Постанова № 73242634, 29.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2018 р. № 820/477/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Маргвелані І.Л.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження адміністративну справу за позовом Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Державна установа "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби Харківської області 19.10.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні рішення суб’єкта владних повноважень ґрунтуються на помилкових судженнях контролюючого органу про вчинення платником податків податкових правопорушень.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, зазначивши, що в діяльності платника податків виявлені факти скоєння податкових правопорушень, за вчинення яких контролюючий орган правомірно та обґрунтовано за самостійним рішенням визначив грошові зобов’язання платника податків із податків (зборів) та застосував штрафи.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, валютного - за період з 01.012014 по 31.03.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, результати якої оформлені актом № 13281/20-40-14-01-08/00209740 від 22.09.2017.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування (збиток) станом на 31.12.2016 у загальній сумі 64560 грн та встановлено заниження податку на прибуток у загальній сумі 11621 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України за період з 01.01.2014 по 31.03.2017 встановлено заниження ПДВ всього у сумі 70336 грн;

- п.п. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271, п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на землю на загальну суму 1095790,46 грн;

- п.п. 168.1.2, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.п. 176.2."а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України встановлено неперерахування утриманого із заробітної плати податку на доходи фізичних осіб у встановлений законодавством термін в загальній сумі 1336911,32 грн;

- п.п. 168.1.2, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.п. 176.2."а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України встановлено неперерахування утриманого із заробітної плати військового збору у встановлений законодавством термін в загальній сумі 84485,66 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.10.2017 № НОМЕР_2, яким зменшено суму від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 64560 грн, № НОМЕР_1, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 14526,25 грн, № НОМЕР_3, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 87920,00 грн, № НОМЕР_4, яким застосовано штраф у розмірі 281887,28 грн, № НОМЕР_5, яким нараховано пеню у розмірі 29343,45 грн.

Не погоджуючись із винесенням вказаних податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду.

Щодо порушень ст. 44, ст. 134, ст. 138, ст. 139, ст. 187, ст. 198 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що підставою для встановлення вказаних висновків та винесення спірних податкових повідомлень-рішень від 19.10.2017 № НОМЕР_2, № НОМЕР_1, № НОМЕР_3 слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем з ТОВ "Ретод Гром" та ТОВ "БМП Східбуд".

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що 12.10.2016 між позивачем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ретод Гром" (покупець) укладено договір поставки № 5-10/16, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність товар, а покупець прийняти та сплатити товар за цінами в кількості, що передбачені у специфікаціях.

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи специфікацію № 1, довіреність № 67 від 12.10.2016, видаткову накладну № РН-0000046 від 13.10.2016, рахунок на передоплату № ПО-0000067 від 12.10.2016, картки складського обліку, податкову накладну № 98 від 13.10.2016.

За договором поставки товару №5-10/16 від 12.10.2016, товаром є промислові запаси, які були передані ДУ "НІОХІМ" разом з іншим майном цілісного майнового комплексу СП ПАТ "ММК ОСОБА_6" "ХІМІКО-МЕТАЛУРГІЙНА ФАБРИКА" на підставі спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 30 грудня 2015 року №2033/1820 та згідно акту приймання-передачі майна цілісного майнового комплексу - структурного підрозділу ПАТ "ММК ОСОБА_6" "ХІМІКО-МЕТАЛУРГІИНА ФАБРИКА", що повертається (передається) до державної власності від 10.02.2016.

Також, судом встановлено, що у перевіряємий період між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМП Східбуд" (підрядник) укладено договір на виконання робіт № 27 від 06.12.2014, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується власними силами, з частковим використанням матеріалів замовника або з залученням третіх осіб, на власний ризик виконати роботу (поточний ремонт) за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу, згідно актів прийому-передачі виконаних робіт.

Реальність укладеного правочину підтверджується наявним у матеріалах справи договірною ціною на поточний ремонт приміщення будівлі до договору №27 на виконання робіт від 06.12.2014, дефектним актом на виконання поточного ремонту приміщення будівлі до договору № 27 на виконання робіт від 06.12.2014, актом приймання-передачі матеріалів від 25.02.2015, актом приймання-передачі матеріалів від 12.01.2015, актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2015 року, актом заліку зустрічних однорідних вимог від 31.03.2015 з ТОВ "БМП Східбуд", картками складського обліку на матеріали, які передані по договору №27 від 06.12.2014.

Судом встановлено, що ТОВ "БМП Східбуд" виконувало роботи власними силами та мало відповідні дозвільні документи, а саме ліцензію АВ № 514935 видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області 06.04.2010 та додатки до ліцензії "Перелік робіт провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, від 6 квітня 2010 року, наказ № 6-Л".

У підтвердження оплати за договором № 5-10/16 позивачем надано виписки по рахункам підприємства.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача у акті перевірки на те, що позивачем не підтверджено дій щодо переміщення товару за договором поставки № 5-10/16 від 12.10.2016, оскільки позивачем надано до перевірки та до матеріалів справи первинні документи за вказаним договором поставки, що підтверджують факт переміщення товару за договором та рух активів по Державній установі "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії"

Крім того, згідно правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 товарно-транспортна накладна передбачається при укладанні договору перевезення та надання послуг перевезення. Договір №5-10/16 від 12.10.2016 є договором поставки товару, передача якого зумовлена складанням видаткової накладної в місці передачі товару - філія ДУ "НІОХІМ" ХМЗ, яка після підписання видаткової накладної не була вантажовідправником.

Як вбачається із специфікація №1 на товар що поставляється, сторони по договору домовились про умови поставки: DDP, склад Покупця, (с.м.т.Донське, склад філії ДУ "НІОХІМ" ХМЗ).

Відповідно Міжнародних правил "Інкотермс 2010" DDP означає :вказано місце призначення, товар доставляється замовнику, митні платежі, та інші платежі, пов'язані з страхуванням ризиків, здійснює постачальник.

Таким чином, перевезення проданого ТОВ "Ретод Гром" здійснювалось контрагентом самостійно, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 13-10/17 від 13.10.16.

Актом перевірки не наведено жодних достовірних обґрунтувань, які б підтверджували безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з постачання (продажу) за договором поставки товару №5-10/16 від 12.10.2016.

Також, суд вважає необґрунтованим посилання контролюючого органу у акті перевірки на відсутність документів у підтвердження транспортування товару, що унеможливлює визначення дійсності перевезення вантажу з адреси вантажовідправника до адреси визначеної вантажоотримувачем та можливостей автомобільного транспорту здійснити перевезення вантажу в терміни визначені накладними, оскільки між позивачем та ТОВ "БМП Східбуд" укладено договір на виконання будівельних робіт, а не поставки чи транспортування ТМЦ. Крім того, надані до суду первинні документи підтверджують факт переміщення матеріалів для виконання ремонтних робіт за договором та рух активів ДУ "НІОХІМ".

Таким чином, господарські операції Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Суд зазначає, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Однак, в даному випадку виконання договорів поставки між позивачем та його контрагентами підтверджується податковими накладними, актами надання послуг, платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку контролюючого органу в акті перевірки відсутні.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно зі ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об’єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта. на суму залишкової вартості окремого об’єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта; на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності";

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта; на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об’єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об’єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Враховуючи, що усі первинні документи бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам чинного законодавства, висновок відповідача щодо встановлення позивачу порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та відповідно донарахованння податку на прибуток є необґрунтованим та неправомірним.

Крім того, суд не приймає посилання відповідача в акті перевірки № 13281/20-40-14-01-08/00209740 від 22.09.2017 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва Бобровник О.В., в якій згадується ТОВ "Ретод Гром", як підприємство, що має ознаки "фіктивності", з огляду на наступне.

Суд відмічає, що в силу закону, отримання контролюючим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином формування податкового кредиту та податкового зобов’язання платником ПДВ здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України за правилом першої події.

Щодо застосування штрафних санкцій за неперерахування утриманого із заробітної плати податку на доходи фізичних осіб та військового збору у встановлений законодавством термін та порушення вимог п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У разі порушення платником податків строку сплати до бюджету узгодженого грошового зобов'язання, передбаченого абзацом другим підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 цього Кодексу, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків суми такого грошового зобов'язання.

Аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного податкового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України, такий платник притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.

Під час розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що позивачем було проведено виплату заробітної плати, та як наслідок нарахування утриманого із заробітної плати податку на доходи фізичних осіб та військового збору із порушенням встановленим законодавством терміном, у зв'язку із чим контролюючим органом застосовано штраф передбачений статтею 126 Податкового кодексу України.

Крім того, у судовому засідання та у письмових поясненнях представник позивача зазначив, що не заперечує проти обґрунтованості розрахунку штрафних санкцій передбачених п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України за податковим повідомленням рішенням від 19.10.2017 № НОМЕР_4 в частині штрафу у розмірі 66931,21 та пені 14366,54 грн та за податковим повідомленням рішенням від 19.10.2017 № НОМЕР_5 в частині штрафу у розмірі 6736,47 грн та пені 1514,36 грн .

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що контролюючим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції, передбачені статтею 126 Податкового кодексу України та позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Поряд із тим, щодо застосування штрафних санкцій за неперерахування утриманого із заробітної плати податку на доходи фізичних осіб та військового збору у встановлений законодавством термін та порушення вимог п. 127.1 статті 127 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Стаття 127 Податкового кодексу України встановлює відповідальність за порушення правил нарахування та сплати податків у джерела виплати. Згідно цієї статті, підставою відповідальності є ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Дане правопорушення може бути вчинено шляхом бездіяльності та полягати в не нарахуванні, неутриманні та/або несплаті податкового зобов'язання. Крім того, додатково встановлено умови вчинення такого правопорушення: до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Положення статті 127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 листопада 2015 року в справі № 21/2919а15.

Суд зазначає, що дані бухгалтерського обліку (виписки, картки) ДУ "НІОХІМ", які містяться в матеріалах справи, свідчать про відсутність факту ненарахування, неутримання або несплату податків до або під час виплати доходу. Податок з доходів фізичних осіб сплачувався до або в день виплати доходів, що підтверджується первинним документами, які містяться у матеріалах справи.

Доказів ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) податків ДУ "НІОХІМ" податку на доходи фізичних осіб та військового податку до або під час виплати заробітної плати відповідачем до суду не надано, таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючим органом неправомірно застосовано штрафні санкції на підставі п. 127.1 статті 127 Податкового кодексу України.

Згідно з частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Оскільки відповідачем як суб’єктом владних повноважень у ході розгляду справи відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено юридичної правильності та фактичної вірності власних висновків, покладених в основу спірних рішень, то заявлений позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" (вул. Мироносицька, буд. 25, Харків, 61002, код 00209740) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків ,61057, код 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби Харківської області 19.10.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Скасувати податкове повідолмення-рішення від 19.10.2017 № НОМЕР_4 в частині штрафу у розмірі 185133,36 грн та пені в розмірі 5456,53 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.10.2017 № НОМЕР_5 в частині штрафу у розмірі 20517,23 грн та пені в розмірі 575,39 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" (вул. Мироносицька, буд. 25, Харків, 61002, код 00209740) судові витрати в розмірі 5689 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн 10 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 05 квітня 2018 року.

Суддя Д.А. Волошин