16.12.2015р., №6 від 17.12.2015р., №7 від 19.12.2015р., №8 від 22.12.2015р., №9 від 27.12.2015р., №10 від 29.12.2015р., №11 від 31.12.2015р., №2 від 04.01.2016р. на загальну суму 10838862,56 грн; наявність заборгованості за поставлений товар в сумі 7838862,55 грн (з урахуванням часткових оплат у загальному розмірі 3000000 грн).

Відповідно до відомостей, які наявні у матеріалах справи, підтверджуються позивачем та даними Єдиного державного реєстру судових рішень, а також не спростовані відповідачем, рішення від 19.09.2017р. по справі №905/1532/17 не переглядалось в апеляційному, касаційному порядку або з підстав, які визначені ст.320 Господарського процесуального кодексу України, та набрало законної сили.

Господарський суд при вирішенні розглядуваного спору приймає до уваги викладені вище обставини, що встановлені при розгляді справи №905/1532/17 як такі, що відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.

При цьому, господарський суд виходить з того, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п.4 Інформаційного листа №01-8/1427 від 18.11.2003р. Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.п.9.1, 9.2. договору №Д/Т15563/НЮ від 07.12.2015р. за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань за договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим договором. У разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Відтак, внаслідок порушення Державним підприємством «Донецька залізниця» зобов’язання зі сплати грошових коштів за поставлений товар за вищевказаними видатковими накладними (договір №Д/Т15563/НЮ від 07.12.2015р.), Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс-2008» здійснило нарахування пені за період з 22.04.2016р. по 14.11.2016р. включно у розмірі 637708,13 грн.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З а відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010р. №10/25, від 04.07.2011р. №13/210/10, від 12.09.2011р. №6/433-42/183, від 14.11.2011р. №12/207, від 23.01.2012р. №37/64.

Виходячи з того, що відповідач за отриману продукцію за договором №Д/Т15563/НЮ від 07.12.2015р. своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, позивач здійснив нарахування (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 3% річних за період з 22.04.2016р. по 21.01.2018р. включно у розмірі 404265,72 грн, інфляційних втрат за період з травня 2016 року по грудень 2017 року у розмірі 1592757,86 грн.

Вказані розрахунки є арифметично вірними.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з’ясувавши обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Дослідивши докази, які наявні в одному томі матеріалів справи, керуючись ст.ст.46, 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги (з урахуванням змісту заяви б/н б/д про збільшення розміру позовних вимог) Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-2008», Маріуполь до Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк про стягнення пені у розмірі 637708,13 грн, нарахованої за період з 22.04.2016р. по 14.11.2016р., 3% річних за період з 22.04.2016р. по 21.01.2018р. включно у розмірі 404265,72 грн, інфляційних втрат за період з травня 2016 року по грудень 2017 року у розмірі 1592757,86 грн за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті товару за договором №Д/Т15563/НЮ від 07.12.2015р.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, Донецька область, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-2008» (87525, Донецька область, м.Маріуполь, просп.Нахімова, буд.186, офіс 46, код ЄДРПОУ 35751643) пеню - 637708,13 грн, 3% річних – 404265,72 грн, інфляційні нарахування – 1592757,86 грн, а також судовий збір в сумі 39520,98 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 22.03.2018р.

Повний текст рішення складено та підписано 02.04.2018р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця