Рішення № 73241957, 27.03.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року справа № 823/281/18

16 год. 55 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Мельникової О.М.,

позивача – ОСОБА_1 (особисто),

представника позивача – ОСОБА_2 (за ордером),

представника відповідача – ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі-позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 02.01.2018 №1 о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Тальнівського відділення поліції Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області - старшого сержанта поліції ОСОБА_1, поновлення його на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Тальнівського відділення поліції Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 10000 грн. 00 коп.

В обґрунтування адміністративного позову позивачем зазначено, що його неправомірно було звільнено зі служби в поліції, оскільки його відраховано з навчального закладу, де він проходив первинну професійну підготовку, у зв’язку з відсутністю на заняттях більше чотирнадцяти календарних днів через хворобу, а не з негативних підстав, що на його думку надає йому право після одужання бути повторно направленим для проходження професійної підготовки, а тому оскаржуваний наказ має бути скасований судом, позивач має бути поновлений на посаді та на його користь має бути стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральна шкода.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суду задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення адміністративного позову повністю, обґрунтовуючи це тим, що відрахування позивача з первинної професійної підготовки є підставою для його звільнення з органів поліції, а тому відповідач при винесенні спірного наказу про звільнення діяв у відповідності до вимог законодавства.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 01.09.2017 №234 о/с ОСОБА_1 прийнятий на службу в поліції на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Тальнівського відділення поліції Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, з присвоєнням йому спеціального звання – старший сержант поліції (а.с. 42).

Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», наказу МВС України від 16.02.2016 №105 «Про затвердження Положення про організацію первинної професійної підготовки поліцейських, яких вперше прийнято на службу» (далі - Положення), листа Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України від 11.09.2017 № 22/2/2-3858 наказом Національної академії внутрішніх справ від 11.09.2017 №1413 ОСОБА_1 був зарахований для проходження первинної професійної підготовки.

В подальшому, ОСОБА_1 був відсутній на заняттях двадцять п’ять календарних днів - з 13.11.2017 по 22.11.2017, а також з 25.11.2017 до 08.12.2017 через хворобу, що підтверджується довідками Тальнівської центральної районної лікарні № 36 від 22.11.207 та № 41 від 08.12.2917 відповідно.

У зв’язку з чим, відповідно до п. 6 ч. 6 р. ІІІ Положення, наказом Національної академії внутрішніх справ від 15.12.2017 № 2085 через відсутність на заняттях більше чотирнадцяти календарних днів ОСОБА_1 відраховано з числа слухачів первинної професійної підготовки (а.с. 40).

Оскільки позивач був відрахований з первинної професійної підготовки поліцейських, яких вперше прийнято на службу в поліції, 02.01.2018 Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області, на підставі п. 2 ч. 6 ст.73 Закону України «Про Національну поліцію», виданий наказ №1 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції з 02.01.2018 року за п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», тобто, через службову невідповідність (а. с. 41).

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Суд вважає оскаржуваний наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 02.01.2018 № 1 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 72, ч. 1, 4-7 ст. 73 Закону України «Про Національну поліцію» професійне навчання поліцейських складається, в тому числі, з первинної професійної підготовки. Порядок, організацію та терміни проведення професійного навчання визначає Міністерство внутрішніх справ України.

Поліцейські, які вперше прийняті на службу в поліції, з метою набуття спеціальних навичок, необхідних для виконання повноважень поліції, зобов'язані пройти первинну професійну підготовку за відповідними навчальними програмами (планами), затвердженими Міністерством внутрішніх справ України. Порядок та умови проходження первинної професійної підготовки визначає Міністерство внутрішніх справ України.

Поліцейські після успішного закінчення курсу первинної професійної підготовки повертаються до органів (закладів, установ) поліції, з яких вони були направлені для проходження первинної підготовки, для подальшого проходження служби в поліції відповідно до цього Закону.

Поліцейські, відраховані з навчальних закладів, де вони проходили первинну професійну підготовку, до закінчення навчання, а також поліцейські, які після закінчення курсу первинної професійної підготовки отримали незадовільні оцінки за результатами іспитів, повертаються до органів (закладів, установ) поліції, з яких вони прибули на навчання, з подальшим звільненням зі служби в поліції.

Поліцейські, які достроково відраховані з навчальних закладів, де вони проходили первинну професійну підготовку, через недисциплінованість, невиконання навчального плану, небажання продовжувати або проходити навчання, а також поліцейські, які після закінчення курсу первинної професійної підготовки склали іспити і отримали незадовільні оцінки, підлягають звільненню зі служби в поліції на підставі пунктів 5 або 6 частини першої статті 77 цього Закону.

Заборонено залучати поліцейських, які не пройшли первинну професійну підготовку, до виконання повноважень поліції, допускати до роботи з інформацією з обмеженим доступом або до будь-якої діяльності, пов'язаної з використанням зброї та спеціальних засобів (крім навчальних та тренувальних занять під час проходження первинної підготовки).

Згідно із п. 2, 3 розділу І, п. 6-8 розділу ІІІ «Положення про організацію первинної професійної підготовки поліцейських, яких вперше прийнято на службу в поліції», затвердженого наказом МВС України №105 від 16.02.2016 поліцейські, яких вперше прийнято на службу в поліції, проходять професійну підготовку з метою набуття ними спеціальних навичок, необхідних для виконання повноважень поліції, у тому числі відповідну спеціальну підготовку щодо зберігання, носіння, застосування і використання вогнепальної зброї.

Професійна підготовка проводиться на базі вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання та установ (закладів) Національної поліції, що діють для забезпечення організації відповідної спеціальної підготовки поліцейських, уперше прийнятих на службу в поліції, а також підвищення кваліфікації і перепідготовки молодшого складу поліції, проведення окремих видів службової підготовки поліцейських.

Слухачі достроково відраховуються із закладів, що здійснюють професійну підготовку наказом керівника закладу, зокрема, у разі відсутності на заняттях більше чотирнадцяти календарних днів через хворобу.

Про відрахування слухача заклад, що здійснює професійну підготовку, повідомляє кадровий підрозділ органу (закладу, установи) поліції, яким він був направлений для проходження професійної підготовки, не пізніше ніж на наступний календарний день.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Національної академії внутрішніх справ від 11.09.2017 № 1413 ОСОБА_1 був зарахований для проходження первинної професійної підготовки.

В подальшому, ОСОБА_1 був відсутній на заняттях двадцять п’ять календарних днів - з 13.11.2017 по 22.11.2017, а також з 25.11.2017 по 08.12.2017 через хворобу, що підтверджується довідками Тальнівської центральної районної лікарні № 36 від 22.11.207 та № 41 від 08.12.2917 відповідно.

У зв’язку з чим, відповідно до п. 6 ч. 6 р. ІІІ Положення, наказом Національної академії внутрішніх справ від 15.12.2017 № 2085 через відсутність на заняттях більше чотирнадцяти календарних днів ОСОБА_1 відраховано з числа слухачів первинної професійної підготовки (а.с. 40).

Таким чином, позивача було відраховано з числа слухачів первинної професійної підготовки відповідно до п. 6 ч. 6 р. ІІІ Положення, де вказано що, слухачі достроково відраховуються із закладів, що здійснюють професійну підготовку у разі відсутності на заняттях більше чотирнадцяти календарних днів.

Вказаний наказ Національної академії внутрішніх справ від 15.12.2017 № 2085 позивачем не оскаржується, оскільки дійсно він був відсутній на заняттях більше чотирнадцяти календарних днів у зв’язку із хворобою в період з 13.11.2017 по 22.11.2017 у зв’язку із захворюванням вітряною віспою, а у період з 25.11.2017 до 08.12.2017 у зв’язку із ускладненнями вказаного захворювання та його рецидивом.

Оскільки позивач був відрахований з первинної професійної підготовки поліцейських, яких вперше прийнято на службу в поліції, 02.01.2018 Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області, на підставі абзацу 2 ч. 6 ст.73 Закону України «Про Національну поліцію», виданий наказ №1 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції з 02.01.2018 за п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», тобто, через службову невідповідність (а. с. 41).

Відповідно до ч. 5 ст. 73 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські, відраховані з навчальних закладів, де вони проходили первинну професійну підготовку, до закінчення навчання, а також поліцейські, які після закінчення курсу первинної професійної підготовки отримали незадовільні оцінки за результатами іспитів, повертаються до органів (закладів, установ) поліції, з яких вони прибули на навчання, з подальшим звільненням зі служби в поліції.

На виконання вказаної норми, абзац 2 ч.6 ст. 73 вказаного Закону деталізує порядок звільнення поліцейських, достроково відрахованих з навчальних закладів, де вони проходили первинну професійну підготовку, а саме: поліцейські, які достроково відраховані з навчальних закладів, де вони проходили первинну професійну підготовку, через недисциплінованість, невиконання навчального плану, небажання продовжувати або проходити навчання, а також поліцейські, які після закінчення курсу первинної професійноїпідготовки склали іспити і отримали незадовільні оцінки, підлягають звільненню зі служби в поліції на підставі пунктів 5 або 6 частини першої статті 77 цього Закону.

Таким чином, абзац 2 ч.6 ст. 73 Закону України «Про Національну поліцію» визначає підстави для відрахування поліцейських з начальних закладів та як бланкетна норма відсилає до п. 5 та п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» які містять підстави для звільнення поліцейських зі служби в поліції в даних випадках.

Так, згідно п. 5 ч. 1 ст. 77 вказаного Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність, відповідно до п. 6 ч. 1 вказаного Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Таким чином, аналізуючи вказані норми суд зазначає що, за умови дострокового відрахування поліцейських з навчальних закладів, де вони проходили первинну професійну підготовку через:

- недисциплінованість;

- невиконання навчального плану;

- небажання продовжувати або проходити навчання;

- отримання незадовільних оцінок після закінчення курсу первинної професійної підготовки і складання іспитів, поліцейські підлягають звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність та у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Вказані норми є імперативними, містять виключний перелік підстав для відрахування з навчання та для звільнення зі служби в поліції та розширеному тлумаченню не підлягають.

Як вбачається з наказу Національної академії внутрішніх справ від 15.12.2017 № 2085 позивача відраховано з числа слухачів первинної професійної підготовки через відсутність на заняттях більше чотирнадцяти календарних днів.

На виконання вказаного наказу відповідач прийняв спірний наказ 02.01.2018 №1 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції з 02.01.2018 за п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», тобто, через службову невідповідність.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки у абзаці 2 ч.6 ст. 73 Закону України «Про Національну поліцію» відсутня така умова для дострокового відрахування поліцейських з навчальних закладів, де вони проходили первинну професійну підготовку через відсутність на заняттях більше чотирнадцяти календарних днів то й відповідно звільнення позивача зі служби в поліції відповідно до п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», тобто, через службову невідповідність - є безпідставним.

Натомість, питання подальшого перебування позивача на службі в поліції та проходження ним первинної професійної підготовки повинно було бути вирішеним відповідачем відповідно до п. 9 Положення, в якому зазначено, що у випадку відрахування слухача з причин його відсутності на заняттях більше чотирнадцяти календарних днів через хворобу або за сімейними обставинами, що підтверджується відповідним документом, поліцейський повертається до органу (закладу, установи) поліції, з якого він був направлений.

Поліцейський, відрахований із закладу, що здійснює професійну підготовку, через зазначені вище обставини, може бути повторно направлений для проходження професійної підготовки відповідно до вимог розділу II цього Положення.

Вказане Положення затверджено наказом МВС України від 16.02.2016 №105, що є, в свою чергу, підзаконним нормативно-правовим актом прийнятим відповідно до статті 73 Закону України «Про Національну поліцію», з метою належної організації підготовки поліцейських, вперше прийнятих на службу в Національній поліції та в жодному разі не суперечить ст. 73 Закону України «Про Національну поліцію».

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач звертався до посадових осіб Головного управління Національної поліції в Черкаській області з усним клопотанням про вирішення питання про його повторне направлення для проходження професійної підготовки, однак вказане питання позитивно вирішено не було. Зазначене підтверджується показами допитаного судом свідка ОСОБА_4 – заступника начальника управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Також, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до спірного наказу позивач звільнений із служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", тобто, через службову невідповідність, яка із змісту наказу та наданих доказів не підтверджується взагалі.

Так, визначення терміну «службова невідповідність» в Законі України «Про Національну поліцію» не має, але виходячи із змісту ст. 57 цього Закону службова невідповідність означає нездатність поліцейського за своїми особистими, діловими професійними якостями, освітнім та професійним рівнем виконувати посадові обов'язки за певною посадою, тобто, передумовою належної дисципліни є професійні, особисті та ділові якості поліцейського, які він має постійно підвищувати у відповідності до ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, дію якого поширено на поліцейських за п. 9 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 (станом на час виникнення спірних правовідносин).

Разом з цим, судом під час розгляду справи встановлено, що позивач під час проходження первинної професійної підготовки зарекомендував себе позитивно, знає та правильно застосовує нормативно-правові документи, що регламентують службу в органах Національної поліції, діяльність поліцейського та проходження первинної професійної підготовки. Фізично розвинений добре, у стройовому відношенні підтягнутий.

Вказане підтверджується службовою характеристикою позивача, наданою начальником відділу координації роботи центрів первинної професійної підготовки «Академія поліції» майором поліції ОСОБА_5

При цьому, наявне в матеріалах справи подання начальника Тальнівського відділення поліції Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про звільнення позивача зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_6, в якому окрім позитивних характеристик, зазначено що позивач на критику в свою адресу реагує правильно, але висновків не робить, суд не бере до уваги як формальне, оскільки позивач жодного дня не проходив службу у вказаному підрозділі поліції, а одразу після прийняття на службу в поліцію був направлений на первинну професійну підготовку.

При цьому, суд також враховує, що суттєвим елементом принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який є, зокрема, одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), що частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону), про необхідні дотримання якого в контексті дотримання якості закону як у відношення матеріального права та і у відношенні процедурних гарантій Європейський суд з прав людини зазначив у рішенні по справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 та у рішенні по справі «ОСОБА_7 проти України» від 09.01.2013.

Тобто, учасники правовідносин мають керуватися нормами законодавства та в нормах законодавства має бути визначена процедура прийняття рішень, які впливають на права і обов'язки, в даному випадку, позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про Національну поліцію» призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про протиправність та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області №1 о/с від 02.01.2018 року про звільнення позивача зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Керуючись положеннями ст. 244-2 КАС України, суд враховує висновки, викладені в Постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а12 та від 17.02.2015 року по справі №21-8а15 щодо застосування норм Кодексу законів про працю України в разі не врегулювання спірних правовідносин спеціальним законом та звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розслідує трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, враховуючи неправомірність наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області №1 о/с від 02.01.2018 про звільнення позивача зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність), позивач підлягає поновленню на посаді, яку він обіймав, тобто, на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Тальнівського відділення поліції Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вказаної норми, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов’язати головне управління Національної поліції в Черкаській області вирішити питання щодо повторного направлення ОСОБА_1 для проходження первинної професійної підготовки.

Щодо позовної вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

Згідно з п.10.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.

У пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці»).

Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок).

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Так, згідно з абзацом «з» пункту 1 Порядку цей Порядок застосовується і у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно пп. «в» п. 4 Порядку визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових).

Суд вважає, що для розрахунку середньоденної заробітної плати позивача слід враховувати саме вимоги положення п.9 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №26, яким встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зобов'язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті прибутковий податок з доходів фізичних осіб та єдиний страховий внесок.

Такі висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду України, зокрема, викладеною в постановах від 21.01.2012 № 6-87цс11 та від 14.01.2014 № 21-395а13.

Відповідно до наданої Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області довідки про середній заробіток позивача, сума середньомісячного заробітку позивача за листопад, грудень 2017 року складає 18654 грн. 77 коп., кількість робочий днів за вказаний період - 61, в зв’язку з чим середньоденний заробіток становить 305 грн. 80 коп., таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача, який підлягає стягненню з відповідача за період з 02.01.2018 по 27.03.2018 (84 дні) складає 25687 грн. 20 коп.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України постанова суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню.

Стосовно позовної вимоги прийняти рішення про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав позивача як громадянина у сумі 10000 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода – це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, тому її поділяють на майнову і немайнову. Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода – втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди належать: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків

Однак, позивачем не надано жодних доказів щодо характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у його життєвих і професійних стосунках, моральних переживаннях, стану здоров’я тощо. Позивачем не зазначено з яких міркувань він виходив, визначаючи суму шкоди (кратність співвідношення з мінімальною заробітною платою, прожитковим чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян).

У зв’язку з чим, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 10000 грн. 00 коп. до задоволення не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні..

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 02.01.2018 №1 о/с “По особовому складу” про звільнення зі служби в поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Тальнівського відділення поліції Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1.

Поновити з 03.01.2018 ОСОБА_1 на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Тальнівського відділення поліції Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Зобов'язати ОСОБА_6 управління Національної поліції в Черкаській області вирішити питання щодо повторного направлення ОСОБА_1 для проходження професійної підготовки.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області (код ЄДРПОУ 40108667) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 25687,20 грн. (двадцять п’ять тисяч шістсот вісімдесят сім гривень 20 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Рідзель

Рішення складене у повному обсязі 06.04.2018.