Постанова № 73243510, 05.04.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/447/18Головуючий по 1 інстанції Категорія: 39 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

ОСОБА_2

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю секретаря: Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 26 грудня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Ткаченко С.Є., у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, Рацівської сільської ради про визнання заповіту недійсним, - :

в с т а н о в и в :

У жовтні 2016 року позивач звернувся до відповідачів з вказаним позовом, посилаючись на порушення його прав при отриманні спадщини.

Позов мотивований тим, що 14.11.2009 року померла його мати ОСОБА_8. За життя спадкодавиця залишила заповіт, посвідчений 18.08.2008 року секретарем Рацівської сільської ради, Чигиринського району, яким вона заповіла ОСОБА_7 належну їй земельну ділянку площею 2,46 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Рацівської сільської ради, Чигиринського району, Черкаської області.

Про існування заповіту позивачу стало відомо під час розгляду судом цивільної справи про визначення ОСОБА_7 додаткового строку для прийняття спадщини.

Вважаючи заповіт таким, що укладений з порушенням Закону України «Про нотаріат», а заповідача такою, що не усвідомлювала значення своїх дій, позивач просив визнати оспорюваний заповіт недійсним.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 26 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що під час складання оспорюваного заповіту ОСОБА_8 в повній мірі розуміла свої дії та могла керувати ними, що підтверджується висновками посмертної судово-психіатричної експертизи, показами медичних працівників ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав про визнання заповіту недійсним у зв’язку з порушенням вимог законодавства щодо його складання, підписання чи посвідчення.

Рішення оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апелянт посилається на неповне дослідження судом усіх доказів в сукупності, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що особу заповідача було встановлено шляхом зазначення у заповіті ідентифікаційного коду, що порушує вимоги ч. 2 ст. 43 Закону України «Про нотаріат». В оскаржуваному заповіті не вказано місце, в якому він складався. Крім того, заповіт складений при свідках, серед яких сама спадкоємиця, про що не зазначено в заповіті. Із посвідчувального напису не можна встановити особу, яка підписала заповіт: секретар сільської ради на прохання заповідача чи особисто заповідач.

З урахуванням викладеного, апелянт вважає заповіт від 14.08.2008 року таким, що посвідчений з порушенням вимог закону, та в силу нікчемності є недійсним.

Тому, просить рішення суду скасувати, позовні вимоги задовольнити, судові витрати покласти на відповідачів.

На апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_7 подала відзив, у якому зазначила, що вважає рішення законним та обґрунтованим, таким що ухвалене на підставі всебічно досліджених доказів, а апеляційну скаргу – безпідставною. Апелянт в підтвердження своїх вимог не наводить жодних доказів. Ним не доведені посилання на те, що заповіт посвідчувався при свідках та складався поза межами сільської ради. Тому відповідачка вважає, що підстави визнання заповіту недійсним є надуманими та призведуть до нехтування волею заповідача.

ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Як встановлено матеріалами справи, відповідно до Свідоцтва про народження №879029 від 21.11.1958 року позивач ОСОБА_5 є сином спадкодавиці ОСОБА_8 (а.с. 12).

ОСОБА_8 померла 14.11.2009 року згідно зі свідоцтвом про смерть № 124140 від 16 листопада 2009 року (а.с. 9).

За життя ОСОБА_8 склала заповіт від 14 серпня 2008 року, який нотаріально посвідчено секретарем Рацівської сільської ради, Чигиринського району, Черкаської області ОСОБА_13 Відповідно до змісту заповіту ОСОБА_8 заповіла належну їй земельну ділянку площею 2,46 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області дочці ОСОБА_7 (а.с.13, 113).

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов'язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Статтею 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦК України).

Колегія суддів на підставі наявних у справі доказів, погоджується з висновком районного суду про безпідставність вимог позивача щодо визнання заповіту недійсним через нездатність ОСОБА_8 розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Посилання позивача на відсутність волі заповідачки спростований показами лікарів, свідків та висновком посмертної судово-психіатричної експертизи № 472 від 07.12.2017 року.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо дотримання встановлених законом вимог при складанні та підписанні заповіту, то колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем, а також заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Згідно ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про нотаріат" до нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів віднесено і посвідчення заповітів.

За змістом Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 зі змінами, відповідно до пунктів 157, 158 якої визначено те, що заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом.

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою за правилами, викладеними в пункті 16 цієї Інструкції. На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках. Присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особу свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Як вбачається з тексту заповіту, він складений 14 серпня 2008 року в селі Рацеве, Чигиринського району, Черкаської області. На прохання спадкодавиці ОСОБА_8 він складений секретарем Рацівської сільської ради, Чигиринського району, Черкаської області ОСОБА_13, прочитаний вголос самою заповідачкою та нею особисто підписаний.

Тобто виконані всі передбачені нормативними актами вимоги при укладанні цього правочину. Тому посилання апелянта на порушення порядку вчинення нотаріальних дій у зв’язку з відсутністю свідків при посвідченні заповіту є безпідставними, оскільки в них не було потреби.

Непереконливим на думку апеляційного суду є і посилання в апеляційній скарзі на невстановлення особи заповідачки ОСОБА_8 при посвідченні заповіту.

Згідно з вимогами ст. 43 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, що діяла на момент складання заповіту) при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу громадянина, його представника або представника підприємства, установи, організації, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Встановлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що секретарем сільської ради при складанні та посвідчені заповіту не перевірялась особа заповідачки.

Враховуючи похилий вік ОСОБА_8 та відсутність прямої заборони в законі у використанні інших, ніж паспорт, засобів посвідчення особи заповідача, колегія суддів не вбачає порушення законодавства у використанні при складанні заповіту ідентифікаційного коду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни не вбачає.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 375, 381-384 ЦПК України, суд –

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 – залишити без задоволення.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 26 грудня 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06 квітня 2018 року.

Судді