Рішення № 73243243, 27.03.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2018 Справа № 904/148/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю

розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 996 000,00 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №010-00/686 від 20.02.2017

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю №19/81 від 04.01.2018

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 996 000,00 гривень.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що позивач як новий кредитор за договором №3357 про уступку права вимоги від 30.06.2004 має право вимоги стягнення з відповідача заборгованості в сумі 996 000,00 грн., встановленої рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської області від 05.12.2000 у справі №6/627.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.02.2018.

12.02.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

15.02.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив та додано докази направлення копії відповіді відповідачу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2018 підготовче засідання відкладено на 22.02.2018.

22.02.2018 від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічного акціонерного товариства "Арселорміттал Кривий Ріг". В обґрунтування клопотання позивач зазначив, що існує необхідність у залучення до участі у справі в якості третьої особи первісного кредитора (ПАТ "Арселорміттал Кривий Ріг"), оскільки відповідач заперечує наявність у нього заборгованості за рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 05.12.2000 у справі №6/627, а в силу статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги. З огляду на викладене, позивач вважає, що рішення у справі може вплинути на права і обов'язки первісного кредитора.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2018 відкладено підготовче засідання на 14.03.2018, роз'яснено учасникам процесу, що вони мають право подати всі необхідні докази та пояснення на підтвердження власної правової позиції до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

14.03.2018 відповідач подав до суду заперечення на клопотання позивача про залучення третьої особи, за змістом яких відповідач просив відмовити в задоволенні клопотання у зв'язку з відсутністю заінтересованості ПАТ "Арселорміттал Кривий Ріг" у результатах вирішення спору, незазначенням позивачем учасника процесу, на стороні якої повинна бути залучена третя особа, і підстав для її залучення. Також відповідач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: копії рішення Арбітражного суду Дніпропетровської області від 05.12.2000 у справі №6/627.

14.03.2018 у судовому засіданні позивач підтримав клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, відповідач просив відмовити в його задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є вимога ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості у сумі 996 000,00 грн., право на яку перейшло до позивача як нового кредитора від ПАТ "Арселорміттал Кривий Ріг" за договором №3357 про уступку права вимоги від 30.06.2004, тому суд дійшов висновку, що рішення господарського суду не може вплинути на права та обов'язки первісного кредитора - ПАТ "Арселорміттал Кривий Ріг".

Виходячи з викладеного, суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПАТ "Арселорміттал Кривий Ріг".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2018 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 22.03.2018.

22.03.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 27.03.2018.

27.03.2018 у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Повноважний представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 27.03.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, 30.06.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - кредитор), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - позивач) і Відкритим акціонерним товариством "Криворізький гірничо-металургійний комбінат "Криворіжсталь" (далі - боржник), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Арселорміттал Кривий Ріг", укладено договір № 3358 про погашення заборгованості.

За умовами п. 1 даного договору сторони підтверджують, що заборгованість Відкритого акціонерного товариства "Криворізький гірничо-металургійний комбінат "Криворіжсталь" перед Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" на дату укладення договору складає 448 575,47 євро, що випливає з обслуговування кредитних угод № 16/20-56, 16/21-57, 16/19-58.

Відповідно до ст. 2 зазначеного договору сторони домовились, що боржник зобов'язується погасити заборгованість кредитору, вказану в п. 1 цього договору, в національній валюті України наступним чином:

2.1. Погашення заборгованості в сумі 996 000,00 грн. (далі - Сума 1) відбувається шляхом передачі права вимоги згідно з договором про уступку права вимоги №3357 від 30.06.2004, який вступає в силу з дати виконання боржником вимог п. 2.2.

2.2. Погашення залишку заборгованості здійснюється шляхом перерахування боржником грошових коштів на рахунок кредитора двома платежами протягом 60 днів з моменту підписання цього договору, а саме:

2.2.1. Перший платіж здійснюється у розмірі 1 000 000,00 грн. (далі - Сума 2);

2.2.2. Другий платіж здійснюється в розмірі, який встановлюється наступним чином: від суми заборгованості, зазначеної в п. 1 віднімається Сума 1 (в еквіваленті євро на дату другого платежу) та віднімається Сума 2 (в еквіваленті євро на дату його здійснення).

Відповідно до п. 4 вказаного договору він набуває чинності з моменту його підписання і втрачає свою силу у випадку невиконання боржником умов п. 2.2 даного договору.

За твердженням позивача, 30.06.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Криворізький гірничо-металургійний комбінат "Криворіжсталь" (далі - первісний кредитор), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Арселорміттал Кривий Ріг", і Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - новий кредитор), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - позивач), укладено договір №3357 про уступку права вимоги (далі - Договір).

За умовами п. 1.1 ст. 1 Договору первісний кредитор уступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне первісному кредиторові, на стягнення заборгованості, встановленої рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області №6/627 від 05.12.2000 про примусове звернення стягнення на майно Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі іменується боржник) на користь первісного кредитора в сумі 996 000,00 (дев'ятсот дев'яносто шість тисяч) грн. 00 коп.

За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному в 1.1 цієї угоди.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Договору він укладається на виконання умов договору про погашення заборгованості №3358 від 30.06.2004 і набуває чинності з дати здійснення останнього платежу ВАТ "Криворіжсталь" відповідно до п. 2.2 договору про погашення заборгованості, укладеному між первісним та новим кредитором від 30.06.2004 №3358.

Позивач надав докази погашення первісним кредитором заборгованості шляхом перерахування на рахунок позивача коштів у розмірах, визначених п. 2.2 ст. 2 Договору про погашення заборгованості, а саме: платіжні документи від 06.07.2004 на суму 1 000 000,00 грн., від 22.07.2004 на суму 936 510,87 грн. Отже, договір №3357 про уступку права вимоги набрав чинності з 22.07.2004, кінцевий строк його дії сторонами не встановлений.

Позивач зазначає, що 23.06.2016 і 26.09.2016 він направив на адресу відповідача листи №016-00/2665 від 21.06.2016, №016-01/4183 від 23.09.2016 відповідно з вимогою погасити заборгованість у розмірі 996 000,00 грн., яка на час звернення до суду не сплачена.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 996 000,00 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, виходячи з наступного.

По-перше, відповідач зазначає, що докази повідомлення його про заміну кредитора у зобов'язанні і переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні відсутні, що в силу ст. 517 ЦК України дає право боржнику не виконувати свого обов'язку новому кредиторові.

По-друге, за твердженням відповідача, посилання позивача на наявність договору про погашення заборгованості №32 від 14.01.2005, за яким погоджено надати відповідачу відстрочку погашення заборгованості строком на десять років (до 14.01.2015) з її подальшою виплатою, не відповідає фактичним обставинам справи і не може бути прийняте до уваги під час судового розгляду.

По-третє, відповідач стверджує, що станом на 07.02.2018 заборгованість в бухгалтерському обліку ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в розмірі 996 000,00 грн. відсутня.

По-четверте, відповідач вважає, що позивач не надав належні письмові докази в обґрунтування наявності заборгованості, а саме: договір про погашення заборгованості № 32 від 14.01.2005, рішення Арбітражного суду Дніпропетровської області №6/627 від 05.12.2000, документи, підтверджуючі невиконання ПрАТ "ПІВНГЗК" господарських зобов'язань перед кредитором.

По-п'яте, відповідач зазначає, що останній платіж ВАТ "Криворіжсталь" здійснено 22.07.2004, тобто договір № 3357 про уступку права вимоги від 30.06.2004 набув чинності 22.07.2004. На думку відповідача, перебіг строку позовної давності почався 23.07.2004, останнім днем звернення позивача до господарського суду з заявленою вимогою в межах строку позовної давності слід вважати 24.07.2007, тому звернення позивача з позовом до суду в січні 2018 року свідчить про пропуск строку позовної давності.

У відповіді на відзив позивач зазначив наступне.

По-перше, позивач стверджує, що за приписами ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника і його повідомлення про таку заміну не є обов'язковим, всупереч твердженням відповідача. У випадку неповідомлення боржника можуть наступити несприятливі наслідки для нового кредитора, які полягають у тому, що факт виконання боржником зобов'язання первісному кредиторові вважається належним виконанням. Позивач зазначає, що відповідачу було відомо про наявність заборгованості, оскільки новий кредитор звертався до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до боржника про стягнення зазначеної суми ще в 2005 році. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2005 у справі №10/89 позов залишено без розгляду. Як зазначає позивач, підставою для залишення позову без розгляду був договір про погашення заборгованості №32 від 14.01.2015, відповідно до умов якого позивачем надано відповідачу відстрочку погашення заборгованості строком на 10 років (до 14.01.2015). У зв'язку з невиконанням боржником зобов'язань після 14.01.2015, позивач звертався до відповідача листами про наявність заборгованості і проханням її погасити, які залишені відповідачем без задоволення.

По-друге, позивач зазначає, що під час розгляду справи №10/89 були досліджені і встановлені наступні факти, які не підлягають доказуванню згідно з п. 4 ст. 75 ГПК України:

- укладення між сторонами договору про погашення заборгованості № 32 від 14.01.2005,

- визнання боржником наявності заборгованості перед новим кредитором, в тому числі заборгованості в сумі 996 000,00 грн., що виникла з договору про уступку права вимоги №3357 від 30.06.2004;

- надання позивачем відповідачу відстрочки погашення заборгованості строком на 10 років (до 14.01.2015).

По-третє, за твердженням позивача, посилання боржника на факт відсутності заборгованості в бухгалтерському обліку у сумі 996 000,00 грн. не впливає на розмір зобов'язань боржника перед новим кредитором, не звільняє його від обов'язку виконання взятих на себе зобов'язань.

По-четверте, позивач вказує на те, що він надав до суду документи, що підтверджують факт виникнення зобов'язань відповідача перед позивачем і визначають розмір заборгованість; листи, що направлялися новим кредитором боржнику з інформацією про розмір заборгованості і проханням здійснити її погашення. Натомість, відповідач не надав жодних доказів, що підтверджують повне або часткове виконання ним зобов'язань.

По-п'яте, щодо строку позовної давності позивач зазначає, що новим кредитором було надано боржнику відстрочку погашення заборгованості строком на 10 років (до 14.01.2015). Відлік строку позовної давності почався після спливу строку відстрочки погашення заборгованості. При цьому позов подано до Господарського суду Дніпропетровської області 12.01.2018, тобто в межах строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статті 174 Господарського кодексу України господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено у частині 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.

Згідно зі статтями 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської області від 05.12.2000 у справі №6/627 звернено стягнення на майно Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", на користь Криворізького державного гірничо-збагачувального комбінату "Криворіжсталь", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Арселорміттал Кривий Ріг", на суму 7524763 грн. 90 коп.

Про необхідність погашення заборгованості, в тому числі заявленої до стягнення у розмірі 996 000,00 грн., відповідачу було відомо, оскільки представник відповідача був присутній в судовому засіданні 05.12.2000 у справі №6/627, що підтверджується копією рішення в матеріалах справи (арк.с. 79-80).

Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів відповідно до статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати первісному (ПАТ "Арселорміттал Кривий Ріг") або новому кредитору (ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України") заборгованості, встановленої рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської області від 05.12.2000 у справі №6/627, хоча про право подати всі необхідні докази і пояснення на підтвердження власної правової позиції сторонам було роз'яснено в підготовчому провадженні.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 ЦК України).

Договір №3357 про уступку права вимоги від 30.06.2004, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Криворізький гірничо-металургійний комбінат "Криворіжсталь", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Арселорміттал Кривий Ріг", і Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", не суперечить вимогам ст. 512 Цивільного кодексу України, є чинним, доказів визнання його недійсним суду не надано. Отже, до позивача правомірно перейшло право вимоги до відповідача заборгованості у розмірі 996 000,00 грн., встановленої рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської області від 05.12.2000 у справі №6/627.

За умовами п. 3.2 договору № 3357 про уступку права вимоги від 30.06.2004 первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про уступку права вимоги за цим договором протягом 10 днів з дати набрання чинності цим договором.

Несприятливими наслідками для нового кредитора в контексті ст. 516 Цивільного кодексу України може бути виконання боржником свого обов'язку первісному кредитору. Як встановлено судом, доказів належного виконання боржником своїх зобов'язань на користь первісного кредитора (ПАТ "Арселорміттал Кривий Ріг") не надано, тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості не можуть вважатися подвійним стягненням.

Посилання відповідача на відсутність у бухгалтерському обліку підприємства заборгованості перед позивачем у розмірі 996 000,00 грн. суд не приймає до уваги, оскільки наявність заборгованості за рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської області від 05.12.2000 у справі №6/627 позивачем не оспорюється, доказів погашення її на користь первісного кредитора не надано.

Отже, вимоги позивача як нового кредитора за договором № 3357 про уступку права вимоги від 30.06.2004 про стягнення з відповідача заборгованості, встановленої рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської області від 05.12.2000 у справі №6/627, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо застосування позовної давності господарський суд зазначає наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки.

Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 Цивільного України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Строк позовної давності тривалістю в три роки застосовується у вигляді загального правила, якщо для відповідної вимоги не встановлено спеціального строку. Згідно зі статтею 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2005 у справі №10/89 залишено без розгляду позовну заяву Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості у розмірі 2 997 700,00 грн. за угодами про уступку права вимоги №830 від 10.02.2004, №3357 від 30.06.2004.

Суд критично оцінює посилання позивача на дослідження і встановлення в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2005 у справі № 10/89 фактів, які не підлягають доказуванню в даній справі в силу частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, доказуванню не підлягають обставини, які мають для суду преюдиціальний характер.

Преюдиціальністю є обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

При цьому правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

В ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2005 у справі № 10/89 суд не встановлював наявність договору про погашення заборгованості № 32 від 14.01.2005, оскільки він був наданий самим представником відповідача і його наявність не оспорювалася сторонами. Даний договір був зазначений в ухвалі і став підставою для витребування додаткових доказів, однак суд не надавав йому оцінку, тому вказані обставини не мають ознаків преюдиціальності.

Разом з цим суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що посилання в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2005 у справі № 10/89 про наявність договору про погашення заборгованості №32 від 14.01.2005 не підтверджується жодним письмовим доказом, оскільки в описовій частині цієї ухвали зазначено, що представником відповідача на попередньому судовому засіданні був наданий договір про погашення заборгованості № 32 від 14.01.2005, укладений між сторонами. Згідно з умовами договору кредитор погоджується надати боржнику відстрочку погашення заборгованості строком на десять років (до 14.01.2015), а боржник зобов'язується добровільно погасити заборгованість кредитору. Дані обставини не підлягали доказуванню у справі № 10/89 з огляду на визнання їх сторонами. Суд наголошує на тому, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2005 є процесуальним документом, що безпосередньо стосується предмета спору у даній справі, доказів її скасування суду не надано, отже, суд приймає до уваги викладені в ній обставини.

Таким чином, відлік строку позовної давності почався після спливу вказаного строку відстрочки погашення заборгованості. З урахуванням звернення позивача до суду 12.01.2018 строк позовної давності не є пропущеним.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 256, 257, 260, 261, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 599, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 174, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 50, 73, 74-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, код ЄДРПОУ 00032112) заборгованість у розмірі 996 000,00 грн. (дев'ятсот дев'яносто шість тисяч грн. 00 коп.), судовий збір у розмірі 14 940,00 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок грн. 00 коп.) гривень.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.04.2018.

Суддя ОСОБА_3