Рішення № 73243113, 28.03.2018, Тальнівський районний суд Черкаської області

Тальнівський районний суд Черкаської області

704/962/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2018 року м. Тальне

Тальнівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Фролова О.Л. ,

при секретарі Кремсалюк Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тальне цивільну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства «Дружба» до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди (збитків),-

В С Т А Н О В И В:

Представник СФГ «Дружба» звернулася до суду із позовом до відповідача про стягнення майнової шкоди (збитків). Позовні вимоги мотивує тим, що 31 травня 2017 року було виявлено знищення належних СФГ «Дружба» посівів кукурудзи та соняшника, що розташовувалися на земельних ділянках, що перебувають в орендному користуванні у позивача згідно укладених з власниками земельних ділянок договорів оренди землі. При візуальному обстеженні було встановлено, що належні ОСОБА_1 вівці з’їли та затоптали в полі №1 близько 10,5 гектарів посіві соняшника та в полі №8 близько 25,2 гектарів посівів кукурудзи. В результаті проведеної роботи було встановлено, що посіви рослин було знищено шляхом їх поїдання та затоптування вівцями, що підтверджується характерними слідами, наявними на земельних ділянках, а саме вираженими слідами копит та куликоподібними фекаліями. В подальшому було встановлено що власником овець, які знищили нале6жні СФГ «Дружба» посіви кукурудзи і соняшника є ОСОБА_1. Комісією Тальнівської районної державної адміністрації з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам було затверджено суму затрат (збитків) у сумі 507783 грн. Просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 507783 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали, суду пояснили, що основною причиною звернення позивача до суду, на їх думку, є існування між сторонами, неприязних відносин пов’язаних з питанням користування ставка. Зазначили, що вівці про які вказує представник позивача не належать відповідачу, тим більше позивачем так і не доведено як отара з 50 овець за невеликий проміжок часу може знищити 35 гектарів посівів. Наданий позивачем розрахунок заподіяної шкоди є необґрунтованим. Також відповідач доповнив що він дійсно ще в грудня 2016 року передав овець своєму родичу ОСОБА_4 який і здійснював догляд за отарою, тому просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він є депутатом Павлівської сільської ради. В грудня 2016 року до нього звернувся ОСОБА_1, який просив його засвідчити передачу овець. В його присутності овець перерахували після чого ОСОБА_1 сказав ОСОБА_4 що він може робити з ними що захоче. Всі разом поїхали сільську раду де була написана розписка про передачу 50 (п’ятдесят) голів овець від ОСОБА_1 до ОСОБА_4 В його (ОСОБА_5А.) присутності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підписали розписку, після чого він також підписав розписку. Секретар Павлівської сільської ради ОСОБА_6 засвідчила справжність підпису та також підписала розписку.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засідання пояснив, що в грудня 2016 року за його проханням ОСОБА_1 погодився передати йому овець так як на той час він був в скрутному матеріальному становищі. Він, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перерахували овець та поїхали в сільську раду де була оформлена розписка. В сільській раді всі присутні підписали розписку. За овець він ОСОБА_1 нічого не сплачував. В послідуючому він овець продав. Один раз було таке що кілька овець зайшли на поле, але це було один раз і на поле зайшли 7-8 овець на 5-7 метрів приблизно на 5-10 хвилин і коли він побачив то вигнав овець з поля.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомила, що вона працює секретарем Павлівської сільської ради. В червні 2017 року коли вона разом із головою сільської ради поверталась з похорон то голова сільської ради сказала що треба засвідчити підпис. Вони пішли до сільської ради куди також під’їхав ОСОБА_1 голова сільської ради дала розписку яка була оформлена груднем 2016 року та сказала що треба дописати в її журнал. Вона погодилась це зробити так як голова сільської ради погрожувала їй що вона залишиться без роботи. Все це відбувалось в кабінеті сільського голови, ОСОБА_5 не було.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомила, що вона працює головою Павлівської сільської ради, їй відомо що в грудня 2016 року до сільської ради приходили ОСОБА_1 та ОСОБА_4 для оформлення розписки та ОСОБА_5 в присутності якого було складно вказану розписку. Вона особисто ні кого не примушувала до підписання розписки чи будь – яких інших дій що суперечать законодавству. Розписку в руках не тримала та відповідно не могла дати її секретарю. В подальшому їй стало відомо що працівниками поліції здійснювався тиск на ОСОБА_5 До адміністративної відповідальності по факту знищення посівів нікого не притягувався так як матеріали надійшли до сільської ради із запізненням, що унеможливлювало прийняття рішення по справі.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомив що він працює агрономом СФГ «Дружба». 31 травня 2017 року він виїхав на поле де було посіяно кукурудзу. Коли він доїхав до місця де була кошара то побачив що на полі нічого не росте. На самому полі побачив послід овець. Проїхавши далі він побачив що на полі де було засіяно соняшник знаходяться вівці. Коли він підійшов до пастуха той вже майже зігнав овець з поля. Він запитав пастуха як це трапилось на що той відповів що вівці тільки трохи зайшли на поле. Також свідок повідомив що особисто він виїжджав на це поле ще на початку травня. Кукурудзу та соняшник було посіяно приблизно в кінці квітня але не разом так соняшник сіявся пізніше. В середині травня на цьому полі був інший агроном ОСОБА_9, але там не було що їсти. З часу посіву до 31 травня коли він виїхав на поле будь – яких робіт на полях не проводилось.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено що 16 грудня 2016 року ОСОБА_4 прийняв 50 (п’ятдесят) голів овець різного віку від ОСОБА_1 з подальшим правом на них володіння, користування та розпорядження ними на свій розсуд. Передача овець проведена в присутності депутата Павлівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області ОСОБА_5, про що вони розписалися. Секретар Павлівської сільської ради ОСОБА_6 засвідчила справжність підпису ОСОБА_5А, що підтверджується копією розпискою від 16.12.2016 року. Вказаний факт підтверджується, як наданої до суду копією розписки так і поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7

31 травня 2017 року голова СФГ «Дружба» ОСОБА_10 звернувся до Тальнівського відділення поліції Звенигородського відділу поліції Головного управління поліції у Черкаській області з клопотанням про притягнення до відповідальності осіб, що допустили знищення майна господарства та завдали значних збитків, що підтверджується копією клопотання.

2 червня 2017 року СФГ «Дружба» звернулось до Тальнівської районної державної адміністрації з клопотанням провести засідання Комісії РДА для визначення та відшкодування збитків, розглянути на Комісії питання затвердження збитків завданих СФГ «Дружба» неправомірними діями ОСОБА_1

Згідно Висновку по зверненню агронома СФГ «Дружба» ОСОБА_8 від 06.06.2017 року встановлено, що за знищення посівів передбачена адміністративна відповідальність відповідно до ст.104 КУпАП, а відшкодування завданої шкоди (збитків) вирішується в порядку встановленому ЦК України. перевірка по зверненню закінчена, копії матеріалів направлені для прийняття рішення по суті.

7 червня 2017 року за № 3949/18/01-17 на адресу голови СФГ «Дружба» ОСОБА_10 було направлено повідомлення разом із висновком про результати розгляду заяви. В повідомленні було вказано, що звернення СФГ «Дружба» від 31.05.2017 року розглянуто та по наведених відомостях проведена перевірка.

Комісією Тальнівської районної державної адміністрації з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам згідно ОСОБА_3 від 16.06.2017 року та протоколів №2 від 12.06.2017 року та №3 від 16.06.2017 року було затверджено суму затрат (збитків) у сумі 507783 грн. 00 коп. Згідно протоколів №2 від 12.06.2017 року та №3 від 16.06.2017 року до складу комісії не було включено представники підприємств, установ, організацій та громадян, які будуть відшкодовувати збитки.

У відповіді начальника Тальнівського відділення поліції від 28.09.2017 року за №7187/58/01-17 вказано, що Тальнівським відділенням поліції проводилася перевірка по факту знищення культур кукурудзи та соняшника вівцями, які зі слів пастуха ОСОБА_4 належали підприємцю ОСОБА_1 Перевірка з приводу належності кому-небудь вівць, які знищили сільськогосподарські культури не проводилася, оскільки поліція перевіряла наявність, або відсутність події злочину, яка не була встановлена, та по факту перевірки був складений висновок.

На запит СФГ «Дружба» листом від 15.09.2017 року за №236, головою Павлівської сільської ради надано відповідь про те що матеріали справи ЖЕО №1226 від 31.05.2017 року, складені працівниками Тальнівського відділення поліції щодо потрави посивів на полях СФГ «Дружба» було надано Павлівській сільській раді 23.08.2017 року, що відповідно до ст.247 та 38 КУпАП унеможливлює складання протоколу та накладення адміністративного стягнення в зв’язку із закінченням строків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Із роз'яснень, викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 вбачається, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що йому як землекористувачу були заподіяні збитки діями відповідача.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано копії протоколів та актів Комісії Тальнівської районної державної адміністрації з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Однак суд відноситься критично до доказів наданих представником позивача, якими він обґрунтовує що саме відповідач повинен відшкодувати збитки, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства та спростовуються доказами, які надав відповідач та поясненнями свідків.

Так відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993р. № 284 власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Згідно протоколу №3 засідання комісії районної державної адміністрації з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 16 червня 2017 року до складу комісії в порушення вимог «Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», не було включено представника підприємства, установи, організацій та громадяни, які будуть відшкодовувати збитки.

Згідно п.5 вищевказаного Порядку «Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли».

Тим самим передбачено досудовий порядок встановлення особи яка має відповідати за знищення посівів.

З наданих до суду матеріалів комісією не встановлювалась особа яка заподіяла шкоду, засідання комісії проводились за відсутністю такої особи. Комісія самоусунулась від виконання своїх обов’язків, що призвело до порушення прав особи, яка може бути притягнута до відповідальності порушення, права на оскарження рішень комісії.

З урахуванням вимог ст. 81 ЦПК України, позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Посилання позивача на те що тварини, які знищили посіви, належать відповідачу не підтверджуються наданими до суду доказами, ґрунтуються на припущеннях та спростовуються доказами наданими відповідачем та поясненнями свідків.

Крім того, згідно положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В матеріалах справи відсутня постанова у справі про адміністративне правопорушення так, як листом від 15.09.2017 року за №236, головою Павлівської сільської ради повідомлено, що матеріали справи ЖЕО №1226 від 31.05.2017 року, складені працівниками Тальнівського відділення поліції щодо потрави посивів на полях СФГ «Дружба» було надано Павлівській сільській раді 23.08.2017 року, що відповідно до ст.247 та 38 КУпАП унеможливлює складання протоколу та накладення адміністративного стягнення в зв’язку із закінченням строків.

07.06.2017 року СФГ «Дружба» отримала висновок від 06.06.2017 про результати розгляду заяви, згідно якого встановлено, що за знищення посівів передбачена адміністративна відповідальність відповідно до ст.104 КУпАП, а відшкодування завданої шкоди (збитків) вирішується в порядку встановленому ЦК України, перевірка по зверненню закінчена, копії матеріалів направлені для прийняття рішення по суті.

Суд відносить критично до посилання представника позивача на Висновок від 06.06.2017 року, яким на думку позивача вважається встановленим що власником овець, які знищили належні СФГ «Дружба» посіви кукурудзи та соняшника є ОСОБА_1 так, як вказаний висновок відповідно до положень ст.82 ЦПК України не є обов’язковим для суду. Постановлення вказаного висновку не передбачено положеннями КПК України. Крім того факт належності овець які знищили посіви відповідачу, спростовується як самим відповідачем так і матеріалами справи а саме розпискою від 16 грудня 2016 року згідно якої ОСОБА_4 прийняв 50 (п’ятдесят) голів овець різного віку від ОСОБА_1 з подальшим правом на них володіння, користування та розпорядження ними на свій розсуд, та поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5А, ОСОБА_7

До пояснень свідка ОСОБА_6 суд відносить критично так, як свідок неодноразово змінювала свої пояснення під час судового розгляду так згідно наданої представником позивача копії пояснень ОСОБА_6 від 23.11.2017 року, вона підтверджує факт звернення до неї ОСОБА_5 в грудня 2016 року з приводу посвідчення підпису на заяві розписці про передачу овець (50 голів) від ОСОБА_1 до ОСОБА_4 В судовому засіданні вона змінює свої пояснення вказуючи що до неї зверталися в червні 2017 а вказана вище розписка була оформлена груднем 2016 року. Крім того пояснення ОСОБА_6 спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5А, ОСОБА_7

Таким чином, суд вважає, що у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження той факт, що шкода, яка завдана СФГ «Дружба» завдана саме з вини відповідача ОСОБА_1, оскільки жодного належного доказу, який би беззаперечно вказував, що вівці належать ОСОБА_1, суду не надано, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

В зв’язку з відмовою в задоволенні позовних вимог позивача не підлягають задоволенню і вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат.

Керуючись ст. ст. 22, 386, 1166 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, ст.81, 258 – 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства «Дружба» до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди (збитків) залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 06.04.2018.

Головуючий О. Л. Фролов