Постанова № 73243249, 06.04.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 квітня 2018 р. № 820/1842/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1В.) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (далі по тексту – відповідач, УПФУ) в якому просила суд:

- визнати незаконною відмову Управління Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію у звязку з втратою годувальника з 27.08.2017 року та проводити відповідні пенсійні виплати і перерахунки пенсії на які вона мала право з 27.08.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що є внутрішньо переміщеною особою, отримує пенсію по інвалідності, як інвалід І групи та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова. Після смерті чоловіка, ОСОБА_2, звернулась до відповідача з заявою про переведення її на пенсію по втраті годувальника.

Проте, Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова позивачці було відмовлено у призначенні пенсії у зв’язку з тим, що нею були подані не всі документи, що підтверджують перебування на утриманні у свого померлого чоловіка. Вважає відмову щодо переведення її на пенсію у зв’язку із втратою годувальника незаконною.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження разом з інформацією про процесуальні права та обов’язки була надіслана відповідачу та отримано 21.03.2018 року.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що рішенням управління у формі протоколу від 22.11.2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у переведені з пенсії по інвалідності на пенсію у зв’язку із втратою годувальника, оскільки разом з заявою позивач не надала документ, що засвідчує факт перебування на утриманні померлого годувальника.

Також повідомив, що 12.02.2018 року на адресу управління надійшов запит пенсійної справи від Слобожанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (Слобідський відділ) за заявою Позивача з метою взяття її на облік, а тому просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Так, з огляду на те, що згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України цей спіру віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАСУ справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши надані учасниками справи докази, суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності за нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

13.11.2017 року позивачка звернулася до управління із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію у зв’язку із втратою годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2

Судом встановлено, що позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим чоловіком ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 12, зворотній бік), який відповідно до свідоцтва про смерть помер 26.08.2017 року (а.с.10).

Звернувшись з заявою до Управління Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова про переведення на пенсію по втраті годувальника, позивачу було відмовлено, через те, що був відсутній факт її перебування на утриманні чоловіка, оскільки вони були зареєстровані за різними адресами (а.с.19).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно ч.1 ст.10 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_3), - незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатним членом сім'ї вважається дружина, якщо вона досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони були на повному утриманні померлого годувальника та одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

У цій статті визначені умови, за яких членам сім'ї, зазначеним у її другій частині, призначається пенсія у зв'язку із втратою годувальника.

Зі змісту цих норм вбачається, що перелік непрацездатних членів сім'ї, яким може бути призначена пенсія у зв'язку із втратою годувальника, є поосібним і вичерпним.

Ужиті в ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя. За частиною першою статті 21 Сімейного кодексу України подружжя утворюється тільки на підставі шлюбу -добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі статтею 36 СК України, саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Згідно ч.ч.1-3 ст.75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом.

Виходячи з вищевказаного, суд приходить до висновку, що реєстрація позивача з її чоловіком за різними адресами не звільняє подружжя від обов'язків встановлених Сімейним кодексом України утримувати один одного, як подружжя, а зареєстрований у встановленому законом порядку шлюб вже є підтвердженням факту перебування позивачки ОСОБА_1 на утриманні її чоловіка ОСОБА_2, померлого 26.08.2017 року, який отримував значно більшу від неї пенсію, а тому даний факт не підлягає окремому встановленню в судовому порядку. Дана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 10.03.2015, справа №21-615а14.

Крім того, той факт, що реєстрація позивача з її чоловіком за різними адресами не є підставою для висновку та не свідчить про відсутність перебування позивачки на утриманні померлого чоловіка і не є підставою, що передбачена Законом, для відмови у переведення на пенсію по втраті годувальника.

Щодо строку призначення та виплати пенсії суд зазначає, що згідно п. 3 ч. 1 ст. 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що позивачка звернулась до УПФУ 13.11.2017 року, тобто в межах, встановлених 12 місяців з дня смерті годувальника, а отже пенсія повинна бути призначена та виплачена з 27.08.2017 року.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача, що станом на 30.03.2018 року ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова.

Як вже встановлено судом, позивачка мала право на переведення з пенсії по інвалідності на пенсію у зв’язку із втратою годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 з 27.08.2017 року, про що звернулась із відповідною заявою 13.11.2017 року та отримала відмову 12.01.2018 року, тобто на час звернення та відмови у переведенні пенсії, ОСОБА_1 перебувала на обліку та отримувала пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, а відтак суд моє оцінювати неправомірність дій саме відповідача по справі - Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова.

Крім того, на підтвердження зняття позивачки з обліку відповідачем не надано належних та допустимих, достовірних та достатніх в розумінні ст. ст. 73-76 КАСУ доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За статтею 90 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладене вище в сукупності, суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень за правилами ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів юридичну правильність і фактичну обґрунтованість спірного рішення.

Зазначене порушене право із урахуванням ч. 2 ст. 11 КАС України, підлягає судовому захисту шляхом визнання незаконною відмови Управління Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова від 12.01.2018 про переведення на пенсію по втраті годувальника та зобов'язавши Управління Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова перевести ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника з 27.08.2017 року, провести відповідний перерахунок та виплатити заборгованість.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати незаконною відмову Управління Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова (вул. Валентинівська, 22б, м. Харків, 61170, код ЄДРПОУ 22682655) щодо переведення ОСОБА_1 (фактичне місце проживання: пр.-т Тракторобудівників, 89-А, кВ. 138, м. Харків, 61183) з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова (вул. Валентинівська, 22б, м. Харків, 61170, код ЄДРПОУ 22682655) перевести ОСОБА_1 (фактичне місце проживання: пр.-т Тракторобудівників, 89-А, кв. 138, м. Харків, 61183, ід. номер НОМЕР_1) з пенсії по інвалідності на пенсію у зв’язку з втратою годувальника з 27.08.2017 року та провести відповідні пенсійні виплати і перерахунки пенсії на які вона мала право з 27.08.2017 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 06 квітня 2018 року.

Суддя Бадюков Ю.В.