Ухвала суду № 73243524, 06.04.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

06.04.2018м. ДніпроСправа № 904/935/18

За позовом Приватного підприємства "Мікс", м. Кам'янське Дніпропетровської області

до Приватного підприємства "КМС-1", смт. Курилівка Петриківського району Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 220 836 грн. 03 коп. за договором поставки нафтопродуктів від 18.01.2017 № 1801/1

Суддя Рудь І.А.

Представники сторін не викликались.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Мікс" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Приватного підприємства "КМС-1" заборгованість в розмірі 220 836 грн. 03 коп., з яких: 187 585 грн. 00 коп. - основний борг, 20 020 грн. 24 коп. - пеня, 2 1380 грн. 02 коп. - 3% річних, 11 092 грн. 77 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору поставки нафтопродуктів від 18.01.2017 № 1801/1.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем господарських зобов'язань за договором.

Ухвалою господарського суду від 12.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 17.04.2018

04.04.2018 на адресу суду надійшла заява Приватного підприємства "Мікс" про забезпечення позову від 03.03.2018 № 31, в якій позивач просить суд накласти арешт на сільськогосподарську техніку зареєстровану за Приватним підприємством «КМС-1» в межах суми основного боргу по договору поставки нафтопродуктів № 1801/1 від 18.01.2017 у розмірі 187 585 грн. 00 коп., а саме:

- комбайн зернозбиральний John Deere 9500, двигун № RG6076Н589164, 1990 року випуску, днз 44257 АЕ;

- трактор колісний К-701, двигун № 04-018611, 1983 року випуску, днз 44259 АЕ;

- навантажувач L-34В двигун № 9410001177,1994 року випуску, днз 44282 АЕ;

- комбайн зернозбиральний ДОН-1500, двигун № НОМЕР_1, 2004 року випуску, днз 44289 АЕ;

- обприскувач причіпний ОП-2000, двигун № -, 2016 року випуску, днз 44165АЕ;

- обприскувач причіпний ОП-2000, двигун № -, 2016 року випуску, днз 44164 АЕ.

Заява обґрунтована тим, що, не зважаючи на звернення позивача, відповідачем не вжито жодного заходу для мирного врегулювання спору, сплати заборгованості ні у повному обсязі, ні частково. Крім того, за даними офіційного веб-парталу "Судова влада України" станом на 03.04.2018 у провадженні Господарського суду перебувають три справи за позовами постачальників нафтопродуктів до відповідача, що свідчить про недобросовісність ПП "КМС-1" як суб'єкта господарювання. Винесені судові рішення за результатами розгляду вищезазначених справ, у випадку їх невиконання у добровільному порядку відповідачем, будуть пред'явлені до примусового виконання до виконавчої служби. Проте, відповідно до отриманих позивачем інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, листів Курилівської селищної ради, Територіального сервісного центру № НОМЕР_2 України відсутнє нерухоме майно належне праві власності відповідачу, земельні ділянки селищною радою відповідачу в оренду не надавались, транспортні засоби не зареєстровані. За даними Головного управління Держспоживслужби в Дніпропетровській області єдине майно, на яке відповідач має зареєстровані речові права, є сільськогосподарська техніка. Враховуючи те, що відповідач на даний час не обмежений судом у можливості зняти з реєстрації зазначену техніку, провести її відчуження на користь третіх осіб з метою уникнути в подальшому виконання судових рішень та заходів примусового виконання рішень суду, що в свою чергу ускладнить виконання рішення господарського суду у даній справі або унеможливить його виконання взагалі, позивач просить суд накласти на вказану техніку арешт з метою забезпечення заявлених позовних вимог.

Суд розглянувши заяву про забезпечення позову, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, прийшов до висновку про її необґрунтованість з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Відтак, заявлені заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на сільгосптехніку, зареєстровану за ПП "КМС-1", не є співмірними із заявленими позивачем вимогами та знаходяться за межами предмету позову.

Разом з тим, позивачем не наведено обставин які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано жодного доказу того, що вказані заходи до забезпечення позову можуть забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За змістом заяви про забезпечення позову позивачем не надано підтверджень наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, а саме, не надано до суду доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду такі як: реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації; витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем; укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо.

Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За встановлених обставин, заява позивача про забезпечення позову задволенню не підлягає..

Керуючись ст. ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову Приватного підприємства "Мікс" відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дати її підписання – 06.04.2018.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя ОСОБА_1