Рішення № 73242052, 05.04.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/871/17-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянув в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької ОДА про визнання протиправною бездіяльності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації (далі - відповідач) щодо не вчинення дій по зняттю автомобіля марки “Фольцваген Пассат”, 2000 року випуску, кузов № НОМЕР_1, номерний знак CE2789AH з обліку в органах соціального захисту населення та наданню дозволу на перереєстрацію вказаного транспортного засобу, та зобов’язати Департамент соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації вирішити питання щодо зняття автомобіля марки “Фольцваген Пассат”, 2000 року випуску, кузов № НОМЕР_1, номерний знак CE2789AH, з обліку в органах соціального захисту населення та надання дозволу на перереєстрацію вказаного транспортного засобу на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона є внуком ОСОБА_2, який як інвалід Великої Вітчизняної Війни I групи відповідно до протоколу засідання Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України №26/ГД-10926 від 18.01.2007 року, отримав як гуманітарну допомогу автомобіль марки “Фольцваген Пассат”, 2000 року випуску, кузов № НОМЕР_1, з правом передачі керування своєму онуку ОСОБА_1

14.05.2015 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту ветеранів війни і їх сімей" №426-VIII. Відповідно до якого, після смерті інваліда, автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через органи соціального захисту населення, за бажанням членів їх сімей, спадкоємців передається йому у власність безоплатно за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на зміни, які відбулися в законодавстві, позивачем подана заява від 05.05.2016 року до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації, в якій він просив про надання дозволу на переоформлення гуманітарного автомобіля марки “Фольцваген Пассат”, 2000 року випуску, кузов № НОМЕР_1, номерний знак CE2789AH, після смерті діда ОСОБА_2 на своє ім’я. Однак в супереч вимогам закону, листом від 18.10.2017 року № 01.2-08/5051 йому відмовлено у наданні дозволу на переоформлення автомобіля у зв`язку з наявністю рішення Садгірського районного суду Чернівецької області від 06.04.2015 року справа № 726/70/15-ц (провадження №2/726/82/15) про повернення вказаного автомобіля. Позивач вважає зазначену відмову необґрунтованою та протиправною у зв`язку із тим, що рішення Садгірського районного суду Чернівецької області від 06.04.2015 року справа № 726/70/15-ц (провадження №2/726/82/15) ухвалено до прийняття Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту ветеранів війни і їх сімей" №426-VIII від 14.05.2015 р., якими керувався суд і не може більше застосовуватись до спірних правовідносин.

Департамент соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації надав до суду письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, зіславшись на рішення Садгірського районного суду Чернівецької області від 06.04.2015 року справа № 726/70/15-ц (провадження №2/726/82/15).

Представниками позивача та відповідача подані заяви до суду про розгляд справи в порядку письмового провадження за їх відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 ст. 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з’ясувавши всі обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено.

Відповідно до довідки наданої Головним управлінням праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації від 10.08.2006 року № 3078, ОСОБА_3, перебував на обліку в Головному управлінні праці та соціального захисту населення Чернівецької облдержадміністрації з 12.06.2002 року для забезпечення спецавтотранспортом з права передачі керування члену сім’ї під порядковим номером 155. (а. с. 10).

Згідно протоколу засідання Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України від 18.01.2007 року №26/ГД-10926 автомобіль марки автомобіля марки “Фольцваген Пассат”, 2000 року випуску, кузов № НОМЕР_1, визнано гуманітарною допомогою. (а. с. 11-13).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу “Фольцваген Пассат”, 2000 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак CE2789AH, видане на ім’я ОСОБА_3 без права продажу, дарування, передачі іншій особі. (а. с. 14).

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії І-МИ № 117550 виданого 01.04.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції ОСОБА_3 помер 01.04.2013 року у віці 86 років, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за № 641. (а. с. 15).

Рішенням Садгірського районного суду Чернівецької області від 06.04.2015 року справа № 726/70/15-ц (провадження № 2/726/82/15) позов Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про повернення автомобіля, отриманого інвалідом як гуманітарна допомога – задоволено. (а. с. 83-84).

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області у цивільній справі від 24.06.2015 року, яке набрало законної сили, апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 відхилено. Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 06.04.2015 року залишено без змін. (а. с. 79-80).

Позивач 05.05.2016 року звернувся з заявою до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації про надання дозволу на переоформлення гуманітарного автомобіля марки “Фольцваген Пассат” 2000 року випуску, кузов № НОМЕР_1, номерний знак CE2789AH, після смерті діда ОСОБА_3 на своє ім’я. (а. с. 70)

18.10.2017 року Департамент соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації направив позивачу листа про відмову у наданні дозволу на переоформлення гуманітарного автомобіля. (а .с. 33).

Із змісту листа від 18.10.2017 року № 01.2-08/5051 видно, що заяву ОСОБА_1 щодо безоплатної передачі автомобіля розглянуто.

11.05.2016 року Департаментом соціального захисту населення направлено до Міністерства соціальної політики України відповідний пакет документів для прийняття рішення щодо переоформлення гуманітарного автомобіля.

Рішення Міністерством соціальної політики України не було прийнято на звернення Департаменту соціального захисту населення від 11.05.2016 року.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до статті 11-1 Закону України "Про гуманітарну допомогу" від 06.04.2017 №2008-VIII повноваження щодо прийняття рішень про передачу легкових автомобілів, визнаних гуманітарною допомогою, у власність особам з інвалідністю у разі користування ними понад 10 років або, у разі їх смерті - членам їхніх сімей, передані обласним державним адміністраціям.

З урахуванням зазначеного, всі справи, які не розглянуті Міністерством соціальної політики України про переоформлення гуманітарних автомобілів були повернуті на адресу Департаменту соціального захисту населення.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 06.10.2005р. №2961-IV (далі - Закон № 2961-IV) держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування інвалідів, дітей-інвалідів, поширює інформацію про таку продукцію.

Положеннями ч. 9 ст. 26 Закону №2961-IV встановлено, що перелік технічних та інших засобів реабілітації, порядок забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи видно, що згідно протоколу засідання Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України від 18.01.2007 року №26/ГД-10926 та наказу Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації № 12 від 12.02.2007 року автомобіль марки автомобіля марки “Фольцваген Пассат” 2000 року випуску, кузов № НОМЕР_1, визнано гуманітарною допомогою та передано в користування ОСОБА_3 інваліду Великої Вітчизняної Війни І групи, з правом передачі керування своєму внуку ОСОБА_1.

Після смерті ОСОБА_3 засвідченої Свідоцтвом про смерть серії І-МИ № 117550, виданого 01.04.2013 року, питання про належність автомобіля отриманого ним в якості гуманітарної допомоги, вирішувалось на підставі нормативно-правових актів чинних на час смерті, а саме постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями” від 19.07.2006 року № 999.

Відповідно до п. 41 вказаного Порядку, автомобіль, отриманий інвалідом як гуманітарна допомога, після його смерті повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.

Згідно з ст. 11-1 Закону України “Про гуманітарну допомогу” від 22.10.1999 р. №1192-XIV (в редакції, що діяла на момент смерті ОСОБА_3Г.), забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів автомобілями, визнаними гуманітарною допомогою, здійснюється на умовах, передбачених законом, та у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через органи праці та соціального захисту населення і користувався менше 10 років, може бути переданий у власність одному із членів сім'ї за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля. Якщо інвалід, дитина-інвалід користувався автомобілем більше 10 років, за бажанням членів його сім'ї автомобіль може бути переданий у їх власність безкоштовно.

У разі несплати членом сім'ї інваліда, дитини-інваліда податків і зборів (обов'язкових платежів) автомобіль повертається (вилучається) органам праці та соціального захисту населення у порядку та на умовах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни" від 14.05.2015 р. (далі - Закон № 426-VIII), частини 2 і 3 ст. 11-1 Закону України "Про гуманітарну допомогу" №1192-XIV від 22.10.1999 р. викладено в такій редакції: "Після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід, дитина-інвалід були забезпечені через органи соціального захисту населення, за бажанням членів їхніх сімей, спадкоємців передається їм у власність безоплатно за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності членів сім’ї, спадкоємців або у разі небажання членів сім’ї, спадкоємців отримати автомобіль, визначений у ч. 2 цієї статті, такий автомобіль повертається органам соціального захисту населення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".

Відповідно до розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни" №426-VIII визначено, що норми цього Закону щодо передачі безоплатно у власність членів сім'ї, спадкоємців автомобіля, визнаного гуманітарною допомогою, яким інвалід, дитина-інвалід були забезпечені через органи соціального захисту населення, поширюються також на випадки, коли смерть інваліда, дитини-інваліда та звернення членів сім'ї до органів соціального захисту населення про залишення їм автомобіля без сплати податків і зборів відбулися до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, суд звертає увагу, що 14.05.2015 року нормами Закону № 426-VIII врегульовано питання щодо можливості передачі автомобіля, визнаного як гуманітарна допомога, у власність позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями від 19.07.2006 р. № 999, зміни до п. 41 якої були внесені 07.10.2015 року та визначено, що після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід, дитина-інвалід були забезпечені через головне управління соціального захисту населення, за бажанням членів їх сімей, спадкоємців передається їм у власність безоплатно за рішенням Мінсоцполітики.

У зв'язку з вказаними змінами законодавства, позивач 05.05.2016 року звернувся до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації, в якій він просив про надання дозволу на переоформлення гуманітарного автомобіля марки “Фольцваген Пассат”, 2000 року випуску, кузов № НОМЕР_1, номерний знак CE2789AH, після смерті діда ОСОБА_3 на своє ім’я.

Згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд звертає увагу, що прийняття Закону України № 426-VIII від 14.05.2015 року було спрямоване на врегулювання спірних правовідносин до набрання ним чинності, з метою застосування чинного законодавства до правовідносин, що мали місце до його прийняття, в тому числі до правовідносин, що склались на момент смерті ОСОБА_3

З огляду на вищезазначене суд, приходить до висновку, що з 14.05.2015 року змінилось правове регулювання та застосування норм законодавства щодо перереєстрації транспортного засобу, визнаного як гуманітарна допомога. Відтак, суд вважає, що посилання Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації на рішення Садгірського районного суду Чернівецької області від 06.04.2015 року справа № 726/70/15-ц (провадження №2/726/82/15), про повернення автомобіля не ґрунтуються на вимогах спеціального законодавства. Суд звертає увагу, що вказане судове рішення було прийняте до прийняття Закону № 426-VIII від 14.05.2015 року, а тому норми, якими керувались суди, не можуть більше застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки вказаним Законом змінено порядок їх врегулювання.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 29.04.2011 року № 5149-0-26-11-18 щодо усунення суперечностей між положеннями нормативно-правових актів визначено, що при розв'язанні таких правових колізій, як правило, застосовуються загальновизнані прийоми тлумачення правових норм (надання переваги нормі, що має вищу юридичну силу, а у разі виявлення суперечностей (колізії) між положеннями різних нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, застосовуються положення нормативно-правового акта, який прийнято пізніше або який є спеціальним тощо).

Розділом ІІ Прикінцевих положень Закону № 426-VIII визначено, що норми цього Закону щодо передачі безоплатно у власність членів сім'ї, спадкоємців автомобіля, визнаного гуманітарною допомогою, яким інвалід, дитина-інвалід були забезпечені через органи соціального захисту населення, поширюються також на випадки, коли смерть інваліда, дитини-інваліда та звернення членів сім'ї до органів соціального захисту населення про залишення їм автомобіля без сплати податків і зборів відбулися до набрання чинності цим Законом.

Закон № 426-VIII було прийнято пізніше, а тому саме положення цього законодавчого акту необхідно застосовувати до правовідносин, що виникли у цій справі.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що відмова Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації надана у листі № 01.2-08/5051 від 18.10.2017 року є протиправною.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання Департамент соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації зняти транспортний засіб марки “Фольцваген Пассат” 2000 року випуску, кузов № НОМЕР_1, номерний знак CE2789AH з обліку в органах соціального захисту населення та надати дозвіл на перереєстрацію вказаного транспортного засобу на ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що надання дозволу на проведення процедури перереєстрації автомобіля визнаного гуманітарною допомогою належить до дискреційних повноважень відповідача.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Згідно із ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З метою захисту порушених прав позивача, суд зобов’язує Департамент соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.05.2016 року щодо прийняття рішення про безоплатну передачу у власність їй легкового автомобіля “Фольцваген Пассат”, 2000 року випуску, кузов № НОМЕР_1, номерний знак CE2789AH.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийнятого рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 640,00 грн., що підтверджується квитанцією № 211 від 17.11.2017 р.

Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 640,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 9, 72-77, 139, 194, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації, що зазначена у листі № 01.2-08/5051 від 18.10.2017 року.

3. Зобов`язати Департамент соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.05.2016 року щодо прийняття рішення про безоплатну передачу у власність їй легкового автомобіля “Фольцваген Пассат”, 2000 року випуску, кузов № НОМЕР_1, номерний знак CE2789AH та надання дозволу на перереєстрацію вказаного транспортного засобу.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 640,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Суддя П.Д. Дембіцький