Рішення № 73242154, 04.04.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/425/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області (далі – Управління ПФУ), в якому просить зобов'язати Управління ПФУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1, пенсію за віком за період з 01 серпня 2016 року по 19 червня 2017 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що він є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням, яке видано Первомайським відділом соціального захисту у Луганській області. Зареєстроване місце проживання позивача – Луганська обл., м. Золоте – 5, АДРЕСА_1, що підтверджується записом у паспорті. Проте, через військовий конфлікт у Донецькій та Луганській областях, позивач у серпні 2016 року покинув своє місце проживання та переїхав до своєї доньки, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. Через військовий конфлікт позивач не отримував належну йому пенсію з 01 серпня 2016 року. За фактичним місцем проживання позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу, що підтверджено довідкою від 20 червня 2017 року № НОМЕР_1, виданою Управлінням праці та соціального захисту населення Новокаховської міської ради. За заявою позивача, на підставі рішення Комісії з питань призначення всіх видів державної допомоги та надання пільг з оплати житлово – комунальних послуг за фактичним місцем проживання (далі - Комісія) № 12 від 30 червня 2017 року, позивачу відновлено виплату пенсії з дати звернення – 20 червня 2017 року. Проте, позивачу не виплачено пенсію за минулий час – з 01 серпня 2016 року по 20 червня 2017 рік. На заяву позивача про виплату пенсії за вказаний період, відповідач листом – відповіддю відмовив у виплаті пенсії за наведений період, пояснивши, що у випадку коли скасування довідки з підстав, визначених у ст. 12 Закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», відбулося до набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, норма щодо повторного призначення соціальних виплат лише через шість місяців не застосовується, тому пенсія виплачується з моменту звернення пенсіонера. Позивач вважає, що відмова у виплаті йому пенсії за вказаний період є незаконною та необґрунтованою. Просив задовольнити позовні вимоги, справу розглянути у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою від 06 березня 2018 року, згідно ст. 263 КАС України, судом відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження).

26 березня 2018 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи наступним.

Згідно даних центральної бази отримувачів пенсії, дата останнього нарахування пенсії ОСОБА_1 04 липня 2016 року. Управлінням ПФУ направлено запит 20 червня 2017 року за вих. № 2428/03 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі щодо надання паперової та електронної пенсійної справи з проханням повідомити причину припинення виплати пенсії ОСОБА_1 та атестата про припинення виплати пенсії. 28 липня 2017 року № 2803/05 до Управління ПФУ надійшов атестат від 14 липня 2017 року №215 про виплату пенсії по 31 липня 2016 року від управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області. В супровідному листі повідомлено, що рішенням Верховної Ради Україїни від 13 жовтня 2014 року м. Золоте - 5 Луганської області було підпорядковано Попаснянському району Луганської області, виплата пенсії проводилась за електронними пенсійними справами без наявності паперових носіїв. Іншої інформації та макету пенсійної справи на запит не надіслано. Крім того, Управління ПФУ, стверджує, що так як за даними Держприкордонслужби ОСОБА_1 до 14 червня 2017 року перебував на непідконтрольній Україні території, то рішенням Комісії, пенсійну виплату ОСОБА_1 розпочато з 20 червня 2017 року. Управління ПФУ вважає, що діяло відповідно до норм чинного законодавства, просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

22 березня 2018 року та 27 березня 2018 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшло два клопотання про заміну відповідача по справі з Управління Пенсійного фонду в м. Нова Каховка Херсонської області на Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, свої клопотання обґрунтовує тим, що, згідно Постанови Кабміну від 08 листопада 2017 року № 821, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області є правонаступником Управління Пенсійного фонду в м. Нова Каховка Херсонської області.

03 березня 2018 року позивач подав відповідь на відзив, у якій просив, зокрема, замінити відповідача по даній справі з Управління Пенсійного фонду в м. Нова Каховка Херсонської області на Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Враховуючи зазначене та приписи статті 52 КАС України, суд задовольняє наведені клопотання учасників справи та приймає рішення про заміну відповідача по справі №821/425/18, з Управління Пенсійного фонду в м. Нова Каховка Херсонської області на Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі – відповідач, Головне управління).

Суд зазначає, що частиною 3 ст. 263 КАС України, встановлено, що у справах, визначених ч. 1 ст. 263 КАС України, заявами по суті справи є позов та відзив, тому відповідь на відзив не вважається заявою по суті та не приймається до уваги судом, окрім клопотання позивача про заміну сторони у справі, яке містилось у відповіді на відзив.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що спірні правовідносини стосуються нарахування і виплати ОСОБА_1 пенсії за віком у період з 01 серпня 2016 року по 19 червня 2017 року, тобто до моменту звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

Позивач вказує на своє право щодо отримання пенсії в період з 01 серпня 2016 року по 19 червня 2017 року як громадянина України, який має право на належне соціальне та пенсійне забезпечення, гарантоване йому Конституцією України.

Відповідач стверджує, що позивач має право на отримання пенсійних виплат із дати отримання довідки про взяття на облік та звернення до Каховського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області, а саме з 20 серпня 2017 року.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з 18 лютого 1994 року, що підтверджується пенсійним посвідченням № 149679 від 26 липня 1994 року, яке видане Первомайським відділом соціального захисту у Луганській області.

Із довідки від 20 червня 2017 року № НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_2, виданий 29 лютого 1996 року Золотівським ВМ Первомайського УМВС України у Луганській області, зареєстроване місце: АДРЕСА_2 – 5, 93205, м. Первомайськ, Луганська обл., взятий на облік як внутрішньо переміщена особа із фактичним місцем проживання (перебування) вул. Наддніпрянська, 79, смт. Дніпряни, 74987, м. Нова Каховка, Херсонська обл.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату йому пенсії 20 червня 2017 року.

30 червня 2017 року рішенням Комісії № 12, позивачу відновлено виплату пенсії з 20 червня 2017 року, вирішено направити запит до Держприкордонслужби на отримання відомостей про місце перебування ОСОБА_1 з серпня 2016 року по червень 2017 року.

30 серпня 2017 та 08 листопада 2017 року ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявами про виплату йому пенсії за період з 01 серпня 2016 року по 20 червня 2017 року, що підтверджується відбитками штампу відповідача про реєстрацію вхідної кореспонденції за №3187/03 та № 88-с/02.

Листом – відповіддю від 11 вересня 2017 року № 59-с/02 відповідачем не надано аргументованої відповіді щодо нездійснення позивачу пенсійних виплат щодо запитуваного ним періоду.

Листом – повідомленням від 16 листопада 2017 року № 88-с/02 позивача повідомлено про те, що питання виплати йому пенсійного забезпечення за відповідний період буде розглядатися на засіданні Комісії.

Протоколом Комісії № 20 від 22 листопада 2017 року, питання виплати по суті не розглянуто, ухвалено Управлінню ПФУ терміново направити запит до Головного управління щодо правомірності дій Комісії в прийнятті рішення про відновлення пенсійних виплат з дня припинення за попереднім місцем перебування позивача.

На заяву ОСОБА_1 від 08 грудня 2017 року (вх. № 101-с/02), у листі - відповіді від 18 грудня 2017 року № 101-с/02, відповідач, посилаючись на Порядок призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (затвердженого постановою Кабміну від 08 червня 2016 року № 365), постанову Кабміну від 08 червнч 2016 року № 365, вказує на те, що виплата у випадку ОСОБА_1 відновлюється з дати звернення особи до органу, що здійснює відповідні соціальні виплати.

Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до суду.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавство.

У квітні 2014 році на території постійного місця проживання позивача, розпочалася антитерористична операція, яка продовжується по сьогодні (Наказ Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 07 жовтня 2014 року №33/6/а “Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення”).

У зв'язку з набранням чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок), у населеному пункті, де мешкав позивач, було припинено здійснення повноважень відповідним управлінням пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення непідконтрольної території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Внаслідок зазначених обставин, з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, проявів насильства, порушень прав людини, позивач, був змушений покинути своє місце проживання у м. Золоте – 5, Луганської обл. та переселитись до смт. Дніпряни, м.Нова Каховка, Херсонської обл.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Законів України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року № 1382 -IV (далі - Закон № 1382-IV), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), Постанови Кабміну "Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства" № 595 від 07 листопада 2014 року (далі - Постанова № 595), Постанови Кабміну “Про облік внутрішньо переміщених осіб” від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - Постанова № 509).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримував пенсію за віком за місцем проживання: м. Золоте – 5, Луганської обл.

Наказом Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а “Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення” визначено, що Луганська область з 07 квітня 2014 року є районом проведення антитерористичної операції.

Постановою № 595 затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства, відповідно до якого у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Враховуючи зазначене, позивач перемістився до смт. Дніпряни Херсонської обл., як внутрішньо переміщена особа відповідно до Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” та Постанови № 509 та отримав довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Згідно зі ст.ст. 44, 46, 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що зобов'язання здійснювати облік пенсіонерів та проводити виплату призначених їм пенсійних виплат покладено на орган ПФУ за місцем реєстрації особи.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

На виконання вимог ст. 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, якою передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Таким чином, суд вважає, що після державної реєстрації свого місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, м. Нова Каховка, Херсонська область, позивач набув право на отримання пенсії за таким місцем проживання відповідно до ст.ст. 46, 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі і на отримання заборгованості із пенсійних виплат.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує норму прямої дії, а саме ст. 46 Конституції України, якою гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Позивач є громадянином України, який у законний спосіб набув право на пенсійні виплати за віком на території України.

Відтак, позбавлення його права на такі виплати із незалежних від його волі обставин (проведення антитерористичної операції на території його проживання) є порушенням його прав.

Суд вважає необхідним застосувати до даних спірних правовідносин практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року №3477-IV.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі “Пічкур проти України”, яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На підставі ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду достатніх доказів щодо безпідставності заявлених позовних вимог, тому, враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про порушення прав ОСОБА_1 та відновлює їх шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, пенсію за віком за період з 01 серпня 2016 року по 19 червня 2017 року включно.

Судові витрати по справі розподіляються відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 12, 14, 139, 241 - 246, 205, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, пенсію за віком за період з 01 серпня 2016 року по 19 червня 2017 року включно.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, 73005, код ЄДРПОУ 21295057) судовий збір у сумі 704,80 грн. на користь ОСОБА_1 (Херсонська обл., м. Нова Каховка, смт. Дніпряни, вул. Наддніпрянська, 79, нокпп НОМЕР_3).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Гомельчук С.В.

кат. 10.2.4