Ухвала суду № 73243197, 05.04.2018, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1951/16-к

У Х В А Л А

про продовження строку дії запобіжного заходу

5 квітня 2018 року смт. Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого суду присяжних – судді Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання – Нікітенко В.Г.,

прокурора – Кривенко Є.П.,

захисника – ОСОБА_1,

обвинувачених – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, –

в с т а н о в и в:

У провадженні Чорнобаївського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження № 12016250280000273, внесене до ЄРДР 4 червня 2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12, ч. 2 ст. 115 КК України.

Стосовно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 6 лютого 2018 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 6 квітня 2018 року.

У судовому засіданні прокурор Кривенко Є.П. подала клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування якого виклала фактичні обставини вчинення обвинуваченими інкримінованих їм кримінальних правопорушень. Крім того, посилалася на те, що обраний раніше судом строк запобіжного заходу закінчується, обвинувачені обґрунтовано підозрюються в скоєнні тяжких злочинів, є раніше судимими, а тому жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, зокрема обвинувачені будуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення. Вказувала на вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання обвинувачених винними, відсутність постійного місця проживання і роботи а також на те, що обвинувачені є братами та можуть узгодити свої позиції з метою уникнення від кримінальної відповідальності, що у свою чергу перешкоджатиме розгляду кримінального провадження.

Захисник ОСОБА_1 проти задоволення клопотання заперечив та, посилаючись на позицію ВССУ, зазначив, що розгляд заявленого клопотання вкотре зводиться до автоматичного продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що у свою чергу є неприпустимим. У разі задоволення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наполягав на викладенні у судовому рішенні мотивів, з яких виходив суд, відхиляючи зазначену позицію.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали доводи свого захисника.

Заслухавши учасників судового засідання, вивчивши клопотання прокурора, суд встановив таке.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

Таким чином приписи КПК України покладають на суд обов'язок, не дивлячись на наявність відповідних клопотань, шляхом розгляду у судовому засіданні в присутності учасників кримінального провадження вирішувати питання про продовження строку дії запобіжного заходу, а тому такі процесуальні дії суду не є автоматичним продовженням строку дії запобіжного заходу.

Суд виходить з того, що дії обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 досудовим слідством кваліфіковано за ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, як вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та вчинення умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині із корисливих мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Враховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_2 та

ОСОБА_3, характеру злочину - застосування насильства, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ст. 177 КПК України, що були враховані при обранні та подальшому продовженні строку дії запобіжного заходу, які не зменшилися та продовжують існувати, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора.

Зокрема, продовження обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дії запобіжного заходу обґрунтовується тим, що вони можуть переховуватися від органів досудового розслідування і суду, оскільки їм загрожує покарання у виді довічного позбавлення волі, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Враховуючи дані про особу обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є раніше судимими за умисні корисливі злочини, не мають постійного місця роботи та проживання, неодружені, тобто не мають міцних соціальних звязків, а також підвищену суспільну небезпеку інкримінованих їм злочинів, наявність встановлених ризиків та обґрунтованої підозри у вчиненні ними інкримінованих злочинів, беручи до уваги визнання вини обвинуваченим ОСОБА_2 та часткове визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, суд вважає неможливим призначення більш м’якого запобіжного заходу, оскільки вони не забезпечать дотримання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків.

Отже мотиви, з яких суд виходив під час застосування до обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та при продовженні строку його дії, залишилися незмінними, оскільки ризики, запобігти яким покликано застосування саме такого запобіжного заходу, продовжують об'єктивно існувати.

З огляду на те, що 6 квітня 2018 року спливає строк дії обраного обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжного заходу, враховуючи неможливість з об'єктивних причин до вищезазначеної дати завершити судовий розгляд у зв'язку з заявленими стороною захисту клопотаннями про виклик свідків, призначення експертиз, витребування додаткових матеріалів, що потребують вирішення, а також за відсутності підстав для скасування або зміни запобіжного заходу, суд вважає за необхідне продовжити дію існуючого запобіжного заходу на 60 (шістдесят) днів, тобто до 3 червня 2018 року включно. При цьому суд враховує як тяжкість обвинувачення, так і наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, 196, 197, 331, 369-372 КПК України, суд –

у х в а л и в:

Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів до 3 червня 2018 року включно.

Продовжити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів до 3 червня 2018 року включно.

Строк дії ухвали про продовження строку тримання під вартою – до 3 червня 2018 року включно.

Копію ухвали вручити захиснику, обвинуваченим, прокурору та направити до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» для відома та виконання.

Ухвала набирає законної сили негайно та оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Чубай